Французька соціологічна школа Е.Дюркгейма



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Французька соціологічна школа Е.Дюркгейма



При розгляді творчості Е. Дюркгейма вже зазначалося, що він залишив після себе численних учнів, частина яких після його смерті (а деякі - ще за життя) стали відомими не тільки у Фр ранции, а й далеко за її межами дослідниками В школи Був центр, навколо якого об'єдналися її Представники Ним виявився журнал \ "Соціологічний щорічник \",створений за ініціативою Дюркгейма і видаваний за його життя в період з 1898 по 1943 рр (після смерті засновників школи журнал Намагалися відновити - в 1925-1927 рр, а роль її лідера перейшла до учня Дюркгейма М Мосс) до складу школи входило до 15 соціологів, середовища них такі відомі, як Л Леві-Брюль, С Бугле, М Хальбвакс, Р Герц, А Юбер, П Фоконье, Ж Дави, П Фавр та ін Ця школа розпочала свою діяльність на рубежі XIX-XX спалаху вже в 1930-х гь вже в 1930-х рр. Особливості французької соціологічної школи полягали в наступному У теоретичному плані її представників зближувало використання як методології соціологічного аналізу позитивізму Центрально ой, інтегрує ідеєю стала концепція соціальної солідарності Дюркгейма і прагнення її реалізувати в ліберальних позиціях соціал-реформаторських характеру (мирне вирішення класових протиріч врахування інтересів найбідніших верств населення, антиклерикальна спрямованість) з точки зору визначення векторів діяльності заслуга школи полягала в інституціоналізації соціології у Франції Сам Дюрк гейм, як відомо, працював у Сорбонні, там же працювали багато його послідовники, але деякі з них заведовали кафедрами і не були професори Бордоского, Тулузького гідною університетів діяльності ь школи, в кінцевому рахунку, призвела до того, що в 1923 г вивчення соціології стало обов'язковим у всіх вузах Франції, які готували педагоагогов. Основними напрямками досліджень школи були: загальна соціологія, її теоретичні проблеми, особливо соціальна морфологія (структура суспільства) соціологія релігії; соціологія права; соціологія мору али Її Представники тісно сотруднічали з економістами, правознавцями, лінгвіст, істориками культури і тд В цьому знайшла своє відображення реалізація задуму Дюркгейма у перетворенні соціології в систему з оціальних наук Для школи Був характерний не тільки високий рівень наукової інтеграції (хоча не всі ідеї Дюркгейма розділялися в \ "повною мірою учасниками творчого співтовариства), але й наявність дружньо зв'язків і регулярного спілкування між її представітелямелямі. Школа організував і провів ряд серйозних наукових дискусій: у предметі соціології як науки, в соціологічних проблемах релігії, освіти, економіки, політики, права, порівняльних історичних досліджень і тд Фахівці, що вивчали діяльність школи, свідчать про Бійцівський, прямо-таки задерикуватий характер її представників , проявляється у ході дискусій дюркгеймовской рух, до ак часто називав школу за рубежами Франції, викликали великий інтерес, а в Сорбонну та інші університети, де працювали соціологи, пріезжали вчитися із США,Німеччини, інших європейських країн

Школа Дюркгайма у Франції.

Французька соціологічна школа – один з панівних напрямків французької соціології к. 19 – пер. пол. 20 ст., заснований Е. Дюркгаймом. Основні представники: Еміль Дюркгайм, Марсель Мосс (очолив школу і журнал після смерті Дюркгайма в 1917), С. Бугле, Ж. Даві, П. Фоконне, Леві-Брюль.

Як науковий напрям школа сформувалася навколо журналу «Соціологічний щорічник», який видавав Дюркгейм («L'Année Sociologique», виходив у 1898-1913 рр. і у 1925-27рр., діяльність школи продовжувалася і після припинення видання журналу аж до Другої світової війни, коли школа втратила свою єдність і цілісність), у якому друкувалися статті, монографії, огляди представників школи. Поряд з соціологами у школі співпрацювали представники суміжних з соціологією дисциплін.

Французька соціологічна школа виросла з багатьох тенденцій попередніх шкіл. Важливо зауважити вплив на неї збоку органіцизму, який наштовхнув представників даної школи на ідею цілісності суспільства, яке розглядається в якості надіндивідуальної сутності.

