Про стосунки вчителя й учнів на уроці.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Про стосунки вчителя й учнів на уроці.



I. Організаційний етап.

«Усяка праця,в тому числі й навчальна, починається з організації умов, за допомогою яких вона проходить найбільш сприятливо. Тому урок з будь-якого предмета на будь-яку тему, будь-якого типу, проводиться він у класі чи лабораторії, у майстерні, на пришкільній ділянці, у природі або на виробництві – завжди починається з попередньої організації.

Як говорять «Будь-який кінець залежить від початку!»Вважається, що це добре повинен запам'ятати будь-який учитель,будь-який практик і вчений, і настав час припинити дискусії на тему, є чи не є так званий «оргмомент» етапом уроку. Є!Він обов’язково, хочемо ми цього чи ні, присутній на будь-якому уроці,як «увертюра» до нього. Тільки в одного вчителя вона іноді триває хвилини,а в іншого весь урок,змінюючи собою «опору».

Багато вирішують перші хвилини. Не вловиш,не відчуєш пульсу класу і... не вийде урок . *

''"Оргмомент — це, безумовно, етан і етап складний. Тільки, здається, він має не стільки дидактичний, скільки психологічний характер, І завдан­ням цього етапу є не стільки навчально-виховний, скільки психологічний

аспект.

А полягає воно в такому: забезпечити нормальну зовнішню обстанов­ку для роботи на уроці й психологічно підготувати учнів до спілкування за­няття.

 

 

Зміст етапу.

І.Привітання. Взаємне вітання — елементарний акт ввічливості й од­ночасно початок педагогічного процесу, початок спілкування вчителя й учнів.

Уже за його характером в якійсь мірі можна судити про характер стосунків між ними.

Привітання має виражати взаємоповагу, симпатію, бажання добра одне одному. Воно — перший ключ до співпраці, саме так його варто розуміти та сприймати, От чому не можна процедуру вітання здійснювати недбало й формально. Привітання вчителя – це зав’язка про те, у якому психологічному режимі він проведе урок,відповідь учнів – реакція на цю заявку.

Процедура віяння добре відпрацьовується в нас у молодших класах, але в старших класах, внаслідок відсутності єдиного переходу до її здійснення й дуже часто нерозуміння його значення вчителями, перетворюється в педагогічних колективах у формальність,що веде до поступової втрати учнями навичок здійснення вітання, сформованих раніше.

 

2. Визнання відсутніх. Суть його полягає не стільки тому щоб дові­датися, кого з учнів немає на уроці. Це не складно зробити за допомогою інших прийомів. Зміст цієї процедури полягає в іншому:учитель тут формує свою позицію до факту відсутності того чи іншого учня Осудження якщо учень, відсутній без поважних причин, співчуття й надання допомоги тим, хто хворіє. Обов’язково потрібно цікавитися в учнів станом здоров’я їх това­ришів , які давно хворіють, передавати через учнів своє співчуття. Привітати учня,що після довгої відсутності знову з’явиться в клаСі.Словом , не забувати що, здавалося б, прозаїчна перевірка відсутніх може слугувати важливим

інструментом поглиблення співпраці, виховання гуманізму, навчальної дисципліни,любові до школи й учителя.

 

3.Перевірка готовності учнів до уроку! Тутучителя насамперед має цікавити зовнішній вигляд учнів, їхня робоча поза, стан робочого місця. У якійсь мірі при дотриманні такту й почуття міри цей момент можна використати для формування смаку, еталону зовнішності.

4.Перевірка підготовленості класного приміщення до уроку.

Класне приміщення - робоче місце класу и учителя, і зовсім небайдуже, в якому стані воно перебуває. Турбота кожного про своє здоров’я - один з найважливіших каналів формування почуття власного достоїнства.

