ТОП 10:

Розвиток психодіагностики з 1930-1939 рр.



У 1938 р. у Великобританії з'являється тест, який, з певними змінами, і по нинішній день достатньо широко використовується психологами всього світу. Цей тест – прогресивні матриці Равена, був розроблений Л. Пенросем і Дж. Равеном для вимірювання загального інтелекту і, як передбачалося, зводив до мінімуму вплив культури та навчання на одержувані результати. Будучи тестом невербальним, він складався з однорідних завдань-композицій, для вирішення яких від обстежуваного потрібно було вибрати пропущений сегмент, який би завершував послідовність запропонованої композиції (у кожному завданні існує певний логічний принцип прогресії, який необхідно встановити для успішного вирішення , але від завдання до завдання це зробити все більш складніше). Тест грунтувався на теорії генерального фактора Ч. Спірмена. Однак, прогресивні матриці Равена не стали високо ефективними для передбачення успішності навчання.

На початку 1930-х р. увагу психологів привертає тест Бебкока для діагностики зниження інтелекту.

У той же час звучали застереження, що стосуються використання подібних тестів в умовах клініки психічних захворювань. Дж. Хант (1936) вказував на те, що, по-перше, серед психологів існує тривожна тенденція наївно приймати психіатричні діагнози як фактичні. Тоді як в дійсності і класифікаційні схеми, і діагнози повинні тлумачитися як ймовірні, особливо враховуючи уподобання, належність до певної наукової школи, нарешті упередження психіатрів. По-друге, більшість психологів ігнорували мотиваційну сферу пацієнта. Тому у багатьох дослідженнях було фактично неможливо визначити, чому пацієнт не вирішив запропоноване тестове завдання: не міг вирішити чи не був зацікавлений у вирішенні?

Зниження інтелекту розглядалося і Давидом Векслером у створеній ним шкали інтелекту Векслера-Беллвью (Wechsler-Bellevue, 1939).

На основі успішності виконання цього тесту (субтестів) визначалися три показники по даному тесту: інтелект вербальний, інтелект невербальний (практичний) та загальний показник інтелекту. Найбільш важливим (і етапним для психодіагностики!) У конструюванні тесту Векслера було те, що він відкидав концепцію розумового віку як непродуктивну. Значення IQ у 100 одиниць використовувалося ним для позначення середнього результату вікової групи; таким чином, стало можливим розраховувати таблиці для перетворення отриманих балів (так званих «сирих») в ІQ-показник з урахуванням вікової групи випробуваного. У цьому випадку бали, набрані конкретною особою, порівнювались з балами інших осіб приблизно того ж віку. Знаменита штернівська формула IQ видозмінюється і набуває наступного вигляду:

IQ =_ Досягнутий (реальний) показник

очікуваний середній показник для вікової групи

 

Нагадаємо, що в шкалі Стенфорд-Біне бали, набрані дорослими, оцінюються тільки у співвідношенні з результатами, отриманих дітьми та підлітками. У процесі розробки своєї шкали Векслер виявив, що результати по деяким з субтестів починають поступово знижуватися у віці між 15 і 22 роками, а після 35 років цей процес найбільш виражений. Деякі психологи це сприйняли як вказівку на те, що інтелект досягає максимального рівня розвитку до раннього дорослого віку, а потім починає знижуватися. Для інших психологів ці дані служили всього лише черговою ілюстрацією того, що інтелектуальний розвиток варіюється в залежності від окремої здібності і способів, за допомогою яких вона оцінюється. Тим не менш виявлена ​​Векслером залежність від віку успішності виконання одних субтестів і незалежність – інших стає основою для оцінки вікового зниження інтелекту (оцінка зниження базувалася на порівнянні балів по субтестам, результати виконання яких імовірно не змінювалися з плином часу, з тими, результати яких погіршувалися з віком). Кульман у 1939 р. пропонує ще одну редакцію шкали Біне, але вона залишається практично непоміченою на тлі популярності шкали Стенфордської версії і тесту Векслера.

