Логічні й психологічні аргументи

Логічні аргументи	Психологічні аргументи
Індукція (довід від прикладу) – доводи від часткового до загального, тобто спочатку аналізується окремий факт, а потім він підводиться під загальновідоме положення, яке і є основним у переконанні. Наприклад: Кальцієва селітра є добре розчинною у воді. Аміачна селітра є добре розчинною у воді. Натрієва селітра є добре розчинною у воді. Калієва селітра є добре розчинною у воді. Інших різновидів селітри, крім перерахованих, ми не знаємо. Отже, з наведених одиничних доводів випливає істинність доказуваної тези: «Усі відомі селітри добре розчиняються у воді».	Дедукція (довід від факту) – доводи від загального до часткового, тобто подається твердження, прийняте всіма, а потім встановлюється відповідність йому окремого факту. Наприклад: Усі тютюнові вироби за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я згубно впливають на здоров’я. Цигарки «Camel» є тютюновим виробом. Отже, ці цигарки згубно впливають на людину.	Доведення за аналогією – умовивід, що виникає від часткового до часткового, тобто на основі схожості двох предметів за одними ознаками робиться висновок про подібність їх за іншими ознаками.	Доводи, що базуються на фактах, прикладах, положеннях, що стосуються інтересів людини, її успішності, щастя, кар’єри, вірувань, уподобань, бажань, мрій.

Види доводів

Довід від перспектив	Переконуючи в чомусь, мовець показує позитивні перспективи відповідного результату (Приймеш мою пропозицію – будеш мати добрі перспективи).
Довід від погроз	Мовець примушує іншого прийняти свою сторону, апелюючи до можливості настання негативних наслідків для співрозмовника або інших осіб.
Довід від авторитету	Мовець посилається на особу, яка є авторитетом для адресата (це може бути цитата з твору цієї особи чи усне висловлення), будучи упевненим, що для співрозмовника відповідна особа дійсно є авторитетною.
Довід від співчуття	Мовець намагається викликати співчуття у особи, яку переконує. Співчуття комусь – це те, що об’єднує співрозмовників.
Довід від вірувань	Мовець апелює до вірування адресата, які найчастіше ґрунтуються на бездоказових положеннях і не піддаються верифікації, так само, як і спростуванню.

Закони логіки

Закон достатньої підстави:будь-яка правильна думка має бути обґрунтована іншими думками, істинність яких перевірена й доведена. Достатніми підставами можуть бути практика, фактичний матеріал, цифри, статистичні довідки, аксіоматичні аргументи тощо. Закон тотожності:кожна думка в окремо взятому судженні зберігає той самий зміст, скільки б разів вона не повторювалася. Усі підрядні основній думки мають підтверджувати одну й ту саму головну. Закон виключеного третього: дві думки про той самий предмет, узятий в один і той самий час у тому самому відношенні, що суперечать одна одній, не можуть бути водночас ні істинними, ні хибними – одна з них істинна, одна хибна, а третього не дано. Не можна бути водночас згодним із двома висловленнями, що суперечать одне одному.

Вправа 4. Знайдіть помилки у логіці наведених висловлень й поясніть, які закони логіки порушено.

1. Бути ерудованим необов’язково. Тисячі людей живуть на світі, хоча їх ерудованими не вважають. 2. Ерудована людина – це людина, яка має широку ерудицію. 3. Бути ерудованим необов’язково. Головне – бути здоровим і багатим. 4. Слід бути ерудованою людиною, бо ерудованість є необхідною. 5. Дівчина багато часу проводила на свіжому повітрі, тому виросла красивою й розумною. 6. Чи будемо ми сьогодні ввечері дивитися фільм? – Подивимося. 7. Усі обвинувачувані мають право на захист, проте деякі обвинувачувані не мають права на захист. 8. Злодій не бажає набути нічого поганого. Набуття доброго є справою доброю. Отже, злодій бажає доброго. 9. Італія – республіка, Португалія – республіка, Франція – республіка. Італія, Португалія, Франція – західноєвропейські країни. Отже, усі західноєвропейські країни – республіки.

