Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Компетенція органів місцевого самоврядування
Основний обсяг повноважень органів місцевого самоврядування визначається національним законодавством і може відрізнятися навіть у межах однієї країни. Загальне правило, яке стосується повноважень місцевих співтовариств, полягає в тому, що ці повноваження мають бути цілісними й всеосяжними в усьому, що стосується місцевих справ. Фактично вони мають повноваження вирішувати тільки місцеві справи. Наприклад, Конституція Баварії відносить до питань, які мають місцеве значення і входять у компетенцію громади, керування власністю громади й муніципальних підприємств, місцевий громадський транспорт, місцеве дорожнє будівництво, забезпечення населення водою, газом, світлом, харчуванням; місцеве планування; будівництво житла і нагляд за його експлуатацією, місцеву поліцію, пожежну охорону; розвиток культури і підтримку установ культури; медицину, сімейні консультації і захист материнства; шкільну гігієну і турботу про молодь; громадські басейни, поховання померлих; збереження місцевих пам'ятників і будівель. Американська структура місцевого самоврядування визначається спеціальною Хартією, прийнятою законодавчим органом штату. Хартією встановлюються межі муніципалітетів, їхні функції, організаційна структура, методи фінансування, система призначення і виборів посадових осіб міських органів місцевого самоврядування. Міські Хартії закріплюють право громадян на проведення референдумів із найбільш важливих проблем життєдіяльності населення, у тому числі з оподаткування, зміни самої Хартії тощо. Рішення щодо проведення референдуму може бути ініційоване достатньою (згідно із законом) кількістю громадян шляхом подачі петиції в муніципальну раду. Як правило, органи місцевого самоврядування не можуть приймати рішення чи вживати заходи, які носять суто політичний характер і стосуються політичних інтересів країни в цілому. Проте на практиці такі рішення все-таки іноді приймаються. Наприклад, кілька муніципалітетів Японії свого часу приймали рішення про оголошення своїх територій без'ядерними зонами і протестували проти американських військових баз на цих територіях. Компетенція органів місцевого самоврядування поширюється, насамперед, на керівництво і розвиток комунального господарства, охорону навколишнього середовища, планування розміщення і будівництва населених пунктів, загальний нагляд за містобудуванням, розвиток системи місцевого транспорту і встановлення порядку регулювання його руху, місцеве дорожнє будівництво, каналізацію, водо- і газопостачання, енергозабезпечення, очищення вулиць, боротьбу із забрудненням водойм і т. ін.
Органи місцевого самоврядування управляють муніципальною власністю. На них покладена відповідальність за діяльність у сфері місцевого господарства (видача дозволів на право відкриття магазинів, видовищних закладів, визначення правил забудови міст і т. ін.). Повноваження у сфері охорони громадського порядку, захисту прав і волевиявлення громадян включають встановлення правил поведінки в громадських місцях, видачу дозволів на діяльність населення даного муніципального утворення, видання розпоряджень що до здійснення санітарного нагляду, медичного обслуговування насе лення тощо. У деяких країнах (зокрема, США, Канада, Франція) у віданні органів місцевого самоврядування знаходяться поліцейські сили, на які покладається несення патрульної та охоронної служби, а також інші види поліцейської діяльності. Найважливіші повноваження органів місцевого самоврядування представлені в бюджетно-фінансовій сфері. Згідно з Європейською Хартією про місцеве самоврядування, місцеві співтовариства мають право в межах економічної політики держави на власні достатні ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися, здійснюючи свої повноваження. Конституція Іспанії, наприклад, безпосередньо закріплює положення про те, що місцеві фінанси мають бути достатніми для виконання функцій, покладених законом на відповідні органи самоврядування, для чого використовуються переважно місцеві податки, а також участь у податкових зборах держави і регіональних автономних об'єднань. При визначенні фінансових взаємин центрального уряду й органів місцевого самоврядування в більшості країн використовується принцип фінансової автономії місцевих самоврядних одиниць. Це означає, що муніципальні утворення є фінансово незалежними, але вони не можуть витрачати більше коштів, ніж дає змогу місцевий бюджет. За певних умов, коли муніципальне утворення виявляється неспроможним керувати своїми фінансами, держава, як правило, надає йому додаткові субсидії, які гарантують його платоспроможність.
