Методичні матеріали до державного екзамену з історії України (іі період новітньої історії України (1939 – 2010 рр. )

 

1. Охарактеризувати оборонні бої на території Української РСР (червень 1941 – липень 1942 рр.). Розкрити стратегічне значення оборони Києва.

 

Співвідношення сил німецької групи армій „Південь” і військ Південного і Південно-Західного фронтів. Напрями головних ударів. Мобілізаційні заходи в Україні (мобілізація до Червоної армії, створення народного ополчення, винищувальних загонів і груп, розвідувально-диверсійних груп). Основні битви на радянсько-німецькому фронті. Танкова битва в районі Рівне – Дубно – Луцьк – Броди (23-29 червня 1941 р.): результати і значення. Київська оборонна операція (7 липня-26 вересня 1941 р.): її стратегічне значення та оцінка в історіографії. Загибель Південно- західного фронту. Оборона Одеси (5 серпня-16 жовтня 1941 р.). Оборона Севастополя. Бойові дії в Криму та на Керченському півострові (30 жовтня 1941р.-4 липня 1942 р.). Місця найбільших оточень відступаючих радянських військ. Накази Ставки Верховного головнокомандування № 270 (16 серпня 1941 р.), № 001919 (12 вересня 1941 р.), №227 (28 липня 1942 р.). Створення загороджувальних загонів НКВС, штрафних рот і батальйонів. Ставлення до військовополонених. Людські, матеріальні і територіальні втрати на початковому етапі радянсько-нацистської війни. Причини поразки і відступу радянських військ.

 

2. Охарактеризувати нацистський окупаційний режим на території України: характер, сутність, регіональні особливості, органи окупаційної влади, економічна політика.

Нацистський „новий порядок” та його складові: система масового знищення людей (геноцид), система пограбування, система експлуатації людських і матеріальних ресурсів. Терористичний характер окупаційного режиму та його загальні риси. Адміністративно-територіальне розчленування України: дистрикт „Галичина”, рейхскомісаріат „Україна”, Трансністрія, військова адміністрація прифронтових територій. Органи окупаційної влади (на прикладі рейхскомісаріату „Україна”). Нацистські каральні органи (СС – охоронні загони; СД – нацистська служба безпеки, розвідувальне управління СС; Гестапо – державна таємна поліція). Колабораціонізм на окупованих землях України, його причини. Форми колабораціонізму: економічна, адміністративна, військова, ідеологічна. Основні заходи плану „Ост”: часткове понімечення місцевого українського населення, заселення німцями окупованих земель, масові депортації. Нацистська пропаганда. Аграрна і промислова політика окупантів. Економічне пограбування території України. Пограбування культурних цінностей. Остарбайтери та їх доля. Фашистські концтабори для військовополонених. Наслідки політики геноциду та економічного пограбування на окупованій території України.

 

 

3. Визначити етапи розгортання радянського партизанського руху в роки радянсько-нацистської війни. Назвати причини кризи партизанського руху на початковому етапі.

 

Суть партизанської форми боротьби в тилу окупантів. Передумови та причини виникнення. Чисельність, джерела формування та поповнення, характер діяльності партизанських загонів. І етап розгортання партизанського руху (1941- середина 1942 рр.). Криза становлення партизанської боротьби, її причини. Перші партизанські загони. ІІ етап партизанського руху (середина 1942-середина 1943 рр.). Створення Центрального і Українського штабів партизанського руху, його роль у стабілізації партизанської форми боротьби. „Рейкова війна”. Стосунки партизанів з місцевим населенням. ІІІ етап партизанського руху (друга половина 1943-1945 рр.). Великомасштабні рейди партизанських з”єднань. Боротьба з загонами УПА. Вихід за межі України. Організатори й керівники партизанських загонів і з”єднань. Значення партизанського руху.

 

4. Визначити і охарактеризувати основні етапи створення і діяльності Української повстанської армії у роки Другої світової війни.

