ТОП 10:

Підстави позбавлення батьківських прав



1. мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування.

2) Ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

3) Жорстоко поводяться з дитиною

4) Є хронічними алкоголіками або наркоманами

5) Вдаються до будь - яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

6) Засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

2. мати, батько можуть бути позбавленні батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.

3. мати, батько можуть бути позбавленні батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

4. якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одзнаки злочину, він порушує кримінальну справу.

5. рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину

52. Девіантна поведінка (від лат. сіеуіаііо — відхилення) — система дій і вчинків людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам або визнаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки.

Суть девіантної поведінки полягає в тому, що людина не дотри­мується вимог соціальної норми, вибирає відмінний від вимог норми варіант поведінки в тій чи інший ситуації, що веде до порушення міри взаємодії особистості та суспільства, групи та суспільства, особистості та групи. В основі відхилень в поведінці переважно лежить конфлікт інтересів, цінностей, розбіжність потреб, деформація засобів їх задоволення, помилки виховання, життєві невдачі та прорахунки.

Істотним показником девіантної поведінки виступає відхилення в ту чи іншу сторону з різною інтенсивністю і внаслідок різноманітних причин, від поведінки, яка визначається нормальною. Нормальна або гармонічна поведінка характеризується:

1.Збалансованістю психічних процесів (на рівні властивостей темпераменту, типу вищої нервової діяльності).

2. Адаптивністю та само актуалізацією (на рівні характерологічних
особливостей).

3. Духовністю та самоактуалізацією (на особистісиому рівні).

Так як норма поведінки базується на цих трьох основних харак­теристиках, так і аномалії та девіації засновані на змінах, відхилен­нях і порушеннях цих характеристик.

Для того, щоб оцінити типи девіантної поведінки, необхідно з'ясувати, від яких саме норм суспільства вони можуть відхилятися.

Норма — це явище групової свідомості у вигляді уявлень, що розділяє група та найбільш частих суджень членів групи про вимоги до поведінки з урахуванням їх соціальних ролей, що створюють оптимальні умови буття, з якими ці норми взаємодіють, та відображаючи, формують його. Виділяють наступні норми:

• правові;

• моральні;

• естетичні.

Залежно від способів взаємодії з реальністю та порушенням тих чи інших норм суспільства, девіантна поведінка поділяється на кілька видів:

• делінквентна поведінка;

• адиктивна поведінка;

• наркоманія;

• алкоголізм;

• токсикоманія;

• проституція;

• суїцидальна поведінка.

Девіантна поведінка має складну природу, обумовлену найрізноманітнішими чинниками, що перебувають в складній взаємодії та взаємовпливі.

Факторами ризику девіантної поведінки дітей та молоді в умовах сьогодення є цілий ряд причин. Серед них:

Соціально-економічні:

• зниження життєвого рівня населення;

• майнове розшарування суспільства;

• обмеження можливостей соціальне схвалених способів заробітку;

• безробіття;

• доступність алкоголю та тютюну.

Соціально-педагогічні:

• криза інституту сім'ї;

• зростання кількості сімей з конфліктним та асоціальним стилем виховання;

• проблеми, пов'язані з навчанням;

• конфлікти з вчителями;

• низький соціальний статус підлітка в учнівському колективі;

• слабка система позашкільної зайнятості дітей та молоді.

Соціально-культурні:

• зниження морально-етичного рівня населення;

• поширення кримінальної субкультури;

• руйнація духовних цінностей;

• наростання неформальних молодіжних об'єднань в яких
домінує культ сили;

• пропаганда ЗМІ західних стереотипів поведінки.

Психологічні:

• акцентуації характеру;

• реакція емансипації;

• реакція групування;

• потяг до самоствердеження;

• задоволення почуття цікавості;

• бажання виглядати дорослим;

• потреба змінити психічний стан в стресовій ситуації;

• інфантилізм;

• підвищений рівень тривожності.

Біологічні:

• порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму;

• вроджені психопатії;

• мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження
головного мозку;

• наслідки спадковості;

• вплив природного середовища.

53.Делінквентна поведінка — різновид девіантної поведінки, сукупність протиправних вчинків та злочинів, які не відповідають формально зафіксованим соціальним та юридичним нормам.

