Особливості харчування дітей та підлітків, які займаються фітнесом.

У дітей та підлітків, які систематично займаються фітнесом потреба у білку дещо вища у порівнянні з дітьми та підлітками, які не займаються фітнесом. Тому в їх добовому раціоні повинно бути не менше 60% білку, 28 – 30% жирів, в тому числі 20 – 25 рослинних.

Вуглеводний обмін дітей та підлітків, які систематично займаються фізичною культурою, в тому числі і фітнесом може характеризуватися високою інтенсивністю. При цьому організм дитини і в меншій мірі підлітків не має здатності швидко мобілізувати вуглеводні ресурси організму і довгостроково підтримувати необхідну для виконання фізичної роботи інтенсивність вуглеводного обміну.

При посиленій м‘язовій роботі співвідношення білків і вуглеводів в їх добовому харчовому раціоні може бути змінено у бік підвищення вуглеводів до співвідношення 1:5, однак на не довгостроковий час.

Основну масу вуглеводів (65 – 70%) вони повинні отримувати у вигляді полісахаридів (крохмаль), 25 – 30% - простих і легко засвоєних вуглеводів (сахароза, фруктоза, глюкоза) і 5% - речовин, які не засвоюються (баластні речовини), які необхідні для нормального функціонування кишечнику.

 

Програмування фітнес – харчування відповідно особливостям фітнес – програм.

Як ми вже відмічали, основною особливістю фітнес – харчування як спеціалізованого, адекватного харчування є необхідність у його відповідності (адекватності) положенням конкретних фітнес – програм.

Адекватність фітнес – харчування учбово - тренувальним фітнес - програмам основана насамперед на врахуванні при його організації напрямку (або напрямків) рухової активності, яка притаманна (або притаманним) тій або іншій фітнес – програмі (кардіореспіраторний, силовий (анаболічний), на гнучкість, на координацію тощо), надання можливості для підвищення ефективності фізичних навантажень різного характеру (аеробного, аеробно–анаеробного, анаеробного тощо), а також забезпечення можливості прискорення відновлювальних процесів після значних фізичних навантажень.

Методологічно, для досягнення цілеспрямованої дії до базової частини фітнес-раціону додаються додатково додаються необхідні нутрієнти та препарати цілеспрямованої дії на посилення, відповідного меті та задачам фітнес – програми, механізму (або механізмів) енергетичного забезпечення.

Найбільш розповсюдженим напрямком, який використовується при складанні фітнес – програм учбово – тренувального процесу у фітнесі є кардіореспіраторний, класичним представником якого є аеробіка та її різновиди з навантаженнями переважно аеробного характеру.

Навантаження аеробного характеру, в тому числі і при заняттях фітнесом, забезпечуються за рахунок окислювального ресинтезу АТФ, що відбувається у мітохондріях.

В загальних рисах під аеробними навантаженнями розуміють довгострокові безперервні, або повторні вправи помірної інтенсивності, які виконуються на протязі від 3 хв. до 2,5-3 год. Вони застосовуються як спеціальні для розвитку загальної та спеціальної витривалості.

Рівень аеробної працездатності залежить від багатьох факторів (чинників) як внутрішньо м’язового так і загально організм енного характеру. До внутрішньо м’язових чинників відносять: кількість мітохондрій та вміст міоглобіну у працюючих м’язах, а також активність ферментів тканинного дихання. До нем’язових чинників можливо віднести функціональний стан регуляторних систем організму (кардіореспіраторної, нервової, гормональної), а також запаси енергетичних речовин у організмі (головним чином вуглеводів та жирів).

 

 

Базова частина раціону для аеробних навантажень осіб, які займаються фітнесом.

Базова частина фітнес – харчування за таких умов повинна забезпечувати підтримання високого рівня окислювальних процесів у тканинах, надходження до організму енергетичних субстратів (у першу чергу простих вуглеводів), своєчасне виведення продуктів перекисного окислення та підтримання у нормі водно – мінерального гомеостазу.

За умов проведення занять з фітнесу подовженістю до 1,5 год рекомендується використовувати класичний харчовий раціон з класичним для фітнес – харчування співвідношенням білків, жирів та вуглеводів (описаний раніше за текстом).

При проведення занять 2 – 2,5 год. за 2 – 3 доби доцільно перейти на переважно вуглеводну дієту, що дозволяє створити достатній запас для виконання роботи глікогену у м язах.

Якщо заняття планується проводити подовженістю більше 3 год, необхідно з початку дещо знизити запаси глікогену у м‘язах з допомогою переважно білково-жирової дієти, яка проводиться за 3 доби до проведення занять, а потім ці запаси поповнити з використанням переважно вуглеводної дієти на протязі 2 – 3 діб.

Переважно білково-жирову або вуглеводну дієти рекомендується використовувати не більше 2 – 3 діб, тому що можливе виникнення порушень метаболічних процесів і як наслідок розвиток патологічних станів.

Для вирішення завдань функціональної (ергогенічної) частини раціону до фітнес – харчування рекомендується додатково вводити:

- прості та полімерні форми вуглеводів (глюкоза, фруктоза, рибоза і т.д.);

- вітаміни групи В, С, А, Є, фолієва кислота;

- засоби, які стимулюють обмін кисню в тканинах (L-карнитін, лецитин, липамід, липова кислота, метіонін, холін, препарати гемоглобіну, калій, магній, кальций, залізо, хром тощо);

- антиоксиданти та антигіпоксанти: цитохром С, янтарна кислота, глутамінова і аспарагінова і т.д.) кислота;

- природні адаптогени та стимулятори нейрогенної дії (гуарана, китайський лимонник, кофеїн і т.д.).

- Застосування нутрієнтів та препаратів: до тренування, а також під час виконання тренувальних навантажень.

 

Крім аеробних навантажень, в тому числі і при кардіореспіраторному спрямуванні рухової активності можуть мати місце і змішані аеробно – анаеробні навантаження.

В загальних рисах під аеробно-анаеробними навантаженнями розуміють вправи подовженістю від 30 сек. до 30-60 хв. перемінного або переривчастого характеру. Як спеціалізовані вони застосовуються для розвитку спеціальної витривалості у більшості ігрових видів спорту та у спортивних двобоях, які можуть використовуватися і як елементиучбово-тренувальних фітнес – програм.

Конкретний склад нутрієнтів, які застосовуються для забезпечення виконання вправ змішаного характеру, буде визначатися обставинами, які навантаження (аеробні або анаеробні) превалюють на конкретному етапі виконання фітнес – програми.

 

До категорії нутрієнтів, які мають найбільш виражену дію на протікання анаеробного обміну, необхідно віднести:

- субстрати та проміжні продукти анаеробного розпаду вуглеводів (фруктозомонофосфати та фруктозодіфосфати, альфа-гліцерофосфат, піровиноградну кислоту, нікотинамід тощо);

- фосфагени (макроерги) КрФ, АМФ, креатин і т.д.;

- мінерали, які забезпечують нервову стимуляцію в працюючих м’язах: K,Mg,Ca,Na тощо;

-ендогенні «буфери»: креатин, фосфати, бікарбонати, білкові буфери, деякі амінокислоти (гистидін, аланін, карнозин тощо) і т.д.;

- природні адаптогени (форс колін, пантокрин, левзея тощо).