 

Передумови і причини створення УПА. Роль ОУН(Б) в організації збройного антифашистського опору. І етап (літо 1941-осінь 1942 рр.). Виникнення перших військових формувань: „Поліська Січ”, загони самооборони. Характер боротьби з окупантами на початковому етапі. ІІ етап (осінь 1942-лютий/березень 1943 рр.). Об”єднання розрізнених загонів і створення УПА. Структура УПА, система військової підготовки та забезпечення. ІІІ етап (весна 1943-осінь 1944 рр.). Рішення ІІІ надзвичайного Збору ОУН(Б) про двофронтову концепцію боротьби. Зміна тактики і спрямованості боротьби. Стосунки з польськими загонами Армії Крайової та польським населенням. Питання оцінки чисельності УПА та ефективності боротьби з окупантами: суперечливі підходи в сучасній історіографії.

 

 

5. Розкрити причини, періоди та напрямки політики десталінізації в Українській РСР.

 

Суть десталінізації. Передумови й причини десталінізації. Періоди десталінізації. І період (весна 1953-початок 1956 рр.). Припинення гучних кримінальних справ. Ліквідація позасудових органів, перші амністії та їх наслідки. Початок реабілітації репресованих. Заворушення політв”язнів у таборах ГУЛАГу. Особливості І періоду десталінізації в Україні. Припинення кампанії боротьби проти націоналізму. ІІ період (початок 1956-1961 рр.). Вплив рішень ХХ з”їзду КПРС на процес десталінізації суспільно-політичного життя. Обмеженість і гальмування реабілітаційних процесів щодо репресованих діячів українського національно-визвольного руху. ІІІ період десталінізації (осінь 1961-осінь 1964 рр.). Активізація критики культу особи Й.Сталіна та його оточення. Непослідовність десталінізації, збереження умов для рецидивів культу особи. Основні напрямки десталінізації: амністія, реабілітація, послаблення внутрішнього режиму в таборах, звільнення зі спецпоселень, критика культу особи Й.Сталіна та боротьба з його наслідками, розширення участі громадян в управлінні державою.

 

 

6. Показати особливості післявоєнної відбудови промисловості і сільського господарства України (1944 – початок 1950-х рр.)

 

Причини труднощів відбудовчих процесів. Обсяги матеріальних збитків, завданих економіці УРСР. Соціально-економічне становище населення на визволених територіях України. Демографічні втрати і проблема трудових ресурсів. Мінімальні розміри іноземної допомоги, політизація проблеми. Завдання по відбудові промисловості, особливості, методи, результати її здійснення в Україні. Стан післявоєнного сільського господарства України. Голод 1946-1947 рр. Відновлення роботи МТС, поступова механізація та електрифікація сільськогосподарської галузі. Кадрова політика на селі. Відставання аграрної галузі від рівня розвитку промисловості, його причини. Підсумки відбудовчого періоду.

 

7. Охарактеризувати дисидентський рух в україні 1960-х – першої половини 1980-х рр.: характер, течії, форми діяльності.

 

Причини зародження дисидентського руху в Україні. Визначення сутності дисидентського руху, особливостей його характеру, спрямованості. Основні течії руху: політична, правозахисна, релігійна, національно-орієнтована, характеристика засад їх діяльності. Чисельний, соціальний, віковий, професійний склад дисидентського руху в республіці. Представники дисидентського руху. Форми діяльності. Українська Гельсінська група. Переслідування дисидентів органами радянської влади. „Великий покіс” і „генеральний погром” дисидентського руху, його наслідки. Значення дисидентського руху.

 

8. З”ясувати причини і прояви кризових явищ у розвитку сільського господарства Української РСР (друга половина 1960-х – перша половина 1980-х рр.).

 

Система управління сільським господарством. Екстенсивний характер його розвитку. Державна політика другорядного фінансування колгоспного виробництва. Спроби налагодження системи матеріального стимулювання виробництва, розвитку особистих підсобних господарств. Запровадження гарантованої грошової оплати праці. Особливості розвитку зернової галузі сільського господарства в Україні. Курс на спеціалізацію сільськогосподарського виробництва. Меліорація, хімізація та їх наслідки. Проблеми розвитку тваринництва, причини його відставання. Державна політика закупівлі і заготівлі сільськогосподарської продукції: проблеми і способи їх вирішення. Спроби інтеграції сільського господарства і переробної промисловості на початку 1980-х рр. та зміни в управлінні сільським господарством, створення агропромислових комплексів. Криза забезпечення продовольством населення республіки. Продовольча програма СРСР (1982 р.). Відтік трудових ресурсів з села, проблема „неперспективних” сіл. Соціальна сфера українського села. Ознаки хронічної кризи сільського господарства.

