Тематичне й стильове розмаїття прози М. Хвильового

 

Твори	Теми	Стилі
«Солонський Яр», «Кіт у чоботях», «Свиня», «Заулок», «Іван Іванович», «Я (Романтика)», «Мати» та ін.	Героїка революції, психологія міщанина-обивателя, переродження комуністів, невідповідності життя мріям та ін.	Неоромантизм, імпресіонізм та ін.

 

-60-

 

Літературна дискусія 1925-1928 рр. Засновник літературної дискусії 1925-1928 рр. - М. Хвильовий 30 квітня 1925 р. - виходить перший памфлет Миколи Хвильового "Про сатану в бочці", який розпочинає літературну дискусію. Микола Хвильовий упродовж літературної дискусії 1925-1928 рр. видав такі памфлети: o "Про сатану в бочці" o "Камо грядеш?" ("Куди йдемо?") o "Україна чи Малоросія?" o "Думки проти течії" o "Апологети писаризму"   Микола Хвильовий у своїх памфлетах виступає проти: § графоманства § вульгаризації літератури § масовізму літератури § провінціалізму   У памфлетах звучить заклик Миколи Хвильового орієнтуватися на європейську літературу (не на історичну чи територіальну, а на "психологічну" і духовну). Письменник проголошував "азіатський ренесанс", тобто відродження країн Сходу, які позбавлялися колоніальної залежності, і поєднання їх з традицією класичного італійського ренесансу.   Микола Хвильовий вважав. що Україна грає центральну роль у світовому мистецькому просторі, адже перебуває на межі Європи та Азії. Тут його погляди засновані на вченні Шпенглера, яке викладено в книзі "Занепад (присмерк) Європи".   Весною 1926 р. виходить памфлет "Апологети писаризму", в якому М. Хвильовий протестує проти "диригентської палички Москви", яка, як він вважає, паралізує національне життя. Лунає заклик до втечі від "російської культури, від її стилів". Увага! Микола Хвильовий закликає втікати не від російської класики, а від яскраво вираженої в угрупованнях "ЛЕФ" ("Лівий Фронт) та РАПП (Російська асоціація пролетарських письменників) тенденції великодержавництва!

 

 

-61-

 

Аналіз новели «Я (Романтика)»

· Історія написання: письменник бачить, що поступово ідеали революції зазнають трансформації, він намагається з’ясувати причини; на жаль, остаточну відповідь на свої питання Микола Хвильовий знайде лише 1933 р., але єдиним виходом тоді для нього вже стане самогубство.

· Рік створення: 1924.

· Напрям: модернізм.

· Течія: «романтика вітаїзму»; експресіонізм із яскраво вираженим імпресіоністичним елементом.

· Присвята: «Цвітові яблуні» (новела М. Коцюбинського).

· Рід: епос. Жанр: новела.

· Тематичний різновид жанру: соціально-психологічна новела з філософським елементом.

· Тема: протистояння добра і зла в душі героя, його роздвоєність; життя й вибір людини в умовах революційних подій 20-х рр. XX ст.

· Ідея: вимріяне майбутнє не може наблизити людина з роздвоєним «я», ціною злочину його не побудувати; утвердження думки, що беззастережне служіння абстрактній ідеї, владі, сліпий фанатизм, убивство призводять до знищення людського в людині й деградації особистості та не є тим, на чому може бути побудоване ідеальне суспільство («загірна комуна»).

· Образи людей:

- «Я (Романтика)» — главковерх чорного трибуналу;

- Доктор Тагабат — моральний ідеал Я(Романтики), його «звірячий інстинкт»;

- Дегенерат — жорстокий садист, «палач з гільйотини», сторож душі Я(Романтики);

- Андрюша — тихий, слабосилий юнак;

- Марія — мати Я;

- черниці, ікс; ігрек, зет;

· Символічні образи:

o Я (Романтика) (символ роздвоєності людської душі, матеревбивства, фанатика, боговбивства);

o Доктор Тагабат + Дегенерат + Андрюша (символи різних сторін людської натури);

o загірна комуна (символ ідеального, справедливого суспільства);

o мати Марія (символ материнської (божественної) любові, богоматері, жертовності);

o черниці (символ Христа);

o Я, Ігрек, Зет (символи безликості людини);

o полин (символ вічності);

o м’ята (символ забуття).

