Економічні стратегії відродження і розвитку міст

Проблема для аналізу: економічні стратегії відродження і розвитку міст.

В нових економічних умовах, котрі спричинили кризу багатьох галузей української економіки, в тяжкому стані опинилися міста, насичені оборонними, текстильними, вугледобувними та іншими підприємствами. Спад виробництва зумовив у цих містах певну ланцюгову реакцію: зростання безробіття, катастрофічне погіршення рівня життя та соціального оточення, труднощі в обслуговуванні житлового фонду й об'єктів інженерної та соціальної інфраструктури. Відомчі об'єкти опинилися у підпорядкуванні місцевих органів влади без забезпечення необхідними у таких випадках джерелами фінансування.

Особливо важко цей процес проходить у так званих монопрофільних містах (містотвірна база яких складається з одного чи кількох підприємств аналогічного профілю). Закриття таких підприємств загрожує, власне, існуванню моно-профільних міст.

Специфічні проблеми розвитку виникають в містах зі складним екологічним станом.

Зацікавлені сторони: Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство промислової політики, органи місцевого самоврядування, місцеві адміністрації, територіальні громади міст.

Мета розв'язання проблеми: створення сприятливого муніципального середовища як сукупності умов життя населення та функціонування господарчих суб'єктів на території цього утворення.

Альтернативні варіанти:

1. Розвиток декількох провідних галузей промисловості міста.

2. Залучення фірм та інвестицій ззовні.

3. Розвиток малого та середнього бізнесу.

Рекомендації: рекомендовано для впровадження варіант № 3. Аргументи на її користь:

1. Збільшення загальної кількості робочих місць.

2. Розвиток громадського сектора.

3. Можливість надання допомоги місцевому бізнесу не тільки з боку місцевої влади, а й громадських та громадсько-приватних організацій, які діють незалежно (торгові палати, інформаційні центри, корпорації розвитку тощо).

4. Можливість реалізації стратегії за відносно короткий проміжок часу.

5. Відновлення рівноваги між громадою як соціальним утворенням і бізнесом як засобом генерування багатства, зростання добробуту окремих громадян і громади загалом.

6. Створення потужного комплексу економічних інституцій, які витримуватимуть конкуренцію як на місцевому, так і на регіональному та національному ринках.

7. Фінансування ресурсами місцевого походження стимулює нові прогресивні підприємства.

8. Сприяння структурній перебудові економіки міста.

9. Мобілізація місцевих громадських і приватних ресурсів та інтеграція з іншими програмами економічного розвитку.

10. Можливість витримувати періоди нестабільності в економіці держави.

Визначення проблеми

Сьогодні в Україні, як і в інших посткомуністичних країнах, наприклад, Польщі, помітно зріс інтерес до проблеми економічного розвитку муніципальних утворень, насамперед міст. Місто є складною соціально-економічною системою. Воно відіграє важливу роль в економічному житті держави. Зосередження в містах значного економічного, управлінського, інтелектуального потенціалу може в новій ситуації стати умовою їх перетворення в "полюси зростання" української економіки. Економічний розвиток міст має макроекономічну функцію. Саме на їх території зосереджений економічний потенціал держави, тут створюється національне багатство, формується податкова база.

Важливим наслідком успішного економічного розвитку міст стане освоєння економічного простору України, розвиток нових "полюсів зростання" на території кожного регіону. Це дуже важливо для держави, яка, звичайно, є зацікавленою в міському економічному розвитку. Інтерес до економічного розвитку міст в Україні можна пояснити кількома причинами.

По-перше, цей процес є об'єктивним за своєю суттю. Тема економічного розвитку міст та інших типів поселень не є принципово новою. Міста існують давно, і основою життєзабезпечення та покращення рівня життя їх мешканців завжди була економічна діяльність. По-друге, саме в Україні цей інтерес особливо зріс. Це пов'язано з перехідним періодом, який переживає сьогодні наша держава та її міста, які є одночасно "локомотивами" цього історичного процесу та "індикаторами" стану сучасного українського суспільства.

