ТОП 10:

Перевірка використання трудових ресурсів



Перевірку починають з фактичного обстеження виробничих підрозділів, служб апарату управління:

- вивчають, чи враховані такі вимоги, як формування оптимальних колективів за кількістю працівників та їх якісним складом,

-досліджують можливі напрями наукової організації праці, до яких належать: раціональні форми поділу і кооперації праці за видами робіт та кваліфікацією, суміщення професій і функцій;

- удосконалення нормування праці;

- поліпшення умов праці (впровадження ефективних режимів праці і відпочинку, створення санітарно-гігієнічних й естетичних умов праці, поліпшення побутового обслуговування і т.п.);

- підготовка і підвищення кваліфікації кадрів;

- організація робочих місць, оснащеність їх обладнанням, інструментами тощо.

- дотримання правил внутрішнього розпорядку.

Перевірка обґрунтованості планування і використання фонду оплати праці

Перевірку обґрунтованості планування фонду оплати праці доцільно починати з оцінки розроблених і затверджених в установленому порядку нормативних документів з оплати праці: Положення про оплату праці, правил внутрішнього розпорядку, колективного договору, норм і розцінок, контрактів договорів та ін.

Надалі правильність планування фонду оплати праці перевіряють, виходячи з виробничої програми, чисельності працівників, норм виробітку, тарифних розрядів, розцінок, навантаження по обслуговуванню тварин, штатних нормативів. Особливу увагу слід звернути на перевірку правильності визначення розцінок за одиницю продукції в рослинництві і тваринництві.

Контроль і ревізія розрахунків з покупцями і замовниками.

Реальність балансу може бути забезпечена тільки після ретельної перевірки (інвентаризації) всіх його статей. Тому ревізору перевірку стану розрахунків доцільно починати з аналізу матеріалів інвентаризації розрахунків.

В акті результатів інвентаризації розрахунків - назви проінвентаризованих рахунків, записати суми непогодженої й простроченої ДТ і КТ заборгованості й безнадійних боргів. За вказаними видами заборгованості до акта інвентаризації розрахунків має додаватися довідка із зазначенням суми заборгованості, за що вона числиться, з якого часу і на підставі яких документів.

Ревізія починається з інвентаризації розрахунків з покупцями і замовниками. За кожним дебітором слід встановити дату та причини виникнення заборгованості, винних осіб і заходи, що вживаються для стягнення боргів.

Ревізор перевіряє випадки приховування на рахунках дебіторів нестач та крадіжок, псування і браку товарів, віднесення ДТ заборгованості на інші статті балансу.

У випадку виявлення безнадійної заборгованості, у позові щодо якої суд відмовив, слід з'ясувати мотиви відмови і обґрунтованість позову.

З одногородніми покупцями складається акт звірки.

При реалізації товарів (ТРП) покупцям робиться запис: ДТ р 36 "Розр з покупцями та замовниками", КТ р 70 "Доходи від реалізації".

Якщо надійшли на рахунок гроші від покупця на основі виписки банку, то робиться запис у ДТ рахунка 31 "Рахунки в банках" і кредит рахунків 36 "Розра з покупцями та замовниками" або р-ка 70 "Доходи від реалізації".

Виявляють помилки у відображенні розра-вих операцій та встановити факти умисного перекручення облікових даних з метою приховування зловживань.

Якщо ревізією виявлена тривала заборгованість окремих покупців, то за даними первинних документів (рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних тощо), які підтверджують її виникнення, та за актом взаємної звірки розрахунків можна встановити причини несвоєчасних розрахунків і винних у цьому осіб.

На підприємствах із комп'ютеризованим БО ревізор використовує довідкову нормативну базу, що зберігається на електронних носіях інформації, зіставляє її дані з первинними документами (товарними, банківськими), актами взаємних звірок розрахунків.

Для наочності наводимо акт інвентаризації розрахунків і акт звірки розрахунків.

 

Перевірка правильності нарахування амортизації основних засобів.

Ревізор перевіряє правильність визначення об'єктів амортизації й застосування її норм.

Р-к 83 "Амортизація" призначено для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів. За ДТ р 83 відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, за КТ — списання на рахунок 23 "Вир-во" суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних виробництв, на рахунки класу 9 — суми амортизаційних відрахувань,що належать до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінрезультати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок 83 "Амортизація" має субрахунок 831 "Амортизація оз", на якому узагальнюється інформація про нарахування амортизації оз.

Об'єктом амортизації є окремі оз, крім землі, продуктивної худоби, житлових будинків, споруд благоустрою, автомобільних доріг, видавничої продукції, сценічно-постановочного інвентаря тощо.

Нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, добудови та консервації об'єкта основних засобів.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного користування.

Методи амортизації

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта оз;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи із строку корисного використання об'єкта;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи зі строку корисного об'єкта, яка подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного періоду часу використання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання;

5) виробничого, за яким річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) цим об'єктом.