· Час подій: 20-ті рр. XX ст.

· Місце подій: панський палац біля міста.

· Композиція: складається з ліричного вступу й трьох частин, у яких відтворено три різні ситуації на фронті й три різні душевні стани ліричного героя.

· Сюжет: образ революційних подій, почуття «Я» до матері та матері до нього (пролог) — палац на горі, де засідає чека-трибунал, члени трибуналу (експозиція) — міркування «Я» про минуле й теперішнє, про себе як про чекіста й водночас людину (зав'язка) — низка смертних вироків (крамар ікс, теософи ігрек і зет (мужчина і женщина), версальці) (розвиток дії) — з-поміж черниць, яких привели до «чорного трибуналу», «Я» впізнає свою матір, але виносить присуд: «Розстрілять» (кульмінація) — «Я» розстрілює матір (розв'язка).

· Як виразно імпресіоністичний твір новела не має чіткого сюжету: події передаються в основному через рух почуттів і переживань Я(Романтики).

 

-62-

 

· Стильові ознаки новели «Я (Романтика)»:

§ драматизм

§ розповідь від першої особи;

§ лаконізм;

§ внутрішні монологи героя;

§ виразні художні деталі;

§ відсутність безпосередньої авторської оцінки;

§ відмова від традиційного описового реалізму;

§ психологізм;

§ часові зміщення;

§ символічність образів, деталей, наприклад, безіменність персонажів (символ, деталь);

§ історичні алюзії, асоціації з метою поставити революцію у контекст визначних подій світової історії.

 

 

-63-

 

 

 

-64-

 

Характеристика образів новели "Я (Романтика)"

"Я" Перша сторона: Друга сторона: безіменний чекіст, романтик, здатний любити, революціонер, мрійливий, поважає минуле, голова "чорного трибуналу", обожнює матір, розуміє Андрюшу, фанатик з роздвоєною душею, намагається врятувати людину в собі підміна справжніх істин фальшивими, ("чекіст, але… і людина"). повсякчас готовий до злочину, вміє заглушити голос своєї совісті, брутальний, цинічний, жорстокий.     Доктор Тагабат: "вірний пес революції"; злий геній, садист; розумна, освічена, жорстока та цинічна людина; "доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця".   -65-   Дегенерат: "палач із гільйотини"; "незмінний вартовий"; має кримінальне минуле; тупий, жорстокий має тваринну вдачу; "низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс", "трохи безумні очі", "нагадує каторжника".   Андрюша: комунар, який став таким протии своєї волі, юний, м'якосердний, вміє співчувати.   Мати: ще "один кінець душі" головного героя; втілення всеохоплюючої доброти й милосердя Богоматері; "наївність, тиха жура і добріст ь безмежна"; "мій неможливий біль".

 

Цитатна характеристика героїв «Я (Романтика)»

 

 

__________________________________________

 

1. “Мати каже, що я (її м’ятежний син)…”

2. “День і ніч я пропадаю в “чека”…”

3. “І я, зовсім чужа людина, бандит — за одною термінологією, інсургент — за другою…”

4. “— я — чекіст, але і людина…”

5. “Цей доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця, — це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. І я, главковерх, чорного трибуналу комуни,— нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії…”

7. “Тут, у тихій кімнаті, моя мати не фантом, а частина мого власного злочинного “я”, якому я даю волю. Тут, у глухому закутку, на краю города, я ховаю від гільйотини один кінець своєї душі…”

8. “Я справжній комунар. Хто посміє сказати інакше?”