Вправа 5. Проаналізуйте наведені тексти. Виявіть дедуктивні, індуктивні та міркування за аналогією, що в них містяться. Перевірте, чи припускаються в них логічні помилки.

 

♦ На питання лікаря Уотсона, яким чином Холмс дізнався, що він уранці був на пошті й відправив телеграму, останній відповів: «Я знаю, що вранці ви не писали ніяких листів, адже я весь ранок сидів напроти вас. А у відчиненій шухляді вашого бюро я помітив товсту пачку поштових листівок і цілий лист марок. Для чого тоді йти на пошту, як не для того, щоб відправити телеграму? Відкиньте все те, що не може мати місце, і залишиться один-єдиний факт, який є істиною».

 

♦ У процесі розслідування обставин смерті К. було встановлено, що квартирні двері були зачинені на ключ. Інших ключів, що належали К., у квартирі не було. Пристрій замка не дозволяв зачинити двері без ключа. Отже, двері зачинили зовні, у той час як К. залишався у квартирі. Це міг зробити тільки P., котрий останнім виходив із квартири.

 

♦ Під час розслідування справи про вбивство слідчий дійшов висновку, що вбивство з метою пограбування в цьому випадку виключається. Про це свідчить наявність одягу вбитого, коштовностей і грошей. Припущення про те, що злочинцю перешкодили пограбувати вбитого, також не знаходило підтвердження: на місці злочину були сліди перетягання трупа від місця вбивства; шарф, кашкет і носовичок були сховані в одну із труб, що трапилася поблизу; були також сліди пальців людини, яка брала сніг, імовірно для того, щоб помити руки. Все це дозволяло зробити висновок, що злочинцю ніхто не перешкоджав і він не квапився залишити місце вбивства.

 

♦ У місті протягом тижня було скоєно шість квартирних крадіжок. Ознайомившись із обставинами, за яких ці крадіжки були вчинені, слідчий зазначив, що в усіх випадках за один-два дні до крадіжки в квартирі побував невідомий мешканцям чоловік: податковий інспектор, слюсар-сантехнік, електромонтер і навіть дільничний міліціонер. Портрет невідомого, якого описували потерпілі, збігався в багатьох рисах. Слідчий зробив висновок, що саме цей чоловік і був тим, хто вчинив злочин.

 

♦ За часів республіки в Англії (1649 – 1660) захисники щорічних виборів до парламенту обґрунтовували свої докази на прикладі змії, яка щорічно міняє шкіру. «Подивіться на наймудрішу із тварин – на змію, емблему вічності й міцності державного устрою; кожного року вона змінює шкіру і зі свіжими силами і оновленим життям виходить після кожної такої зміни. Британіє! Наслідуй змію. Оновлюй Палату Общин, твій державний покров, щорічними виборами. Тоді ти будеш жити в безпеці й закріпиш за своїми синами волю, яка залишиться непорушною до кінця сторіччя!»

Вправа 6. Доведіть істинність поданих висловлень, перетворивши їх на аргумент із досвіду.

1. Якщо людина вчиться в школі на самі трійки, від неї годі чекати успішного навчання в ВНЗ. 2. Навряд чи здорова людина піде до лікаря: якщо пішов, то знає, що з ним щось не те. 3. Якщо поліпшується рівень життя населення, то рівень злочинності знижується. 4. Якщо благородна мета виправдовує будь-які засоби її досягнення, то можна позбавити людину життя, якщо вона смертельно хвора. Але не можна позбавляти людину життя, навіть якщо вона смертельно хвора. 5. Наша економіка переживає кризу. 6. Якщо метою виховання відповідальної поведінки є усвідомлення людиною моральної відповідальності перед суспільством, перед батьками, педагогами, ровесниками і самим собою через внутрішні переконання, то чи можуть слугувати засобом досягнення цієї мети вимоги з боку вчителів, батьків, наслідком невиконання яких стає покарання.

