Письмове опитування за новелою В.Винниченка «Момент»

1. Які риси головних героїв новели «Момент» поєднували їх?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Хто такий Семен? Якою контрабандою він займався?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Коли оповідач їде з Семеном, яким він себе уявляє і чому?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Що символізує образ верб? Для чого автор його використав?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Чому здивувався герой коли зустрівся з Панною?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Що символізують ластівки й оса?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

7. Як змінюється образ оси у творі?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Кого ж постійно боялися герої?

_________________________________________________________________________________

9. Які почуття охоплювали їх при зустрічі з ними?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

10. Як прийняла героїв природа? Про що це свідчить?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

11. Як ви розумієте слова: «Тихо було. Не так тихо, як десь у городі вночі, де мертво спить і камінь, і страждання, і ніч тонко дзвенить у вухах, як кажан вічності. А тихо тишею поля, де йде великий, здоровий, вічний процес народження, де вітрець лащиться і грається з квітками, кібець, як прив’язаний за нитку, часто тріпочеться на однім місці і, ніби вирвавшись, кидається згори в зелений хліб; а в хлібі одбувається якась шамотня, якась боротьба інтересів кузок, черв’ячків, мишей, колосків».

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

-22-

 

12. Як порівнює оповідач життя людей і життя природи? Як ви це розумієте?

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

13. Розглянемо детальніше образ Панни. Говорять, що очі – дзеркало душі. У творі Винниченко пише, що сміх – дзеркало душі. Яка ж душа була у Панни?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

14. Як поводила себе у хвилини напруження головна героїня?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

15. Які риси характеру і вчинки Панни вказують на її життєлюбство, рішучість, упевненість?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

16. Розкрийте зміст слів Панни «А ім’я – пошлість».

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

17. Що вона найбільше любила?

_________________________________________________________________________________

18. Як Панна розуміла кохання?

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

19. Чи погоджуєтеся ви,що життя – плинне, щастя – це мить, а мить – частина вічності?

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

20. З чим асоціюється у вас образ Панни?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

21. Який підзаголовок має новела В.Винниченка «Момент»?

_________________________________________________________________________________

22. Що втілює образ панни?

_________________________________________________________________________________

 

-23-

Літературний диктант

 

1. У яку пору відбуваються події в новелі «Момент»?

________________________________________________________________________________

2. Як звати оповідача в новелі «Момент»?

________________________________________________________________________________

3. У якому місці революціонер познайомився з панною?

________________________________________________________________________________

4. Скільки чоловіків сиділо на возі, який проїхав поряд з панною і революціонером, коли вони були ще в хлібах?

_______________________________________________________________________________

5. У який одяг убралися революціонер і панна для перетину кордону?

________________________________________________________________________________

6. Кого називав контрабандист Кукурудзяною?

________________________________________________________________________________

7. Хто в новелі каже про себе: «Ми маленькі, здорові, чисті циніки»?

_______________________________________________________________________________

8. Якого героя описано словами «Сам був “парнишка” дебелий, “гвардійонець”, як казали його односельчани, і на всіх через те дивився завжди згори вниз»?

________________________________________________________________________________

9. Яким словом мав би (у разі смерті) завершуватися лист панни: «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять...»?

________________________________________________________________________________

10. Кому належить репліка «На, дивись, нам не треба ховатись, у нас нема незаконнороджених, у нас нема пашпортів, моралів...»?

________________________________________________________________________________

11. Від якої особи ведеться оповідь у новелі?

________________________________________________________________________________

12. До якої стильової течії модернізму належить новела «Момент»?

________________________________________________________________________________

 

 

-24-

 

Т е м а 5

Українська література 20-30-х років ХХ століття. Вступ.

Загальний огляд: «українське Відродження» - унікальне культурно-соціальне явище 20-х років ХХ ст.; літературний процес (стильові течії, літературні угрупування, ідейно-тематичне спрямування літератури). Поняття про «розстріляне Відродження»

· Літературний процес ХХ століття традиційно поділяють на такі періоди:

Ø _______________________________________________

Ø _______________________________________________

Ø _______________________________________________

· Розвиток української літератури 1920-х – початку 1930-х років позначений боротьбою за

____________________________________________, власну незалежну державу, яка єдина є найважливішим гарантом виживання культури та повноправного входження нації до європейської та міжнародної спільноти.

