ТОП 10:

Суть, завдання і ф-ції контролю.



Суть, завдання і ф-ції контролю.

Контроль – система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонув об’єкта управління, ухваленим управлінським рішенням, визначення результатів управлінського впливу на керований об’єкт, виявлення відхилень допущених у ході виконання цих рішень.

Економ контроль сприяє підвищенню ефективності виробничої і фін-госп д-сті п-ств різних форм власності при цьому поєднується держ контроль власників, зацікавлених у виконанні державних замовлень, контрактів.

Через контроль держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість п-ції, забезпечує доступність і вірогідність про к-сть і якість асортименту п-ції.

Фін-госп контроль – процес дослідження, спостереження, перевірки виробничої і невиробничої фін д-сті, які здійснюються відповідними суб’єктами управління, що наділені певними ф-ціями контролю, метою виявлення відхилень від установлених параметрів цієї діяльності.

Для вдосконалення контролю на п-ствах важливо чітко визначити ф-ції різних контрольних органів і координувати їх д-сть. Це підвищує ефективність і результативність ревізій.

Зав-ння ревізії: вивчення причин і умов, що породжують порушення і безпосередність шляхів та попередження; підвищення ефективності в-цтва і забезпечення збереження майна; попередження і ліквідація крадіжок і безгосподарності; виявлення та усунення господ порушень; виявлення резервів в-ва; здійснення держ контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей і їх збереження; перевірка стану і достовірності б/о і звітності на п-вах і о-ціях які отримують кошти з бюджетів та державних валютних фондів.

Ф-ції ревізії: перевірка законності, доцільності, достовірності операцій; профілактика порушень; виявлення причин і умов які сприяють порушенню; контроль за відшкодуванням порушень; розробка заходів які сприяють усуненню правапорушень.

 

Раптова ревізія каси.

Перевіряючі беруть у касира розписку, в якій зазначено, що всі операції з надходження й витрат коштів документально оформлені та відображені у звіті касира, а в касі немає коштів, які не належать підприємству.

Ревізор перевіряє правильність складання звіту касира і визначає остачу готівки на кінець робочого дня.

За допомогою взаємного контролю первинних касових документів і звіту касира з'ясовують, чи всі здійснені протягом дня операції були враховані МВО.

Вивчаючи послідовність відображення у касовій книзі та звіті касира операцій з надходження й витрат готівки, контролер визначає, чи вносяться записи в касову книгу відразу після здійснення операції за окремим прибутковим або видатковим касовим документом.

Визначають підсумки надходжень і витрат, а потім - остаточний залишок на кінець робочого дня, арифметичними діями перевіряють правильність суми готівки, виданої за платіжною відомістю; з'ясовують причини відхилень і беруть письмові пояснення у касира.

Покупюрно перераховують усі гроші, що є в касі, фіксуючи наявність цінних паперів, чекових книжок та інших бланків.

За результатами контролю ревізор складає акт ревізії каси.

 

Ревізія як одна з форм фінансово-господарського контролю, її види і характеристика.

Ревізія (від латів. revisio — перегляд) — основна форма контролю.

Ревізія — форма документального контролю над фінансово-господарської діяльністю підприємства, дотриманням законодавства фінансових, достовірністю облік і звітність; спосіб документального виявлення нестач, розтрат, присвоєнь чи крадіжок засобів і тих матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

Ревізії досліджують фінансово-господарську діяльність підприємств і для підприємців для виявлення негативних явищ, від їхньої ліквідації й уникнення у майбутньому. Ревізії активно впливають на виявлення причин безгосподарності, порушень законодавства і нормативних актів, сприяють відшкодуванню заподіяних конкретними особами збитків.

Ревізії бувають за відношенням до п-ва яке ревізується - внутрішні, зовнішні; за колом питань що належить вивчити – комплексні, некомплексні; за порядком проведення – первинні, додаткові, повторні; за способом проведення – суцільні, вибіркові, комбіновані; за к-стю учасників – колективні, індивідуальні; за обсягом перев. – тематичні, часткові, повні; за порядком призначення – планові, позапланові.

Контроль і ревізія банківських операцій.

Під час рев опер з рахунків у банках рев керується нормативними док: інструкцією про відкриття банками рах в нац. і іноз вал, затвердж постан правл НБУ №527, псбо 4, звіт про рух грошових коштів.