 

5. Організація уваги. Необхідно вміти встановити чітку грань, що відокремлює перерву від уроку, нову психологічну ситуацію швидкого зосере­джена на предметі навчального заняття. Професор І. Б Страхов у своїй роботі «Психологічний аналіз уроку» пише: «Дуже важливо виховати в школярів розумові звички до швидкого переходу від психічного стану під час перерви до робочого стану свідомості, що виникає на початку уроку. Практично це здійснюється тиша це різними способами,але не всі з них однаково ефективні. Організовуючий вплив на учнів має психологічний стан учителя в момент появи його в класі... Початок же уроку без посередньої організації уваги школярів,неуважність учителя до їх психологічного стану або його прагнення різко форсувати їх зосередження шляхом збудженого звертання, підвищеного тону мови не буде сприяти створенню необхідного ділового й психологічного контакту учителя і учня.»

Умови досягнення позитивних результатів:

• зосередженість, витримка, самовладання, зібраність учителя;

· відсутність багатослівності, яскраво виражена вольова спрямованість;

· вимогливість і твердий намір без затримки перейти до уроку при одночасній увазі до стану учнів;

· використання невеликої психологічної паузи й питання, що спонукує їх увагу до теми уроку;

· спокійна впевнена манера триматися з появою в класі, що поєднується доброзичливістю й щирістю;

· послідовність і сталість у пред'явленні вимог.

 

Показник виконання психологічного завдання етапу:

· доброзичливий настрій учителя й учнів;

· короткочасність організаційного моменту;

· повна готовність класу й оснащення уроку до роботи;

· швидке входження класу в діловий ритм;

· організація уваги всіх учнів.

Це дуже важливий і відповідальний етап, від якості здійснення якого багато в чому залежить весь хід, розвиток і результат уроку. У деяких вчителів організаційний етап триває мить, але це результат повної, кропіткої роботи педагога щодо приучення дітей до виконання організаційних вимог етапу на багатьох попередніх уроках. Даний етап відіграє дуже серйозну виховну роль. Тут формується вміння себе мобілізувати, зосередитися, внутрішньо організуватися. У певній мірі цей етап уроку виливає на формування відповідального відношення до навчання, такої риси, як передбачливість.

Нарешті, саме на цьому етапі починає закладатися характер взаємин учнями класу.

 

V. Етап засвоєння нових знань.

Навчально-виховне завдання. Дати учням конкретне уявлення про досліджувані факти, явища, про основну ідею досліджуваного питання, прави­ла, принципи, закону. Сприяти засвоєнню учнями способів, шляхів, засобів, що привели до даного узагальнення. Сприяти засвоєнню учнями методу відтворення досліджуваного матеріалу. На основі здобних знань виробити відповідні навички і уміння.

Здійснювати формУвання моральних стосунків учнів до свого «Я» (до самого себе), інших людей,класного колективу,до праці й Батьківщини. Конструювати й здійснювати етап на основі принципів розвивального навчання.

Зміст етапу.

1. Організація уваги

2. Організація вчителем процесу сприйняття і усвідомлення, осмислення, перинного узагальнення і систематизації нового для школярів навчального матеріалу.

З . У ході освоєння нового матеріалу навчати учнів власної діяльності , вивчення й оволодіння змістом цього матеріалу, умінь і навичок раціонально вчитись.

4.Здійнювати цей етап, як втім, і всі інші, на основі створення ситуації, коло основним працівником (суб'єктом) пРоцесу, навчання, основною відповідальною особою за своє навчання й поведінку стає учень.

При здійсненні цього етапу необхідно пам’ятати, що сутність навчання полягає не у викладанні навчального матеріалу, а в вивченні цього матеріалу учнями під керівництвом учителя з використанням сучасних продуктивних методів і прийомів. Ще в XIX ст. А.Дістервег писав писав: «Були часи,коли вважали за можливе повідомляти освіту. Навіть знання у власному розумінні слова повідомити неможливо. Можна запропонувати їх людині, підказати, але опанувати їх вона повинна шляхом власної діяльності... Можна наповни ти чимось тіло, наприклад отрутою, але розум наповнити;нічим не можна. Він повинен самостійно все охопити, засвоїти, переробити» .

Будувати навчальний процес на цьому етапі, лише розраховуючи на за­своєння певного обсягу знань, теж не можна, тому що це подібно постійному годуванню дитини з ложки, що не дається їм в руки і вона не привчається їсти самостійно. Життя вимагає більшого: треба навчити школярів добувати знання власними зусиллями, не тільки самостійно їсти, але й самостійно «добувати їжу».

