Програмування фітнес – харчування.

 

Для дієтологічного забезпечення фітнес – програм використовується програмний підхід (проведення програмування) з складанням програм фітнес – харчування.

Кожна така програма програмування фітнес – харчування створюється за єдиним планом і включає наступні основні розділи:

найменування програми;

завдання, які вирішуються з показаннями до застосування програми;

обмеження у використанні програми (у разі необхідності);

етапи виконання програми та її розділів;

особливості основного, базового раціону та додаткового - функціональної частини раціону з рекомендаціями до використання харчових субстратів, дієтичних добавок (ДД) тощо, а також фармакологічних препаратів;

визначення видів фізичних навантажень (аеробні, аеробно –анаеробні тощо) та напрямків фізичної активності (кардіореспіраторна тощо), для яких призначена програма;

дієтологічний моніторинг оцінки ефективності застосування програм;

додатки до програм (у разі необхідності).

При складанні програм фітнес – харчування враховуються напрямки програмування програм – фітнес – харчування, кожний з яких має свої специфічні особливості.

До основних напрямків програмування програм фітнес – харчування можна віднести:

-для забезпечення учбово – тренувального процесу з урахуванням напрямків рухової активності (кардіореспіраторний, силовий тощо);

-для забезпечення оздоровчо – адаптивного харчування (розвитку фізичних якостей та регуляції маси тіла, імуномодуляції, захисту організму від стресу);

- для забезпечення оздоровчого харчування при різних патологічних станах (метаболічний синдром тощо);

- для забезпечення харчування окремих (спеціальних) груп населення (харчування вагітних та у післяродовому періоді тощо).

Додатково у разі необхідності складаються програми формування правильної харчової поведінки осіб, які займаються фітнесом.

Особливості наведених програм фітнес – харчування будуть розглянуті окремо у відповідних розділах.

2.Основні принципи харчування осіб, які займаються фітнесом Для організації харчування осіб, які займаються фітнесом в залежності від рівня на яке воно виводиться (у відповідності з посталеною метою та задачами), можуть бути використані принципи раціонального харчування (загальний рівень – рівень раціонального харчування), здорового харчування (рівень спрямований насамперед на покращення здоров’я), а також адекватного харчування як, спеціалізованого виду харчування для занять фізичною культурою, в тому числі і фітнесом (рівень спеціалізованого харчування).

Раціональне харчування.

Раціональне харчування – це збалансоване харчування, яке забезпечує нормальний ріст і розвиток організму, його високу працездатність та стійкість до чинників навколишнього середовища, в тому числі і значних фізичних навантажень.

Раціональне харчування розглядають як універсальне, класичне харчуання для широких верств населення.

Основні положення раціонального харчування були розроблені на основі теорії збалансованого харчування.

Основними положеннями теорії збалансованого харчування є:

- ідеальним вважається харчування, коли надходження харчових речовин до організму відповідає їхнім витратам;

- надходження харчових речовин забезпечується внаслідок руйнування харчових структур і всмоктування корисних речовин – нутрієнтів, які необхідні для метаболізму, пластичних та енергетичних потреб організму;

- утилізує їжу сам організм;

- їжа складається з різних за фізіологічним значенням компонентів: нутрієнтів, баластних речовин і шкідливих сполук;

- метаболізм організму визначається потрібним рівнем амінокислот, моносахаридів, жирних кислот, вітамінів та солей;

- багато нутрієнтів, які здатні до всмоктування й асиміляції, звільняються внаслідок ферментативного гідролізу органічних продуктів за рахунок позаклітинного (порожнинного) і внутрішньоклітинного травлення.

 

На основі теорії збалансованого харчування було розроблено п’ять основних принципів раціонального харчування:

- кількісна повноцінність їжі – означає, що за енергетичною цінністю їжа має покривати всі енерговитрати організму відповідно до ступеню важкості праці, тривалості й часу роботи, віку, статі, стану здоров’я та інших умов;

- якісна повноцінність – це наявність необхідної кількості всіх харчових речовин – білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин, збалансованих у найсприятливіших співвідношеннях;

- раціональний режим харчування – повинен забезпечувати нормальне функціонування органів травного тракту та рівномірне надходження харчових речовин;

- легкотравність їжі – легкотравність їжі повинна забезпечувати високе засвоєння харчових речовин;

- нешкідливість їжі – полягає в тому, що вона не повинна бути причиною аліментарної патології, зумовленою наявністю в ній патогенних збудників або токсичних речовин та сполук.

-

Проте принципи раціональнного харчування спрямовані насмперед на підтримання та підвищення працездатності і як наслідок не охоплють в достатній мірі такий напрямок як проблему покращення здоров’я у поєднанні з достатньою фізичною активністю.

Тому були розроблені принципи здорового харчування, які враховують цю проблему. При цьому з дорове харчування визначають як важливу складову здорового способу життя.

 

Здорове харчування.

Поняття здорове харчування визначають, як оптимальне співвідношення раціонально організованого харчування з достатніми фізичними навантаженнями (в тому числі і заняттями оздоровчою фізичною культурою).

Характерною особливістю здорового харчування є широке використання підходів для збереження та покращення здоров’я таких як підтримання оптимальної маси тіла, систематичного вживання корисних для здоров’я овочів та фруктів, видів кулінарної обробки тощо.

 

Були визначені такі основні принципи здорового харчування:

 

1. принцип правильного режиму харчування

2. принцип переважного вживання їжі рослинного походження

3. принцип систематичного вживання овочів та фруктів

4. принцип підтримання маси тіла у рекомендованих межах

5. принцип контролювання та обмеження вживання жирів

6. принцип заміни частини м’ясопродуктів бобовими, рибою та птицею

7. принцип вживання знежирених (дієтологічних) молочних продуктів

8. принцип вживання продуктів (дієтлогічних) з низьким вмістом цукру

9. принцип вживання продуктів (дієтлогічних) з низьким вмістом солі

10. принцип приготування їжі з використанням безпечних способів кулінарної обробки (з мінімальним використанням при кулінарній обробці жирів).