Мексиканські муніципії, наприклад, самостійно розпоряджаються своїми доходами, отриманими в результаті використання майна, яке їм належить, а також від збору податків та інших надходжень, які встановлюються на їх користь законодавчим органом штату. В обов'язковому порядку вони одержують податки, включаючи Додаткові збори, встановлені штатами на нерухоме майно у зв'язку з його поділом, а також податки, які встановлюються при зміні цін на нерухомість, федеральні надходження в розмірах і в терміни, які щорічно встановлюються законодавчими органами штатів, і надходження, отримані від громадських служб, які знаходяться в їхньому віданні. У свою чергу, законодавчі органи мексиканських штатів мають право у відповідності зі спеціальним законом про доходи муніципалітетів перевіряти їхні річні фінансові звіти, звертаючи особливу увагу на відповідність витрат доходам. Муніципальні утворення для стабілізації свого фінансового становища, як правило, намагаються залучити засоби приватних кредиторів. Фінансові вкладення в будівництво й ремонт місцевих доріг, а також будівництво соціального житла є для муніципальних утворень досить легким джерелом одержання фінансових засобів, оскільки це приносить значний прибуток вкладникам капіталу. Найбільшою загрозою для фінансової діяльності муніципальних утворень єнеобхідність виплачувати з власного бюджету значні суми на соціальні потреби, особливо у зв'язку зі зростаючим рівнем безробіття, збільшенням кількості бездомних, хворих, інвалідів тощо. Складання і затвердження бюджету – це прерогатива місцевого представницького органу, який таким чином регулює свої повноваження у фінансовій сфері і може визначити фінансово-економічну політику. Проект бюджету, як правило, готує виконавчий орган муніципалітету з урахуванням можливого зростання витрат на непередбачені виплати. Крім щорічного бюджету, як правило, готується також довгостроковий бюджет, розрахований на кілька років, і кілька доповнень до нього, які містять інформацію про витрати на утримання кадрів, капітальні витрати, позички, субсидії і т. ін. Діючими законами про муніципалітети передбачено перелік обов'язкових витрат, які повинні здійснюватися на муніципальній основі і тому включатися у видаткову частину місцевого бюджету. У цей перелік, як правило, входять витрати на освіту, жалування представників виконавчої влади (мера, місцевого уряду та ін.), витрати на експлуатацію доріг, утримання пожежної, поліцейської, медичної та інших служб, відсотки й виплати по позичках, епізодичні витрати. Вихідним орієнтиром при складанні щорічного й перспективного бюджетів є поточна політика й економічне становище як країни в цілому, так і конкретного муніципального співтовариства. При цьому слід враховувати можливе зростання цін і збільшення заробітної плати, а також зростання або скорочення чисельності населення. Будь-які інші непередбачувані витрати включаються, як правило, у статтю епізодичних видатків. Основна мета складання щорічного бюджету – показати співвідношення доходів і видатків даного муніципального співтовариства. Але він має також інше важливе призначення. Щорічний бюджет – це основне розпорядження для виконавчої муніципальної влади, яке визначає витрати по кожній статті. При здійсненні різноманітних виплат виконавча влада повинна суворо дотримуватися встановлених бюджетом сум і не виходити за межі затверджених витрат по кожній статті. У щорічному бюджеті має бути продумане співвідношення різних статей доходної і видаткової частин, враховані можливі й очікувані доходи й видатки (наприклад, збільшення податків, зростання безробіття тощо). Через рік щорічний бюджет використовується для звітності і для порівняння його з бюджетами інших муніципалітетів, що дає можливість поліпшувати проект нового щорічного бюджету.
Як правило, основна мета довгострокового бюджету – створення запасів коштів для фінансування різних видів подальшої діяльності муніципального співтовариства. Цей бюджет дає змогу передбачити можливості економії фінансових засобів для здійснення нових видів діяльності. Довгостроковий бюджет виступає в ролі документа перспективного планування, визначення пріоритетних сфер діяльності муніципального утворення, даючи можливість визначити дійсний фінансово-економічний стан муніципалітету і порівняти його з майбутнім станом. Довгостроковий бюджет спирається на такі показники, як кількісна динаміка чисельності населення, зростання житлового будівництва, зміна індексу цін і зростання ставки по відсотках, зміна витрат на утримання персоналу, різні експлуатаційні витрати, кошторис податків і витрат, розширення нових видів діяльності відповідно до виборчих програм депутатів муніципальних представницьких органів. Для муніципальних утворень існують, як правило, два види джерел доходів. Перший – це місцеві джерела: податки, компенсації і мита, штрафні санкції і прибутки від муніципальних підприємств. Другий – центральні джерела: субсидії з муніципальних фондів, виділені центральним урядом чи його структурами (міністерствами) (як загальні субсидії, які призначені для підтримки муніципалітетів, так і спеціальні, які мають цільове призначення, зокрема, освіта, добробут населення, житлове будівництво тощо).