Оскільки метод амортизації об'єкта основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання, підприємство переглядає метод амортизації об'єкта оз у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем зміни методу амортизації.

Методи фактичного контролю.

Прийоми фактичного контролю спрямовані на перевірку наявності засобів підприємства і їхнього реального стану. Існують такі прийоми фактичного контролю:

1) інвентаризація;

2) контрольний запуск сировини й матеріалів у вироб­ництво;

3) лабораторні аналізи;

4) різного роду експертизи.

Інвентаризація — це перевірка відповідності фактичної наявності матеріальних цінностей і засобів у місцях їхнього зберігання даним бухгалтерського обліку. За допомогою цього прийому фактичного контролю перевіряючі можуть перекона­тися у вірогідності даних бухгалтерського обліку, проконтро­лювати дотримання умов по забезпеченню схоронності ма­теріальних цінностей і засобів, а також визначити розмір над­лишків або недостач, виявлених у цілому по підприємству або в розрізі матеріально відповідальних осіб..

Одним з факторів, що визначають ефективне проведення інвентаризації, є її раптовість. Попереднє попередження ма­теріально відповідальних осіб про інвентаризацію дає їм можливість усунути наявні розбіжності. У випадку проведен­ня раптової інвентаризації всі товарно-матеріальні цінності підготовляються до інвентаризації в присутності інвентари­заційної комісії.

Проведення інвентаризації обов'язкове: і при передачі в оренду або приватизації майна державного підприємства; і перед складанням річної бухгалтерської звітності; при зміні матеріально відповідальних осіб; при встановленні фактів крадіжки або зловживань, псу­вання цінностей;

Особлива увага в перевіряючих повинна бути в разі на­явності пересортування Взаємний залік над­лишків і недостач однойменних цінностей може проводитися тільки в тому випадку, коли пересортування відбулося в однієї матеріально відповідальної особи в одному періоді й по однойменних цінностях.

Результати, отримані в ході інвентаризації, висвітлюються в інвентаризаційних описах, порівнювальних відомостях, ак­тах інвентаризації.

Інвентаризацію можна вважати завершеною, коли пе­ревірці піддалася вся планована сукупність, усі виявлені роз­біжності зафіксовані документально й по них отримані пись­мові пояснення від матеріально відповідальних осіб.

Контрольний запуск сировини й матеріалів у вироб­ництво використовується ревізорами при перевірці підприємств-виробників. Адміністрація підприємства зо­бов'язана сприяти організації проведення контрольних за­пусків сировини й матеріалів у виробничих цехах. Зміст розг­лянутого прийому полягає в тому, що працівники цеху в при­сутності одного із членів ревізійної групи проводять запуск у виробництво певної кількості (партії) сировини або ма­теріалів. По завершенні виробничого процесу перевіряючий з'ясовує, скільки отримано готової продукції, а також частку відходів виробництва.

Лабораторні аналізи — це прийом фактичного контролю, за допомогою якого ревізори одержують інформацію про якісні характеристики цінностей, що перевіряються. Такого роду перевірці можуть піддаватися як матеріали, що витрача­ються у виробництві, так і готова продукція підприємства, що перевіряється. Для проведення лабораторних аналізів по­винні бути створені відповідні умови. Якщо провести лабора­торні аналізи на підприємстві неможливо, то досліджувані цінності вилучаються перевіряючими у встановленому по­рядку й аналізуються в спеціальних лабораторіях. Як прави­ло, перевіряючі цінності аналізуються на предмет відповідності стандартам і вимогам, які наводяться в сер­тифікатах якості. Контроль якості, проведений у розрізі лабо­раторних аналізів, вважається більш ефективним, коли він проводиться фахівцями з боку, а не працівниками підприємств, які перевіряються.

Експертиза являє собою досить різноплановий прийом фактичного контролю. Вона використовується при вивченні якісних параметрів документальних даних, матеріальних цінностей та інших питань. Різноплановість експертизи поля­гає в тому, що в процесі ревізії або перевірки виникає ряд пи­тань, які ревізійна група не може перевірити самостійно. Тоб­то виникає необхідність одержати письмовий висновок екс­перта на підставі проведеної ним експертизи. Це можуть бути висновки про якість продукції, реальності даних у проектно- кошторисній документації, дійсності документів і т.д. За ре­зультатами експертизи, доданими до матеріалів ревізії, ревізо­ри роблять висновки й ухвалюють рішення щодо розглянутих питань.

Експертиза щодо лабораторних аналізів є більш різнобічним прийомом фактичного контролю. Це пояс­нюється тим, що лабораторні аналізи досліджують якісні ха­рактеристики цінностей, що перевіряються, з позицій їхньо­го структурного складу (частка компонентів). У свою чергу, експертиза спрямована на вивчення якості з погляду власти­востей, якими повинні володіти цінності, що перевіряють (гнучкість, міцність, стабільність) або документальні дані (дійсність).







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.175.113.29 (0.006 с.)