9. “Ага! Він більше не може! І в мені раптом спалахнула злість. Нарешті прорвалось. Я довго стримував себе.— Він хоче на фронт? Він хоче подалі від цього чорного брудного діла? Він хоче витерти руки й бути невинним, як голуб? Він мені віддає “своє право” купатися в калюжах крови?
Тоді я кричу:

— Ви забуваєтесь! Чуєте?.. Коли ви ще раз скажете про це, я вас негайно розстріляю…”

10. “Мислі різали мій мозок. Що я мушу робити? Невже я, солдат революції, схиблю в цей відповідальний момент? Невже я покину чати й ганебно зраджу комуну?”

11. “…з цією сволоччю! — я махнув рукою в бік, де стояла моя мати, і мовчки вийшов із кабінету…”

12. “…я, главковерх чорного трибуналу комуни…”

13. “…Тоді я у млості, охоплений пожаром якоїсь неможливої радости, закинув руку за шию своєї матері й притиснув її голову до своїх грудей. Потім підвів мавзера й нажав спуск на скроню…”

 

___________________________________________________

1. “…вірний вартовий із дегенеративною будівлею черепа…”

2. “Мені видно лише його трохи безумні очі, але я знаю:— у дегенерата — низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс…”

3. “Мені він завжди нагадує каторжника, і я думаю, що він не раз мусів стояти у відділі кримінальної хроніки…”

4. “Я подумав: “коли доктор — злий геній, зла моя воля, тоді дегенерат є палач із гільйотини”…”

5. “Так, це був незамінимий вартовий: не тільки Андрюша — і ми грішили: я й доктор. Ми часто ухилялися доглядати розстріли. Але він, цей дегенерат, завше був солдатом революції, і тільки тоді йшов з поля, коли танули димки й закопували розстріляних…”

6. “Так, це був вірний пес революції. Він стоятиме на чатах і не під таким огнем!”

-67-

 

____________________________________________________

1. “… сидить праворуч мене з розгубленим обличчям і зрідка тривожно поглядає на доктора…”

2. “І Андрюша, цей невеселий комунар, коли треба енергійно розписатись під темною постановою — “розстрілять”, завше мнеться…”

3. “Андрюша трохи перелякано дивиться на Тагабата й мнеться. Нарешті, тремтячи і непевним голосом, каже: — Я з вами, докторе, не згодний…”

4. “Ах, який він чудний, цей комунар Андрюша!”

 

_______________________________________________________

1. “…моя мати — втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків…”

2. “Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна…”

3. “Тоді я беру її милу голову з нальотом сріблястої сивини і тихо кладу на свої груди…”

4. “…моя мати — прообраз загірної Марії…”

5. “Вона підходить до мене, бере моє стомлене обличчя в свої сухі старечі долоні й схиляє свою голову на мої груди. Вона знову каже, що я, її м’ятежний син, зовсім замучив себе. І я чую на своїх руках її хрустальні росинки…”

6. “Я знаю: моя мати і завтра піде в манастир: їй незносні наші тривоги й хиже навколо…”

7. “…прямо переді мною стоїть моя мати, моя печальна мати з очима Марії…”

 

______________________________________________________

 

1. “… розвалився на широкій канапі вдалі від канделябра, і я бачу тільки білу лисину й надто високий лоб…”

2. “Доктор (динамічно): — Розстрілять!”

3. “Цей доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця…”

4. “Я подумав: “коли доктор — злий геній, зла моя воля, тоді дегенерат є палач із гільйотини”…”

 

Які моральні уроки новели М. Хвильового «Я (Романтика)»?

o Жахливі й нічого не варті ті ідеї та ідеали, заради яких проливається кров, втрачається совість, здійснюється вбивство матері.

o Людина повинна бути чесною не лише з іншими, а й сама із собою.

o Треба вміти протистояти грубій силі, вміти відстоювати свою життєву позицію.

o Фанатизм — не гідне людини явище.

o Жодна благородна мета не може виправдати антигуманних засобів її здійснення.

 

 

-68-

 

Т е м а 11-12