Розвиток психодіагностики в 1950-і р.

У психодіагностичних дослідженнях традиційно лідирують вже відомі методики. До 1951 р. було 1219 публікацій, присвячених тесту Роршаха, в 493 використовувалася шкала Стенфорд-Біне, а Векслер-Белльвью була присвячена – 371 публікація. Досить багато досліджень було пов'язано з TAT і MMPI. При цьому знижувався інтерес до деяких методиках, наприклад тесту Сонді. Буре у 1953 р. повідомляє про 793 тестах, тобто їх число збільшилося приблизно на 250 за десять років.

У 1955 р. з'являється шкала Векслера для виміру інтелекту дорослих (WAIS), що мала аналогічну Векслер-Белльвью структуру. Шкала була стандартизованою на вибірці, що складається з 1700 осіб обох статей у віці від 16 до 64 років. У цій вибірці були пропорційно представлені особи, що відносяться до різних професійних і освітніх груп з урахуванням їх географічного розташування і приналежності до міської чи сільської місцевості.

Векслер не пропонує власного визначення інтелекту, слідуючи Спірменовським уявленням про його структуру. Факторний аналіз шкали дозволив виокремити наступні основні фактори: загальний інтелект (G), вербальний фактор, невербальний фактор і фактор пам'яті. Трохи пізніше була опублікована й перша скорочена версія векслеровської шкали інтелекту, так звана коротка форма Доппельта (Doppelt short form, 1956).

Вічно актуальне для досліджень інтелекту питання про співвідношення у ньому генетичного, вродженого і соціального, набутого стимулювало неодноразово спроби створення тестів, нібито вимірюючих «чистий» інтелект, незалежний від культури і освіти. До найбільш відомих з таких тестів належить Культурно-вільний тест для вимірювання інтелекту Р. Кеттелла, опублікований у 1958 р. У подальших спробах виміру «чистого» інтелекту, як ми побачимо далі, відбудуться події, значення яких виходить за рамки власне психологічних досліджень.

Говорячи про вимірювання загальних здібностей, не можна обійти увагою разроблений у ці роки службою зайнятості США тест GATB (General Aptitude Test Bat tery, 1956), який широко використовується службами консультації та профвідбору. Ця батарея тестів загальних здібностей спочатку призначалася для виміру 10 факторів за допомогою 15 тестів. До цих факторів належать загальні здібності до навчання, вербальні, числові та інші здібності. Пізніше, у 1970-і р. будуть зібрані дані по обстеженню приблизно 25 000 працівників різних професій, а також учнів. Підкреслимо те, що валідність GATB і пізніше розроблених на його основі методик встановлювалася за професійними критеріями, а не по академічній успішності, як це прийнято у тестах інтелекту.

Спостерігається значний прогрес у сфері особистісних вимірів. П'ятдесяті роки ознаменовані розвитком нового типу особистісних опитувальників – так званих факторних опитувальників. Одним з піонерів цього напряму досліджень став Раймонд Кеттелл. Опублікований вперше у 1950 р. він швидко став популярним серед психологів усього світу опитувальник 16 особистісних факторів, або 16РР, - найбільш вагомий результат досліджень Кеттелла і його співробітників.

Серед інших особистісних опитувальників варто відзначити шкалу проявів тривожності Дж. Тейлора (1953).Тривожність вперше вивчається не в якості ситуативного явища, а як особистісна особливість.

Ганс Айзенк, слідом за Моудслейскім медичним опитувальником, пропонує у 1956 р. новий особистісний опитувальник, призначений для діагностики двох вимірювань – нейротизму та екстра-інтроверсії. Він отримав назву Моудслейського особистісного опитувальника і розроблявся відповідно до теоретичними поглядами його автора.

Пізніше з'явиться Особистісний опитувальник Едвардса, остання рестандартизація якого відноситься до 1990 р.