У 1937 р. були опубліковані Каліфорнійські тести на розумову зрілість. Вони відображали погляди Едварда Лі Торндайка і Луїса Леона Терстоуна на розуміння інтелекту. Ці дослідники вважали, що інтелект складається з незалежних здібностей чи факторів. Призначені спочатку для дітей шкільного віку, Каліфорнійські тести на перевірку розумової зрілості містили завдання на гостроту зору і слуху, моторну координацію, пам'ять, просторові відносини, розмірковування і словниковий запас.

У 1938 р. Терстоун публікує свій Тест первинних розумових здібностей. Грунтуючись на результатах факторно-аналітичного дослідження, він вважав, що шкала вимірює сім незалежних факторів, що характеризують інтелект. Тут слід зауважити, що Терстоун є не лише автором тестів, але родоначальником цілком сформованої до 1931 р. мультифакторної теорії інтелекту – теорії, що заперечує загальну основу здібностей. Ця теорія протистоїть концепції генерального фактора, висунутої Ч. Спірменом.

У цьому ж році Гезелл і Олена Томпсон представили критерії для оцінки інтелектуального розвитку немовлят у віці від 4 до 56 тижнів.

Едгар Долл створює у 1935 р. Шкалу соціальної зрілості Вайнленд, призначену для вимірювання соціального розвитку. Шкала призначалася для використання у роботі з особами від немовляцького до 30-річного віку і була унікальною у тому, що її результати були засновані на розмові з тим, хто добре знає об'єкт дослідження. Було використано 117 завдань-запитань, згрупованих за віковими рівнями. Результати за шкалою дозволяли визначити «соціальний вік», який, при діленні на хронологічний, давав дослідникові «коефіцієнт соціального розвитку» (Social Quotient - SQ). При конструюванні своєї шкали Доллвиходив з того, що деякі індивідууми, наприклад правопорушники, можуть мати високий інтелектуальний рівень, але низький рівень соціальної зрілості. Таким чином, Долл став одним з перших психологів, які звернулися до вивчення особистісних факторів, пов'язаних з інтелектом.

У 1931 р. був опублікований тест Олпорта-Вернона для вивчення системи особистісних цінностей. Тест грунтувався на теорії особистості Едуарда Шпрангера і дозволяв виділити пріоритетні для індивіда групи цінностей: естетичні, теоретичні, економічні, соціальні, політичні і релігійні. Цей тест цікавий не тільки тим, що був одним з перших, призначених для вимірювання цінностей – це результат співробітництва американських і англійських психологів, один з яких, Філіп Еварт Вернон, продовжуючи дослідження Гальтона-Спірмена, увійшов в історію психодіагностики як творець ієрархічної моделі інтелекту.

Серед багатьох особистісних опитувальників, представлених в цей період, найбільш відомі наступні: Опис особистості Терстоуна, Особистісний опитувальник Бернрейтера; Опитувальник пристосованості Белла, Опитувальник пристосованості Роджерса, Шкала темпераменту Хумма-Водсворт, Каліфорнійський особистісний тест, Ескізи особистості Малера, опитувальник Гілфорда для виявлення п'яти факторів особистості. У більшості з опитувальників обстежуваному задавали прямі запитання, наприклад: занепокоєні ви своєю сором'язливістю? Завдання полягало у тому, щоб відповісти на кожне питання якомога правдивіше, пояснюючи відповіді «так», «ні» або «не знаю».

Дослідники, що створюють особистісні опитувальники і працюють з ними, зіштовхуються зі значними труднощами. Не завжди було ясно, що ж вимірюється за допомогою того чи іншого опитувальника, не виявлялося кореляцій між результатами опитувальників, спрямованих на вимір однієї і тієї ж властивості особистості, нарешті бентежило і те, що випробовувані можуть легко фальсифікувати інформацію, яка надається про себе. Клінічних психологів при використанні цих інструментів оцінки особистості хвилювало те, що окремі питання можуть викликати тривогу у осіб, найбільш чутливих до порушуваних аспектів життєдіяльності. Тим не менше деякі особистісні опитувальники набувають великої популярності і займають перші місця у рейтингах особистісних методик. У цьому зв'язку неможливо не згадати опитувальник, розроблений Бернрейтером (1933). Цей опитувальник складався з чотирьох шкал: нейротизму (B1N), самодостатності (B2S), інтроверсії (ВЗГ) і домінантності (B4D). Зазвичай цей опитувальник, активно застосовувався аж до 1960-х рр., його вважають першим інструментом діагностики особистості такого типу, призначеного для вимірювання більш ніж однієї властивості.