 

Правила аргументації

1. Визначте тему свого виступу й сформулюйте її. Наприклад: Мене сьогодні цікавить питання про...; Існує така проблема...

2. Сформулюйте основну тезу свого виступу. Висловіть його словами. Наприклад: Мені здається, що... і ось чому.

3. Доберіть аргументи на підтримку своєї тези.

4. Наведіть аргументи системно, тобто розташуйте їх у певному порядку: по-перше, по-друге, по-третє тощо.

5. Якщо необхідно, спростуйте протилежну тезу, навівши аргументи проти нього.

6. Зробіть висновок.

Вправа 7. Перекладіть тексти російською мовою. Виділіть у ньому аргументи.

Текст 1

ФРИДРИХ НІЦШЕ ЖАДАННЯ ВЛАДИ [Уривок] Що таке добро? Усе, що помножує в людині чуття сили, жадання влади і, зрештою, саму силу. Що таке зло? Усе, що походить від слабкості. Що таке щастя? Коли відчуваєш, як зростає сила, отже, долається опір. Потрібна не вдоволеність, а більша могутність, не просто мир, а війна; не чеснота, а дія (чеснота ренесансної доби, virtu, безморальна чеснота). Недолугі й безпорадні мусять загинути – це перший принцип нашої любові до людини. І в цьому їм треба допомогти. Що шкідливіше за будь-яке безчестя? Співчуття справі всіх недолугих і безпорадних – християнству... Я не збираюся говорити про те, чого в доконечній послідовності мусить позбуватися людство (адже повинна зостатися людина), а тільки з’ясую, яку саме людину слід плекати, який людський тип має найвищу вартість, найгідніший життя й майбутнього. Цей найвартісніший тип з’являвся вже досить часто, – але як щасливий випадок, як виняток: бажаним він не був ніколи. Радше його просто боялися, досі він був майже страхіттям, – і, відчуваючи переляк, бажали, вирощували й урешті отримали цілком протилежний тип: свійську тварину, стадну істоту, хворого звіра на ймення людина-християнин.

Текст 2

Шановні колеги, нехай піднімуть руки ті, у кого є друзі!

Більшість із нас уважає, що має друзів. Ну, принаймні одного. Але чи замислювалися Ви над питанням: яка максимальна кількість друзів у Вас може бути одночасно? Три, чотири, а може, десять?.. Спробуймо знайти відповідь на це питання. Для цього спочатку розглянемо зміст поняття «дружба».

Над тим, що є дружба, люди замислювалися вже давно. Ще з Античності до нас дійшли роздуми про цей тип стосунків людей у працях Сенеки, Аристотеля, це питання турбувало й конфуціанців, брахманів. Зокрема Сенека характеризує істинну дружбу як таку, «яку не розколють ні надія, ні страх, ні корисливість, таку, яку бережуть до смерті, заради якої йдуть на смерть». Проте вже тоді були суперечності навколо вживання поняття «дружба», філософ відзначав: «Я назву тобі багатьох, кому бракує не друзів, а самої дружби. Такого не може бути з тими, чиї душі об’єднує спільна воля та прагнення чесного».

Філософ Середньовіччя Мішель Монтень узагалі ставив дружбу вище за кохання, мотивуючи це тим, що кохання є непостійним, безрозсудним. Істинна дружба ж – це «одна душа у двох тілах», можна поринати в кохання «з головою», тепло спілкуватись із великим колом осіб, проте дружба завжди буде на щабель вище. Не можна бути ближче до себе, ніж ти сам, а друг – це продовження тебе.

Визначення дружби «викристалізовувалося» протягом століть, і якщо заглянути до сучасних тлумачних словників, то можна знайти таке визначення дружби: «Дружба – близькі стосунки, засновані на взаємній довірі, симпатії, спільних інтересах». Лаконічно… Проте я б не радив шановній аудиторії зупиняти на цьому свій пошук суті поняття «дружба», адже ключовим у цьому визначенні є словосполучення «взаємна довіра».