Ревізія здійснюється суцільним спостереженням і розпочинається з перевірки дотримання порядку відкриття рах в банках; дослідження виписок за період що підлягає ревізії та прикладених до них документів підприємств-клієнтів.

Перед ревізією операцій на рахунках в банку та інших грошових коштів стоять такі завдання: перевірка своєчасності, законності, достовірності операцій, відображених на рахунках в банку після надходження і списання грошових коштів; контроль за використанням грошових коштів суворо за цільовим призначенням; контроль за своєчасністю надходження і перерахування коштів по розрахунках з постачальниками і підрядниками, покупцями та замовниками, бюджетом, банками по позиках, з робітниками і слу­жбовцями із розрахунків по заробітній платі.

Фактичними джерелами ревізії операцій на рахунках банку є: виписки банку по відповідних рахунках (субрахунках) з додатками, що є підставою для проведення прибутково-видаткових опера­цій; копії платіжних доручень, доручень-вимог, заяв на виставлення акредитива, книжки грошових та розрахункових чеків і т.д; книги аналітичного обліку інших грошових коштів; журнал 1, відомотсі 1.2. та 1.3. по рахунках 31” Рахунки в банках”, 33 “Інші кошти”, Головна книга, Баланс.

Рев здійснюється суцільним спостережі розпоч з перев. дотримання порядку відкриття рах в банках; дослідження виписок за період що підлягає ревізії і прикладених до них док п-ств-клієнтів.

Особливу увагу рев звертає на правильність оприбуткув в касу грошей, отриманих в касу з банку за чеками. Тому потрібно встановити відпов № і сум використаних чеків корінцям книжок. А в разі виявлених анульованих чи зіпсованих, зясувати чи є відмітка про це в корінцях.

Не менш важливо перевітири дотримання законодавчих актів з розрах з бюджетом. Ретельній перев. підлягають документи пов’язані з виникненням деб і кред заборгов. А також зясовується реальність цих сум, своєчасність звірки розрах з тим щоб не пропустити строку позовної давності.

Перев. також заборгов банків за позиками порівнюючи суми виплачених % з сумою передбач при одержаних кредитах. Ревізором перевіряється забезпечення векселів, виданих п-ству.

Виписка банкумає бути завірена штампом і печаткою банку підписана бухгалтером і контролером. А виправлення підписує гол бух чи заступник.

Особливій увазі підлягають розрах з кредит стосовно немов о-цій, з бедж за податками,витрати майб пер, спец фонди, оскільки тут можливі без господ видатки і витрати. Під час перевірки можна виявити порушення – штучне створення кредиторської заборгованості.

Для виявлення док,оплачених лімітованими чеками і повторно з підзвітних сум, необхідно простежити чи не видається експедитору і ін. працівникам крім лімітованих чекових книжок, ще й готівка; звірити звіти про їх витрачання з даними складів про прибулі і відправлені вантажі.

Під час рев банк опер найчастіше трапляється порушення там де помилки виправлені методом червоного сторну. Такі виправл застос для незаконного списання, витрачання грошей на рах, безпідставного віднесення таких сум на рах затрат, збитків і нереальної кредит заборгов.

Методи фактичного контролю.

Прийоми фактичного контролю спрямовані на перевірку наявності засобів підприємства і їхнього реального стану. Існують такі прийоми фактичного контролю:

1) інвентаризація;

2) контрольний запуск сировини й матеріалів у вироб­ництво;

3) лабораторні аналізи;

4) різного роду експертизи.

Інвентаризація — це перевірка відповідності фактичної наявності матеріальних цінностей і засобів у місцях їхнього зберігання даним бухгалтерського обліку. За допомогою цього прийому фактичного контролю перевіряючі можуть перекона­тися у вірогідності даних бухгалтерського обліку, проконтро­лювати дотримання умов по забезпеченню схоронності ма­теріальних цінностей і засобів, а також визначити розмір над­лишків або недостач, виявлених у цілому по підприємству або в розрізі матеріально відповідальних осіб..

Одним з факторів, що визначають ефективне проведення інвентаризації, є її раптовість. Попереднє попередження ма­теріально відповідальних осіб про інвентаризацію дає їм можливість усунути наявні розбіжності. У випадку проведен­ня раптової інвентаризації всі товарно-матеріальні цінності підготовляються до інвентаризації в присутності інвентари­заційної комісії.

