Контроль розрахунків з оплати праці

Для здійснення контролю розрахунків з оплати праці ревізору потрібно керуватися законодавчою базою України: законами України про оплату праці, про відпустки, про бухгалтерський облік та фінансову звітність, про оподаткування прибутку підприємств, Кодексом законів про працю та іншими нормативними актами.

Контроль розрахунків ведеться в такій послідовності: першим і обов'язковим є проведення перевірки наявності та стану заборгованості з оплати праці, яка передбачає аналітичний огляд рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» за даними Головної книги, регістрів аналітичного обліку та статистичної звітності про стан заборгованості по заробітній платі. Спочатку необхідно впевнитися в тотожності сальдо за рахунком 66 „Розрахунки з оплати праці” і його субрахунками: 661 «Розрахунки за заробітною платою» і 662 «Розрахунки за депонентами», 663 „Розрахунки за іншими виплатами”, а після цього досліджуються сальдо субрахунків кожного зокрема щодо його відповідності даним аналітичного обліку. Сальдо рахунку повинно відповідати підсумковим даним розрахунково-платіжних відомостей у графі «Сума до видачі». Ревізор повинен з'ясувати причини несвоєчасних виплат, пов'язавши це в першу чергу з наявністю та надходженням грошей, заходами зі скорочення заборгованості. Наступним кроком є перевірка правомірності та достовірності нарахування заробітної плати згідно з відпрацьованим часом та трудовим вкладом працюючих. Для цього використовуються дані обліку відпрацьованого часу в табелях, нарядах та інших документах, які потрібно перевірити на правильність оформлення, достовірність даних про обсяги роботи, правомірність застосування тарифних ставок, розцінок, умов трудових контрактів, достовірність та законність доплат за робот) в нічний час, понаднормові роботи.

Оплата за час непрацездатності перевіряється на підставі документів, виданих лікарняними установами. При цьому треба також перевірити табель обліку робочого часу на відповідність даних про відсутність працівника на роботі через непрацездатність.

Нарахування за час відпусток слід перевіряти відповідно до вимог Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504 з тим, щоб не було допущено обрахунку чи завищення нарахувань шляхом виправлення кількості днів фактичної відпустки, сум заробітку, взятих для обчислення відпускних тощо.

Третім кроком є перевірка розрахунку та законності відрахувань з нарахованої заробітної плати (податку на доходи,єдиного соціального внеску, сум відшкодувань та на користь третіх осіб тощо). Вибірково перевіряються окремі аналітичні рахунки із застосуванням методу перерахунку сум відрахувань на основі чинного законодавства та зіставленням отриманих результатів з даними бухгалтерії. Далі проводиться контроль достовірності та правильності ведення первинного і бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці, який передбачає цілий ряд контрольно-ревізійних процедур з перевірки достовірності первинних документів, правильності та своєчасності їхнього оформлення, арифметичної точності підсумків, дотримання порядку узагальнення підсумкової облікової інформації, правильності відображення інформації на рахунках та у звітності. Ревізор повинен звернути увагу на правильність проведення розрахунків із працівниками, які були звільнені в ревізованому періоді; перевірку розрахунків з депонентами по заробітній платі для з'ясування правомірності та достовірності даних, виявлення простроченої заборгованості за терміном позовної давності.

В умовах використання ПЕОМ ревізор повинен перевірити організацію та технологію обліку з тим, щоб упевнитися, що нормативна база своєчасно й правильно оновлюється, вносяться уточнення в програмне забезпечення, архівна інформація надійно зберігається, що інформація вводиться в комп'ютери тільки особами, які мають право доступу до інформаційної системи тощо.

В умовах ринкової економіки підприємства самостійно визначають форми та системи оплати праці. Тому ревізор повинен спочатку добре вивчити існуючий порядок на підприємстві, а під час перевірки постійно мати на увазі можливість порушення підприємством вимог чинних загальнодержавних нормативних актів.

Особливо уважно треба перевіряти достовірність виконання робіт за цивільно-правовими угодами (такі роботи мають прийматися за відповідним актом).