Міста, як і інші муніципальні утворення, одержали закріплену Конституцією самостійність в економічній і соціальній сферах. Вона заснована на розмежуванні компетенції різних рівнів влади, визначенні предметів спільного ведення та передачі частини повноважень згори вниз.

Місцеві органи влади одержали самостійність у розв'язанні питань соціально-економічного розвитку підвідомчих територій, і ринок вирішує, який шлях є майбутнім міст. Економічною основою місцевого самоврядування в Україні стало право самостійно розпоряджатися муніципальною власністю та фінансами.

Місцеві органи влади мають можливість і зобов'язання розвивати власну економіку, враховуючи інтереси місцевих жителів. Однак багато міст зазнають труднощів у використанні цих можливостей. Існує багато причин, як "зовнішнього" характеру, так і "внутрішнього", пов'язаних із необхідністю перебудови організаційного середовища, а частіше і психології людей, які займаються питаннями місцевого розвитку.

Тому місцевим органам влади необхідно мобілізувати всі наявні ресурси та впровадити нові форми і методи управління, розробити економічну стратегію розвитку місцевої громади, яка допоможе пережити економічну кризу.

Опис проблеми

Розвиток міст України, як і інших муніципальних утворень, відбувається в складних умовах перехідного періоду. Загострилися "невикорінені" вади спадщини попереднього періоду. Окреслилися нові проблеми достатньо швидкої зміни суспільно-політичної формації.

Наявні також викривлення в економічній та соціальній структурі муніципальних утворень, які склалися в умовах командно-адміністративної системи й радянської планової економіки.

Поселення розвивалися, виконуючи задану "згори" функцію в рамках "політики розміщення продуктивних сил", орієнтовану на максимальну комплексність та взаємозв'язок. Це призвело, як мінімум, до трьох проблем, з якими стикаються сьогодні українські міста.

Вузькість податкової бази, коли бюджети всіх рівнів дуже залежать від обмеженої кількості підприємств.

Перевантаження податкової бази міст, брак резервів для зниження податкового тягаря за рахунок виникнення нових полюсів зростання за межами великих міст чи міських агломерацій. Обтяження виробничого сектора в містах "витратами великого масштабу", зокрема, високими тарифами на комунальні послуги, пов'язаними з ціною підтримки необхідного рівня соціальної інфраструктури. В нових економічних умовах, які спричинили кризу багатьох галузей української економіки, опинилися в тяжкому стані міста, насичені обораними, текстильними, вугледобувними та іншими підприємствами.

Спад виробництва зумовив в цих містах певну ланцюгову реакцію: зростання безробіття, катастрофічне погіршення рівня життя та соціального оточення, труднощі в обслуговуванні житлового фонду й об'єктів інженерної та соціальної інфраструктури. Відомчі об'єкти перейшли у підпорядкування місцевих органів влади без забезпечення необхідними у таких випадках джерелами фінансування. Особливо важко цей процес проходить в так званих монопрофільних містах. Закриття таких підприємств загрожує, власне, існуванню монопрофільних міст.

Специфічні проблеми розвитку виникають в містах зі складним екологічним станом.

Правова база економічного розвитку українських міст досі не розроблена. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", Постанова Верховної Ради "Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів" визначили загальні рамки організації місцевого розвитку, але вони не охопили всіх аспектів щодо активізації життя українських міст.

Це стосується зміцнення фінансово-економічної самостійності, розвитку механізмів місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин, реформи відносин в сфері муніципальної власності, формування механізмів економічного розвитку міст.

У Бюджетному кодексі України зафіксовано окремі фінансові засади місцевого самоврядування, але нема ніяких змін щодо принципів старої бюджетної системи, а збережено концепцію мінімального бюджету, заснованого на системі мінімальних стандартів та регульованих надходжень, нормативи відрахувань яких затверджуються Законом про бюджет України кожного фінансового року.

