Компетенція органів місцевого самоврядування 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Компетенція органів місцевого самоврядування



Основний обсяг повноважень органів місцевого самоврядуван­ня визначається національним законодавством і може відрізнятися навіть у межах однієї країни. Загальне правило, яке стосується пов­новажень місцевих співтовариств, полягає в тому, що ці повнова­ження мають бути цілісними й всеосяжними в усьому, що стосуєть­ся місцевих справ. Фактично вони мають повноваження вирішувати тільки місцеві справи. Наприклад, Конституція Баварії відносить до питань, які мають місцеве значення і входять у компетенцію грома­ди, керування власністю громади й муніципальних підприємств, міс­цевий громадський транспорт, місцеве дорожнє будівництво, забез­печення населення водою, газом, світлом, харчуванням; місцеве планування; будівництво житла і нагляд за його експлуатацією, місцеву поліцію, пожежну охорону; розвиток культури і підтримку установ культури; медицину, сімейні консультації і захист материнства; шкільну гігієну і турботу про молодь; громадські басейни, похован­ня померлих; збереження місцевих пам'ятників і будівель.

Американська структура місцевого самоврядування визначаєть­ся спеціальною Хартією, прийнятою законодавчим органом штату. Хартією встановлюються межі муніципалітетів, їхні функції, органі­заційна структура, методи фінансування, система призначення і ви­борів посадових осіб міських органів місцевого самоврядування. Міські Хартії закріплюють право громадян на проведення референ­думів із найбільш важливих проблем життєдіяльності населення, у тому числі з оподаткування, зміни самої Хартії тощо. Рішення щодо проведення референдуму може бути ініційоване достатньою (згідно із законом) кількістю громадян шляхом подачі петиції в муніципаль­ну раду. Як правило, органи місцевого самоврядування не можуть приймати рішення чи вживати заходи, які носять суто політичний характер і стосуються політичних інтересів країни в цілому. Проте на практиці такі рішення все-таки іноді приймаються. Наприклад, кілька муніципалітетів Японії свого часу приймали рішення про ого­лошення своїх територій без'ядерними зонами і протестували проти американських військових баз на цих територіях.

Компетенція органів місцевого самоврядування поширюється, насамперед, на керівництво і розвиток комунального господарства, охорону навколишнього середовища, планування розміщення і бу­дівництва населених пунктів, загальний нагляд за містобудуванням, розвиток системи місцевого транспорту і встановлення порядку ре­гулювання його руху, місцеве дорожнє будівництво, каналізацію, водо- і газопостачання, енергозабезпечення, очищення вулиць, боро­тьбу із забрудненням водойм і т. ін.

Органи місцевого самоврядування управляють муніципальною власністю. На них покладена відповідальність за діяльність у сфері місцевого господарства (видача дозволів на право відкриття магази­нів, видовищних закладів, визначення правил забудови міст і т. ін.).

Повноваження у сфері охорони громадського порядку, захисту прав і волевиявлення громадян включають встановлення правил по­ведінки в громадських місцях, видачу дозволів на діяльність насе­лення даного муніципального утворення, видання розпоряджень що до здійснення санітарного нагляду, медичного обслуговування насе лення тощо.

У деяких країнах (зокрема, США, Канада, Франція) у віданні органів місцевого самоврядування знаходяться поліцейські сили, на які покладається несення патрульної та охоронної служби, а також інші види поліцейської діяльності.

Найважливіші повноваження органів місцевого самоврядування представлені в бюджетно-фінансовій сфері. Згідно з Європейською Хартією про місцеве самоврядування, місцеві співтовариства мають право в межах економічної політики держави на власні достатні ре­сурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися, здійснюючи свої повноваження.

Конституція Іспанії, наприклад, безпосередньо закріплює поло­ження про те, що місцеві фінанси мають бути достатніми для вико­нання функцій, покладених законом на відповідні органи самовря­дування, для чого використовуються переважно місцеві податки, а також участь у податкових зборах держави і регіональних автоном­них об'єднань.

При визначенні фінансових взаємин центрального уряду й ор­ганів місцевого самоврядування в більшості країн використовуєть­ся принцип фінансової автономії місцевих самоврядних одиниць. Це означає, що муніципальні утворення є фінансово незалежними, але вони не можуть витрачати більше коштів, ніж дає змогу місце­вий бюджет. За певних умов, коли муніципальне утворення вияв­ляється неспроможним керувати своїми фінансами, держава, як правило, надає йому додаткові субсидії, які гарантують його пла­тоспроможність.