Проведення інвентаризації обов'язкове: і при передачі в оренду або приватизації майна державного підприємства; і перед складанням річної бухгалтерської звітності; при зміні матеріально відповідальних осіб; при встановленні фактів крадіжки або зловживань, псу­вання цінностей;

Особлива увага в перевіряючих повинна бути в разі на­явності пересортування Взаємний залік над­лишків і недостач однойменних цінностей може проводитися тільки в тому випадку, коли пересортування відбулося в однієї матеріально відповідальної особи в одному періоді й по однойменних цінностях.

Результати, отримані в ході інвентаризації, висвітлюються в інвентаризаційних описах, порівнювальних відомостях, ак­тах інвентаризації.

Інвентаризацію можна вважати завершеною, коли пе­ревірці піддалася вся планована сукупність, усі виявлені роз­біжності зафіксовані документально й по них отримані пись­мові пояснення від матеріально відповідальних осіб.

Контрольний запуск сировини й матеріалів у вироб­ництво використовується ревізорами при перевірці підприємств-виробників. Адміністрація підприємства зо­бов'язана сприяти організації проведення контрольних за­пусків сировини й матеріалів у виробничих цехах. Зміст розг­лянутого прийому полягає в тому, що працівники цеху в при­сутності одного із членів ревізійної групи проводять запуск у виробництво певної кількості (партії) сировини або ма­теріалів. По завершенні виробничого процесу перевіряючий з'ясовує, скільки отримано готової продукції, а також частку відходів виробництва.

Лабораторні аналізи — це прийом фактичного контролю, за допомогою якого ревізори одержують інформацію про якісні характеристики цінностей, що перевіряються. Такого роду перевірці можуть піддаватися як матеріали, що витрача­ються у виробництві, так і готова продукція підприємства, що перевіряється. Для проведення лабораторних аналізів по­винні бути створені відповідні умови. Якщо провести лабора­торні аналізи на підприємстві неможливо, то досліджувані цінності вилучаються перевіряючими у встановленому по­рядку й аналізуються в спеціальних лабораторіях. Як прави­ло, перевіряючі цінності аналізуються на предмет відповідності стандартам і вимогам, які наводяться в сер­тифікатах якості. Контроль якості, проведений у розрізі лабо­раторних аналізів, вважається більш ефективним, коли він проводиться фахівцями з боку, а не працівниками підприємств, які перевіряються.

Експертиза являє собою досить різноплановий прийом фактичного контролю. Вона використовується при вивченні якісних параметрів документальних даних, матеріальних цінностей та інших питань. Різноплановість експертизи поля­гає в тому, що в процесі ревізії або перевірки виникає ряд пи­тань, які ревізійна група не може перевірити самостійно. Тоб­то виникає необхідність одержати письмовий висновок екс­перта на підставі проведеної ним експертизи. Це можуть бути висновки про якість продукції, реальності даних у проектно- кошторисній документації, дійсності документів і т.д. За ре­зультатами експертизи, доданими до матеріалів ревізії, ревізо­ри роблять висновки й ухвалюють рішення щодо розглянутих питань.

Експертиза щодо лабораторних аналізів є більш різнобічним прийомом фактичного контролю. Це пояс­нюється тим, що лабораторні аналізи досліджують якісні ха­рактеристики цінностей, що перевіряються, з позицій їхньо­го структурного складу (частка компонентів). У свою чергу, експертиза спрямована на вивчення якості з погляду власти­востей, якими повинні володіти цінності, що перевіряють (гнучкість, міцність, стабільність) або документальні дані (дійсність).

КІР власного каріталу

Завдання:

- правильність формування і використання вк

- дотримання встановлених установч док та розміру СК

- правельність велення обліку внесків до СК і розрах за дивідендами

Джерела

- головна книга

- звітність

- регістри синтетичного та аналітичного обліку

- первинні документи

Об’єктом ревізії є власний капітал підприємства.

