Принципи побудови податкової системи відповідно до Податкового кодексу України.

Принципи побудови податкової системи відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ПК податкова система базується на таких принципах:

1) загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

2) рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3) невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4) презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5) фіскальна достатність – встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6) соціальна справедливість – установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7) економічність оподаткування – установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8) нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9) стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10) рівномірність та зручність сплати – установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11) єдиний підхід до встановлення податків та зборів – визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

 

Принципи справедливості, рівномірності и загальності оподаткування.

Принцип справедливості ("соціальної справедливості" за ПК) – встановлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків. Цей принцип передбачає, що розподіл індивідуального податкового тягаря повинен здійснюватися у відповідності з індивідуальним економічним потенціалом платника податків. Цей принцип спрямований на те, щоб максимально врахувати фактичну здатність платника сплачувати податок.

Принцип рівномірності ("рівномірність та зручність сплати" за ПК) – встановлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками.

Принцип загальності оподаткування – кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені ПК, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями ПК. Тобто, на кожного члена суспільства покладається обов’язок зі сплати податків та зборів нарівні з іншими членами суспільства.

 

Види зборів.

1. Залежно від рівня бюджету, до якого надходять кошти:

· загальнодержавні збори ( ст. 9 ПКУ відсутні)

· місцеві збори (туристичний збір + збір за місця паркування транспортних самобів)

 

2. За суб'єктом сплати:

· з юридичних осіб

· з фізичних осіб

 

3. Також окремо можна виділити адміністративні збори.

Вони існують поза системою податків і встановлюються ЗУ "Про адміністративні послуги". Плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) зараховується до державного або відповідного місцевого бюджету, крім випадків, встановлених законом.

Плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) вноситься суб’єктом звернення одноразово за весь комплекс дій та рішень суб’єкта надання адміністративних послуг, необхідних для отримання адміністративної послуги.

Особлисітю адміністративних зборів в порівнянні із зборами податкового характеру є те, що адміністративний збір сплачується одноразово за весь комплекс дій та рішень, а податкові збори, в свою чергу, можуть сплачуватись з певною періодичністю.

Сплата адміністративнихє зборів пов'язана із здійсненням владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг. Платник, сплачуючи збір, фактично оплачує результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адмін послуг, натомість обов'язок зі сплати податкового збору виникає не внаслідок надання певної послуги, а у зв'язку з певним юридичним фактом.

 

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ.

За складом усі податки Великобританії поділяються на загально­державні та місцеві. Причому переважають загальнодержавні — до 90 % усіх податкових надходжень. Податки поділяються на прямі та непрямі, а також на ті, що стягуються з фізичних та юридичних осіб.

Найважливішим податком з фізичних осіб є прибутковий пода­ток. Оподаткування фізичних осіб залежить не тільки від розміру до­ходу, а й від джерела його одержання, тобто існує так званий розпо­дільчий принцип. Залежно від джерела одержання доходи поділя­ють на шість шедул (частин), які оподатковуються за особливою методикою:

1) заробітна плата, пенсії;

2) дивіденди;

3) доходи від власності на землю, майно;

4) доходи від державних цінних паперів;

5) доходи від здійснення комерційної діяльності;

6) доходи від використання з комерційною метою різних лісових ма­сивів.

Існує загальний порядок сплати податку, приблизно як і в Укра­їні, — на підставі декларації, яка заповнюється платником податку в терміни, визначені чинним законодавством.

При оподаткуванні прибутковим податком мають місце різні знижки, серед яких найвідчутнішими є особисті та сімейні. їх розмір та порядок надання затверджуються та змінюються парламентом держави й переглядаються майже щорічно. Крім знижок, платнику податку можуть надаватися й різні пільги — неповним родинам, які потребують допомоги хатньої працівниці, сліпим та ін.

Залежно від річного доходу існують три ставки прибуткового по­датку: 20, 25, 40 %.

Податок з компаній стягується з доходів юридичних осіб за попе­редній фінансовий рік. Ставка встановлюється щорічно й має дворів­неву систему — для фірм та корпорацій, а також для підприємств ма­лого бізнесу. Дохід до оподаткування визначається відрахуванням з валового доходу компанії валових витрат, які дозволені чинним законодав­ством.

Для малих підприємств надаються податкові пільги, але їх статус визначається не за чисельністю працівників, а за розміром одержано­го прибутку.