От чому називати цей етап, як це часто практикується и у педагогічній літературі «етапом повідомлення нових знань» або «етапом повідомлення, а по-друге, якимось чином обмежують вибір методів навчання вчителем.

Зміст етапу.

1. Підведення підсумків уроку: як працював клас, хто з учнів працював особливо старанно, про що нове довідалися учні.

2. Мотивування домашнього завдання: пробудження в учнів допитливості (цікава постановка проблеми, якщо йдеться про пізнавальні завдання); сто­совно тренувальних завдань, то тут мотивуючим фактором може бути праг­нення учнів до вдосконалення навичок; апелювання до почуття відповідальності; використовуйте прагнення учнів до визнання й оцінювання їх праці; ураховуйте індивідуальні схильності й бажання.

3. Докладний, але стислий інструктаж з виконання домашнього завдан­ня. Використовуйте диференційовані домашні завдання для закріплення матеріалу, для розвитку індивідуальних здібностей учня. Використовуйте індивідуальні домашні завдання для розвитку здібностей, особливо обдаро­ваних дітей, а також добровільні завдання як дієвий виховний засіб.

4.Перевірка того, як учні зрозумій зміст роботи та способи її вико­нання.

Пам’ятайте! Різноманітність домашніх завдань - перешкода однобічному розвитку особистості.

Домашні завдання - інструмент розвитку допитливості учнів, їх інтересу до навчання,морального потенціалу й світогляду.

При правильному підході вчителя до домашнього завдання воно може змінити не тільки домашню роботу учнів,але й сам урок! При успішному використанні – зробити навчання по-справжньому особистісним для учня.

 

Про стосунки вчителя й учнів на уроці.

В основі стосунків учителя до учня на уроці має бути цілісний погляд учителя на особистість учня. Жителя дитина не може цікавити тільки як учень. На неї необхідно дивитися як на особистість із усіма її якостями та потребами, цілями й бажаннями й будувати свої стосунки не як учитель із учнем, а як людина з людиною, не обмежуючи спілкування з нею своїми посадовими обов’язками:

Стосунки вчителя на уроці повинні характеризуватися як ро­боча співпраця однодумців у справі розвитку й відновлення себе що ґрун­тується на діловій доброзичливій атмосфері, повазі особистості дитини на увазі не тільки до результатів її діяльності,але й до її внутрішнього світу переживань,які вона відчуває у навчання.

Урок має грунтуватися на живій педагогіці Розуму й Серця а не на зов­нішній, формальній. Чудовий письменник, що вписав чимало цікавих книг про школу, М. Панич, писав: «Педагогіка зовнішня, формальна йде до дити­ни, виходячи тільки з того, якою вона повинна стати Дійсна педагога жива, прагне насамперед зрозуміти дитину такою, якою вона є»

Отже, перша умова підвищення ефективності комбінованого уроку - це відносини співпраці, на основі яких він має будуватися.

Другою умовою є перетворення комбінованого урокув «урок розвитку»

Всі системи навчання дають визначення навчальної діяльності яка щось 4 пояснює, а її необхідно розглядати як спеціальне дослідження чогось як зміну не предмета, а самого суб’єкта діяльності – учня. Розвиваючий урок має будуватися вчителем як процес колективної праці учнів: під його керівництвом із чіткою системою його організації.

Учитель виступає не як фахівець, що передає учням навчальну інформацію, а як організатор навчального процесу керівник самодіяльності учнів , що допомагає і підтримує їх.

Це має бути урок, на якому головним працівником у процесі навчання є учень, навчальна діяльність якого об'єктивно спрямована на освіту та формування своєї особистості, а найголовнішим її мотивом є навчально-пізнавальний. Учитель, що організовує такий урок, повинен дооре розуміти що його учень - це не той, кого він учить, а той,хто в нього вчиться. Більше 300 років потому. Я. А. Єменський писав про те, не вчителя насправді вчать тільки тоді,коли учні дійсно вчаться.

