Тема 11. Мотивація та оплата праці.

1. Мотивація трудової діяльності та її вплив на результативність роботи підприємства.

2. Поняття, функції та види оплати праці в сучасних умовах.

3. Державна політика оплати праці.

4. Тарифна система оплати праці.

5. Форми та системи оплати праці.

6. Організація преміювання персоналу.

7. Участь працівників у прибутках.

 

Поняття системи мотивації праці. Концептуальні характеристики багатофакторних моделей мотивації трудової діяльності, що ґрунтуються на теоріях справедливості, очікування та потреб. Класифікація методів мотивації.

Поняття оплати праці. Основна заробітна плата і додаткова оплата праці; номінальна і реальна. Основні функції заробітної плати (відтворювальна, стимулююча, регулююча, соціальна) та їх реалізація.

Державна політика оплати праці. Механізм державного регулювання оплати праці та соціального захисту. Політика оплати праці підприємств, організацій та інших суб’єктів господарювання. Закон України „Про оплату праці”. Договірне регулювання оплати праці найманого персоналу шляхом укладання різнорівневих тарифних угод. Регулювання оплати праці на основі колективного договору.

Основи організації оплати праці на підприємствах (в організаціях). Тарифно-посадова система (тарифно-кваліфікаційні довідники; кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців; тарифні сітки; схеми посадових окладів або єдина тарифна сітка).

Форми оплати праці: погодинна і відрядна. Основні системи оплати праці: відрядної – пряма відрядна, непряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна; погодинної – проста погодинна, погодинно-преміальна, за посадовими окладами. Права засновників щодо вибору форм і систем оплати праці. Сучасні тенденції у застосуванні форм заробітної плати. Колективні форми організації та оплати праці. Безтарифна система оплати праці.

Премії, доплати і надбавки як самостійний елемент заробітної плати, що спрямовується на компенсацію або винагороду за суттєві відхилення від нормальних умов роботи, їх відмінність від тарифної заробітної плати. Класифікація доплат до заробітної плати. Сутність і види надбавок. Доплати і надбавки спеціалістам. Основні принципи формування системи преміювання персоналу. Обґрунтування розміру премій та ефективності системи преміювання. Організація преміювання окремих категорій персоналу (робітників, функціональних груп спеціалістів і службовців).

Сутність і стимулююча роль участі працівників фірми у прибутках (доходах). Системи участі працівників фірми у прибутках за результатами сукупної діяльності і на основі відносин власності. Характеристика та ефективність окремих систем участі персоналу фірми у прибутках. Зарубіжний і вітчизняний досвід участі працівників фірми у прибутках (доходах) і власності приватизованих підприємств.

Теми рефератів:

1. Роль матеріальної мотивації праці у забезпеченні ефективного використання трудового потенціалу.

2. Використання зарубіжного досвіду з оплати праці в економіці України.

3. Сучасні проблеми організації оплати праці в Україні.

4. Удосконалення системи регулювання оплати праці.

Запитання для самоконтролю:

1. Поясність сутність, види і методи мотивації.

2. Назвіть функції заробітної плати. Які функції не працюють в сучасних умовах в Україні?

3. Охарактеризуйте сутність та роль заробітної плати в ринковій економіці.

4. Що включає організація оплати праці?

5. В чому зміст генеральної (міжгалузевої) угоди, галузевої тарифної угоди, регіональних тарифних угод?

6. Назвіть елементи тарифної системи оплати праці.

7. Які існують форми і системи заробітної плати?

8. У чому полягає сутність системи преміювання працівників?

9. Як здійснюється планування фонду оплати праці?

10. Що таке державне і договірне регулювання заробітної плати?

11. Які існують нетрадиційні форми оплати праці?

12. Які системи преміювання працівників можна вважати ефективними?

Формули для розрахунків:

Системи відрядної форми заробітної плати:

1. Пряма відрядна система:

де – прямий відрядний заробіток;

– відрядний розцінок за виготовлення одного виробу і–го виду;

– фактична кількість виробів і–го виду, виготовлених робітником за певний час (за місяць, день, зміну);

– кількість видів виробів.

Розцінок залежить від виконання норм виробітку:

,

де – норма часу на роботу;

– годинна тарифна ставка робіт, що виконуються;

або

де – годинна норма виробітку.

 

2. Відрядно – преміальна система:

,

де – заробіток робітника при відрядно – преміальній системі;

– тарифний заробіток робітника при прямій відрядній системі оплати праці;

– сума преміальних доплат.

,

де П₁ – процент доплати за виконання плану;

П₂ – процент доплат за перевиконання плану;

П_пп − процент доплат за кожен процент перевиконання плану.

,

де О_ф, О_пл – відповідно фактичний і розрахунковий обсяг випуску продукції за місяць, шт./міс.