Делінквент (правопорушник) — неповнолітній з соціальними відхиленнями у поведінці, який здійснює вчинки, заборонені діючим законодавством та іншими нормативними актами. Це в основному психічно і фізично здоровий учень з певним негативним життєвим досвідом, деформованими соціально-етичними знаннями, нездоровими звичками та потребами, зіпсований неправильним вихованням чи асоціальним впливом певного середовища.

Всі правопорушення поділяються на проступки (провини) та злочини.

Проступок — це протиправні дії, що регулюються нормами адміністративного, цивільного, трудового та іншими галузями права.

Види проступків неповнолітніх:

• агресивно-насильницька поведінка (кривдження інших, бійки,лихослів'я тощо);

• корислива поведінка (здирництво, мілкі крадіжки, викрадання авто транспорту тощо);

• бродяжництво.

Злочин — протиправне, суспільне небезпечне діяння, що класифікується за певними нормами кримінально-процесуального права (згвалтувння, вбивство, нанесення значних тілесних пошкоджень тощо).

Передумовою делінквентної поведінки є важковиховуваність. Термін «важкий учень», «важковиховуваний» характеризує дітей з негативним ставленням до навчання та норм моральної поведінки. З точки зору медичної психології відхилення у поведінці непо­внолітніх поділяють на патологічні (хворобливі) та непатологічні. Важковиховуваними в непатологічному плані є в цілому по­вноцінні діти з деякими відхиленнями у фізичному здоров'ї, дещо розладною чи ослабленою нервовою системою внаслідок дій психотравмуючих факторів.

В їхній поведінці можуть спостерігатися неадекватні реакції, надмірна агресивність, лицемірство, розбещеність, озлобленість, заздрість. Найбільш характерними проявами важковиховуваності дітей е ледарство, схильність до безцільного проведення часу, безвідповідальність, неорганізованість, неуважність, емоційна нестійкість, слабка спроможність до опору негативному впливу інших.

54. Адиктивна поведінка. Поведінка, що передує різним видам хімічної залежності нази­вається адиктивною поведінкою (хиб­на залежність, негативна пристрасть, залежна (від наркогенних засобів) поведінка). Ця поведінка виникає в результаті вживання різ­них груп наркогенних речовин і характеризується наявністю пов'я­заних із цим проблем. При адиктивній поведінці неповнолітнього негативна пристрасть його до вживання наркогенних речовин ще не досягла стадій індивідуальної психічної або фізичної залежності, тобто певних стадій захворювань.

Наркоманія - - хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією організму внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенцією ООН чи Ко­мітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здров'я України, і характеризується психічною та фізичною залежністю від них.

Наркотичні засоби — це рослини, сировини і речовини, природні чи синтетичні, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також інші рослини, сировина і речовини, які становлять небезпеку для здоров'я населення у разі зловживання ними і віднесені до зазначеної категорії Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я.

Наркотики - - речовини (офіційно,в установленому порядку, включені до списку наркотичних речовин та наркотичних лікарських засобів), які виявляють специфічну дію на нервову систему та організм людини в цілому, понад усе — на розвиток певних відчуттів, особливих станів наркотичного сп'яніння та зміну свідомості.

При визначенні поняття «наркотичний засіб» застосовується три взаємоповв'язані критерії: медичний, соціальний і правовий. Медичний критерій — це лікарський препарат, який впливає на центральну нервову систему та викликає стимулюючу, депресуючу або галюціногенну дію.

Соціальний критерій — це немедичне, тобто без необхідності, застосування наркотика, який завдає шкоди як самій людині, гак і суспільству в цілому.

Правовий, юридичний критерій -- при наявності медичного і соціального критерію, цей засіб включається в список наркотиків і визначається наркотиком.

Відсутність одного із трьох критеріїв виключає визнання засобу наркотичним, не дивлячись на те, що він викликає хворобливий стан організму.

Токсикоманія — захворювання, яке викликане психічною та фізичною залежністю внаслідок вживання речовин, які не включені до офіційного списку наркотиків, а також вдиханням парів речовин побутової хімії (клей, ефір, розріджувачі, аерозолі).

Алкоголізм — хвороба, що характеризується патологічною залежністю від спиртного з поступовою соціально-моральною деградацією особистості.