Другою суттєвою проблемою є реформа механізму взаємодії законодавства та оперативного управління у відносинах між місцевими державними адміністраціями та органами влади. Перехід від адміністративного управління до правового регулювання цих відносин в деяких регіонах спровокував спробу глав держадміністрацій забрати повноваження у посадових осіб місцевого самоврядування.

Доступність прямих контактів з іноземними державами дала українським містам можливість виходу на перспективні ринки, залучення інвестицій, вироблення власної зовнішньоекономічної політики. Однак для багатьох українських міст вироблення цієї політики виявилося дуже непростим. Вони потрапили в складний економічний простір, де йде постійна боротьба за інвестиції, які є основою економічного розвитку міст, забезпечують їх податкову базу та зайнятість мешканців. В цьому змаганні є свої закони та правила, спрямовані на створення режиму максимального сприяння інвесторові. На тлі складної внутрішньої політичної та економічної ситуації необхідно докладати максимум зусиль для залучення інвестицій – як іноземних, так і національних. Також зростає конкурентна боротьба за інвестиції між містами та регіонами.

Однак найважливішими є проблеми суб'єктивного характеру. По-перше, це недостатньо активна позиція самих міст. В умовах ринкової економіки міста не повинні робити ставку на реальну допомогу держави – як організаційну, так і матеріальну – у вигляді дотацій на розвиток місцевого господарства та централізованих державних інвестицій в економіку.

По-друге, працівники міських адміністрацій питаннями самовизначення міста та стратегічних напрямків його розвитку практично не займаються. Причиною цього є брак досвіду такої роботи чи зволікання зі стратегічними завданнями на тлі щоденної роботи.

Консультації

Сьогодні розв'язання зазначеної проблеми в компетенції Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства промислової політики, органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій, територіальних громад міст.

Для стимулювання економічного розвитку в містах України потрібні системний підхід та послідовні дії усіх зацікавлених установ, груп, осіб.

Основні цілі урядових установ:

1. Забезпечити, щоб здійснення урядової політики допомагало розвитку міської економіки.

2. Створити сприятливі умови для економічного розвитку в містах України.

3. Надати містам необхідну інформацію для оцінювання економіки та ефективності їх діяльності щодо власного економічного розвитку.

4. Гарантувати, щоб інформація була доступною для міст.

5. Забезпечити міста та міські адміністрації кваліфікованими фахівцями для ефективного економічного розвитку.

Основна мета для органів місцевого самоврядування, територіальних громад міст - відмова від утриманських настроїв, розвиток власної ініціативи та підприємництва.

Моделювання проблеми

Мета розв'язання проблеми – створення якісного муніципального середовища як сукупності умов життя населення та функціонування господарчих суб'єктів на території цього утворення.

Критерії досягнення мети:

1. Забезпечення функціонування міських підприємств для підвищення рівня зайнятості та створення робочих місць.

2. Створення рівних можливостей для розвитку бізнесу.

3. Зростання середнього рівня доходів населення.

4. Збільшення тривалості життя.

5. Покращення рівня освіти та охорони здоров'я.

6. Посилення конкурентності місцевих підприємств.

7. Підтримка задовільного стану навколишнього середовища.

8. Підвищення загального рівня економічної активності.

9. Зміцнення соціального партнерства.

10.Досягнення стабільності економіки міста.

11.Зміцнення та диверсифікація загальної структури економіки міста.

12.Створення загальних умов для спільної роботи щодо зміцнення економічного потенціалу мешканців міста, локальних спільнот за місцем мешкання та підприємств.

Альтернативні варіанти

1) Розвиток декількох головних галузей промисловості міста.

2) Залучення фірм та інвестицій ззовні.

3) Розвиток малого і середнього бізнесу

Альтернатива 1. Розвиток декількох головних галузей промисловості міста

Переваги альтернативи

• Стимулювання розвитку лише деяких відповідних місцевих підприємств.