Для того щоб комбінований урок став дійсно розвивальним,він має конструюватися й проводитись на основі принципів,дотримання яких дає мож­ливій виховати всебічно розвинену й соціально зрілу особистість.

Ці принципи сформульовані психологом Л.-М Фрідманом в його книзі «Педагогічний досвід очима психолога».

 

Принцип перший: самодіяльність учнів у ході уроку. Урок організується у формі навчальної самодіяльності учнів, тобто діяльності учнів, що виконується без розрахунку на якусь винагороду або нагороду, у якій вони знаходять вдоволення своїх найбільш глибоких потреб.

Принцип другий: самоорганізація учнів у ході уроку. Урок має будуватись на основі навчання вчителем учнів власної їхньої діяльності з вивчення й оволодіння змістом навчального матеріалу. «Вчити інших чого-небудь - показати їм, що вони повинні робити, щоб навчитися того, чого їх учать.»

Урок має будуватися на допомозі вчителя учням вчитися самим, на навчанні їх розумних методів вчення, на навчанні й вихованні учнів раціональ­ної самоорганізації своєї самостійної:й навчально-тренувальної діяльності в будь-якій формі навчальної роботи (індивідуальної, фронтальної, групової,колективної).

Конструюючи комбінований урок,учитель повинен пам’ятати,що головне в його роботі - це не те, що він розповість і покаже, дасть завдання й прокон­тролює його виконання, а те, як він навчить учнів уміння і навичок раціонально вчитися.

Принцип третій: розвиток особистості. При організації й проведенні уроку враховувати й спиратися на вікові й індивідуальні особливості учнів; будувати урок таким чином, що учні завжди відчували необхідність в подоланні посильних труднощів, в оволодінні новими знаннями, новими способами дій,уміннями й навичками; проводити навчальний процес у ході уроку в зоні найближчого розвитку, спираючись при цьому на досягнутий рівень акту­ального розвитку учня; здійснювати навчальний процес таким-чином, щоб усіляко сприяв прояву й реалізації індивідуальності кожного учня;зводити уроки до формування соціально зрілої особистості; впливати за допомогою уроку на формування в школяра суспільної (колективістської) спрямованості й адекватності самооцінки.

Л.М.Фрідман вважає, що основним принципом,який безпосередньо випливає з мети сучасної школи,є принципом розвитку. Він відповідає меті організації навчального процесу. Принцип самодіяльності визначає його мотива­ційний бік й тим самим відповідає основному мотиву організації навчального процесу, а принцип самоорганізації визначає його операційний бік й, отже, відповідає способу його організації. Всі наступні принципи - це принципи підтримки, які забезпечують здійснення трьох головних прин­ципів.

Принцип четвертий: формування колективізму. Суть його полягає в такому: для того, щоб додати спілкуванню між учнями змістовного характеру, побудувати їхні міжособистісні відносини на змістовній основі, учитель по­винен організували навчальний процес на уроці таким чином, щоб він був процесом безпосередньої колективної діяльності учнів.

Принцип рольової участі. Для того щоб вся навчальна діяльність учнів набула колективного характеру, треба, щоб учні були наділені певними ро­лями на короткий або тривалий строк і щоб виконання ролей приносило учневі певне емоційне задоволення, щоб роль була посильна для учня й в той же час вимагала б від нього певних: зусиль і давала простір для прояву творчості та ініціативи.

Принцип відповідальності. Жоден із принципів неможливо реалізувати, якщо в учнів не сформоване почуття відповідальності за свою навчальну діяль­ність і за справи всього колективу. А для цього сам урок має будуватися на відповідальному ставленні учнів до досягнення його мети.

Л. М. Фрідман формує вісім вимог принципу відповідальності, на вико­нанні яких має будуватися розвиваючий урок.

1. Учень, відповідаючи урок, виконуючи ту чи пішу роль, повинен від­повідати не вчителеві, а своїм товаришам, класному колективу, його різним підрозділам. Учитель — це ніби кінцева інстанція, перед якою учень несе відповідальність, а класний колектив — повсякденна й головна.