Податок на додану вартість є одним із основних непрямих по­датків і становить 17 % загальної дохідної частини бюджету держави.

За порушення чинного законодавства (шахрайство, об­ман, затримка реєстрації, порушення в оформленні податкових зобо­в'язань) законодавством Великобританії передбачаються адміністра­тивні покарання (крім відшкодування податку, як правило, у три­кратному розмірі) або покарання у вигляді позбавлення волі на тер­мін від шести місяців до семи років залежно від обставин справи.

Деякі групи товарів та виробів або послуг взагалі звільняються від сплати ПДВ (земля, пошто­ві послуги, страхування здоров'я тощо).

Акцизи. Вони встановлюються на алкогольні напої, тютюнові ви­роби, транспортні засоби, пальне. Деякі товари оподатковуються за твердою ставкою або у відсотках до вартості виробу чи у вигляді відсоткової надбавки до ціни (тютюнові вироби). Загалом ставки акцизів становлять від 10 до 30 %.

До непрямих податків належать мито, збори з кінних перегонів, собачих перегонів, грального бізнесу.

Одним із найдавніших податків, який і зараз застосовується у Ве­ликобританії, є гербовий збір. Зазначений податок встановлюється на документи й стягується з осіб під час оформлення різних цивільно-правових угод. Такі угоди по­винні мати штамп, що підтверджує сплату гербового збору.

Основним місцевим податком є податок на майно. Сплачують його громадяни, які наймають житло. Ставку податку встановлюють місцеві органи влади відповідно до вартості нерухомого майна, оцінка якого проводиться раз на 10 років.

 

ФРАНЦІЯ.

Усі закони Французької Республіки (ФР), які стосуються введен­ня нових або знищення старих податків, сфери їх застосування, що­річно затверджуються парламентом при прийнятті державного бю­джету. Крім законів, діють різні декрети й розпорядження, які прий­маються з метою доповнення, деталізації та пояснень до чинних за­конів.

Для Франції властиві високі соціальні податки – платежі та внески у фонди соціального призначення. По-друге, структура французької податкової системи історично склалася таким чином, що фіскальне значення непрямого оподаткування (податків на споживання) у загальній сумі державних доходів перевищують долю прямих. Не випадково саме Франція – батьківщина податку на додану вартість. По-третє, в основі бюджетного процесу знаходиться принцип пріоритету ресурсів. На відміну від багатьох інших країн, це означає затвердження парламентом спочатку доходної частини бюджету, а потім видаткової.

Загалом податки та збори в ФР становлять близько 90 % дохідної частини бюджету. При досить централізованій системі законодав­ства у сфері оподаткування місцевим органам самоврядування нале­жить відносна автономія. Вони мають можливість самостійно вста­новлювати місцеві податки, їх ставки та порядок стягнення. При цьо­му слід зазначити, що в ФР діє досить чітка система розподілу по­датків за надходженням до центрального та місцевих бюджетів. Але останнім часом з'явилась тенденція децентралізації податкової полі­тики. Це пов'язано з розширенням прав місцевих органів влади у пи­таннях благоустрою, екології, містобудування, професійної підготов­ки фахівців тощо, що потребує додаткових надходжень до місцевих бюджетів.

Найбільшу частку в дохідній частині бюджету ФР займає ПДВ. Франція була першою державою у світі, яка зас­тосувала цей податок.

За ПДВ у ФР діє дві ставки: основна — 18,6 % та підвищена — 22 %. Остання встановлюється здебільшого на алкоголь, автомобілі, тютюнові вироби, предмети розкоші.

Акцизний збір є другим за питомою вагою непрямим податком пі­сля ПДВ. До підакцизних товарів належать алкогольні напої, тютю­нові вироби, сірники, вироби з дорогоцінних металів, цукор, конди­терські вироби тощо. Акцизи є джерелом поповнення не тільки дер­жавного бюджету, а й місцевих. Деякі товари, зокрема електроенер­гія, обкладаються ще й податком на додану вартість.

Велику питому вагу в загальній сумі податкових надходжень має також податок з компаній. Об'єктом оподаткування виступає чистий прибуток, який одержує компанія від усіх видів діяльності. Податок з компаній сплачується п'ять разів на рік: чотири рази авансово щоквартально, а п'ятий — як розрахунок кінцевого резуль­тату протягом трьох місяців після завершення фінансового року. Щодо податку з компаній передбачено багато пільг. Так, новоство- реним компаніям надаються пільги протягом п'яти років (перші два роки податок взагалі не сплачується, на третій рік — лише 25 % став­ки, четвертий рік — 50 %, п'ятий рік — 75 % і тільки на шостому році ставка становить 100 %).