· Українську літературу 1920-х – початку 1930-х років названо ___________________________

_________________________________________________________________________________

· «Розстріляне відродження» – умовна назва літературно-мистецької генерації українських митців 1920-х – початку 1930-х років, які були репресовані більшовицьким режимом.

· Це поняття в літературознавчий і культурницький обіг увів літературознавець _______________

____________________ (1905-1987), який більшу частину свого життя провів в еміграції (Австрія, США).

· У 1959 році в Парижі він надрукував антологію «Розстріляне відродження. 1917-1933».

· Це були своєрідні українські донкіхоти ХХ століття – Микола Хвильовий, Юрій Я новський, Олександр Довженко, Валер’ян Підмогильний, Григорій Косинка, Євген Плужник, Михайль Семенко, Микола Зеров, Максим Рильський, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Остап Вишня, Микола Куліш, Лесь Курбас…

 

v Стильова різноманітність української літератури 1920-х років ХХ століття

 

· Протягом чотирьох років національно-державного відродження (1917–1920 років) сформувалися і були закладені підвалини цілої низки літературно-мистецьких шкіл і напрямів:

o _________________________________________________________

o _________________________________________________________

o _________________________________________________________

o _________________________________________________________

 

· З’явився ряд видавництв: «Сяйво», «Дзвін», «Друкар», «Грунт», «Криниця» тощо.

· Виходили часописи та альманахи: «Літературно-науковий вісник», «Універсальний журнал», «Наше минуле», «Літературно-критичний альманах», «Книгар», «Музагет», «Мистецтво».

· З’явився новий експериментальний «Молодий театр» Леся Курбаса, що пізніше розквітнув у добу «Березоля». Переживав всенаціональний тріумф реалістичнийтеатр під керівництвом Миколи Садовського.

· 1918 року була заснована Українська Академія Наук, яку очолив всесвітньо відомий вчений _________________________________________________________________________________

 

-25-

 

Узагальнюючий конспект

«Стильова різноманітність української літератури 1920-х років ХХ століття»

 

v С и м в о л і з м

§ Символізм в українській літературі пройшов лише початкову стадію розвитку, оскільки його зачинателі пізніше виявили свої творчі риси в інших напрямах.

§ Символістське угрупування «Біла студія», створене 1918 року в Києві, об’єднало Якова Савченка, Павла Тичину, Олексу Слісаренка, Михайла Семенка та інших поетів.

§ Згодом воно реформувалося в «Музагет».

 

· Символізм – це своєрідна реакція на натуралізм, заземленість, фактографізм літератури.

· Мета символізму полягає не у відображенні реальної дійсності, а в прагненні проникнути в інший світ, що криється за реальністю.

· Головне його завдання – змалювати внутрішній світ людини, якого за зовнішніми фасадами не видно.

· Саме символісти здійснили своєрідну революцію в естетиці. Якщо реалістичне мистецтво за допомогою конкретного образу пізнавало дійсність, то символісти на місце образу поставили символ, який став виконувати роль посередника між містичним світом з одного боку, і поетом або читачем – з другого.

· Девіз символістів: «Усе може бути символом». У результаті виникає двоплановість образу, символ одночасно є і явищем конкретного світу, і своєрідним шифром, за яким криється, як правило, внутрішній світ людини.

· Лідер українського символізму – ранній Павло Тичина.

· Павла Тичину вважають найяскравішим представником символічної течії в українській літературі 1920-х років ХХ століття.

Символізм– це стильова течія модернізму, головним художнім засобом якої є символ як спосіб вираження незбагненої суті явищ життя та індивідуальних уявлень митця. Засновником символізму вважається Шарль Бодлер. Ознаки символізму: - заміна думок, понять відповідними знаками - символами, що мають прихований зміст; - бунт проти консервативної народної моралі; - естетство (захоплення витонченою поетичною формою й недооцінка змісту); - культ екзотичних і заборонених тем; - увага до позасвідомого з метою вирватися за межі повсякденного. Символізм в українській літературі: П. Тичина, М. Вороний, О. Кобилянська

 

 

v Ф у т у р и з м

· Футуризм (від латинського future – майбутнє) – це авангардистська течія 1910-х – 1920-х років ХХ століття. Її батьківщина – Італія, першозасновник – італійський драматург, письменник-футурист Філіппо Томмазо Марінетті.

· Український футуризм визрівав у надрах символізму, адже до лав футуризму стало чимало символістів: О. Слісаренко, Я. Савченко, М. Терещенко. У стилі футуризму починали творити Микола Бажан, Олекса Влизько та інші молоді поети.