Всесвітня організація охорони здоров'я розглядає алкоголізм, токсикоманію та наркоманію як різновиди хімічної залежності.

Синдром залежності ~ поєднання фізіологічних, поведінкових і когнітивних явищ, при яких вживання речовин або класу речовин починає займати перше місце в системі цінностей індивіда. Основ­ною характеристикою синдрому залежності є потреба (часто сильна, іноді непереборна) приймати психоактивні речовини (які можуть бу­ти прописані або не прописані лікарем), алкоголь або тютюн.

Діагноз залежності може бути поставлений тільки при наявності трьох і більше нижче перерахованих ознак, які виникали про­тягом певного часу:

1.Сильна потреба або необхідність прийняти речовину.

2. Порушення здатності контролювати прийом речовин, тобто початок вживання, закінчення або дозування вживаних речовин.

3. Фізіологічні ознаки.

4. Ознаки толерантності такі, як збільшення дози речовини, необхідної для досягнення ефекту, який раніше спостерігався прибільш низьких дозах.

5. Прогресуюче забуття альтернативних інтересів на користь вживання речовини, збільшення часу, необхідного для придбання,вживання речовини або відновлення після її дії.

6. Продовження вживання речовини, незважаючи на очевидні шкідливі наслідки, такі, як спричинення шкоди печінці внаслідок зловживання алкоголем, депресивний стан після періоду вживання речовини, зниження когнітивних функцій внаслідок вживання наркотиків.

Залежність від наркотичних речовин послідовно формується че­рез кілька стадій — соціальну, психічну та фізичну. Кожна наступна стадія не змінює попередню, а додає до картини захворювання Нові прояви.

Наркоманія змінює характер людини, спотворює її особистість. Поведінка наркомана стає обтяжливою для оточуючих, особливо для рідних і близьких, оскільки вони неприємні в спілкуванні, черстві, егоїстичні, бачать в оточуючих своїх ворогів.

Більшість з наркозалежних помирають від передозування; зараження крові та інших хвороб, викликаних інфекцією, яка передається через нестерелізований шприц з голкою; злочинів, в тюрмі під час бійок тощо. Багато наркоманів закінчують життя самогубством.

Про вживання підлітками наркогенннх засобів можуть свідчити:

• зміна кола знайомих, поява нових друзів, з якими вони не знайомлять батьків (як правило, такі друзі не заходять в квартиру,а викликають підлітка на вулицю);

• поява нової тематики у малюнках підліктів, які люблять малювати (зображення шприців, головок маку), а також аналогічного татуювання;

1 виникнення грошових боргів, продаж сімейних цінностей або перепродаж речей для отримання власних грошей;

• байдуже ставлення до навчання, нехтування своїми обов'язками
(погіршення успішності, прогули);

• порушення біологічних ритмів, які безпосередньо пов'язані з
прийомом наркотиків: різка зміна настрою, почуття пригніченості, роздратованості; зміна тривалості сну, надмірне вживання їжі та великої кількості рідини (особливо солодкої);

• зміна ритму активності; зниження в ранкові години і вдень (сонливість, в'ялість) і підвищення й у другій половині дня, ближче до ночі (безсоння);

• поява слідів проколів шкіри за ходом підшкірних вен;

• зміна зовнішнього вигляду підлітка: разом з появою незвичного почервоніння або блідості, жирність шкіри, відзначається схудненням або збільшенням ваги, блиск очей з незвичайною зміною величини зіниць, поява жовтизни на зубній емалі або швидке руйнування зубів: зміна в темпі мови (прискорена чи сповільнена);

• відсутність кашлю під час простудних захворювань, порушення у травленні їжі (рвота, запори, поноси);

• поява у квартирі тютюнового диму, змішаного із запахом паленої трави або синтетики; кіптявого посуду (миски, ложки, баночки); шприців, лікарських речовин, цілих або подрібнених рослин, згортків бинтів, які просочені розчином коричневого відтінку; засобів побутової хімії, яких не купували дорослі.

55. Проституція-різновид девіантної поведінки, що виявляється у позашлюбних, випадкових, нерозбірливих сексуальних стосунках не заснованих на особистій симпатії чи потягу за плату.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.214.184.124 (0.011 с.)