Мексиканські муніципії, наприклад, самостійно розпоряджа­ються своїми доходами, отриманими в результаті використання май­на, яке їм належить, а також від збору податків та інших надход­жень, які встановлюються на їх користь законодавчим органом штату. В обов'язковому порядку вони одержують податки, включаючи Додаткові збори, встановлені штатами на нерухоме майно у зв'язку з його поділом, а також податки, які встановлюються при зміні цін на нерухомість, федеральні надходження в розмірах і в терміни, які щорічно встановлюються законодавчими органами штатів, і надходження, отримані від громадських служб, які знаходяться в їхньому віданні.

У свою чергу, законодавчі органи мексиканських штатів мають право у відповідності зі спеціальним законом про доходи муніципалітетів перевіряти їхні річні фінансові звіти, звертаючи особливу увагу на відповідність витрат доходам.

Муніципальні утворення для стабілізації свого фінансового ста­новища, як правило, намагаються залучити засоби приватних креди­торів. Фінансові вкладення в будівництво й ремонт місцевих доріг, а також будівництво соціального житла є для муніципальних утворень досить легким джерелом одержання фінансових засобів, оскільки це приносить значний прибуток вкладникам капіталу. Найбільшою за­грозою для фінансової діяльності муніципальних утворень єнеоб­хідність виплачувати з власного бюджету значні суми на соціальні потреби, особливо у зв'язку зі зростаючим рівнем безробіття, збіль­шенням кількості бездомних, хворих, інвалідів тощо.

Складання і затвердження бюджету – це прерогатива місцево­го представницького органу, який таким чином регулює свої повно­важення у фінансовій сфері і може визначити фінансово-економічну політику. Проект бюджету, як правило, готує виконавчий орган му­ніципалітету з урахуванням можливого зростання витрат на непе­редбачені виплати. Крім щорічного бюджету, як правило, готується також довгостроковий бюджет, розрахований на кілька років, і кіль­ка доповнень до нього, які містять інформацію про витрати на утри­мання кадрів, капітальні витрати, позички, субсидії і т. ін.

Діючими законами про муніципалітети передбачено перелік обов'язкових витрат, які повинні здійснюватися на муніципальній основі і тому включатися у видаткову частину місцевого бюджету. У цей перелік, як правило, входять витрати на освіту, жалування представників виконавчої влади (мера, місцевого уряду та ін.), ви­трати на експлуатацію доріг, утримання пожежної, поліцейської, медичної та інших служб, відсотки й виплати по позичках, епізодичні витрати. Вихідним орієнтиром при складанні щорічного й перспек­тивного бюджетів є поточна політика й економічне становище як країни в цілому, так і конкретного муніципального співтовариства. При цьому слід враховувати можливе зростання цін і збільшення за­робітної плати, а також зростання або скорочення чисельності насе­лення. Будь-які інші непередбачувані витрати включаються, як пра­вило, у статтю епізодичних видатків. Основна мета складання що­річного бюджету – показати співвідношення доходів і видатків да­ного муніципального співтовариства. Але він має також інше важли­ве призначення. Щорічний бюджет – це основне розпорядження для виконавчої муніципальної влади, яке визначає витрати по кож­ній статті. При здійсненні різноманітних виплат виконавча влада по­винна суворо дотримуватися встановлених бюджетом сум і не вихо­дити за межі затверджених витрат по кожній статті. У щорічному бюджеті має бути продумане співвідношення різних статей доходної і видаткової частин, враховані можливі й очікувані доходи й видат­ки (наприклад, збільшення податків, зростання безробіття тощо). Через рік щорічний бюджет використовується для звітності і для по­рівняння його з бюджетами інших муніципалітетів, що дає можли­вість поліпшувати проект нового щорічного бюджету.

Як правило, основна мета довгострокового бюджету – створен­ня запасів коштів для фінансування різних видів подальшої діяльності муніципального співтовариства. Цей бюджет дає змогу передбачити можливості економії фінансових засобів для здійснення нових видів діяльності. Довгостроковий бюджет виступає в ролі документа перспективного планування, визначення пріоритетних сфер діяльності муніципального утворення, даючи можливість визначити дійсний фінан­сово-економічний стан муніципалітету і порівняти його з майбутнім станом. Довгостроковий бюджет спирається на такі показники, як кількісна динаміка чисельності населення, зростання житлового бу­дівництва, зміна індексу цін і зростання ставки по відсотках, зміна ви­трат на утримання персоналу, різні експлуатаційні витрати, кошторис податків і витрат, розширення нових видів діяльності відповідно до ви­борчих програм депутатів муніципальних представницьких органів.

