Склад, структура та роль місцевих бюджетів в соціально-економічному розвитку держави

Відтак, в Україні основною проблемою є відсутність належної фінансової бази, що потребує вдосконалення ресурсного забезпечення місцевого і регіонального розвитку, розширення кола місцевих податків, запровадження механізму зацікавленості органів місцевого самоврядування у збільшенні надходжень у дохідну частину державного бюджету на відповідних територіях, достатньо високий рівень централізації бюджетних ресурсів, що перешкоджає проведенню децентралізації державних фінансів; високий рівень державного та місцевого боргу; значні диспропорції соціально-економічного розвитку окремих територій;

 

Місцеві бюджети мають свою внутрішню структуру та характерні відмінності. Так, незважаючи на те, що на сьогодні налічується місцевих бюджетів усього понад 14 тис., а найчисельнішу групу становлять сільські й селищні бюджети - більш, як 10 тис., понад 72 % всіх витрат місцевих бюджетів здійснюється через обласні бюджети (їх 24) та бюджети міст загальнодержавного і обласного підпорядкування (їх 223). Нині витрати республіканського бюджету АР Крим та обласних бюджетів становить 26,5 % від загального обсягу витрат місцевих бюджетів, а бюджетів міст загальнодержавного та обласного підпорядкування - 45,9, районних бюджетів - 19,4 %. Значно меншу частку становлять витрати інших видів місцевих бюджетів: сільських - 4,5 %, міст районного підпорядкування - 1,9 %, селищних - 1,8 %.

 

Із наведених даних видно, що найбільш чисельну групу складають бюджети районів, що об'єднують районні бюджети, селищні, сільські та міст районного підпорядкування, які є базовими у бюджетній системі країни. Через них мобілізується і використовується майже третина всіх ресурсів місцевих бюджетів. Проте сьогодні саме в цій ланці місцевих бюджетів існує найбільше питань, які потребують негайного вирішення. Насамперед, це питання закріплення за ними постійних джерел доходів, а також питання вдосконалення взаємовідносин як з державним бюджетом, так і з обласними.

 

Cлід зазначити, що при подальшому реформуванні бюджетної системи проблеми місцевих бюджетів необхідно розв'язати з урахуванням особливостей і чіткого розмежування функцій між окремими ланками місцевих бюджетів. Диференціація функцій має залежати від рівня розвитку кожного з цих бюджетів у бюджетній системі держави. Реалізація цього положення вимагає визначення розміру гарантованого рівня витрат на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць. Забезпечення такого рівня має здійснюватись з урахуванням сукупності відносин щодо розподілу і використання фінансових ресурсів, створюваних на відповідній території і перерозподільчих регіональних процесів.

 

Важливе значення для забезпечення фінансування процесу розширеного відтворення на відповідній території має розробка бюджету розвитку у складі місцевих бюджетів. Бюджет розвитку, зазвичай, невеликий за розміром, тому фінансовий потенціал територіального розвитку також порівняно незначний. У сучасних умовах місцеві органи влади повинні забезпечувати комплексний розвиток території, пропорційний розвиток виробничої і невиробничої сфери на підвідомчій території. Це приводить до подальшого розширення і зміцнення фінансової бази регіональних органів влади.

 

Отже, для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку регіонів та зміцнення фінансової основи місцевих бюджетів першочергово необхідно реалізувати такі заходи: 1) підвищення фінансової самостійності органів місцевого самоврядування шляхом закріплення за ними додаткових дохідних джерел; 2) восконалення системи надання та використання субвенцій на реалізацію програм соціально-економічного розвитку; 3) зменшення диспропорцій формування ресурсної бази місцевих бюджетів; 4) розмежування повноважень між державними та місцевими бюджетами на засадах збалансування загальнодержавних та регіональних інтересів; 5) зростання інвестиційної складової частини місцевих бюджетів; 6) розроблення програм розвитку регіонів на середньострокову перспективу.

 

 

Економічний зміст та класифікація доходів МБ

Класифікація доходів місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів класифікуються за джерелами та за економічною природою.

За джерелами доходи місцевих органів влади поділяються на:

• податкові доходи;
• неподаткові доходи;
• доходи за рахунок кредитів і позик;
• доходи за рахунок операцій з капіталом;
• трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.

Податкові доходами - передбачені податковими законами України місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

До місцевих податків і зборів відносять:

Комунальний податок.Податок з реклами.Збір за припаркування автотранспорту;

Ринковий збір; Збір за видачу ордера на квартиру; Курортний збір; Збір за участь у бігах на іподромі; Збір за виграш у бігах на іподромі; Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; Збір за право використання місцевої символіки; Збір за право проведення кіно телезйомок;

Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; Збір за видачу дозволу на роз­міщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; Збір із власників собак.

Неподаткові доходи:

• доходи від власності ОМС;
• доходи від підприємницької діяльності ОМС;
• адміністративні збори та платежі у межах підвідомчої території,
• доходи від некомерційного-та побічного продажу;
• надходження від штрафів та фінансових санкцій;
• інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом – доходи, що утворюються у результаті вкладання тимчасово вільних коштів у інструменти фінансового ринку.

Трансферти – фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до місцевих бюджетів, а також з бюджетів територіальних одиниць вищого рівня до бюджетів нижчого адміністративного рівня з метою збалансування дохідної і видаткової частини цих бюджетів.

 

За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяються на:

• власні доходи: доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних (муніципальних) підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик;
• передані доходи:доходи, що передаються місцевій владі центральною владою або органами влади вищого територіального рівня. Вони бувають закріплені та регульовані:

Закріплені доходи- це одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі. До закріплених належать доходи, які на довготривалій основі за єдиною часткою передаються до місцевих бюджетів одного рівня.

Склад доходів, що закріплюється за бюджетами місцевого самоврядування базового рівня і враховується при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів регламентується Бюджетним кодексом України (Розділ 3 “Місцеві бюджети” Глава 2, статті 64 - 69)

До доходів, що закріплюються за базовими бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів бюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) прибутковий податок з громадян (до доходів бюджетів міст Києва і Севастополя — 100 %, до доходів міст республіканського та обласного значення — 75 %, до доходів міст районного значення, сіл, селищ — 25 % загального обсягу прибуткового податку з громадян, що справляється на даній території);

2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам (справляється на даній території);

3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;

7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва в частині, що належить відповідним місцевим бюджетам (справляється на даній території).

 

Регульовані доходи- це також одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетів територій нижчого адміністративного рівня.

До регульованих відносять загальнодержавні податки, які згідно нормативами відрахувань розподіляються між різними рівнями бюджетної системи. Розміри відрахувань визначаються Верховною Радою України, виходячи з відповідних соціально-економічних нормативів бюджетної забезпеченості населення і стану місцевих джерел доходів. Уточнення переліку регульованих доходів місцевих бюджетів здійснюється в процесі ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України. Регульовані доходи становлять основну частку доходів місцевих бюджетів України. На даний момент ця частка сягає 75% - 85%.

До основних регульованих доходів належать:

1. ПДВ
2. Податок на прибуток підприємств (за винятком тих, що перебувають у комунальній власності)
3. Акцизний збір
4. Прибутковий податок з громадян
5. Плата за землю