 

-26-

 

 

· Започатковано українську футуристичну гілку письменства 1914 року, коли Михаль Семенко пише збірки «Дерзання», «Кверо-футуризм». У 1919 році він створює осередок «Фламінго», який випускав «Універсальний журнал» (відомий як «УЖ»).

· Після розпаду «Фламінго» виникає «Асоціація панфутуристів» («Аспанфут»). До її лав увійшли Михаль Семенко, Юліан Шпол, Гео Шкурупій, Олекса Слісаренко.

· Для футуризму характерне проголошення урбаністичних ідеалів, перебільшення місця і ролі міста у формуванні свідомості сучасника.

· Футуристи виступають проти традиційних мистецьких форм у зображенні дійсності. Вони рішуче засуджують буржуазну салонну культуру. На їхню думку, замість неї має з’явитися не індивідуальне, а колективістське мистецтво.

· Гасло футуристів: «Мистецтво – масам!». Вони пророкують смерть ліричних, прозових жанрів і книжок узагалі, а натомість проголошують панування театрального мистецтва, кіно.

· У 1927 році М. Семенко в Харкові засновує літературно-мистецьке угруповання «Нова генерація».

· Михаль Семенко – творець і незмінний лідер українського футуризму, автор близько двадцяти книжок. У своїй творчості він послідовно проголошував ідеї «смерті мистецтва», розриву сучасної літератури з класичною спадщиною.

Футуризм – це одна з течій у літературі. Основоположник — італійський письменник Марінетті, що в 1909 році опублікував «Перший маніфест футуризму», де закликав звільнитися від літератури минулого і створити «динамічну літературу майбутнього», що буде оспівувати замість людини техніку та машини. Ознаки футуризму: - «Ліквідація мистецтва є наше мистецтво»; - «Набутки розуму, а не душі та серця»; - Заперечення реалізму; - Відкидання класичної спадщини; - Руйнування норм морфології і синтаксису; - Звуконаслідування; - Використання образів-символів; - Анархізм, нехтування існуючими нормами моралі, егоцентризм. Футуризм в українській літературі: М. Семенко, Я. Савченко, В. Поліщук.

 

 

v Н е о к л а с и ц и з м

· Неокласики не мали заяв і програм, але свою творчу позицію окреслили чітко. Вона сприймалася як дещо протилежна до настроїв епохи, бо була націлена на продукування високого гармонійного мистецтва, орієнтованого на визначні здобутки світової літератури, а нова пролетарська культура їх відкидала, як щось застаріле та неактуальне.

· Неокласицизм властивий творчості Максима Рильського, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари, Освальда Бургардта (Юрія Клена), Віктора Петрова (В. Домонтовича) – письменників, які згрупувалися навколо Миколи Зерова. Статті й добірки неокласиків друкувалися в журналі «Книгар» (1918 – 1920 роки).

· Неокласики виступали за успадкування всього попереднього світового естетичного досвіду, тяжіли до строгої форми. У світовому мистецтві вони орієнтувалися передусім на класичне мистецтво – мистецтво Стародавньої Греції та Риму, проголошували культ вишуканого рафінованого слова та культ думки. Їхня творчість засвідчила прагнення постійно урізноманітнювати художні засоби, використовувати чималий арсенал виражальних засобів, нагромаджений у попередні періоди розвитку світової літератури.

-27-

 

 

· Максим Рильський – яскравий представник неокласицистичної літературної школи.

· Риси неокласицистичного стилю Максима Рильського, які визначив М. Зеров: урівноваженість і прозорість форми, чіткий епітет, міцна логічна побудова й строга течія думки, поєднання безпосередності з афористичністю.

Неокласицизм (від гр. neos — молодий та лат. classicus — зразковий) — течія в літературі й мистецтві, що з’явилася значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму і знайшла свій вияв у використанні античних тем та сюжетів, міфологічних образів і мотивів, проголошенні гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод. Неокласицизм виник у західноєвропейській літературі в середині ХІХ ст. Ознаки неокласицизму: - Повернення до вічних законів мистецтва; - Орієнтація на кращі здобутки античності; - Інтелектуалізм; - Естетизм; - Використання зразків античної культури і культури епохи Відродження; - Гармонія між розумом і почуттями; - Аристократизм духу; - Несприйняття радянської дійсності (комуністичної ідеології - всього, що призвело до падіння рівня духовності). Принцип неокласиків: «На теми, що нові, античний вірш складаймо». Характерні жанри: сонет, олександрина, терцина, октава, рондо тощо. Неокласицизм в українській літературі: "П'ятірне гроно" неокласиків - М. Драй-Хмара, М. Зеров, Освальд Бургардт, П. Филипович, М. Рильський. Поети «празької школи».