Якщо узагальнити ці визначення, то ми не повинні піддати сумніву правильність і щирість друга, якщо мова йде про істинну дружбу. А чи вважаємо ми правильним допомогти другу в біді, навіть собі на шкоду, якщо цього він попросить? Для істинної дружби існує лише єдина відповідь – ТАК. То скільки ж може бути у людини друзів?

Припустимо, що кількість друзів у людини може бути більше одного. Тоді як діяти в ситуації, коли двом Вашим друзям потрібна одночасно Ваша допомога, але допомогти Ви можете кожному з друзів тільки за рахунок іншого? Вирішити це завдання логічно людина не зможе, оскільки друзі – рівноцінні, і якщо друг звернувся по допомогу, то він це зробив винятково з доконечної необхідності. Він бажає Вам виключно добра, і в правильності його вчинку Ви не повинні сумніватися, а тому зобов’язані допомогти.

Ці питання ведуть до ще одного – «Як же вийшло, що в людей є декілька друзів?». Тут проблема криється лише в лінгвістиці, а не стосунках. Ми часто плутаємо приятельські стосунки з дружбою. Це пов’язано з тим, що приятельським стосункам властиві деякі прояви дружби, тому їх ще називають дружніми. Саме тут і виникає помилка друг – особа, пов’язана з ким-небудь дружбою, а не дружніми стосунками.

Вправа 8. Укладіть фрагменти промов, у яких спробуйте переконати слухачів не погодитися з вашими твердженнями.

1.Культура України завжди перебувала під впливом культур інших країн (апелюйте до почуття національної гідності).2. У сучасному суспільстві зовсім відсутні морально-етичні норми. 3. Щоб люди позбулися шкідливих звичок, варто заборонити продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів. 4. Журналістика – ланцюговий пес демократії.

Типи промов за метою

Інформативна промова	Промова-міркування	Промова-переконання	Урочиста промова	Промова, що надихає
Оповідь про певні події й процеси, описує ситуації й проблеми	Обґрунту-вання своєї думки або зважування всіх за й проти певного твердження	Провокація відповідної реакції аудиторії, досягнення згоди людей із певних питань або схилення їх до дій	Гостре або урочисте слово з приводу якоїсь події у приватному житті або в певній гострій чи цікавій ситуації	Внесення ясності до питання, підкреслення його значення й надихання слухача
1) основна думка 2) факти, які її стверджують (перелік) 3) пропозиції	1) теза 2) аргументи 3) висновок	1) теза 2) пояснення, аргументація чи деталізація 3) підсумок (твердження, запитання, наказ, порада)	1) відсутність твердої схеми побудови 2) імпровізація 3) приклади з життєвого матеріалу, фольклору 4) дотримання норм мовної культури	1) привернути увагу, викликати інтерес 2) основна теза 3) аргументи 4) заклик

Вправа 9. Заповніть пропуски відповідними епітетами.

Від імені присутніх дозвольте привітати … голову засідання, присвяченого питанням сучасної культури. Сьогодні в залі зібралися … діячі культури та … представники молодого покоління. Не сумніваюся, ці … юнаки та дівчата стануть … фахівцями у галузі культури.

Вправа 10. Прочитайте промову. Визначте її тип. Обґрунтуйте свою думку.

 

Пані та панове! Ласкаво просимо на наш щорічний прес-тур в Мюнхені, який стає все більш і більш міжнародним. Ви знаєте, що наша компанія дуже відкрита й прозора і ми завжди раді обговорити з вами багато тем, тому що ми хочемо, щоб ви дізналися більше про нашу компанію, про наш бізнес і про кіберзлочинність. Ми потребуємо вашої допомоги, але вона потрібна нам не для просування нашого бренду, не для того, щоб ви написали «купуйте більше зелених коробок» – ні, нам потрібно, щоб ви розповіли своїм читачам і Інтернет-спільноті правду про кіберзлочинність і кіберзагрозу. Ми хочемо попередити людей, ми хочемо, щоб вони могли захищатися від таких загроз.