У 1930-і рр. психологи, створюючи особистісні опитувальники, звертаються до факторного аналізу. Прикладом таких досліджень є роботи Л. Терстоуна і Джоя Пола Гілфорда.

Саул Розенцвейг у своїх роботах цього періоду (1938) припускав, що експериментальний, а не статистичний підхід до побудови тестів особистості може значно поліпшити стан справ. Замість задаваних запитань, що вимагали відповіді «так-ні», він пропонував розробку методик, що дають обстежуваному можливість дії, поведінки, яка може бути певним чином оціненою. Він підкреслював, що результати опитувальників слід розглядати як «сирі» дані, які потребують тлумачення, а не як достовірні відповіді.

Незважаючи на певні успіхи у тестуванні, деякі психологи все ще розглядали психометричний підхід до особистості як неспроможний. Основним докором була роздробленість одержуваних даних. Швидко зростала потреба у глобальних, надійних процедурах тестування. В якості такої глобальної процедури спробувала заявити себе графологія, однак, незважаючи на деякий інтерес з боку психологів, цей напрям досліджень не отримав популярності.

Глобальні методики оцінки особистості пропонувалися не тільки психологами, але і психіатрами. Так, Аппел(Appel, 1930) вважав, що дитячий малюнок – намалювати будинки та різних людей, включаючи членів сім'ї, - і наступні коментатарі дітей до цих малюнків служать джерелом цілісної оцінки особистості. Більше того, він виявив, що ця процедура допомагає йому зрозуміти підсвідомі проблеми дітей. Те ж саме мало місце, коли Аппел пропонував дітям зробити чорнильні плями і записував їх коментарі до них. Шварц (Schwartz, 1932) повідомляв про використання картин із зображенням різних соціальних ситуацій. Він просив підлітків описати ці картини і відповісти на питання по них. Аналогічним чином Давид Леві (David Levy, 1937) стверджував, що він вважає корисним давати дітям ляльки, які мають членів сім'ї, а потім спостерігати, як вони грають з ними. Це був не тільки діагностичний тест, зазначалося, що у деяких з дітей спостерігається терапевтичний ефект від вираження у грі своїх почуттів.

У середині 1930-х рр. у Гарвардському університеті ведуть свої дослідження Крістіана Морган і Генрі Олександр Мюррей (Christiana D. Morgan and Henry Murray, 1935). У цих дослідженнях було вперше заявлено про те, що принцип проекції може використовуватися як основа для побудови діагностичної процедури. В опублікованій у 1935 р. книзі «Дослідження особистості» обґрунтувано принцип психологічної проекції, а трохи пізніше з'являється і перший проективний тест – Тест тематичної апперцепції (ТАТ).

Таким чином, психологи отримали новий діагностичний інструмент, що відповідав потребам багатьох з них у цілісному вивченні особистості. З цього моменту у всьому світі починає набирати силу проективний рух у психології, який досі сприяє отриманню нових даних про особу і не в меншою мірою – виникненню бурхливих дискусій.

Як уже згадувалося, у 1921 р. швейцарець Герман Роршах опублікував тест, який грунтується на перцепції. Приходить час поглянути на роршаховський тест чорнильних плям з точки зору цілісності, глобальності одержуваних з його допомогою відомостей про особу. Спочатку у Радянському Союзі, а потім у США тест Роршаха все більш активно використовується для діагностики особистості у клініці. Самуїл Бек(Samuel J. Beck, 1930) першим у Сполучених Штатах публікує результати, отримані за допомогою тесту Роршаха при обстеженні хворих з недоумством. Незабаром з'явилися інші дослідження Бека, в яких був використаний цей діагностичний інструмент (Beck, 1933-1937), а потім – дослідження Маргарет Герц (Marguerite Hertz) і Бруно Клопфера (Bruno Klopfer). У 1936 р. Клопферзаснував Інститут Роршаха і почав видавництво журналу Rorschach Research Exchange, який змінив свою назву у 1949 р. На Journal of Projective Techniques.