 

Здорове харчування у рекомендаціях ВООЗ і у програми CINDI (Загальнонаціональна інтегрована профілактика неінфекційних захворювань), щодо профілактики неінфекційних захворювань (серцево – судинні, злоякісні новоутворення, цукровий діабет другого типу, хронічні респіраторні захворювання). Оцінка та корекція харчового раціону здорового харчування з урахуванням регулярності та інтенсивності фізичних навантажень (заняття оздоровчою фізичною активністю) або фізичної роботи. Консультації з первинної медичної допомоги з здорового харчування лікарями загального профілю (сімейної медицини) в Україні, як елемент реформи системи охорони здоров’я України.

Проте і принципи здорового харчування не все враховують стосовно рухової активності, а саме напрямку її забезпечення при проведенні занять з фізичної культури, в тому числі і фітнесу тобто положень спеціалізованого харчування. Тому експертами ВООЗ були запропоновані принципи адекватного харчування, як спеціалізованого харчування і насамперед це стосується як спортивного так і фітнес – харчування.

 

 

Характерною особливістю адекватного харчування є його спеціалізація відносно занять фізичною культурою, що знайшло своє відображення як у кількісному та якісному складі продуктів харчування, режимі харчування і т.д. Відповідно і принципи адекватного харчування носять не загальний, а саме спеціалізований характер.

Адекватне харчування.

Можна виділити такі основні принципи адекватного харчування.

Принцип адекватності.

Згідно принципу адекватності, кількісний та якісний склад продуктів харчового раціону осіб, які займаються фітнесом повинен відповідати меті та задачам тренувальної фітнес -програми, особливостям та специфіці тренувальних навантажень (їх виду, інтенсивності та подовженості), які застосовуються стосовно конкретної особи, яка займається фітнесом.

З урахуванням цієї вимоги, для відвідувача фітнес - центру який спеціалізується у силових видах фітнесу, основний акцент робиться на споживання продуктів з високим вмістом білків та незамінних амінокислот. А для відвідувачів фітнес – центрів, які займаються за програмою де суттєвим компонентом є витривалість більш актуальним є споживання продуктів з високим вмістом вуглеводів, вітамінів та мінералів.

Принцип повноцінності.

Принцип повноцінності фітнес - харчування визначає необхідність наявності в харчовому раціоні всіх необхідних харчових речовини для забезпечення високого рівня обміну речовин в організмі осіб, які займаються фізичною культурою, в тому числі і фітнесом.

Принцип збалансованості.

Принцип збалансованості у харчуванні осіб, які займаються фізичною культурою, в тому числі і фітнесом, передбачає, що вміст основних нутриєнтів та їх структурних компонентів повинен знаходитися у строго визначених співвідношеннях у відповідності з поставленою метою та задачами.

Ефективні дози для окремих нутрієнтів визначається на основі залежності – «доза –ефект». Однак при цьому важливо підкреслити, що значення дози для даного нутриєнта, що зазвичай визначають як норму, може суттєво змінитися у присутності іншого нутриєнта. Тобто може змінитися крива залежності «доза – ефект».

Так як приклад, збільшення у харчовому раціоні вітаміна С буде потребувати і збільшення доз таких вітамінів як В6, В12, а також цинку, фолієвої кислоти та холіну. В принципі можуть мати місце як синергізм (посилення ефекту) так і антагонізм (послаблення ефекту).

Взагалі при виборі оптимальних доз для окремих нутрієнтів необхідно враховувати можливість виникнення множинних ланцюгових взаємодій. Так, дефіцит вітаміна В2 порушує метаболізм вітаміна В12, що в свою чергу призводить до порушення метаболізму фолієвої кислоти.. Порушення метаболізму фолієвої кислоти у свою чергу призводить до порушень у метаболізмі вітаміна С, що призводить до порушення абсорбції заліза. Зниження абсорбції заліза призводить до посилення абсорбції міді, при якому порушується обмін цинку в організмі. І цей перелік ланцюгових взаємодій можна продовжувати і надалі.

Принцип насиченості.

Принцип насиченості означає, що у продуктах фітнес - харчування для осіб, які займаються фітнесом повинні бути у достатніх кількостях ессенціальні нутрієнти. Цей принцип в основному реалізується у практиці фітнес - харчування за рахунок застосування спеціальних продуктів та дієтичних добавок.

Принцип індивідуальності.

При організації фітнес – харчування осіб, які займаються фітнесом необхідно враховувати біохімічну та фізіологічну індивідуальність кожної людини. Для підтримання нормального протікання процесів обміну речовин кожна людина повинна вживати продукти з урахуванням своїх індивідуальних особливостей, звичок (стереотип та норми правильної харчової поведінки), індивідуального режиму харчування з урахуванням як фізичних навантажень так і біоритмології (хронотипу) харчування («жайворонки», «голуби», «сови»). Все це потребує використання спеціальних комп’ютерних технологій оцінки та корекції харчування для складання індивідуальних харчових раціонів фітнес - харчування.

Таким чином якщо ставиться задача по виконанню загальної короткострокової фітнес – програми то достатньо використання принципів класичного раціонального харчування, коли до програми додається ще й задача суттєвого покращення здров’я то необхідно вже керуватися і принципами здорового харчування, а коли ставляться вже і спеціальні задачі то і принципами адекватного, спеціалізованого фітнес – харчування.

Особливу проблему складають питання оздоровлення та оздоровчого харчування, що буде розглянуто окремо.