Ревізор перевіряє, чи дотримуються на підприємстві статутних положень, чи правильно формується майно підприємства за рахунок інвестування його діяльності, як здійснюється розподіл цього майна, виробленої продукції й одержаного прибутку, чи раціонально використовуються грошові внески або майно учасників на розвиток підприємства, сума статутного капіталу обов’язково реєструється в державному реєстрі. Ревізор з’ясовує, чи відповідає сума статутного капіталу розміру, зафіксованому в реєстрі. Заявлені під час інвентаризації нестачу або надлишок матеріальних цінностей або підтверджену документами дооцінку слід віднести на фінансові результати звітного періоду. В разі анулювання акцій на їх суму зменшується статутний капітал, а у разі їх перепродажу зменшується вилучений капітал та збільшуються відповідні активи. На рахунку 44 обліковуються нерозподілені прибутки (непокриті збитки) поточного та минулих років і використаний у поточному році прибуток.Списання збитків відбувається за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового, додаткового капіталу.

Ревізор ретельно перевіряє цю форму звітності. Причому для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства зобов’язані додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

Порядок призначення та проведення ревізії і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні.

Головне завдання ДКРС :

- здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їхнім збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів;

- розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх виникненню.

Планування контрольно-ревізійної роботи

Правильний підбір об'єктів і своєчасність проведення на них ревізій значною мірою впливають на ефективність роботи контролюючих органів. Для досягнення мети ревізій у контрольно-ревізійному відділі здійснюється планування роботи на півріччя, а з питань ревізії бюджетів місцевих Рад народних депутатів протягом року щоквартально.
Нормативне планування базується на ст.2 та ст.11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», відповідно до яких органи державної ревізійної служби проводять ревізії та перевірки
за своєю ініціативою не частіше 1 разу в рік. Як правило, між черговими ревізіями чи перевірками має пройти не менше ніж 3 місяці.
Теми і об'єкти для ревізій (перевірок) включаються в плани контрольно-ревізійної роботи відповідно до річного плану основних питань економічної і контрольної роботи Головного контрольно-ревізійного управління України, на підставі рішень і вказівок обласного контрольно-ревізійного управління, вивчення звітних та інших даних про хід виконання державних та місцевих бюджетів, даних про стан справ щодо забезпечення збереження коштів і матеріальних цінностей, узагальнення матеріалів раніше проведених ревізій, на підставі скарг, заяв, звернень про фінансові порушення та зловживання, що надійшли від громадян, правоохоронних органів і органів місцевої влади.
Складаючи плани роботи, необхідно керуватися такою періодичністю проведення ревізій:
1) роботи сільських, селищних і міських Рад народних депутатів по виконанню бюджетів, кошторисів установ, що утримуються на їх бюджетах, комплексно проводяться не рідше 1 разу в рік.
2) виконання кошторисів бюджетних установ, що обслуговуються централізованими бухгалтеріями, а також ведуть самостійний облік - не рідше 1 разу в два роки. Ці ревізії проводяться працівниками місцевих фінансових органів, контрольно-ревізійних відділів у районах, містах спільно із працівниками відповідних відділів місцевих органів державної влади.
До планів роботи обов'язково долучаються:
1. Централізовані завдання та інші доручення доведені КРУ вищого рангу. При цьому планувати термін проведення ревізій чи перевірки за централізованим завданням треба таким чином, щоб мати не менше як 15 календарних днів для узагальнення і реалізації матеріалів ревізії і перевірок.
2. Доручення і завдання правоохоронних органів і податкових адміністрацій, які підписані, переважно, першими особами органів Прокуратури, МВС, СБУ, ДПА, їх структурних підрозділів та погоджені з контрольно-ревізійним управлінням.
Перевага у черговості виконання ревізій надається за зверненнями саме цим органам.
З метою недопущення скарг керівників підприємств про порушення принципів черговості і періодичності проведення ревізій і перевірок на одному підприємстві у контрольне ревізійному відділі ведеться облік і аналіз кількості проведених ревізій і перевірок пооб'єктно. Не планується проведення дріб'язкових, короткотривалих перевірок, а лише повних ревізій і перевірок фінансово-господарської діяльності.
У планах контрольно-ревізійної роботи необхідно також передбачити періодичні перевірки виконання рішень, пропозицій, вимог, прийнятих за результатами проведених ревізій.
У плані контрольно-ревізійної роботи вказують:
1) тему ревізії (перевірки);
2) назву об'єкта, його відомчу підпорядкованість;
3) підставу для включення в план (пункт, номер і дату листа КРУ або конкретного правоохоронного органу, податкової адміністрації);
4) ревізійний період (місяць і рік попередньої ревізії);
5) термін виконання (зазначено місяць, коли буде проводитись ревізія щодо виконання централізованих завдань ГоловКРУ, КРУ і т.д. і до якого числа місяця повинна бути надіслана відповідь за матеріалами ревізії);
6) планові затрати часу (тривалість ревізії в робочих днях, як правило, не більше ЗО робочих днів);
7) виконавці (планові затрати часу в робочих днях по кожному виконавцю).
Крім перерахованих реквізитів, в плані передбачені ще такі розділи:
А - ревізії і перевірки щодо виконання кошторисів бюджетної установи;
Б - ревізії і перевірки підприємств і організацій;
В - перевірка виконання наказів і рішень, що прийняті за результатами раніше проведених ревізій і перевірок;
Г - організаційна робота.
Зміни у план роботи контрольно-ревізійного відділу вносяться посадовими особами обласного контрольно-ревізійного управління на підставі обґрунтованого подання начальника контрольно-ревізійного відділу за місяць до закінчення поточного півріччя. У змінах вказується номер пункту плану, назва об'єкта, тема і тривалість ревізій, терміни проведення чи об'єкти яких підлягають зміні, та на що буде використано вивільнені людино-дні.