У ранній період (до 1913 р.) важливу роль в діяльності школи грала близькість не лише наукових, але й суспільних поглядів її представників: позитивістське піднесення можливостей науки, громадянський лібералізм, ідеї соціального реформізму, напрямленого на усунення класових протиріч. Це надавало багатьом публікаціям в «Соціологічному щорічнику» гострополемічного, публіцистичного характеру і визначало науковий напрямок розвитку журналу. Основним матеріалом дослідження у роботах представників даної школи у ранній період стала історія і сучасний стан окремих інституціональних форм суспільства (церкви, громадянського права, освіти) у Франції, однак деякі праці (Ф. Брюно, М. Гране) включалися в більш широкий контекст історії європейської культури, філософії мови, кроскультурних досліджень. Новою для соціології стала і прийнята у Французькій соціологічній школі колективна організація наукової діяльності з розподілом обов'язків і активне використання в працях математичних і статистичних методів, окремих елементів структурної лінгвістики.

Діяльність школи допомогла введенню соціології (у її дюркгеймівському розумінні) в систему вищої, а потім і середньої освіти Франції, що сприяло переходу певних представників школи до викладання.

Після Першої світової війни настає «післядюркгеймівський» період організуючим центром школи стає вже не «Соціологічний щорічник», а кафедри соціології університетів Парижа, Бордо, Тулузи, де працювали М. Мосс, Ф. Бурдьє, П. Лапі. Прагнення до утвердження активної соціально-реформістської ролі науки у представників школи ще зберіглося, однак погляди їх помітно зрушуються від радикально лібералістських до помірних. Значний вплив на деяких представників школи (М. Мосс, Ж. Даві, М. Хальбвакс) надали ідеї структурного функціоналізму і психологізм «розуміючої соціології» М. Вебера. Поступове розмивання науково-методологічної гостроти дюркгеймівського соціологізму, яке відбувалося по мірі розвитку методів соціально-наукового знання, і бурхливий розвиток структурно-функціонального аналізу в антропології визначили поступове згасання Французької соціологічної школи як яскравого, новаторського напряму в соціології.

Після Другої світової війни, попри поновлення видання «Соціологічного щорічника», школа фактично припинила свої існування.

 

Факторами домінуючого положення французької соціологічної школи стали її велика у порівнянні з іншими розробленість теоретичних проблем, увага до конкретних фактів соціального життя, прагнення до комплексного їх розгляду. Варто також відмітити згуртованість школи і особистий авторитет Дюркгайма в інтелектуальних колах, внаслідок чого йому вдалося залучити до співробітництва в школі представників різних соціальних наук: економіки, етнографії, лінгвістики і т. д.

Важливе значення мали також і ті зміни, яких зазнало французьке суспільство того часу. У своєму ідеологічному аспекті «соціологізм» був напрямлений, з одного боку, проти реакційних клерикалів монархістів на націоналістів (Морраса, Бурже, Барреса), з іншого – проти революційного марксизму і класової боротьби. Прибічники «соціологізму» прагнули примирення класових антагонізмів у країні, але не шляхом зближення з монархічними і клерикальними колами чи встановлення «сильної влади», а шляхом реформ, основаних на наукових рекомендаціях. Ліберальна соціологія дюркгеймівської школи по-своєму духу і програмі тісно пов’язана з соціалізмом реформістського спрямування, що й пояснює активну участь в школі соціалістів, які поділяли погляди Ж. Жореса (М. Мосс, В. Сіміан, А. Юбер, Р. Герц). Саме теоретичні дискусії про характер и природу соціальної реальності, ступінь детермінованості діяльності індивіда соціумом становлять ядро «Соціологічного щорічника» і багато в чому визначили провідні позиції Французької соціологічної школи у французькій соціології першої половини століття.

Діяльність Французької соціологічної школи здійснила відчутний вплив не тільки на формування сучасних уявлень про природу суспільства і пов’язаної з цим теоретичної проблематики, але і на формування антропологічної науки в цілому, багато в чому визначила образ сучасного функціоналізму, неомарксистської соціології, вплинула на становлення франкфуртської школи



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.108.188 (0.008 с.)