• Можливість залучення нових підприємств.

• Можливість економічного зростання завдяки поширенню "ланцюгового ефекту" у всій економічній системі.

Недоліки альтернативи

• Залежність існування багатьох галузей промисловості від урядової політики (пільги, неплатежі, субсидії, дотації і протекціоністські заходи).

• Імовірність спаду в економіці держави.

• Високий рівень конкуренції.

• Великі обсяги капіталовкладень зі значним ризиком (якщо не вдається залучити нові компанії).

Альтернатива 2. Залучення фірм та інвестицій ззовні

Переваги альтернативи

• Збереження і модернізація наявного виробництва, створення нових підприємств.

• Впровадження новітніх технологій та методів організації виробництва.

• Забезпечення зайнятості мешканців міста шляхом збереження робочих місць та створення нових.

Недоліки альтернативи

• Необхідність формування позитивного іміджу міста.

• Великі обсяги капіталовкладень для формування іміджу міста.

• Банкрутство місцевих фірм.

• Завищена ціна на технології і засоби виробництва.

• Неготовність українських бізнесменів співпрацювати з іноземними партнерами.

• Проблеми залучення інвестицій (невизначеність і нестабільність державної інвестиційної політики; залежність існування багатьох галузей промисловості від урядової політики; недосконала податкова база; незавершеність процесу приватизації; брак ефективних механізмів судової системи для обстоювання інтересів інвестора; проблема репатріації інвестицій).

• Низький рівень кваліфікації працівників місцевих органів влади, брак менеджерів, здатних ефективно працювати з інвесторами в нових умовах.

• Немає " прозорості" в діяльності компаній-інвесторів.

• Довготривале введення інвестиційних проектів.

Альтернатива 3. Розвиток малого і середнього бізнесу

Переваги альтернативи

• Збільшення загальної кількості робочих місць.

• Розвиток громадського сектора.

• Можливість надання допомоги місцевому бізнесу не тільки з боку влади, а й громадських та громадсько-приватних організацій, які діють незалежно (торгові палати, інформаційні центри, корпорації розвитку тощо).

• Можливість реалізації стратегії за відносно короткий проміжок часу.

• Відновлення рівноваги між громадою як соціальним утворенням і бізнесом як засобом генерування багатства, зростання добробуту окремих громадян і громади загалом.

• Створення потужного комплексу економічних інституцій, які витримуватимуть конкуренцію як на місцевому, так і на регіональному та національному ринках.

• Фінансування ресурсами місцевого походження стимулює нові прогресивні підприємства.

• Сприяння структурній перебудові економіки міста.

• Мобілізація місцевих громадських і приватних ресурсів та інтеграція з іншими програмами економічного розвитку.

• Можливість витримувати періоди нестабільності в економіці держави.

Недоліки альтернативи

• Брак законодавчих норм та промислової політики, які б сприяли розвиткові тих підприємств, котрі використовують економічну базу конкретної місцевості (наприклад, порт, університет або постачальників сировини).

• Значний ризик при фінансуванні підприємств, можливість інвестицій лише у ті підприємства, котрі є рентабельними і мають найбільший потенціал.

• Велика кількість банкрутств новостворених малих фірм.

• Брак фінансових ресурсів на запровадження нових схем діяльності.

Рекомендації

Порівняння альтернатив за відомими критеріями дає результати, показані в таблиці 8.1.

Враховуючи попередній аналіз наслідків і результатів кожної із запропонованих альтернатив, вважаємо, що найефективнішою є третя.

Таблиця 8.1

Критерії	Альтернативи
Оцінювані критерії	Альтернатива 1	Альтернатива 2	Альтернатива 3
Результативність	Низька	Середня	Висока
Ефективність	Низька	Середня	Висока
Справедливість	Низька	Середня	Висока
Політична здійсненність	Низька	Середня	Висока
Адміністративна здійсненність	Висока	Низька	Середня

 

Впровадження

Економічний розвиток міста – це комплексний процес змін в міській економіці, спрямованій на поліпшення рівня життя міської громади, котрою керують органи місцевого самоврядування із залученням всіх інших зацікавлених осіб.