У 1955 р. в США виходить у світ книга Джорджа Олександра Келлі «Психологія особистісних конструктів». Також була опублікована і нова методика дослідження особистості – методика репертуарних решіток. Ця методика має схожість з семантичним диференціалом і методиками класифікації, однак вона значно більш універсальна і гнучка. По суті справи, це матриця, котру заповнює обстежуваний або діагност.

Як і раніше увага багатьох психологів, особливо працюючих у клініці, зверненена до проективних технік. У шанувальників методики Роршаха значний інтерес викликає звернення до психоаналізу як теорії інтерпретації отриманих з її допомогою результатів. Поповнює список проективних методик і оригінальний тест «Звіринець» (1950), розроблений Рене Заззо для обстеження дітей.

У середині 1950-х р. у психодіагностиці, перш за все американській, формується напрямок, який буде одним з основних у тестуванні – вимірювання творчості. Цьому сприяє відоме розчарування у тестах для визначення рівня інтелектуального розвитку, що виявилися непридатними до діаностики креативності. Найбільш істотний внесок у розробку тестів креативності зробили дослідження Дж. Гілфорда і його колег, здійснені в рамках Південно-Каліфорнійської програми дослідження здібностей.

Жваву дискусію серед психологів, що займаються тестами, викликала поява книги Пола Еверет Міла «Клінічний або статистичний прогноз: теоретичний аналіз та огляд отриманих даних» (1954). У цій роботі порівнювалась ефективність клінічних висновків, що відносяться до тестових або інших даних і тих висновків, які могли бути отримані за допомогою статистичних процедур, наприклад рівняння регресії. Хоча П. Міл начебто і доводить більшу ефективність статистичного прогнозу, його дослідження, як з'ясовується пізніше, не позбавлене методичних прорахунків. Суперечкам про ефективність того чи іншого передбачення судилося довге життя у психодіагностиці, і зіткнення полярних точок зору прослідковуються у відповідній літературі аж до кінця XX сторіччя.

Важливою подією цих років, подією, що стосуються всіх дослідників у сфері тестування, було те, що Комітет з тестових стандартів Американської психологічної асоціації (АРА, 1952), прагнучи внести ясність у проблему валідності тестів, виділяє чотири її основних види: критеріальну, конкурентну, змістовну і конструктну.

Розвитку математико-статистичного апарату психологічних вимірів присвячені у цей період праці Лі Джозефа Кронбаха. Він присвячує їх аналізу внутрішньої структури тестів, методам визначення надійності і валідності. Безсумнівний інтерес представляли і початі у цей період дослідження Георга Раша, який розробляв модель конструювання психологічних тестів. Він намагався створити шкали, нормативні показники яких були б незалежними від конкретної вибірки стандартизації. Незважаючи на використання цієї моделі у побудові окремих тестів, а також при комп'ютерному тестуванні, багатьма психологами відзначається відома софістичність положень Раша.

Велике значення мало прийняття АРА у 1953 р. першого зводу «Етичних стандартів психологів», який надалі буде періодично оновлюватися відповідно до мінливих умов професійної діяльності психологів. Проблемі поширення та використання тестів була присвячена велика частина цього документа. Нарешті завдяки зусиллям психологів АРА, а також участі Американської асоціації освітніх досліджень та Національному комітетові по вимірам в освіті з'являється настільна книга для всіх, хто займається розробкою тестів і їх використанням – «Технічні рекомендації для психологічних тестів і діагностичних методик» (1954). З цього документа починається впорядкування діагностичної діяльності психологів, закладається її нормативно-правова основа.

Серед подій 1950-х р. не можна не згадати і публікацію «Посібника з діагностики і статистики психічних розладів» (DSM, 1952), підготовленого Американською психіатричною асоціацією. Це була нова класифікація психічних розладів, яка не могла не вплинути на розробку пси ходіагностичного інструментарію. Згодом ряд методик буде розроблятись як би під цей класифікатор, в першу чергу це відноситься до тестів, призначених для використання у клініці.