Податок з доходів, одержаних від операцій з нерухомим майном, цінними паперами та іншим майном. Він встановлюється на доходи від продажу нерухомого майна, причому оподаткування здійснюєть­ся у разі фактичного продажу. За максимальною ставкою оподатко­вується новозбудоване майно або таке, якому менше двох років. Не підлягає оподаткуванню прибуток від продажу основного житла, а також від продажу житла, термін власності якого понад 32 роки.

Податок на професійну освіту. Основна мета цього податку — знаходження коштів на фінансування професійно-технічної освіти у країні. Він стягується з фонду оплати праці

Місцеві податки.

1. Земельний податок.

2. Податок на житло сплачують як власники житла, так й ті, хто його орендує.

3. Професійний податок. Ним оподатковуються юридичні та фізич­ні особи, які займаються професійною діяльністю і не одержують при цьому заробітної плати.

4. Податок на прибирання територій.

5. Мито на утримання сільськогосподарської палати.

6. Мито на утримання торгово-промислової палати.

 

НІМЕЧЧИНА.

Важливе значення для податкової політики Німеччини мала по­даткова реформа 1919 року. Її основна мета — ліквідація сувереніте­ту земель. Внаслідок її проведення держава одержала всі права на визначення, стягнення та управління податками

Надзвичайно важливою для Німеччини була економічна рефор­ма, проведена після Другої світової війни економістом, професором, канцлером Німеччини Л. Ерхардом. Основним її змістом був перехід до ринкових відносин й розподіл повноважень між Федерацією зага­лом та землями, які до неї входять. Був введений також принцип роз­подільного ведення державного бюджетного господарства та бюд­жетів окремих земель залежно від виконання функцій та завдань і покриття відповідних витрат. Крім федерального та земельного ке­рівництва, деякі суспільно-соціальні функції виконували місцеві органи влади, тому податкова політика проводилась таким чином, щоб наповнювати всі три бюджети, тобто один податок міг розподі­лятися на три або на два бюджети.

Податкова політика ФРН відзначається не лише вертикальним, а й горизонтальним вирівнюванням, тобто найприбутковіші землі пе­рераховують частину свого доходу менш прибутковим. При розроб­ці податкової політики Л. Ерхард виходив з того, що треба поступо­во зменшувати податковий тягар, але це можливо тільки при стабілі­зації витрат (як державних, так і місцевих), з одного боку, та підви­щенні продуктивності праці — з другого.

Основним податком, який сплачують фізичних особи, є прибутко­вий податок. Ним оподатковуються усі доходи, які одержує громадя­нин держави: від підприємницької діяльності, заробітна плата, веден­ня сільського та лісового господарства, промислове виробництво, доходи від оренди майна тощо.

Крім того, платники податків при визначенні податку на заробітну плату поділяються на шість класів:

1. неодружені працівники без дітей;
2. неодружені, розлучені або овдовілі громадяни, які мають на утри­манні дітей;
3. подружжя, якщо працює тільки один член сім'ї;
4. обидва члени сім'ї працюють, однак оподаткування роздільне;
5. працюють обидва члени сім'ї, але один із них може бути віднесе­ний до третього класу;
6. працівники, які працюють у кількох місцях.

Однак порядок сплати податку має певні особливості. Ставки різ­ні для неодружених та сімейних (це пов'язано зі складною демогра­фічною ситуацією у державі й спрямовано на стимулювання збіль­шення чисельності населення). Найвища ставка податку для обох категорій громадян становить 53 %.

Для сплати цього податку розробляються особливі податкові таб­лиці, в яких є інформація про податковий клас платника, його стан, кількість дітей, на утриманні кого вони знаходяться, як ведеться сі­мейне господарство, наявність податкових пільг.

Стягуються податки на підставі податкової карти. Вона запов­нюється у громаді за місцем проживання платника податку. У ній вказується податковий клас, кількість дітей, віра платника, інвалід­ність тощо.

Майновий податок встановлюється на майно фізичних та юридич­них осіб. Оподаткуванню підлягає все рухоме та нерухоме майно, яке приносить прибуток.

