Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Визначити і охарактеризувати основні етапи створення і діяльності Української Повстанської армії у роки другої світової війни.
Це одне з найбільш політизованих і дискусійних питань у сучасній вітчизняній і зарубіжній історіографії. Належить до переліку тих питань, на які відповідно до поглядів офіційних представників діючої влади, серед них і міністра освіти України, має бути вироблена компромісна оцінка спільно з російськими істориками. Суть проблеми полягає у закладеній радянською історіографією безальтернативній оцінці УПА як колаборантів, нацистських посібників, яка була створена нацистами для боротьби з радянськими партизанами і Червоною армією, ставили знак рівності між УПА і такими колаборантськими формуваннями як дивізія СС «Галичина», Буковинський курінь, Українська національна армія (УНА). Термін «бандерівці» став синонімом бандитизму і антирадянщини. Колишні учасники УПА з перших років незалежності вимагали визнати їх учасниками антифашистського Руху Опору і прирівняти до статусу радянських ветеранів. Значна частина укр. істориків, політиків, громадськості підтримували цю думку, схиляючись до висновку, що ці формування мали на меті й політичні цілі, а саме створення самостійної соборної Української держави нерадянського типу, тобто боролися за незалежність, яка в 1991 р. стала доконаним фактом. Неодноразово наголошував на ідеї суспільного порозуміння і примирення попередній президент В.Ющенко. Зявилася велика кількість публікацій контроверсійного змісту. Українським читачам стали доступними багатотомний «Літопис УПА», мемуарна література, що виходила в українській діаспорі. В 1997 р. за розпорядженням президента Л.Кучми створили урядову комісію для вивчення проблеми ОУН і УПА в роки другої світової війни, яка в свою чергу сформувала робочу групу істориків на чолі з С.Кульчицьким. Результатом її роботи стали виявлення архівних документів, зокрема, архівів СБУ, монографії і збірники статей, наукові конференції і круглі столи». Це насамперед праці А.Кентія, І Патриляка, Ю,Киричука, Ю.Шаповала, О.Лисенка, В.Вятровича та інших. У 2000 і 2005 рр. опубліковані у формі окремих брошур «Висновки робочої групи істориків». Зазначається, що націоналістичну течію слід визнати окремою самостійною течією українського Руху Опору; на початку війни вона була неоднорідною; не всі націоналістичні збройні формування мали антифашистську спрямованість; ОУН і УПА слід розрізняти як політичну силу і військове формування; організатором УПА є ОУН-б (бандерівське крило), а не німецький абвер; окремі ситуативні компроміси з німецьким військовим командуванням мали місце в другій половині 1943 р., які полягали в униканні збройних сутичок з німцями з метою збереження живої сили; сталінський режим був визнаний більш небезпечним для справи боротьби за самостійність України та ін. Загалом дискусії з цього питання не вичерпані.
Націоналістична течія українського Руху Опору у своєму формуванні пройшла кілька етапів. І етап: літо 1941 – літо-осінь 1942 рр. У цей період націон. партизанський рух ще не був однорідним. У серпні 1941 р. на Волині зявилися антирадянські збройні формування під керівництвом Т.Бульби-Боровця під назвою «Поліська Січ» у кількості 2 – 3 тис. осіб. Т.Бульба-Боровець оголосив себе ідейним спадкоємцем і продовжувачем справи Симона Петлюри. Січовики боролися проти решток підрозділів Червоної армії, які залишилися на Волині після загибелі Південно-Західного фронту. Коли ж німці спробували розпустити це формування, воно перейшло до партизанської боротьби, спрямованої як проти радянських партизанів, так і проти німців, і назвали себе Українська Повстанська армія (УПА). Назва УПА відображала не стільки реальний стан справ, скільки мету, яку ставив перед собою Бульба-Боровець. Обидві течії ОУН – бандерівців і мельниківців - спочатку вважали за недоцільне створювати власні військові формування, але після репресій німців над учасниками проголошення Укр. самостійної держави у Львові 30 червня 1941 р. зникли ілюзії про сприяння Німеччини у розбудові укр. державності – заарештовано близько 300 чоловік, 15 активістів розстріляно у Кракові, в концтабір Заксенхаузен потрапили С.Бандера і двоє його братів, ярослав Стецько, Микола Лебідь та ін.. Особливо активно в цьому напрямку діяла ОУН-б. Її члени після цього пішли у підпілля і почали підготовку до збройної боротьби з гітлерівцями (збирання зброї, військові школи, агітація). Отже в 1941-1942 рр. опір німецькій владі був ще слабо організований, але з середини 1942 р. ОУН-б взяла курс на створення партизанських загонів та підпорядкування собі усіх нерадянських паттизанських формувань.