2. Відповідальність учня перед учнівським колективом припускає конт­роль і оцінку своєї роботи. Учитель же повинен на уроці вчити учнів методів контролю й оцінювань, формувати правильні способи й норми контролю, а не займатися ним одноосібно.

3. Самоконтроль навчальної діяльності учнями вимагає знання мети й пла­нів цієї діяльності, критеріїв, за якими можна судити про досягнення ними мети. Отже, учитель зобов'язаний ознайомити учнів з планом вивчення теми, з цілями, заради яких вона вивчається, з тим, що повинен знати й уміти учень у результаті її вивчення, а також навчити його чітких критеріїв оцінювання досягнутих результатів.

4. Облік роботи ведуть самі учні, він має бути відомим всьому класному колективу.

5. Урок має будуватися на основі самоконтролю й само-оцінювання учнем своєї навчальної діяльності, постійного співвідношення само-оцінювання із зовнішньої оцінкою своїх товаришів і вчителя.

6. При порушенні учнем якихось норм, правил у ході здійснення уроку на нього можуть бути накладені стягнення. Краще, якщо це робиться колек­тивом, а не вчителем, краще, якщо осуд провини виражає колектив. Головне при цьому — ні на мить не забувати про повагу особистості.

7.Учень може бути покараний за порушення, дисципліни, але аж ніяк не за відставання в навчанні. Вимоги до учнів при повазі до них мають бути спрямовані насамперед на виховання дисципліни на уроці.

8.Урок має виховувати розумні традиції у проведенні навчального процесу:певний ритуал поведінки; чесність і відвертість у стосунках із учителями й товаришами, взаємодопомога тощо.

У цілому ж компонентами поняття «відповідальність» є: ясне знання "особистістю своїх обов'язків; прийняття нею цих обов'язків; реалізація прийнятих обов’язків; здатність особистості контролювати свої дії .

Принцип психологічного забезпечення.Він означає, що урок має органі­зовував й проводитися таким чином, щоб забезпечувати мотивацію навчання позитивне емоційне відношення до нього в кожних учнів. При цьому навчальна дальність кожного учня маємотивуватися найціннішими й виз­наченій мотивами .

А тепер давайте приступимо до аналізу етапів уроку.

 

I. Організаційний етап.

«Усяка праця,в тому числі й навчальна, починається з організації умов, за допомогою яких вона проходить найбільш сприятливо. Тому урок з будь-якого предмета на будь-яку тему, будь-якого типу, проводиться він у класі чи лабораторії, у майстерні, на пришкільній ділянці, у природі або на виробництві – завжди починається з попередньої організації.

Як говорять «Будь-який кінець залежить від початку!»Вважається, що це добре повинен запам'ятати будь-який учитель,будь-який практик і вчений, і настав час припинити дискусії на тему, є чи не є так званий «оргмомент» етапом уроку. Є!Він обов’язково, хочемо ми цього чи ні, присутній на будь-якому уроці,як «увертюра» до нього. Тільки в одного вчителя вона іноді триває хвилини,а в іншого весь урок,змінюючи собою «опору».

Багато вирішують перші хвилини. Не вловиш,не відчуєш пульсу класу і... не вийде урок . *

''"Оргмомент — це, безумовно, етан і етап складний. Тільки, здається, він має не стільки дидактичний, скільки психологічний характер, І завдан­ням цього етапу є не стільки навчально-виховний, скільки психологічний

аспект.

А полягає воно в такому: забезпечити нормальну зовнішню обстанов­ку для роботи на уроці й психологічно підготувати учнів до спілкування за­няття.

 

 

Зміст етапу.

І.Привітання. Взаємне вітання — елементарний акт ввічливості й од­ночасно початок педагогічного процесу, початок спілкування вчителя й учнів.

Уже за його характером в якійсь мірі можна судити про характер стосунків між ними.

Привітання має виражати взаємоповагу, симпатію, бажання добра одне одному. Воно — перший ключ до співпраці, саме так його варто розуміти та сприймати, От чому не можна процедуру вітання здійснювати недбало й формально. Привітання вчителя – це зав’язка про те, у якому психологічному режимі він проведе урок,відповідь учнів – реакція на цю заявку.