Контроль кредитних операцій

Об'єктами контролю кредитних операцій є довгострокові та короткострокові кредити банків як складові зобов'язань підприємства, методологічні засади бухгалтерського обліку яких визначені П(С)БО 11 «Зобов'язання».

Джерелами інформації для контролю кредитних операцій є: бізнес-план підприємства, кредитні угоди, договори застави, виписки банку, платіжні документи, регістри бухгалтерського обліку та форми звітності тощо, які є основою для бухгалтерських записів за рахунками 50 «Довгострокові позики» та 60 «Короткострокові позики» в журналі 2 та в частині III цього журналу (аналітичні дані за видами позик, позикодавцями (банками), строками погашення позик (кредиту)).

Основні етапи перевірки:

1. Загальна оцінка стану заборгованості підприємства за кредитами банків у розрізі їхніх видів та реальності забезпечення погашення цих боргових зобов'язань. Для виявлення достовірності даних про обсяги заборгованості проводиться зустрічна перевірка в установах банків.

2. Вивчення обґрунтованості основних показників кредитних угод підприємства з банками щодо обсягу кредитів та термінів погашення, розміру процентних ставок за кредит, оцінки вартості застави майна, гарантійних зобов'язань, штрафних санкцій за порушення, перегляд умов договорів та ін.

3. Перевірка операцій із зарахування коштів на рахунок позичальника чи прямого перерахування (переказ) коштів за призначенням (оплата рахунків за поставки матеріальних цінностей; відкриття акредитивів, погашення боргу перед бюджетом тощо).

4. Перевірка дотримання підприємством цільового використання отриманих коштів, зобов'язань щодо оплати зборів за видачу та повернення суми боргу та відсотків за нього, зобов'язань надавати банку інформацію про фінансовий стан.

5. Перевірка своєчасності погашення кредиту, випадків порушення термінів повернення кредитів із з'ясуванням причин, винних та розміру додаткових витрат у вигляді штрафів та пені. Особлива увага звертається на факти списання заборгованості після закінчення строку позовної давності в дебет рахунку 717 „Доход від списання кредиторської заборгованості” та випадки погашення кредиторської заборгованості перед банком шляхом реалізації заставного майна. Одночасно перевіряється правильність ведення позабалансового обліку за рахунком 05 „Гарантії та забезпечення надані” на якому під час оформлення застави (видачі гарантії) роблять записи на вартість заставлених активів без їхнього списання з балансу, а в разі погашення заборгованості зменшують його залишок.

6. Перевірка правильності перерахування та сплати відсотків за кредит та їхнього відображення в обліку як фінансових витрат того періоду, протягом якого підприємство мало заборгованість за кредитом

7. Контроль дотримання методики відображення кредитних операцій у бухгалтерському обліку, балансі як поточних зобов'язань, відстрочених чи прострочених зобов'язань, довгострокових зобов'язань. Такий контроль здійснюється за допомогою методу нормативно-правової перевірки дотримання вимог П(С)БО 11 „Зобов’язання”.

 

Список рекомендованої літератури

1. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій: затв. наказом Мінфіну України від 30.11.99 № 291 і зареєстрована Мін’юстом України 21.12.99 за № 893/4186 // www. buhgalter.911.ua.

2. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України 13.03.98 N 59 (зі змінами і доповненнями)

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість": затв. наказом Мінфіну від 08.10.1999 р. N 237 і зареєстровано в Мін’юсті України від 25.10.1999 р. за N 725/4018; із ост. змінами внесеними наказом Мінфіну від 19.12.2006 року N 1213.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов’язання": затв. наказом Мінфіну від 31.12.2000 р. за N 20 і зареєстровано в Мін’юсті України від 11 лютого 2000 р. за N 85/4306; із ост. змінами внесеними наказом Мінфіну від 25.09.2009 року N 1125.

5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15 грудня 2004 р. № 637

6. Порядком оцінки збитку від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22 червня 1996 р. №116.

7. Про відпустки. Закону України від 15 листопада 1996 р. № 504

8. Про суми та склад витрат а відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Постанова КМУ, вiд 02.02.2011 № 98