І я думаю, що наша конференція проходить в дуже правильний час, переломний момент, коли світ навколо нас раптово змінився. У минулому ми боролися тільки з кіберзлочинцями та Інтернет-хуліганами, а тепер, боюся, настає час кібертероризму, кіберзброї та кібервійн. Це скринька Пандори, що вже відкрита, це шкідник, який не краде гроші, не надсилає спам, не краде конфіденційну інформацію, ні, – цей шкідник створений, щоб керувати заводами, щоб впливати на виробничі процеси.

Сучасні промислові системи управляються не людьми, а комп’ютерами. Спеціальні системи контролюють процеси, і ці системи підключені до комп’ютерів, і за цими комп’ютерами сидять люди, які відправляють інструкції промисловим системам. На жаль, сьогодні шкідливі програми можуть самостійно керувати виробничими системами, і сьогодні американська влада визнала, що це серйозна проблема, оскільки новий шкідник створений для контролю над промисловими системами, які керують усім: вуличними ліхтарями, заводами, електростанціями й атомними електростанціями, і це дійсно дуже серйозно.

Ми живемо в новому світі. 90-ті роки були десятиріччям кіберхуліганів, 2000-ні роки були десятиріччям кіберзлочинців, і я боюся, що зараз настала ера кібервійн і кібертерору. Погані новини, вибачте, але хороші новини полягають у тому, що ми тут з вами й готові говорити про це. Дякую за увагу!

Вправа 11. Заперечте подані твердження.

1.Свобода слова не завжди потрібна й не всім її варто надавати. 2. Для плідної й успішної роботи необхідні не молодість та завзяття, а зрілість і досвід. 3. Неможливо уникнути знущань із молодших курсантів з боку старших.

Етапи публічного виступу

Докомунікативний	Комунікативний	Посткомунікативний
1. Визначення теми й мети виступу. 2. Оцінка аудиторії й обстановки. 3. Визначення стратегії й тактики виступу 4. Добір матеріалу. 5. Створення тексту. 6. Репетиція.	1. Виголошення промови. 2. Відповіді на запитання, ведення полеміки.	1. Аналіз промови (це допоможе наступного разу усунути припущені помилки, краще врахувати запити людей).

Вправа 12. Спробуйте розкрити тему «Риторика – мистецтво чи наука?», використавши запропоновані нижче прислів’я та приказки. Поміркуйте, у якому порядку варто розташувати ці вислови.

1. Плете, що слина до губи принесе. 2.Наговорив чотири міхи чорної вовни та всі неповні. 3.Умій сказати, умій і замовчати. 4. Слово старше, ніж гроші. 5. Не кажи – не вмію, а кажи – навчусь. 6. Добре слово варте завдатку. 7. Умієш говорити – умій слухати. 8. Що скаже – наче зав’яже.

Вправа 13. Складіть висловлення на тему «Роль риторики в житті та професійній діяльності», «Український молодіжний сленг», «Національна ідея, яка б змогла об’єднати Україну та сприяти її подальшому розвитку».

Вправа 14. Перекладіть текст російською мовою.

 

ЦИЦЕРОН ПРО ОРАТОРА [Уривок] Промова повинна розцвітати й розгортатися тільки на основі повного знання предмета; коли ж за нею не стоїть зміст, засвоєний і пізнаний оратором, то словесне її вираження виявляється пустою й навіть дитячою балаканиною. Істинний оратор своїм впливом і мудрістю не лише собі пошукує пошану, а й багатьом громадянам, та й усій державі загалом приносить щастя й добробут. Досягти цього красномовством може тільки той, хто глибоко зрозумів людську природу, людську душу й причини, які примушують її спалахувати й заспокоюватися. Саме промова солідна, пишна, яка відповідає і почуттям, і думкам слухачів, становить невід’ємне надбання оратора. Оратор повинен володіти дотепністю діалектика, думками філософа, словами мало не поета, пам’яттю законодавця, голосом трагіка, грою такою, як у кращих лицедіїв.