Муніципальна влада має право встановлювати свої власні податки на нерухомість, доходи з капіталу, будівництво, туристичну й рекламну діяльність, на власників собак і т. ін. Більшість місцевих податків установлено відповідно до законів про муніципалітети. Норми цих законів забороняють муніципалітетам вводити не передбачені законом податки. Найбільш важливим серед перерахованих податків є податок на нерухому власність, платники якого – користувачі нерухомої власності – як фізичні, так і юридичні особи. Основою для нарахування податку на нерухому власність є її ринкова вартість. Податок на прибуток стягується з фізичних і юридичних осіб, які одержали прибуток завдяки муніципалітету. Велике значення для поповнення доходів муніципалітетів мають місцеві джерела, зокрема, компенсації за надані послуги муніципалітетам. Сюди відносять плату за водопостачання і каналізацію, ринкові мита, плату за паркування машин, видачу дорожніх документів і т. ін. До місцевих муніципальних доходів відносяться також мита за користування спортивними спорудами, плата за право користування музеями, наданий сервіс і т. ін. Виконавча влада (мер і його уряд) несе відповідальність за надходження доходів, а також за витрату бюджетних коштів. Іноді її включають у поняття «політична відповідальність» місцевого уряду, оскільки він проводить фінансово-економічну політику, розроблену і затверджену місцевим представницьким органом і закладену в щорічному бюджеті. Наприкінці бюджетного року мер повинен надати звіт представницькому органу про виконання щорічного бюджету. Як при здійсненні фінансово-економічної політики, так і при підготовці звіту мер, як правило, отримує допомогу від центральних органів управління, зокрема, від департаменту фінансів. В органах місцевого самоврядування ряду зарубіжних країн обираються або призначаються спеціальні категорії посадових осіб із чітко визначеною компетенцією. В американських графствах, наприклад, передбачено велику кількість виборних посадових осіб, зокрема, скарбник, інспектор, асесор, реєстратор, клерк, прокурор, шериф та ін., повноваження яких визначаються законодавством відповідного штату і які входять у структуру місцевого самоврядування. Скарбник організовує збір податків, збереження коштів графства, видачу засобів, асигнованих на різні місцеві потреби, контролює витрати цих засобів. Інспектор чи інженер графства несе відповідальність за проектування доріг, мостів, установлення меж, землевпорядкування тощо. Асесор займається виявленням та оцінкою усіх видів власності, що підлягає оподатковуванню. Реєстратор займається реєстрацією актів купівлі, продажу, застави та інших дій стосовно майна, а також заповітів, свідчень про шлюб, розлучення і т. ін. Клерк відповідає за належне збереження й оформлення документів графства, організацію реєстрації виборців, проведення голосування і підрахунок поданих голосів. Шериф очолює поліцію графства, керує в'язницею, здійснює арешти. Прокурор переслідує в судовому порядку осіб, які звинувачуються у здійсненні злочинів, представляє графство в суді, консультує раду графства і посадових осіб із юридичних питань.
Невід'ємною частиною структури органів місцевого самоврядування є різні відділи й організації, які займаються окремими видами діяльності. Найбільш поширені – відділи охорони здоров'я, поліції, фінансів, пожежної охорони, робіт соціальних служб, робочої сили, транспорту, комунальних послуг, відпочинку населення, у справах споживачів тощо. Як правило, питаннями працевлаштування і зайнятості населення відає відділ робочої сили і відділ громадських робіт, які займаються підбором і наданням постійного місця роботи, оцінкою працездатності громадян, їхньої професійної підготовки і т. ін. Відділ соціальних служб займається наданням фінансової і продовольчої допомоги родинам із низькими доходами, бездомним. Відділ у справах споживачів розслідує скарги на якість товарів і послуг, розробляє систему місцевих правил щодо захисту прав споживачів, інспектує використання торговими підприємствами вимірювальних приладів, стежить за якістю упакування товарів, видає ліцензії на роздрібну торгівлю, експлуатацію таксі, регулює діяльність кабельного телебачення на території округу тощо. Відділ охорони здоров'я розслідує випадки інфекційних захворювань, реалізує програми медичної допомоги у школах, перевіряє санітарний стан навколишнього середовища.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-21; просмотров: 227; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.175.172.94 (0.009 с.) |