Для муніципальних утворень існують, як правило, два види джерел доходів. Перший – це місцеві джерела: податки, компенса­ції і мита, штрафні санкції і прибутки від муніципальних підпри­ємств. Другий – центральні джерела: субсидії з муніципальних фондів, виділені центральним урядом чи його структурами (мініс­терствами) (як загальні субсидії, які призначені для підтримки муні­ципалітетів, так і спеціальні, які мають цільове призначення, зокре­ма, освіта, добробут населення, житлове будівництво тощо).

Муніципальна влада має право встановлювати свої власні пода­тки на нерухомість, доходи з капіталу, будівництво, туристичну й рекламну діяльність, на власників собак і т. ін. Більшість місцевих податків установлено відповідно до законів про муніципалітети. Норми цих законів забороняють муніципалітетам вводити не перед­бачені законом податки. Найбільш важливим серед перерахованих податків є податок на нерухому власність, платники якого – корис­тувачі нерухомої власності – як фізичні, так і юридичні особи. Ос­новою для нарахування податку на нерухому власність є її ринкова вартість. Податок на прибуток стягується з фізичних і юридичних осіб, які одержали прибуток завдяки муніципалітету.

Велике значення для поповнення доходів муніципалітетів ма­ють місцеві джерела, зокрема, компенсації за надані послуги муні­ципалітетам. Сюди відносять плату за водопостачання і каналізацію, ринкові мита, плату за паркування машин, видачу дорожніх доку­ментів і т. ін. До місцевих муніципальних доходів відносяться також мита за користування спортивними спорудами, плата за право користування музеями, наданий сервіс і т. ін.

Виконавча влада (мер і його уряд) несе відповідальність за надходження доходів, а також за витрату бюджетних коштів. Іноді її включають у поняття «політична відповідальність» місцевого уряду, оскільки він проводить фінансово-економічну політику, розроблену і затверджену місцевим представницьким органом і закладену в щорічному бюджеті. Наприкінці бюджетного року мер повинен надати звіт представницькому органу про виконання щорічного бюджету. Як при здійсненні фінансово-економічної політики, так і при підго­товці звіту мер, як правило, отримує допомогу від центральних ор­ганів управління, зокрема, від департаменту фінансів.

В органах місцевого самоврядування ряду зарубіжних країн обираються або призначаються спеціальні категорії посадових осіб із чітко визначеною компетенцією.

В американських графствах, наприклад, передбачено велику кількість виборних посадових осіб, зокрема, скарбник, інспектор, асесор, реєстратор, клерк, прокурор, шериф та ін., повноваження яких визначаються законодавством відповідного штату і які входять у структуру місцевого самоврядування. Скарбник організовує збір податків, збереження коштів графства, видачу засобів, асигнованих на різні місцеві потреби, контролює витрати цих засобів. Інспектор чи інженер графства несе відповідальність за проектування доріг, мостів, установлення меж, землевпорядкування тощо. Асесор займа­ється виявленням та оцінкою усіх видів власності, що підлягає опо­датковуванню. Реєстратор займається реєстрацією актів купівлі, продажу, застави та інших дій стосовно майна, а також заповітів, свідчень про шлюб, розлучення і т. ін. Клерк відповідає за належне збереження й оформлення документів графства, організацію реєст­рації виборців, проведення голосування і підрахунок поданих голо­сів. Шериф очолює поліцію графства, керує в'язницею, здійснює арешти. Прокурор переслідує в судовому порядку осіб, які звинува­чуються у здійсненні злочинів, представляє графство в суді, консультує раду графства і посадових осіб із юридичних питань.

Невід'ємною частиною структури органів місцевого самовряду­вання є різні відділи й організації, які займаються окремими видами діяльності. Найбільш поширені – відділи охорони здоров'я, поліції, фінансів, пожежної охорони, робіт соціальних служб, робочої сили, транспорту, комунальних послуг, відпочинку населення, у справах споживачів тощо. Як правило, питаннями працевлаштування і зайнятості населення відає відділ робочої сили і відділ громадських робіт, які займаються підбором і наданням постійного місця роботи, оцінкою працездатності громадян, їхньої професійної підготовки і т. ін. Відділ соціальних служб займається наданням фінансової і про­довольчої допомоги родинам із низькими доходами, бездомним. Відділ у справах споживачів розслідує скарги на якість товарів і по­слуг, розробляє систему місцевих правил щодо захисту прав спожи­вачів, інспектує використання торговими підприємствами вимірюва­льних приладів, стежить за якістю упакування товарів, видає ліцен­зії на роздрібну торгівлю, експлуатацію таксі, регулює діяльність ка­бельного телебачення на території округу тощо. Відділ охорони здо­ров'я розслідує випадки інфекційних захворювань, реалізує програ­ми медичної допомоги у школах, перевіряє санітарний стан навко­лишнього середовища.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 227; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.175.172.94 (0.009 с.)