Правове регулювання транснаціональної екологічної безпеки.

Забезпечення екологічної безпеки на глобальному рівні здійснюється за допомогою системи міжнародно-правових норм, зокрема тих, що містяться у міжнародних конвенціях, угодах та інших правових формах, притаманних міжнародно-правовому регулюванню відносин у цій сфері.

Провідне місце у цій системі належить Конвенції ООН про транскордонний вплив промислових аварій, прийнятій 17 берез­ня 1992 року у м. Гельсінкі. Ця Конвенція застосовується у відносинах щодо попередження промислових аварій, забезпе­чення готовності до них та ліквідації наслідків аварій, які мо­жуть призвести до транскордонного впливу, включаючи і ті, що спричинені природною стихією, а також у сфері міжнародного співробітництва стосовно взаємної допомоги, досліджень, розро­бок, обміну інформацією та технологіями у цій сфері.

Дія Конвенції не поширюється, зокрема, на випадок ядерних аварій та надзвичайних ситуацій, пов'язаних із радіоактивним впливом, аварій, спричинених діяльністю на військових об'єктах, руйнуванням гребель, аварій на наземному транспорті та внаслі­док діяльності у морському середовищі, розливів у морі нафти, інших шкідливих речовин та випадкових викидів генетично модифікованих організмів.

Відповідно до Конвенції промислова аварія означає подію, яка виникає внаслідок неконтрольованих змін у процесі будь-якої діяльності, пов'язаної з небезпечними речовинами, або під час виробництва, використання, схову, переміщення, видалення або транспортування.

Конвенція, зокрема, передбачає встановлення міжнародно-пра­вових засад для обміну інформацією, проведення консультацій та інших спільних заходів щодо розробки та здійснення без будь-якого необгрунтованого уповільнення політики і стратегії зни­ження ризику промислових аварій та вдосконалення заході в сто­совно їх попередження, забезпечення готовності до них і ліквідації наслідків, включаючи проведення відновлювальних робіт з ура­хуванням зусиль, які застосовуються на національному й міжнародному рівні з метою унеможливлювання їх дублювання.

Важливу роль надає Конвенція процесу прийняття рішень, щодо розміщення небезпечних об»єктів.

У процесі прийняття рішення щодо розміщення небезпечних об'єктів мають розглядатися питання стосовно розміщення но­вих і суттєвої модифікації вже здійснюваних видів діяльності на безпечній відстані від існуючих населених пунктів, можли­вості створення зон безпеки довкола об'єктів, на яких здійснюєть­ся небезпечна діяльність, причому у цьому випадку бажано більш глибоко вивчати такі заходи, які призводять до збільшення чи­сельності населення, що підпадає під загрозу, або посилюють у певний спосіб рівень ризику.

Стосовно небезпечної діяльності відповідна Сторона Конвенції забезпечує підготовку і здійснення планів дій у надзвичайних ситуаціях на промисловій території, включаючи застосування належних заходів з метою ліквідації наслідків аварії та інших дій щодо попередження та зниження до мінімуму транскордон­них викидів та гарантує іншим заінтересованим Сторонам на­дання наявних у неї матеріалів для розробки аналогічних планів.

Згідно з Конвенцією про транскордонний вплив промислових аварій відповідні Сторони мають забезпечувати надання належ­ної інформації громадськості в районах, які можуть бути охоп­лені аварією внаслідок здійснення небезпечної діяльності. Ця інформація спрямовується за зв'язками, найбільш прийнятними для Сторін, включаючи складові, визначені в межах дій на випа­док надзвичайних ситуацій від небезпечної діяльності.

Поряд з цим Сторона, що здійснює небезпечну діяльність на місцях, надає громадськості можливість брати участь у відповід­них процедурах з метою висловлення своїх пропозицій, думок та занепокоєності стосовно заходів попередження аварій і забезпе­чення готовності до них та забезпечує, щоб така можливість була еквівалентною можливості громадськості, що надається Сторо­ною, яка може потенційно постраждати від наслідків аварії