Вправа 15. Прочитайте текст, дотримуючись правил інтонаційного передавання змістового навантаження й авторського бачення. Визначте, які способи аргументації застосували співрозмовники, хто з них, на вашу думку, більш переконливий. Напишіть оповідання (нарис, есе, замальовку, вірш), у якому б усі слова починалися з однієї літери.

 

Було це давно, ще за часів старої Австрії в далекому 1916 році. У купе вагона 1-го класу швидкого потяга «Львів – Відень» їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць та українець, відомий львівський юрист Богдан Костів. Розмови велися навколо різних проблем і тем, нарешті заговорили про мови: чия мова краща й котрій належить світова слава.

Першим заговорив англієць:

– Англія – країна завойовників, мандрівників і мореплавців. Англійська мова – це мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Ньютона. Безумовно, англійській мові належить світове майбутнє.

– Ні в якому разі, – гордовито промовив німець. – Німецька мова – це мова двох великих імперій: Великонімеччини та Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, медицини, мова Шиллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гете, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова претендує на світове панування.

Італієць усміхнувся й тихо промовив:

– Панове, ви обидва не маєте рації. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання. Італійською мовою написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Бокаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пучині, Россіні, Доніцетті. Тому італійська мова має бути провідною у світі.

Українець довго думав, нарешті промовив:

– Я також міг би сказати, що моя рідна мова – це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка. До пророчих передбачень Шевченківської поезії досі ніхто у світі так і не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу – Лесі Українки, мова нашого філософа-мислителя Франка, який вільно володів чотирнадцятьма мовами, у тому числі й названими тут. Українською мовою звучить понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих. Я можу назвати ще багато імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості своїх мов. Ну, могли б ви своїми мовами написати невеличке оповідання, у якому б усі слова починалися з однакової літери?

– Ні, ні, ні! Це неможливо, – відповіли в один голос англієць, німець та італієць.

– Це у вас неможливо, а нашою мовою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, – звернувся він до німця.

– Хай буде буква «п», – сказав той.

– Добре. Оповідання називається «Перший поцілунок». Популярному Перемишльському поетові Павлові Петровичу Подільчаку поштою прийшло приємне повідомлення: «Приїздіть, Павле Петровичу, – писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Паскевич, – погостюєте, повеселитесь».

Павло Петрович поспішив, прибув першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого. Потім під’їхали поважні персони – приятелі Паскевичів. Посадили Павла Петровича поряд панночки – премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези, прелюдії. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку. Прийшла пора – попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пілзнерське пиво. Принесли печених поросят, приправлених перцем півників, пахучих паляниць, печінковий паштет, пухких пампушок під печеричною підливою, пирогів, підсмажених пляцків…

Потім Поліна попросила прогулятись Підгорецьким парком, помилуватися природою, послухати пташиних переспівів…

Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Посиділи, помріяли, пошепталися, пригорнулися. Прозвучав перший поцілунок. Прощай, парубоче привілля! Прийдеться поетові приймакувати.

У купе зааплодували. Усі визнали, що милозвучна українська мова житиме вічно. Та зазнайкуватий німець ніяк не міг примиритися з тим, що програв:

– А коли б я назвав іншу букву? – вигукнув він. – Наприклад, букву «с».

– Гаразд, хай буде «с». Своєю мовою я можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, у якому всі слова починатимуться з цієї літери.

Самотній сад

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад солодкий спокій снить,

Сонно сиплються сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки –

Спить самотній сад.

– Геніально! Незрівнянно! – закричали англієць та італієць.

Потім усі замовкли. Говорити вже не було потреби… (із підручника).