Участь України у міжнародній торгівлі товарами.

Україна:

- є учасницею міжнародних угод щодо торгівлі товарами, важливими для національної економіки: Міжнародної угоди по цукру, Міжнародної угоди про зерно.

- ратифікувала низку міжнародних конвенцій, які безпосередньо або опосередковано стосуються торгівлі товарами

- уклала понад 2 тис. двосторонніх торговельно-економічних угод з різними країнами світу.

Суб'єкти виконання багатосторонніх і двосторонніх торговельних угод України:

- державні торговельні підприємства

- підприємства різних форм власності (державної, комунальної, приватної).

Участь України у регулюванні міжнародної торгівлі товарами у міжнародному рівні полягає у такому:

- Україна, вступивши у травні 2008 р. до СОТ, отримала можливість стати повноправним учасником міжнародної торгівлі на засадах рівноправності та недискримінації;

- підписавши низку конвенцій та міжнародних угод у сфері купівлі-продажу товарів, Україна взяла на себе зобов'язання узгоджувати свою зовнішню політику, у т.ч. торговельну, з нормами міжнародного права та отримала можливість вимагати дотримання цих норм щодо неї з боку інших держав;

- на двосторонньому рівні зовнішня торгівля України регулюється угодами про вільну торгівлю, про торговельне співробітництво, про торговельно-економічне співробітництво, інтеграційними угодами.

16 травня2008 р. Україна набула повноправного членства у СОТ, ставши її 152 членом, в зв’язку з чим:

- прийнято Закони України, спрямовані на гармонізацію законодавства України в рамках вступу до СОТ:

- здійснюється забезпечення належної імплементації зобов’язань

- Україна приєдналася до низки угод СОТ, які регулюють різні аспекти міжнародної торгівлі.

Україна бере участь у діяльності спеціальних організацій у сфері міжнародної торгівлі: Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД, Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Міжнародний торговельний центр (спільний допоміжний орган СОТ та ООН в особі ЮНКТАД) тощо.

Нормативно-правова база державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні:

- Конституція України;

- національні закони та підзаконні акти загального та спеціального характеру,

- акти міжнародного права, ратифіковані Україною.

Методи державного регулювання зовнішньої торгівлі України товарами:

1) економічні та адміністративні методи регулювання.

2) тарифні та нетарифні методи регулювання.

Митне регулювання - це "регулювання питань, пов'язаних із встановленням мит та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України".

Єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України оподаткування митом предметів, що ввозяться на територію України або вивозяться з неї, або переміщуються транзитом по її території.

У вітчизняному законодавстві відсутнє визначення поняття нетарифного регулювання.

Особливості зовнішньої торгівлі України:

І. Протягом 2000-2010 рр. спостерігалося:

- зростання обсягів експорту та імпорту товарів (крім кризового 2010 р.),

- зростання експортної та імпортної квот, що вказує на збільшення відкритості вітчизняної економіки.

ІІ. Особливості географічної структури:

1) зміни у географічній структурі зовнішньої торгівлі України: якщо ще у середині 90-х рр. основними торговельними партнерами України були країни СНД, то нині обсяги торгівлі України з країнами СНД та з країнами ЄС є близькими.

2) найбільшим торговельним партнером України за експортом і за імпортом залишається РФ.

ІІІ. Особливості товарної структури:

1) експорту: переважання в експорті металургійної продукції, залежність промисловості від імпорту нафти та газу; висока питома вага експорту товарів низького ступеня обробки; надмірна питома вага готової промислової продукції, у т.ч. товарів широкого вжитку, в імпорті тощо.

2) імпорту: провідне місце посідає мінеральне паливо та нафтопродукти.

- значною є питома вага машинобудування; переважають готові промислові вироби промислового призначення і широкого вжитку: широкий спектр обладнання, виробничого устаткування, транспортні засоби тощо; в імпорті сировини та напівфабрикатів переважають товари, виробництво яких в Україні є недостатнім або неможливим.

ІV. Особливості сучасного стану:

- висока зовнішня відкритість національної економіки;

- поглиблення дисбалансу між експортом та імпортом – має місце негативне сальдо торговельного балансу;

- біполярна структура зовнішньої торгівлі;

- недостатня географічна диверсифікація експорту та імпорту;

- висока концентрація товарної структури експорту та імпорту;

- залежність експорту від кон'юнктури на зовнішніх ринках через велику частку металургійної продукції в експорті та енергоносіїв в імпорті.

Особливості стану та державного регулювання зовнішньої торгівлі України в умовах членства у СОТ:

- чинники розвитку експорту товарів - зниження імпортних тарифів на українські товари; скасування кількісних обмежень на імпорт товарів з України; зниження або скасування українських обмежень на експорт сільськогосподарської продукції; зменшення кількості антидемпінгових розслідувань проти українських товарів.

- чинники розвитку імпорту товарів - зниження ставок ввізного мита на деякі види продукції, передусім сільськогосподарської; полегшення доступу до українських ринків продукції імпортного виробництва внаслідок зниження нетарифних бар'єрів.

Зміни у регулюванні в умовах членства у СОТ:

1) митно-тарифному:

- структура ввізного митного тарифу на момент вступу України до СОТ характеризувалася переважанням адвалорних ставок – 91%.

- протягом 2003-2008 рр. відбувалося зниження рівня митно-тарифного захисту:

- експортне мито зазнало зменшення в рамках зобов'язань перед СОТ.

2) нетарифному:

- членство України у СОТ зобов'язало її скасувати та більше не застосовувати поширені раніше кількісні засоби захисту внутрішнього ринку – квотування та ліцензування.

-технічні бар'єри. На момент вступу України до СОТ вітчизняна система стандартизації та сертифікації була достатньою мірою гармонізована з вимогами СОТ. В України протягом 2009-2012 рр. введено у дію 18 технічних регламентів промислової продукції.

- до вступу до СОТ Україна була переважно відповідачем у справах антидемпінгових та антисубсидійних заходів, після вступу перед нею відкриваються можливості для використання таких заходів у протекціоністських цілях.