Податок з транспортних засобів. Ним оподатковуються власники транспортних засобів. Ставка залежить від потужності двигуна та за­гальної ваги транспортного засобу і нараховується за прогресивною шкалою. Податок сплачують один раз на рік.

Податок на спадщину. Платники цього податку поділяються на класи залежно від розміру спадщини та відношення до неї членів ро­дини.

Компенсаційний податок сплачують за користування матеріальни­ми благами та послугами. Наприклад, за видовищні заходи, податок на полювання та рибальство, а також податок з осіб, які мають под­війне місце проживання.

Для юридичних осіб одним із основних податків є корпоративний податок (по суті, податок на прибуток). Об'єктом оподаткування виступає прибуток, який розраховується як різниця між усіма дохо­дами та витратами (включаючи податок на додану вартість).

Земельним податком оподатковуються земельні ділянки підпри­ємств, сільськогосподарські угіддя, лісове господарство. Ставка складається з двох частин. Основну частину встановлюють фінансові органи централізовано, додаткову визначає земельна громада залеж­но від свого фінансового стану.

Податок на додану вартість. Після прибуткового податку він займає друге місце. Суб'єктами виступають як юридичні, так і фізичні особи, які зай­маються будь-якою діяльністю з метою одержання прибутку. Об'єкт оподаткування — оборот з реалізації товарів, надання послуг, вико­нання робіт замовника. Причому не має значення правова форма підприємства, продукція власного виробництва чи придбана, у тому числі імпортована. Для більшості товарів застосовується ставка 15 %.

Від сплати ПДВ звільняються підприємства громадського хар­чування, ресторани та кафе, а також експортні поставки, обороти ци­вільної авіації, морського судноплавства, юридичні операції та опе­рації з цінними паперами. Не сплачують ПДВ фізичні особи, які є підприємцями і в перший рік мають дохід, менший за визначену суму,

Мито. Основним законодавчим документом для сплати мита в ФРН є митний закон. Згідно з чинним законом мито поділяється на три види:

· вартісне — нараховується у відсотках від вартості товару;

· специфічне — у твердих ставках на певну кількість товару;

· змішане — поєднує елементи вартісного і специфічного мита.

Внески на соціальне страхування. По суті, вони є основою підтрим­ки громадянина у разі довгострокової хвороби та пов'язаної з неї ін­валідності, старості, кризових ситуацій, страхування на випадок без­робіття тощо.

Особливі податки. У ФРН є церковний податок. Введення його по­в'язане з історичним протистоянням протестантської віри на півночі ФРН та католицької — на півдні.

Податок на солідарність. Його введення у березні 1991 року пов'я­зане з фінансуванням різних проектів у колишній Німецькій Демокра­тичній Республіці, причому ставки податку щорічно корегуються. Слід також зазначити, що у ФРН діє система податкових консуль­тантів. Їх послугами можуть користуватися як юридичні, так і фізич­ні особи, і їх діяльність регламентується законами про службу.

 

ЧЕХІЯ.

Характерною особливістю податкової системи ЧР є її простота. Усі правовідносини у податковій сфері регулюються лише дев'ятьма законодавчими документами та деякими підзаконними актами. Тобто ЧР намагалась при проведенні податкової реформи уникнути тих проблем, які були характерні для інших держав і пов'язані з великою кількістю податків, різними податковими ставками, вузькою базою оподаткування, а також наявністю значної кількості податкових пільг тощо. Проведення такої виваженої податкової політики дало змогу ЧР сформувати так званий середній клас, тобто тих, хто зароб­ляє для себе і постійно сплачує податки, чим забезпечує надходжен­ня до державного бюджету і при цьому не ухиляється від сплати по­датків. Усе це стало наслідком стимулювання розвитку малого та се­реднього бізнесу.

Податкова система ЧР дотримується фіскального принципу рин­кової економіки. Вона спрямована на забезпечення гнучкого взає­мозв'язку дохідної та витратної частин державного бюджету, на роз­виток валового внутрішнього продукту, створення рівних умов кон­куренції серед підприємств, підтримку корисної підприємницької ді­яльності.

Слід зазначити, що загальні штрафи за податкові порушення у ЧР досить високі. У країні не існує такого поняття, як ліміт каси, а також проблем щодо роботи з готівкою. То­му підприємець може мати будь-яку суму готівкою на підприємстві або вдома, якщо це йому вигідно. Штраф може сплачуватися пов­ністю готівкою.