 

v Н е о р о м а н т и з м

§ Неоромантизм – чи не найсильніша течія в українській літературі 1920-х років ХХ століття.

§ Її художні ознаки: життєствердження, драматизм, патетика, стихійність, месіанство, тяжіння до фантастики.

§ Від класичного романтизму неоромантизм бере дві ознаки: гострий конфлікт з дійсністю та надзвичайно напружений сюжет. На вістрі зацікавлення письменника – незвичайні характери, які діють у виняткових ситуаціях.

§ Головну увагу неоромантиків зосереджено на показі внутрішнього світу героя.

§ У напрямі нового романтизму творили Юрій Яновський, Василь Чумак, Василь Еллан-Блакитний, ранній Микола Бажан, Володимир Сосюра, Євген Плужник.

Неоромантизм – це напрям кінця ХІХ - поч. ХХ ст., вид модернізму, який зародився у Франції і генетично пов'язаний із романтизмом. Ознаки неоромантизму: - Прагнення поєднати ідеал з дійсністю; - Виразність суспільних ідеалів; - Прагнення до визволення особистості; - Виняткова й активна особистість може підняти до свого рівня інших; - Гострий конфлікт між добром і злом, правдою і кривдою; - Привернення уваги до чуттєвої сфери людини; - Піднесення постаті самотнього визначного героя. Неоромантизм в українській літературі: Леся Українка "Лісова пісня", О. Кобилянська "Земля", "Битва", М. Коцюбинський "Тіні забутих предків".

 

 

-28-

Узагальнюючий конспект

«Літературні угрупування 1920-х – 1930-х років ХХ століття»

 

 

· До літератури прийшло нове покоління молодих талановитих письменників, переважна більшість яких була активними учасниками революції та громадянської війни.

· Бурхливі зміни естетичної свідомості, засвідчені початком ХХ століття, формують якісно нову літературу. У ній відокремилися дві течії, що репрезентували тогочасне культурне відродження:

 

o Перша – виступала за збереження національної ідентичності (народницька)

o Друга – відстоювала рух у напрямку загальноєвропейських світоглядних орієнтирів (модерністська).

· Основні художні трансформації пов’язані з українським модернізмом – напрямком, який на новому історичному витку, у перші десятиліття ХХ століття, спричинив виникнення великої кількості культурних і літературних угрупувань, течій та стилів, що окреслювали вектори мистецьких шукань творців літератури на тогочасному етапі.

· У роки революції та в перші пореволюційні роки виникає кілька десятків літературних організацій:

§ «Плуг» (Спілка селянських письменників)

§ «Гарт» (Спілка пролетарських письменників)

§ «Аспанфут» (Асоціація панфутуристів)

§ «Аспис»

§ «Забой»

§ «Трактор»

§ «Жовтень»

§ «Авангард»

§ «Ланка»

§ «Нова генерація»

§ «Неокласики»

§ МАРС (Майстерня революційного слова)

§ ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури)

§ «Пролітфронт»

§ ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників)

§ «Молодняк» (Спілка комсомольських письменників)

 

 

· Проте мистецьке життя в УРСР мало право на існування лише в межах лояльності до панівної комуністичної ідеології. Усі письменники поділялися за цим принципом на дві умовні категорії:

Ø «пролетарські», які у своїй творчості свідомо керувалися ідеологічними настановами Комуністичної партії;

Ø «попутники», що прагнули дотримуватися принципу об’єктивності мистецтва, не виступаючи відкрито проти радянської влади.