Процедура віяння добре відпрацьовується в нас у молодших класах, але в старших класах, внаслідок відсутності єдиного переходу до її здійснення й дуже часто нерозуміння його значення вчителями, перетворюється в педагогічних колективах у формальність,що веде до поступової втрати учнями навичок здійснення вітання, сформованих раніше.

 

2. Визнання відсутніх. Суть його полягає не стільки тому щоб дові­датися, кого з учнів немає на уроці. Це не складно зробити за допомогою інших прийомів. Зміст цієї процедури полягає в іншому:учитель тут формує свою позицію до факту відсутності того чи іншого учня Осудження якщо учень, відсутній без поважних причин, співчуття й надання допомоги тим, хто хворіє. Обов’язково потрібно цікавитися в учнів станом здоров’я їх това­ришів , які давно хворіють, передавати через учнів своє співчуття. Привітати учня,що після довгої відсутності знову з’явиться в клаСі.Словом , не забувати що, здавалося б, прозаїчна перевірка відсутніх може слугувати важливим

інструментом поглиблення співпраці, виховання гуманізму, навчальної дисципліни,любові до школи й учителя.

 

3.Перевірка готовності учнів до уроку! Тутучителя насамперед має цікавити зовнішній вигляд учнів, їхня робоча поза, стан робочого місця. У якійсь мірі при дотриманні такту й почуття міри цей момент можна використати для формування смаку, еталону зовнішності.

4.Перевірка підготовленості класного приміщення до уроку.

Класне приміщення - робоче місце класу и учителя, і зовсім небайдуже, в якому стані воно перебуває. Турбота кожного про своє здоров’я - один з найважливіших каналів формування почуття власного достоїнства.

 

5. Організація уваги. Необхідно вміти встановити чітку грань, що відокремлює перерву від уроку, нову психологічну ситуацію швидкого зосере­джена на предметі навчального заняття. Професор І. Б Страхов у своїй роботі «Психологічний аналіз уроку» пише: «Дуже важливо виховати в школярів розумові звички до швидкого переходу від психічного стану під час перерви до робочого стану свідомості, що виникає на початку уроку. Практично це здійснюється тиша це різними способами,але не всі з них однаково ефективні. Організовуючий вплив на учнів має психологічний стан учителя в момент появи його в класі... Початок же уроку без посередньої організації уваги школярів,неуважність учителя до їх психологічного стану або його прагнення різко форсувати їх зосередження шляхом збудженого звертання, підвищеного тону мови не буде сприяти створенню необхідного ділового й психологічного контакту учителя і учня.»

Умови досягнення позитивних результатів:

• зосередженість, витримка, самовладання, зібраність учителя;

· відсутність багатослівності, яскраво виражена вольова спрямованість;

· вимогливість і твердий намір без затримки перейти до уроку при одночасній увазі до стану учнів;

· використання невеликої психологічної паузи й питання, що спонукує їх увагу до теми уроку;

· спокійна впевнена манера триматися з появою в класі, що поєднується доброзичливістю й щирістю;

· послідовність і сталість у пред'явленні вимог.

 

Показник виконання психологічного завдання етапу:

· доброзичливий настрій учителя й учнів;

· короткочасність організаційного моменту;

· повна готовність класу й оснащення уроку до роботи;

· швидке входження класу в діловий ритм;

· організація уваги всіх учнів.

Це дуже важливий і відповідальний етап, від якості здійснення якого багато в чому залежить весь хід, розвиток і результат уроку. У деяких вчителів організаційний етап триває мить, але це результат повної, кропіткої роботи педагога щодо приучення дітей до виконання організаційних вимог етапу на багатьох попередніх уроках. Даний етап відіграє дуже серйозну виховну роль. Тут формується вміння себе мобілізувати, зосередитися, внутрішньо організуватися. У певній мірі цей етап уроку виливає на формування відповідального відношення до навчання, такої риси, як передбачливість.

Нарешті, саме на цьому етапі починає закладатися характер взаємин учнями класу.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.7.202 (0.022 с.)