Податкова система в ЧР побудована таким чином, що контакти між платником податку та податківцем можуть бути відсутні. Біль­шість підприємців середнього та малого бізнесу звітують перед по­датковими установами раз на рік і не знають свого податкового ін­спектора. Крім того, деякі підприємці не мають бухгалтера (це сто­сується передусім малого бізнесу), по-перше, тому що заробітна пла­та бухгалтера досить висока, а по-друге, за малих оборотів мати бухгалтера недоцільно.

У ЧР практично відсутні чис­ленні відрахування у різні позабюджетні та цільові фонди, у тому числі у фонд оплати праці. Загалом в ЧР стягуються такі податки:

· податок на додану вартість (ставки основна — 22 % та додаткова — 5);

· акцизи (на пально-мастильні матеріали, спирт, міцні алкогольні напої, пиво та тютюнові вироби);

· прибутковий податок з доходів фізичних осіб

· прибутковий податок з доходів юридичних осіб;

· податкові відрахування у фонди

· податок на нерухоме майно;

· шляховий податок з автомобілів;

· податок на спадщину та дарування;

· податок на передачу нерухомого майна;

· податок на охорону навколишнього середовища.

Прибутковий податок з юридичних осіб стягується з доходів від капіталу, підприємницької діяльності, найманої праці, оренди та ін.. Загалом в ЧР ставки зменшуються кожні два роки. Податок сплачується, як правило, раз на квартал. Але для деяких підприємств існує інший порядок. Новостворені підприємства опо­датковуються раз на рік у березні за наслідками роботи за поперед­ній рік. Це дає їм можливість нарощувати обороти в перший рік ро­боти. Якщо обороти підприємства у наступний рік діяльності не пе­ревищують встановленої суми, то підприємство знову сплачує пода­ток раз на рік.

Особливого значення при обчисленні бази оподаткування юри­дичних осіб набуває проблема витрат. У нормативних актах вони на­зиваються "витрати для досягнення та скорочення доходів". До них належать усі витрати, пов'язані з утриманням автотранспорту, в то­му числі його ремонт тощо. Але існує і ліміт. Якщо, наприклад, авто­мобіль не є власністю підприємства, а одного з засновників, то час­тина витрат іде безпосередньо як витрати підприємства. Частково до витрат можна віднести харчування співробітників підприємства (до 50 % вартості основної страви).

Прибуткове оподаткування фізичних осіб. Цей податок має про­гресивний характер. Ставка оподаткування становить 15-32 % річ­ного доходу громадян держави. При сплаті цього податку враховується стан платника податку. Ставка зменшується, якщо платник має не­працюючу дружина, дітей, пристарілих батьків або на утриманні є інваліди та ін. Зі сплаченого прибуткового податку проводяться від­рахування на соціальне та медичне страхування.

 

Реформування податкової системи в Чехії здійснюється у таких напрямках:

· розширення і оподаткування власних доходів;

· модернізація податків на споживання;

· зменшення значення податку на прибуток корпорацій;

· створення умов та надання пільг для малого та середнього бізнесу

· пільгове оподаткування іноземних інвестицій та стимулювання залучення їх в економіку.

 

 

15.Поняття податку за законодавством зарубіжних країн.

Австрія. Податками визнаються публічні податки, включаючи стягуються на підставі діючих правових норм ЄС, а також врегульовані федеральним законодавством внески до публічних фондів або корпорації публічного права, і інші вимоги грошової повинності.

Німеччина. Податки є грошової повинністю, яка не має будь-якого зустрічного надання і обкладає з метою вилучення публічно-правового доходу суспільства при наявності предмета оподаткування; витяг доходу може мати і додаткові цілі.

У Вірменії податок визначається як обов'язкова і безплатна плата, що стягується з метою задоволення державних та суспільних потреб з фізичних та юридичних осіб в порядку і розмірах, передбачених податковим законодавством і в установлені терміни.

Казахстан. Податки - встановлені державою відповідно до Кодексу в односторонньому порядку обов'язкові грошові або натуральні платежі в бюджет, вироблені в певних розмірах, що носять безповоротний і безеквівалентний характер.