 

3. Відрядно-прогресивна система – сутність системи полягає в тому, що в межах норми виробітку оплата праці здійснюється за основними (звичайними) розцінками, а понад – за підвищеними, прогресивно зростаючими по мірі перевиконання норм.

,

де – заробіток робітника при відрядно – прогресивній системі;

– вихідна база для нарахування доплат (встановлюється на рівні 110 – 115 %);

– звичайний розцінок за виріб;

– підвищений розцінок за один виріб.

де – відсоток зростання розцінки (визначається за шкалою, яка розробляється і затверджується самим підприємством).

 

4. Непряма відрядна система оплати праці використовується для оплати праці допоміжних робітників і підсобників, праця яких значно впливає на виробіток основних робітників – відрядників.

де – заробіток підсобного робітника при непрямій відрядній системі;

– фактично виготовлена і–м робітником кількість продукції за зміну;

– непрямий відрядний розцінок при обслуговуванні і–го робітника.

де – змінна тарифна ставка підсобника;

– плановий випуск продукції і–м робітником на зміну, шт./зміну;

Ч_о – кількість основних робітників, що обслуговуються одним підсобником, осіб.

,

де – заробіток допоміжного робітника при непрямій відрядній системі;

– фактично відпрацьований допоміжним робітником час, год./міс.;

– годинна ставка допоміжного робітника, грн./год.;

– середній коефіцієнт виконання норм на дільниці, яку обслуговує допоміжний робітник.

 

5. Акордна система передбачає встановлення розцінок не за одиницю виконаної роботи, а відразу на весь обсяг робіт із затвердженням терміну його виконання.

 

6. Колективна (бригадна) система оплати праці застосовується на роботах, на яких виробниче завдання виконується спільно всіма членами колективу (при обслуговуванні складних агрегатів; на роботах, де індивідуальна робота неможлива або недоцільна; на потокових лініях тощо). За колективною системою спочатку здійснюється розрахунок заробітку всього колективу як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із прийнятих методів.

,

де – відрядний бригадний заробіток;

– бригадна відрядна розцінка за і–ий виріб;

– фактичний бригадний виробіток і–го виробу;

– кількість видів виробів.

,

де – годинна тарифна ставка j–го члена бригади;

– число членів у бригаді;

або

де – годинна тарифна ставка на k–ій операції;

– трудомісткість k–ої операції;

– кількість операцій.

Заробітна плата окремого члена бригади в складі загального бригадного заробітку може визначатися наступними методами:

1) методом годино–коефіцієнтів, якщо усі члени бригади працюють в однакових умовах:

,

де – заробіток j–го члена бригади;

– бригадний тарифний заробіток;

– тарифний заробіток j–го члена бригади.

У свою чергу тарифний заробіток бригади () та окремого її члена () розраховується за формулами:

,

,

де – годинна тарифна ставка j–го члена бригади;

– фактично відпрацьований j–м членом бригади час.

2) методом коефіцієнту трудової участі (КТУ), якщо відбувається суміщення професій у бригаді.

КТУ – це узагальнююча кількісна оцінка реального внеску кожного робітника в залежності від індивідуальної продуктивності праці та якості роботи за відповідний період часу. За КТУ може розподілятися премія та/або відрядний приробіток.

,

де – розподілена частина заробітку j–го члена бригади;

– частина загального заробітку бригади, яка підлягає розподілу через КТУ;

– фактичне значення КТУ, встановлене j–му члену бригади.

Загальний заробіток окремого члена бригади () в разі використання іншого методу розподілу колективного заробітку визначатиметься як сума його складових елементів:

3) безтарифна (бальний метод):

де КТУ – коефіцієнт трудової участі;

Т_ф – фактично відпрацьований час;

К_j – кваліфікаційний рівень працівника.

Системи погодинної форми заробітної плати:

1. Пряма погодинна система побудована на визначенні заробітної плати на основі виключно фактично відпрацьованого часу і присвоєного робітникові тарифного розряду (ставки):

де – заробіток робітника при прямій погодинній системі;

– фактично відпрацьований за місяць час;

– годинна тарифна ставка за розрядом робітника.

 

2. Погодинно–преміальна система доповнює пряму погодинну систему оплати праці преміюванням за досягнуті результати роботи:

,

де – заробіток робітника при погодинно – преміальній системі;

– сума заробітку, нарахованого за прямою погодинною системою оплати праці;

– сума преміальних доплат за досягнення певних якісних або кількісних показників.

 

3. Система посадових окладів є різновидом прямої погодинної системи. При ній оплата праці робітників здійснюється не за погодинними тарифними ставками, а за місячними окладами:

,

де − заробіток робітника при окладній системі;

− місячний оклад;

− місячний фонд робочого часу (робочі дні за графіком);

− фактично відпрацьовані дні у тому ж місяці.

 

Приклад 1.