Розвиток малого і середнього бізнесу – важливий компонент планування місцевої економіки, оскільки залучення, започаткування й збереження різноманітних видів комерційної діяльності – найкращий спосіб будувати здорову економіку.

Важливим елементом побудови стратегії є уточнення набору інструментів економічного розвитку міста, тобто тих практичних заходів, реалізація яких забезпечує виконання поставлених цілей.

Великий блок інструментів стратегії розвитку підприємництва в місті пов'язаний з поліпшенням "господарчого середовища", тобто зі створенням сприятливих умов для збереження і розвитку наявного бізнесу та залучення нового. Реалізація цих заходів спрямована на зміцнення податкової бази та зростання зайнятості, а відповідний ефект може проявлятися не дуже швидко та виразно. Стратегія розвитку підприємництва не повинна містити програми, орієнтовані на пряме управління роботою економічно самостійних міських підприємств та розраховані на їх бюджетне фінансування (пряме чи за допомогою надання бюджетних гарантій під позики). Регулювання містотвірної бази здійснюється з використанням непрямих методів (податкова політика, політика в галузі підготовки трудових ресурсів тощо).

Ці заходи можуть бути загальними та цільовими для всіх підприємств, тобто спрямованими на вдосконалення галузевої структури міського господарства чи патронування обмеженої кількості соціально важливих для міста підприємств.

Створення "господарчого середовища" для стимулювання, збереження наявного та розвитку нового бізнесу може здійснюватися за допомогою комплексу фінансових та нефінансових засобів.

Фінансові засоби спрямовані на поліпшення умов роботи бізнесу головним чином за такими напрямками:

• пряме фінансування проектів (програми розвитку соціальної інфраструктури);

• податкова політика (податкові пільги і кредит, пільгове кредитування насамперед для стимулювання інвестицій, рідко – для підтримки наявних підприємств;

• політика гарантій місцевої адміністрації (головним чином для залучення кредитів).

Нефінансові чинники – це організаційні заходи. Перелік їх достатньо великий. Найпоширеніші з них:

• підвищення якості та доступність комунальних послуг (модернізація об'єктів, розміщення мереж, зниження тарифів);

• удосконалення транспортної інфраструктури (поліпшення та розширення мережі шляхів та супутніх об'єктів, розвиток аеропортів т тощо);

• удосконалення системи надання землі та нерухомості (зонування, система продажу та реєстрації прав власності, наведення порядку в податкових та орендних платежах, підготовка міських ділянок та нерухомості до продажу чи орендування);

• поліпшення умов роботи малого та середнього бізнесу (створення центрів підтримки малого та середнього бізнесу, "бізнес-інкубатора", програм перепідготування працівників);

• створення сприятливого іміджу міста.

Сьогодні значно скоротилися надходження до місцевих бюджетів, згортається або навіть припиняється виробництво на колишніх державних підприємствах. У цих умовах дедалі очевиднішою стає необхідність розвитку малого і середнього підприємництва як основного джерела поповнення бюджету міста.

Питання для самостійної роботи

1. Проблеми розвитку міст в умовах глобалізації.

2. Місто як складна соціально-економічна система.

3. Причини інтересу до економічного зростання міст.

4. Економічні основи місцевого самоврядування.

5. Правова база економічного розвитку міст.

6. Концепція сталого розвитку міст.

7. Вільні економічні зони, їх вплив на розвиток економічної ситуації в Україні.

8. Стимулювання економічного розвитку міст.

9. Створення якісного муніципального середовища.

10. Розвиток малого і середнього бізнесу в містах.

 

9. СВІТОВИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

План

9.1. Порядок формування органів місцевого самоврядування.

9.2 Компетенція органів місцевого самоврядування.

9.3. Сучасні муніципальні реформи у зарубіжних країнах.