Становлення в Україні див пит. 56

Акциз – непрямий податок, який встановлюється на високорентабельні та монопольні товари і в теорії вилучає частину надприбутків, які отримуються від продажу подібної продукції.

З моменту виникнення держави перед суспільством постало найважливіше питання пошуку джерел формування державної скарбниці.

У ході історичного розвитку держави методи вилучення доходів на його функціонування змінювалися від натуральних зборів до грошових платежів, регулярно, примусово, індивідуально, безоплатно стягуються в прямій або непрямій формі, що одержали назву податків.

Основна причина широкого поширення акцизів з часів глибокої давнини і до наших днів обумовлена ​​їх відчутними фіскальними вигодами і високою швидкістю їх отримання.

Акцизи були відомі ще в Римській імперії: податок з обороту за ставками від 1 до 10%, особливий податок з обороту при торгівлі рабами (4%) та податок на звільнення рабів (5% їх ринкової вартості).

Алкогольні напої в давнину, як правило, не оподатковувалися. Перша згадка про мито з кожного «хмільного короби» зустрічається в договірній грамоті Новгорода з тверським князем Ярославом 1265 року.

У цілому, як у феодальній Європі, так і в Росії сучасні форми акцизів походять від регалій і системи їх справляння - відкупів. Регалією можна вважати монопольне право монарха на виробництво і продаж товарів, послуг, безхазяйного майна і т.д., яке забезпечувало «фіскальну експлуатацію верховних прав і присвоєння об'єктів природи, що не становлять приватну власність». У XV-XVTI ст. вони нараховували сотнями. Основні з них: лісова, гірська, соляна, річкова, рибна ловля, полювання, карбування монет і багато іншого. У Росії при Олексієві Михайловичу найважливіші об'єкти, як зараз би назвали, експорту - пенька, соболя, сало, смола, патока - російські купці були зобов'язані продавати в казну, а за Петра додалися найважливіші товари внутрішнього ринку - сіль, тютюн, мед, дьоготь, риб'ячий жир і дубову труну.

Крім продажу в скарбницю, іншою формою реалізації державної монополії став відкуп, тобто, купівля приватною особою (іноді конкурсна) права збору та продажу монополізованих товарів. Найбільш поширеними були відкупу на пиво, тютюн, кава, сіль, вино, спирт, чай, цукор і т.д. Але відкупу - це лише точка відліку подальшого розвитку акцизного оподаткування, а все-таки не вид акцизів. Подібність між ними полягала в тому, що населення при покупці цих товарів платило надбавку до ціни, хоча державою вона точно не регламентувалася.

Справжня «ера акцизів», що почалася в Європі приблизно з XVII століття, а в Росії - з XVIII, являла собою досить строкату картину їх використання. У певних ситуаціях, коли гідності «затьмарювали» недоліки, акцизи вихваляли «до небес», іноді, навпаки, вважали вкрай несправедливими, руйнівними для основного населення і тому практично неприйнятними.

Непрямі податки мають здатність давати державі природно зростаючий дохід без жодних змін в розмірах податкових ставок, і тільки за рахунок збільшення кількості населення, зростання добробуту і т.д.

У період еволюційного формування універсального акцизу вважається, що непряме оподаткування сприяло розвитку промисловості - (непрямі податки, що стягуються за кількістю сировини або розмірам апаратів, мали здатність заохочувати розвиток промисловості).Класичним прикладом може послужити історія розвитку акцизу на спирт в Ірландії. У 1786 р. було визначено податок у розмірі 30 шилінгів з галона ємності котлів. Це підхльоснуло виробників на технічні нововведення, щоб при меншій ємності збільшити випуск продукту. Знаючи це, держава піднімало ставки, і в 1797г. вони вже склали 54 фунта стерлінгів з галона, але випуск обсягу продукту зростав незрівнянно швидше, і через l5 років після введення акцизу викурювання спирту прискорилася в 2880 разів.

На жаль, не існує достоїнств без недоліків. А недоліки у акцизного оподаткування були і є дуже серйозні. При введенні невеликої кількості акцизів, вони охоплюють порівняно невелика кількість громадян, так як не всім хочеться споживати певні підакцизні продукти (спирт, тютюн). Якщо ж ними охоплені товари першої необхідності, то таке оподаткування охоплює всіх, не забезпечуючи неоподатковуваного мінімуму, і дуже боляче б'є по малозабезпеченим великим сім'ям з великою кількістю утриманців за однієї годувальника. З цією обставиною у свій час пов'язували навіть прогресуючий демографічний спад у деяких державах. Другим, дуже відчутним недоліком, є яскраво виражена регресивність оподаткування.

Основною метою запровадження акцизів в Україні було саме забезпечення фіскального наповнення дохідної частини бюджету країни. Уже за результатами 1996 р. за допомогою цих податків перерозподілялося 8,4% ВВП, а в податкових надходженнях їх частка становила 42,0%.

Варто зауважити, що в умовах фінансово-економічної кризи акцизний збір був єдиним стабільно зростаючим джерелом надходжень до державного бюджету.

Акцизи є податками, якими оподатковуються товари, що визначені в спеціальному переліку. Товари, з яких сплачується акцизний податок відрізняє одна спільна риса – ступінь попиту на такі товари суттєво не змінюється при зміні рівня доходу покупців, говорячи економічною мовою, попит на товари є малоеластичним до рівня доходу.

Основною рисою акцизів, що відрізняють їх від інших видів податків є специфічна сфера застосування – тобто сфера споживання конкретного товару, що відрізняє його, зокрема від податку на додану вартість, який має дуже широку базу оподаткування.

Як особливості акцизного оподаткування виділяють:

вибіркове обкладення;

дискримінаційна мета;

як правило, кількісна форма визначення податкового зобов’язання.

Відмінними рисами акцизного податку у порівнянні з податком на додану вартість є те, що:

- акцизним податком оподатковуються тільки товари, і не оподатковуються роботи і послуги;

- базою оподаткування є повна вартість товарів;

- кожна група підакцизних товарів має визначену ставку;

- акцизний податок сплачується, як правило, лише один раз (ПДВ на всіх етапах руху товарів).

Крім того, справляння акцизу зазвичай передбачає фізичний контроль, у той час як перевірка сплати ПДВ здійснюється на підставі бухгалтерської та іншої документації.