Охарактеризувати поняття, склад і структуру інвестиційних ресурсів підприємства.

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіта­лу (грошей) у під-ку діяльність (для одер­жання прибутку).Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту чи іншу комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу — інвестуванням (довгостроковим фінансуванням).Класифікація інвестицій за об’єктами вкладання коштів: реальні та фінансові, за характером участі інвесторів: прямі і непрямі, за періодом інвестування: короткотермінові та довгострокові, за формою власності інвестиційних ресурсів приватні державні іноземні, спільні, за регіональною ознакою: внутрішні, закордонні. Фінансові інвестиції означають використання на­явного капіталу для придбання (купівлі) акцій, об­лігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. Реальні інвестиції — це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства (суспільного виробницт­ва) з метою оновлення існуючих і створення нових “капітальних” (матеріальних) благ, а як наслідок — одержання набагато більшо­го прибутку. Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордо­ном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестиції, менші за 10% вар­тості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, нази­ваються портфельними. Прямі - це безпосередня участь інвестора у процесі вибору об’єктів інвестування, вкладання коштів у ці об’єкти. Непрямі це процес інвестування який, здійснюється іншими особами, якими можуть бути інвестиційні чи фінансові посередники.

Капітальні вкладення - періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів (матеріальних активів) та об‘єктів соціальної інфраструктури підприємства.. Валові капітальні вкладення — це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розши­рене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціаль­ної інфраструктури, а чисті — витрати лише на розширене відтво­рення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати; для цього із загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань, котрі використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна під-ва. Елементний склад капітальних вкладень: 1) вартість будівель­но-монтажних робіт; 2) вартість усіх видів вир-го устатку­вання, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю; 3) інші капітальні роботи й витрати.

В інвестиційній політиці під-в та їхніх добровільних об'єднань дуже важливо приймати обґрунтовані рішення що­до відтворювальної структури капітальних вкладень, котра ві­дображає співвідношення довгострокових витрат на просте й роз­ширене (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючих підприємств, нове буд-во) відтворення основних фондів. Головна тенденція зміни відтворювальної структури капітальних вкладень протягом останніх років полягає в значному збільшенні частки витрат на технічне переобладнання та реконструкцію діючих під-в у більшості галузей вир-ої сфери

 

73. Методика планування необхідного обсягу капітальних вкладень.

Варіанти економічної ситуації на ринку та на під­приємстві:

• перший > за кількісними та якісними характеристи­ками попит на продукцію, що виготовляється і пропонується для продажу на ринку, задовольняється повністю. Це не по­требує збільшення обсягу її виробництва на відповідному під­приємстві; • другий > продукція підприємства за якістю і ціною користується на ринку попитом, що постійно зростає; тому підприємство заінтересоване у відповідному збільшенні об­сягу її виробництва введенням у дію додаткових виробни­чих потужностей; • третій > різке падіння попиту ринку на продукцію да­ного підприємства, що втрачає конкурентоспроможність за своїми техніко-економічними показниками; у цьому разі під­приємство має або модернізувати виріб, що виготовляєть­ся, або терміново організувати випуск нової конкурентосп­роможної продукції.

За першим варіантом економічної ситуації достат­ньо здійснити лише просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відрахувань. Тоді розрахункова процедура обмежується визначенням акуму­льованої суми амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів та її порівнянням з потребою в капіталі для заміни спрацьованих і застарілих видів устаткування сучас­ними, досконалішими їх моделями. Розмір капітальних вкладень обчислюється на основі інформації про потребу в новому устаткуванні та ціни на нього з урахуванням монта­жу і капітального доходу від реалізації засобів праці, що вибули.

Другий варіант економічної ситуації по в'язаний з нарощуванням до необхідних розмірів виробничої потужності підприємства переважно через його технічне переоснащен­ня, реконструкцію чи розширення за попередньо розробле­ним проектом.

Для визначення необхідного обсягу капітальних вкла­день за цим варіантом використовують два методи: 1) по­передньо-приблизних розрахунків (на основі показника пи­томих капітальних вкладень); 2) прямих розрахунків (за да­ними кошторису технічного переоснащення і реконструкції або розширення підприємства). За першим методом розрахунки здійснюються в та­кій послідовності. • Обчислюють необхідну середньорічну величину вироб­ничої потужності підприємства, виходячи з очікуваного ко­ефіцієнта її використання в розрахунковому році та виявле­ного попиту ринку на продукцію. • Визначають величину середньорічної виробничої потужності, котрої не вистачає для задоволення ринкового попиту на продукцію., • Розраховують абсолютну величину необхідного додат­кового введення в дію виробничої потужності, використо­вуючи для цього спеціальний коефіцієнт перерахунку її серед­ньорічного приросту в абсолютний, який дорівнює 0,5. • На підставі питомих капітальних витрат на одиницю приросту виробничої потужності визначають загальну суму необхідних на розрахунковий період капітальних вкладень. Другий метод уможливлює уточнення обсягу інвес­тицій, визначеного приблизними розрахунками, з допомогою прямих розрахунків за даними кошторисної вартості проек­ту відповідної форми відтворення основних фондів.

Третій можливий варіант економічної ситуації теж забезпечує розширене відтворення основних фондів, але потребує докорінної перебудови техніко-технологічної бази виробництва. За цим варіантом розрахунки необхідного об­сягу капітальних вкладень здійснюються в основному за розглянутою схемою другого варіанта. При цьому потріб­но враховувати капітальні витрати, що пов'язані з маркетин­говими дослідженнями і проектуванням нових виробів.

Джерела фінансування виробничих інвестицій: Перший варіант. Якщо нагромадженої суми амортизацій­них відрахувань замало для фінансування заміни спрацьованого і застарілого устаткування, то для покриття браку фінансових коштів використовуються інші внутрішні джерела їх формування (наприклад, емісія цінних паперів або залучення частини нероз­поділеного прибутку). Другий і третій варіанти потребують використання таких джерел виробничих інвестицій: 1) випуск і продаж цінних паперів (акцій, облігацій); 2) довгостроковий кредит; 3) власний нагромаджений прибуток; 4) пряма або непряма державна суб­сидія; 5) залучення іноземних інвестицій і створення спільних підприємств.