 

 

9. Назвати і розкрити характерні риси суспільно-політичного життя в Українській РСР у другій половині 1960-х – першій половині 1980-х рр.

Посилення централізаторської політики КПРС. Нова Конституція УРСР 1978 р. і права республіки. Законодавче закріплення монопольної ролі КПРС. Нові теоретичні положення про етап „розвинутого соціалізму” і нову спільність „радянський народ”. Чисельність і соціальний склад КПУ. Діяльність центральних і місцевих органів радянської влади. Громадські і молодіжні організації. Тенденції неосталінізму в суспільно-політичному житті. П.Шелест як виразник „автономізму” української партійно-господарської номенклатури. В.Щербицький: уособлення ідеології „централізму” партійного керівництва.

 

 

10. З”ясувати передумови і прояви пробудження національної і політичної активності українського суспільства у другій половині 1980-х рр.

 

Суть „перебудови”, ініційованої М.Горбачовим. Її основні напрямки: демократизація суспільно-політичного життя, гласність, надання громадянам можливості впливу на прийняття державних рішень і контролю за їх виконанням. Падіння авторитету компартії СРСР і УРСР, скорочення її чисельності. Зростання популярності опозиційних сил в республіці. Роль української інтелігенції у створенні неформальних організацій. Зростання інтересу до національної історії. Прийняття „Закону про мови в Українській РСР”. Народний рух України за перебудову (вересень 1989 р.), головні засади його програми. Ставлення компартійного керівництва до НРУ. Відродження Української Гельсінської спілки та інших дисидентських організацій. Радикалізація політичного життя: початок політичної реформи, вибори до Верховної Ради СРСР на альтернативній основі та їх результати. Перші демократичні вибори до Верховної Ради УРСР: утворення парламентської більшості (О.Мороз) і Народної ради (І.Юхновський). Страйковий рух. Початок формування багатопартійності в Україні. „Декларація про державний суверенітет України” (16 липня 1990 р.).

 

11. Охарактеризувати процес реформування економіки України в 1990-х рр.

 

Стартові можливості економіки незалежної України. Об”єктивні і суб”єктивні труднощі на шляху реформування економіки. Затвердження Верховною Радою „Основних напрямків економічної політики України в умовах незалежності” (25 жовтня 1991 р.). Стратегія реформування: роздержавлення і приватизація майна, заміна адміністративного регулювання ринковими відносинами. Базові принципи ринкової економіки: приватна власність і вільна підприємницька діяльність. Характер приватизації початку 1990-х рр. Енергетична криза. Спад виробництва. Безробіття. Сертифікатна приватизація та її провал. „Тіньова” економіка, зловживання під час приватизації. Запровадження національної валюти. Створення фінансово-промислових кланів. Майнове розшарування суспільства. Поступова економічна стабілізація на рубежі 1990-2000-х рр. Досягнення вітчизняної промисловості.

 

12. Охарактеризувати аграрну політику України в 1990-2000-х рр.

 

Суперечливий характер розвитку колгоспно-радгоспної системи, історична зумовленість початку її реформування. Створення законодавчої бази реформування аграрної галузі. Стратегічні напрямки реформування: деколективізація, приватизація колгоспної власності, різноманітні форми власності і типи господарств. Закон „Про селянське (фермерське) господарство” (1991 р.). Дискусії про продаж землі. Початок розпаювання землі. Падіння сільськогосподарського виробництва. Радикалізація реформування села за президентства Л.Кучми. Указ „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” (1999 р.). Ухвалення Земельного кодексу (2001 р.). Орендні відносини у сільському господарстві. Структурні зміни у землеробстві і тваринництві. Стан соціальної сфери на селі.

13. Охарактеризувати зовнішньополітичний курс і міжнародне становище України доби незалежності.

 

Проблеми і труднощі становлення зовнішньої політики незалежної України. Задекларовані принципи зовнішньої політики. Процес визнання незалежної України та формування її позитивного іміджу на початковому етапі державотворення. Відмова від ядерного статусу. Пріоритети зовнішньої політики України. Співробітництво з країнами СНД. Україно-російські відносини. Проблема базування Чорноморського флоту. Курс на євроатлантичну інтеграцію та непослідовність у його реалізації. Напрямки економічного співробітництва. Розвиток відносин з українською діаспорою. Участь України в діяльності міжнародних організацій.