Білорусія. Податком визнається обов'язковий індивідуально безвідплатний платіж, що стягується з організацій і фізичних осіб у формі відчуження належних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління грошових коштів в республіканський і (або) місцевих бюджетів.

матеріалу взагалі нема!

Адам Смітт

подать или часть налога уплачиваемая каждым подданым должна быть определена непроизвольно, время ее уплаты, способ взыскания, количество взноса должны быть точно и строго определены как для лица платящего налог, так и для всего общества в противному случае, каждый гражданин отдается более или менее на произвол сборщика, который может в таком случае или увеличить пошлину по неприязни к плательщику, или же под влиянием угрозы чрезвычайный сборов выудить у него подарок или услугу. Из опыта народов, ничто не причиняет такого большого зла, как самая незначительная неопределенность в налоге.

 

Безперечно, найбільший вплив на розвиток оподаткування та фінансів загалом справив батько класичної економічної теорії Адам Сміт. У своєму фундаментальному “Дослідженні про природу та причини багатства народів” (1776 рік), спростував і меркантилістів і фізіократів. Гроші (золото) є засобом обігу, а також таким самим товаром, як і будь-який інший, а їх накопичення може свідчити про багатство країни в тій самій мірі, як і накопичення будь-якого іншого товару. Сміт заперечує торгівельний баланс меркантилістів і зазначає, що єдиним справжнім балансом країни є не перевага вивезення над ввезенням, а перевага виробництва над споживанням. Економіст є прихильником державної політики невтручання та стверджував людський егоїзм як рушійну силу всіх дій людини, а отже і розвитку економіки.

Вивів 4 максими, яким повинно відповідати оподаткування:

Загальнійсть податків та їх пропорційність доходам

Визначеність оподаткування

Простота та зручність сплати податків

Економічність оподаткування (податки повинні справлятись з якомога меншими витратами, не лягати тягарем на платників податків). Таким чином, найбільщ поширеним серед непрямих податків були податки на алкоголь, тютюн, які6 до того ж, позитивно впливали і на суспільне здоров’я та мораль, а також акциз на нафтопродукти, що із поширенням двигунів внутрішнього згорання став неабияким доходним.

 

Для прикладу можемо навести такі юридичні факти – виникнення об’єкта оподаткування, реєстрація платником податків, сплата податкового зобов’язання, смерть фізичної особи, здійснення правопорушення, тощо. Кожен з них тягне за собою різного роду юридичні наслідки.

23. Суб’єкти податкових правовідносин:

Поняття суб'єкта податкових правовідносин тісно пов'язане з поняттям суб'єкта податкового права.

Суб'єктом податкового права є особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб'єктивних прав і обов'язків.

Суб'єкт податкових правовідносин—це реальний учасник податкових правовідносин. Суб'єкти податкових правовідносин наділені правосуб'єктністю, передбачену нормами податкового права, що включає такі елементи:

1) податкову правоздатність — закріплену нормами податкового права здатність мати права та обов'язки у сфері оподаткування;

2) податкова дієздатність — закріплену нормами податкового права здатність своїми діями реалізовувати такі права та обов'язки, в межах якої виокремлюється податкова деліктоздатність як здатність нести юридичну відповідальність за податкові правопорушення. В якості суб'єктів можна виділити такі види учасників податкових правовідносин:

1) держава (в особі органів влади, що встановлюють і регулюють механізм оподаткування);

2) податкові органи;

3) платники податків;

4) фінансові установи, через які здійснюються перерахування податків до бюджетів та державних цільових фондів;

5) Податкові агенти.

Поняття податкових органів розглядаються в широкому та вузькому розумінні.

У широкому розумінні до їх складу входять органи державної податкової служби (в тому числі податкова міліція) та інші органи влади, що володіють насамперед контрольними повноваженнями в галузі оподаткування (митні органи, органи Пенсійного фонду, органи фондів соціального страхування). У вузькому розумінні податкові органи обмежуються виключно системою органів державної податкової служби.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

24. Правосуб’єктність:

З точки зору теорії, податкова правосуб'єктність - це встановлена нормами податкового права здатність суб'єкта бути носієм та реалізовувати юридичні права та обов'язки у сфері оподаткування. Слід розрізняти податкову правосуб’єктність фізичних і юридичних осіб. Так, зміст податкової правосуб'єктності фізичної особи включає податкову правоздатність і податкову дієздатність. Податкова правоздатність у фізичної особи (як у суб’єкта податкового права) виникає з народження, адже статтею 67 Конституції України прямо передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. В подальшому, фізична особанабуває податкової дієздатності з моменту, коли вона набуває здатності отримувати майно або доходи (об’єкти оподаткування). Таким чином, платником податку може стати фізична особа у будь-якому віці, однак обсяг дієздатності малолітнього та неповнолітнього платника суттєво відрізнятиметься від обсягу дієздатності повнолітнього (детальніше див. коментар до статті 99 ПК України). Натомість, для розгляду правосуб’єктності юридичної особивиділяти її елементи недоцільно. Моментом виникнення податкової правосуб’єктності юридичної особи є саме момент її державної реєстрації.

Правосуб'єктність за своєю роллю, специфічних функцій у механізмі правового регулювання виступає в якості засобу фіксування (закріплення) кола суб'єктів - осіб, що володіють здатністю бути носіями суб'єктивних юридичних прав і обов'язків.

Податкова правосуб'єктність, конкретизуючи коло реальних суб'єктів податкового права, є разом з тим первинної щаблем конкретизації податково-правових норм, на якій визначається загальне юридичне становище суб'єктів: суб'єкти податкового права ставляться в те чи інше положення по відношенню один до одного.

Таким чином, податкова правосуб'єктність - це встановлена ​​нормами податкового права здатність бути носієм юридичних прав і обов'язків у сфері організаційно-майнових та організаційних відносин по встановленню, запровадження і сплати податків і зборів, а також в інших відношеннях, нерозривно пов'язаних з перерахованими. Зокрема, податкова правосуб'єктність також може надавати особі здатність брати участь у відносинах, що виникають у процесі здійснення податкового контролю, притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення, а також в інших відношеннях, що входять у предмет податкового права.

Податкова правосуб'єктність - один з видів галузевої правосуб'єктності, тому поряд із загальними рисами їй притаманні деякі властивості, зумовлені специфікою податкових відносин і правового впливу на них.

Конкретизуємо ці властивості.

1. У юридичній літературі поряд з глибоко розробленою категорією "спеціальна правоздатність" вельми поширене поняття "спеціальна правосуб'єктність". Під останньою мається на увазі здатність особи бути учасником лише певного кола правовідносин у рамках певної галузі права. Наприклад, С.С. Алексєєв вважає, що спеціальною правосуб'єктністю володіють юридичні особи в цивільному праві та органи державного управління в адміністративних відносинах 3.Обгрунтовувалося також, що кожен вид суб'єктів державного (конституційного) права наділяється спеціальної державно-правової правосуб'єктність. Поняття спеціальної (обмеженої) правоздатності найбільш широко використовується в цивільному праві. Так, М.І. Брагінський, К.Б. Ярошенко пишуть, що спеціальна правоздатність передбачає вчинення юридичними особами, прямо зазначеними в законі, тільки таких дій, які відповідають цілям їх діяльності, передбаченим у статуті, і несення ними пов'язаних з цією діяльністю обов'язків.

На думку В.В. Лаптєва, спеціальна правоздатність дає можливість здійснювати лише такі права, які відповідають предмету діяльності даного суб'єкта.

Таким чином, якщо в науковій літературі під спеціальною правосуб'єктністю розуміється здатність суб'єкта брати участь лише в певному колі відносин в рамках галузі права, то під спеціальною правоздатністю - "обмежений характер можливості здійснювати права і виконувати обов'язки і конкретний, а не абстрактний перелік можливих видів діяльності" у рамках знову ж певної галузі права. У цілому поняття "спеціальна правосуб'єктність" і "спеціальна правоздатність" з різних сторін характеризують одне і те ж правове явище, оскільки обмеження здатності участі в різних відносинах передбачає обмеження можливості здійснювати деякі права та обов'язки.

Слід зазначити, що податкова правосуб'єктність (як і податкова правоздатність) будь-якого суб'єкта податкового права завжди є спеціальної. Її конкретний зміст залежить від цілого ряду чинників: юридичної природи суб'єкта, характеру та цілей його діяльності. Спеціальна податкова правосуб'єктність - форма вираження галузевої податкової правосуб'єктності стосовно конкретних видів суб'єктів податкового права. Іншими словами, правосуб'єктність у сфері дії податкового права спеціалізована за своїм конкретним змістом.

2. Зазначена спеціалізація податкової правосуб'єктності дозво