Дж до іст Укр полі пар кін. Хіх – поч. ХХ ст.

На початку ХХ століття національно-визвольний рух переріс у виникнення партій. Перша партія в Україні з’явилась у 1900 році – РУП(радикальна). Програма партії – критика політики царського режиму, головною рушійною силою визначала інтелігенцію. Гасло: «Одна єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат до Кавказу». У 1902 році від РУП відокремилась УНП, яку очолив М. Міхновський. У 1904 році утворилась УДП, 1908 рік – Українське товариство поступовців. До джерел партії ми відносимо нормативні документи (програми, статути, доповіді, виступи), ділову документацію, твори партійних діячів. Стенограми з’їздів. Збірник документів «КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів». Було 3 програми КПРС: 1902р., 1919 р., 1961 р, нова редакція – 1987р. Програма "Землі і Волі": перехід всієї землі до сільського робітничого стану і рівномірного її розподілу, поділ Російської імперії на частини відповідно до місцевих бажань, повне самоврядування общин. Один з її засновників (РУП) Микола Міхновський видав у Львові брошуру "Самостійна Україна". Головним джерелом усіх бід в Україні Міхновський називав політику російських царів. Основне гасло брошури — "Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ". Обґрунтування права українського народу на державну самостійність Виділив також гасло: "Україна для українців! Книга виражала крайньо далекосяжну мету повної самостійності України.

 

Періодика

За періодичністю: щоденні, тижневі, двотижневі; за видами: журнали та газети. Першими періодичними виданнями були рішення сенату в Римі в часи юлія Цезаря «Акта сенатус». У ІІ ст н.е. в Китаї виходив рукописний періодичний вісник. Преса в сучасному вигляді з’явилась після початку книгодрукування: 1615р – Нім., 1621р – Англія, 1630р – Франція. В Росії перша газета з’явилась у 1702 році в Москві «Вєдомості». Перша українська газета почала виходити у 1848 році у Львові. Газета «Зоря Галицька»- стосувалося укр-польських взаємин. У 1778 році почав виходити часопис «Земля і воля». Важливим чинником розвитку історичної науки стала археографічна діяльність. У 1843 р. була заснована Тимчасова комісія. Вона мала головний друкований орган «Архів Південно-Західної Росії», який видавався серійно: акти з історії церкви; акти з історії шляхти; історія козаччини і гайдамаччини; походження шляхетських родів та ін. Завдяки діяльності комісії було опрацьовано принципи публікації різних видів джерел. Концентрованим підсумком діяльності комісії стали 15 томів «Актов, относящихся к истории Западной России». Видавнича діяльність комісії стимулювала наукові дослідження з історії України. Нелегальна імігрантська преса: «Народне діло», журнал «Вперед». 1964-1972 рр. вийшло 7 випусків «Історичні джерела та їх використання». 1881р – «Київська старовина».

 

20. Мемуарна література ХХ ст.

Всі мемуари є суб’єктивними – бо це особисте бачення подій, вони спеціально створюються як історичні джерела. Жанри мемуарів: спогади, автобіографії, щоденники, некрологи, листи, спогади. Ковпак «Від путивля до Карпат». Мемуари німецьких ганералів: 1) щоденник гальдера, 2) Гудеріан «Танки вперед», 3) «Роковые решения: воспоминания немецких генералов», видано у Москві. Гіппель Скирт «Історія ІІ Світової війни». Черчіль «Війна», про ІІ Світову війну, Жуков «Размышления и воспоминания», видана в 13 редакціях. Частина видана по його смерті дочкою.Волкогонов «Тріумф і трагедія» побудована на секретних матеріалах та щоденниках сталіна, випущена у 2-х книгах. Велика кількість маршалів Англії, франції, Рад. Союзу писали про ІІ Світову війну.

Ейзенхауер – його мемуари аж до зустрічі на Ельбі. Українська автобіографіка дуже значна. З-поміж діячів ХІХ-ХХ ст. автобіографії залишили М.Максимович «Киев явился градом великим...», Т.Шевченко «Повне зібр. Творів», М. Костомаров «Автобиография». Щоденники створювалися і створюються шляхом регулярного чи нерегулярного запису авторами спостережень за громадсько-політичними, військовими, побутовими та іншими подіями. "Діаріуш" Миколи Ханенка стосувався діяльності гетьмана Івана Скоропадського; "Щоденник" Т. Шевченка охоплює період від 12 липня 1857 р. до 13 липня 1858 р. П. Валуєв вів "Дневник" сім років — з 1861 до 1868 р. В широкому розумінні слова до мемуарної літератури відносять листи за винятком службового листування, що становить складову частину діловодних документів. З XVIII ст. збереглася і 1895 р. видана "Частная переписка" Г. Полетики, що дає змогу простежувати духовні інтереси високоосвіченої людини України XVIII ст. У XIX ст. дуже розвинувся жанр наукового та громадського листування.

 

Законодавчі акти ЦР

Лише сьогодні з’являються джерела по періоду цієї історії. Всі документи національних формувань були в архівах під грифом «цілком таємно». 3-4 березня 1917 року у Києві створено Центральну Раду. ЇЇ найголовнішими джерелами є Універсали та Конституція. І-10.06.1917р,проголошував автономію України, закликав народ до організації нового політичного ладу; ІІ-03.07. 1917р., склад ЦР поповнювався представниками національних меншин; ІІІ-6.11.1917р., проголошував створення УНР, як автономної державної одиниці Російської Республіки; 4-22.01.1918р – УНР проголошувалася цілком незалежною державою. Після прийняття ІІ Універсалу було розроблено Статут управління державою «Основи тимчасового правління на Україні». Йшлося про утворення уряду. Склад: Винниченко, Барановський, Петлюра, Стасюк, Мартос, Стешенко, Єфремов. Ген. Писар – Христюк. 29.04 1918 року прийнято Конституцію. Всього 89 статей. 29. 04 1918 року прийнято акт «Про новий територіально-адміністративний устрій». Планувалося поділити Україну на 30 адмін. Округів. В основу покладено історико-етнографічні особливості.