У той же час тест Роршаха був підданий критиці з боку ряду психологів. Критиками відзначалися суб'єктивність у визначенні діагностичних показників та їх інтерпретації, відсутність достатніх відомостей про надійністьі та валідність. Незважаючи на жорсткість критики, популярність тесту зростала. Це пояснюється насамперед тим, що просто не було ніякої іншої методики, котра дозволяла б клініцистам зробити висновки про цілісне функціонування особистості, а також надією на те, що критичні зауваження на адресу тесту зрештою виявляться безпідставними. Прихильники тесту знайшли підтримку у дослідженнях Герц і Рубінштейна (Hertz and Rubenstein, 1939) показавши, що інтерпретація результатів тесту «наосліп» (тобто не бачачи ні пацієнта, ні історії його хвороби) різними експертами (в якості таких виступали Герц, Бек і Клопфер) виявляються багато у чому схожими і підтверджуються історією хвороби.

Деякий інтерес викликали два тести, розроблені Маргарет Ловенфельд (Margaret Lowenfeld). Тест «Мозаїки» (1931) вимагав від тестованого зробити композицію з пластинок різної геометричної форми і кольору. Вона сподівалась, що виконані композиції дадуть інформацію про особу та допоможуть у встановленні психіатричного діагнозу. У тесті «Мир» (1939) тестованого просили побудувати оточення, використовуючи мініатюрні копії-моделі людей, тварин, будинків та інших об'єктів. Після того як сцена була створена, просили скласти розповідь. Подібно тесту «Мозаїка», тест «Мир» вимагав вивчення його валідності та надійності. Ще одним інструментом, який мав діагностичні можливості, зокрема як інструмент оцінки сліпих, був таутофон, створений Шаковим і Розенцвейгом (Shakow, Rosenzweig, 1939). Таутофон був заснований на вербальному суматорі Скіннера, який використовувався для вивчення так званої латентної мови. Людина слухала нерозбірливу мову і повинна була здогадатися, про що йшлося. Автори вважали, що у різного роду припущеннях про те, що ж говориться, будуть відображатися особливості особистості.

Проективний тест угорсько-швейцарського психолога Леопольда Сонді складався з 6 серій фотографій осіб, які страждають різними психічними захворюваннями (у кожній серії по 8 портретів). Обстежуваному пропонувалося з кожної серії вибрати по дві фотографії, які йому подобалися найбільше і найменше. Передбачалося, що ті фотографії, які сподобалися, вказують на можливість прояву у відкритій поведінці індивідуума тих тенденцій-потягів, носієм яких є відповідні хворі. Фотографії, які не сподобалися, також свідчать про наявність потягів, характер них для зображених хворих, але потягів стримуваних або сублімованих. У більшості країн Європи і в США цей тест стає відомим у другій половині 1940-х рр.

У 1939 р. Франк запропонував використовувати термін «проективні методики» стосовно до таких тестів, як тест Роршаха, TAT, таутофон та іншим, в котрих відповідь-реакція обумовлена ​​не об'єктивним значенням стимулу, а особистістю випробуваного. Таким чином, отримав ім'я вже досить численний клас методик, поява і розвиток яких була у відомому сенсі протистоянням психометрическим традиціям.

У 1938 р. в США під редакцією Оскара К. Буроса починається видання всесвітньовідомого «Щорічника психічних вимірів». У цьому щорічнику даються відомості про всі англомовні тести, а також публікуються статті-огляди всіх провідних вчених, присвячені дослідженням, які проводилися з цими тестами. Рік потому О. Буре засновує Інститут психічних вимірів (Burns Institute of Mental Measurements), успішно продовжував свою діяльність (у першу чергу моніторинг якості публікованих комерційних тестів) до 1994 р., коли він був перетворений у «Центр тестування» з більшою оріентацією на сервісні послуги.

Тридцяті роки XX століття були надзвичайно продуктивні для психодіагностики. Боязкі паростки ідей попередніх десятиліть дали багатий урожай нових діагностичних інструментів. Досить чітко визначилися шляхи виходу з кризи, чому в чималій мірі сприяв розвиток цілісного підходу до діагностики особистості.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.239.156 (0.007 с.)