ІІ етап: осінь 1942 – лютий-березень 1943 рр створення УПА під проводом ОУН-б. Перші загони ОУН-б зявилися на Волині в середині 1942 р., спочатку називалися Українська визвольна армія, а після примусового включення до свого складу армії Бульби-Боровця взяли популярну на той час назву УПА. Офіційною датою створення УПА вважається 14 жовтня 1942 р. – свято Покрови, покровительки Війська Запорозького. Насправді ця дата є умовною. Процес формування був тривалим і остаточно завершився навесні 1943 р. Біля витоків її створення і першим командувачем був Р.Клячківський – псевдо Клим Савур, з кінця 1943 р. Роман Шухевич – псевдо Тарас Чупринка. До її складу входило місцеве населення Галичини, Волині, колишні червоноармійці, які потрапили в оточення чи полон, влилися біля 5 тисяч укр. поліцаїв зі зброєю, які насильно включалися окупантами до допоміжної поліції. Місцеве населення надавало всіляку підтримку. Здебільшого насильно до складу УПА ОУН-б залучали загони Бульби-Боровця та мельниківської течії ОУН. Організаційна структура УПА в цілому завершилася на початок 1944 р. За зонами дії УПА поділялася на три групи: УПА-Північ (Волинь і Полісся), УПА-Захід (Галичина, Закерзоння, Буковина, Закарпаття), УПА –Південь (Поділля). Групу УПА-Схід не вдалося створити через повний контроль Лівобережжя радянськими партизанами. В загонах УПА на початок 1944 р. налічувалося до 100 тисяч чоловік. ІІІ етап: весна 1943 – осінь 1944 рр. період активної збройної боротьби УПА проти трьох військових противників: 1)німецьких військ та їх союзників; 2)проти радянських партизанів, а з початку 1944 р. і проти регулярних частин радянських військ; 3) проти польських загонів Армії Крайової. Збройна боротьба проти німецьких окупантів проявлялася в перешкоджанні вивозу робочої сили до Німеччини, напади на концтабори для військовополонених (Луцьк, Ковель), руйнування комунікацій, відбирання та повернення селянам зібраних натурпродуктів, прямі збройні зіткнення. Масштабних операцій УПА не планувала, а віддавала перевагу партизанській тактиці «малої війни». На очищених від окупантів територіях Волині на деякий час утворювалися «повстанські республіки» з центрами в Степані, Колках, Антонівцях. У відповідь окупанти влаштовували каральні операції, зокрема, тільки на Волині з травня по листопад 1943 р. провели 5 каральних операцій. На ІІІ Великому зборі ОУН-б у серпні 1943 р. у звязку з переходом у наступ Радянської армії була прийнята «двофронтова концепція» боротьби, причому для справи укр. державності більшим злом вважався сталінський режим. Загони УПА відчували нестачу зброї і боєприпасів, тому пішли на контакти з підрозділами вермахту. Військове спорядження і зброю німці обмінювали на розвідувальну інформацію. Коли загони УПА опинилися в радянському тилу, німці епізодично налагодили повітряні рейди для постачання зброї УПА. Таким чином УПА пройшла певну еволюцію у відносинах з вермахтом – від боротьби до певних форм компромісу. Радянські партизани – відносини були ворожими. В результаті проведення рейдів на західноукр. землях влітку 1943 р. опинилися 2 тис. радянських партизанів. Але ця акція виявилася невдалою. На незнайомій території радянські партизани зазнали поразки від УПА і вимушені були відійти. До того ж ставлення до місцевого населення як до ворогів, що підтримували УПА, розправи з ними та мародерство спричинили антирадянські настрої. Армія Крайова (АК) – це був своєрідний третій фронт для УПА. Українсько-польське протистояння загострилося ще в 1941 р. після масових убивств українців Холмщини та Підляшшя загонами АК. Вона починає винищувальну акцію «Буря» з метою взяти під контроль втрачені в 1939 р. землі. Найбільшого протистояння ворожнеча набула в 1943 р. на Волині. Таким чином виникнення націоналістичної течії Руху Опору було закономірним наслідком нацистської окупаційної політики. Її особливості були зумовлені наявністю політичних цілей в ОУН і УПА, які вони намагалися вирішити в умовах окупації.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-19; просмотров: 247; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.213.75.78 (0.004 с.) |