Суть, завдання і ф-ції контролю.

Контроль – система спостереження і перевірки відповідності процесу функціонув об’єкта управління, ухваленим управлінським рішенням, визначення результатів управлінського впливу на керований об’єкт, виявлення відхилень допущених у ході виконання цих рішень.

Економ контроль сприяє підвищенню ефективності виробничої і фін-госп д-сті п-ств різних форм власності при цьому поєднується держ контроль власників, зацікавлених у виконанні державних замовлень, контрактів.

Через контроль держава захищає інтереси споживачів, перевіряє якість п-ції, забезпечує доступність і вірогідність про к-сть і якість асортименту п-ції.

Фін-госп контроль – процес дослідження, спостереження, перевірки виробничої і невиробничої фін д-сті, які здійснюються відповідними суб’єктами управління, що наділені певними ф-ціями контролю, метою виявлення відхилень від установлених параметрів цієї діяльності.

Для вдосконалення контролю на п-ствах важливо чітко визначити ф-ції різних контрольних органів і координувати їх д-сть. Це підвищує ефективність і результативність ревізій.

Зав-ння ревізії: вивчення причин і умов, що породжують порушення і безпосередність шляхів та попередження; підвищення ефективності в-цтва і забезпечення збереження майна; попередження і ліквідація крадіжок і безгосподарності; виявлення та усунення господ порушень; виявлення резервів в-ва; здійснення держ контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей і їх збереження; перевірка стану і достовірності б/о і звітності на п-вах і о-ціях які отримують кошти з бюджетів та державних валютних фондів.

Ф-ції ревізії: перевірка законності, доцільності, достовірності операцій; профілактика порушень; виявлення причин і умов які сприяють порушенню; контроль за відшкодуванням порушень; розробка заходів які сприяють усуненню правапорушень.

 

Раптова ревізія каси.

Перевіряючі беруть у касира розписку, в якій зазначено, що всі операції з надходження й витрат коштів документально оформлені та відображені у звіті касира, а в касі немає коштів, які не належать підприємству.

Ревізор перевіряє правильність складання звіту касира і визначає остачу готівки на кінець робочого дня.

За допомогою взаємного контролю первинних касових документів і звіту касира з'ясовують, чи всі здійснені протягом дня операції були враховані МВО.

Вивчаючи послідовність відображення у касовій книзі та звіті касира операцій з надходження й витрат готівки, контролер визначає, чи вносяться записи в касову книгу відразу після здійснення операції за окремим прибутковим або видатковим касовим документом.

Визначають підсумки надходжень і витрат, а потім - остаточний залишок на кінець робочого дня, арифметичними діями перевіряють правильність суми готівки, виданої за платіжною відомістю; з'ясовують причини відхилень і беруть письмові пояснення у касира.

Покупюрно перераховують усі гроші, що є в касі, фіксуючи наявність цінних паперів, чекових книжок та інших бланків.

За результатами контролю ревізор складає акт ревізії каси.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.118.253 (0.014 с.)