 

-29-

 

 

Літературні угруповання 20-х років ХХ ст.   · Символістські угруповання: "Біла студія", "Музагет", "Гроно" · Футуристські групи: "Фламінго", "Комкосмос" (перейменована на "Аспанфут"), "Нова генерація" · Угруповання "попутників" ("буржуазних"): o "Ланка" o ВАПЛІТЕ o Неокласики   o

"Ланка": - 1924-1926 рр. - Київ - В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка, Б. Тенета, Г. Косинка - Була реорганізована в МАРС ("Майстерня революційного слова" 1926-1934 рр.). - ВАПЛІТЕ: - Вільна академія пролетарської літератури - 1926-1928 - Харків - Утворена за ініціативою М. Хвильового - Керівники: М. Хвильовий, М. Яловий, О. Досвітній - Представники: М. Бажан, О. Довженко, М. Куліш, В. Сосюра, П. Тичина та інші - Неокласики: - Київ - "гроно п’ятірне” - М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський, М. Драй-Хмара, О. Бургардт

 

-30-

 

Літературні угруповання 20-х років ХХ ст. · "Пролетарські" угруповання: o "Гарт" o "Плуг" o "Молодняк" o ВУСПП

"Гарт": - 1923-1925 рр. - Керівник - Василь Еллан-Блакитний - Члени: Володимир Сосюра, Павло Тичина, Микола Хвильовий, Олександр Довженко "Плуг": - Харків - Керівник - Сергій Пилипенко - Члени: Наталя Забіла, Дмитро Бедзик, Володимир Гжицький - Головна мета - масовість "Молодняк": - 1926-1932 - Члени: С. Воскрекасенко, І. Гончаренко, Я. Гримайло - "Бойовий загон пролетарського фронту"   ВУСПП: - Всеукраїнська спілка пролетарських письменників - Представники: І. Кулик, І. Микитенко, І. Ле, Л. Смілянський та ін. - «пролетарський конструктивний реалізм»

 

Висновки:

Ø 20—30-ті роки XX ст. насичені багатьма доленосними історичними подіями;

Ø стали природною межею нової та новітньої літератури;

Ø українські митці активно шукали свої шляхи в літературі;

Ø розпочався поділ на «своїх» і «чужих»;

Ø тоталітарний режим набирав обертів: влада все жорсткіше втручалася в мистецький процес і намагалася його контролювати.

 

 

-31-

Узагальнююча таблиця

«Розвиток української історії та літератури»

 

Історичні події	Культурні, літературні події	Літературні стилі й напрями	Літературні угруповання, видання	Тематика й проблематика
Перша світова війна.   Лютнева революція 1917 року.   Жовтнева революція 1917 року. Громадянська війна 1918-1920 років. Утворення УНР та ЗУНР, їхнє об’єднання (1919). Масове знищення українського селянства та інтелігенції 1929-1934 років.	Не стало М.Коцюбинського, Лесі Українки, І. Франка, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.   З лютого 1917 року скасовано всі заборони та обмеження на українську мову, розпочався бурхливий розвиток української літератури та мови. Тріумф театру М. Садовського; новий експери-ментальний «Молодий театр» Леся Курбаса (потім «Березіль»). Заснована Українська академія наук під керівництвом В. Вернадського (1918). Відкрилися видавництва «Сяйво», «Шлях», «Дзвін», «Друкар», «Ґрунт», «Криниця» та ін. 1934 рік — об’єднання всіх письменників у Спілку	Революційні романтики (В.Еллан-Блакитний, В. Чумак),   неокласики (М. Рильський, М. Зеров, П. Пилипович та ін.),   символісти (Д. Загул, В. Кобилянський),   футуристи (М. Семенко) та ін.   Ділилися на «пролетарських» письменників та попутників». Основні напрями: модернізм, соцреалізм, постмодернізм	Угруповання: «Плуг» (Спілка селянських письменників), «Гарт» (Спілка пролетарських письменників), «Аспанфут» (Асоціація панфутуристів), «Авангард», «Нова генерація», «Неокласики», МаРС «Майстерня революційного слова», ВАПЛіте «Вільна академія пролетарської літератури», «Політфронт», ВЦСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників), «Молодняк» (Спілка комсомольських письменників) та ін. Журнали та альманахи: «Літературно-науковий вісник», «Універсальний журнал», «Наше минуле», «Літературно-критичний альманах», «Книгар», «Музагет», «Мистецтво», «Знаки боротьби» та ін.	«Пролетарські» письменники: оспівування революції, вождів, соціалістичної дійсності, боротьба з «ворогами» (куркулями, шпигунами, шкідниками та ін.).   «Попутники»: трагедія воєн, людські страждання, пошуки шляхів, боротьба за гуманістичні ідеали.   Актуалізація проблем «митець і влада», «свобода творчості» та ін.

-32-

 

Літературний диктант