Захист та реабілітація жертв торгівлі людьми.

Кримінологічна характеристика транснаціональної торгівлі подьми

Одним з найбільш небезпечних видів міжнародного злочинного бізнесу, що грубо

порушує права людини, є торгівля людьми. За оцінками експертів Організації Об’єднаних На цій, цей вид злочину посідає третє місце за рівнем прибутковості після торгівлі наркотиками та зброєю.

Жертвами торгівлі людьми можуть стати чоловіки, жінки й діти, однак у більшості випадків ними стають молоді жінки й дівчата, які піддаються сексуальній експлуатації. Серед основних причин, що сприяють вчиненню відносно жінок та молодих дівчат таких злочинів експерти називають бідність і гендерну нерівність – фактори, що перешкоджають отриманню освіти, гідному працевлаштуванню й отриманню впевненості у майбутньому.

Згідно з оперативними даними, Україна виступає як країна- постачальник та країна транзиту молодих жінок і дітей, як найбільш вразливих верств населення, з метою залучення їх до секс-індустрії розвинутих країн Центральної та Західної Європи, а також держав азіатсько-тихоокеанського регіону

Як показало проведене кримінологічне дослідження, офіційна статистика щодо фактів торгівлі людьми може виступати тільки орієнтиром для встановлення реальних масштабів поширення цього явища.

Статистичні дані свідчать про збільшення кількості виявлених фактів торгівлі людьми правоохоронними органами в Україні до 2005 р. та поступове зниження згодом. Така ж тенденція спостерігається щодо кількості зареєстрованих справ, що надійшли до суду, та кількості осіб, засуджених за торгівлю людьми. На підставі наведених даних доводиться, що торгівля людьми як соціально-правове явище має високу латентність, що обумовлено низкою об’єктивних і суб’єктивних чинників, тому офіційна статистика може виступати лише орієнтиром для визначення реальних масштабів торгівлі людьми.

На основі вивчення вироків судів за ст. 149 Кримінального кодексу України (2001 − 2008 рр.) визначено основні показники кримінологічної характеристики особи торгівця людьми. Заслуговує на увагу те, що згідно з проведеним дослідженням найбільш криміногенно-активною групою є особи жіночої статі віком від 20 до 30 років. Освітній рівень торгівців людьми переважно є середнім (професійно-технічну освіту мали 54,5 % жінок та 58,8 % чоловіків).З’ясовано, що для більшості торгівців людьми злочинна діяльність була єдиним джерелом отримання доходів. Так, на момент вчинення злочину 77,5 % жінок та 50,94 % чоловіків мали статус безробітного, що вказує на відсутність реальних можливостей у сучасних соціально-економічних умовах законними способами заробляти собі і своїй родині на прожиття. Це свідчить, що основною причиною злочину була недостатня матеріальна забезпеченість, домінували мотиви й інтереси споживчогохарактеру.

Більшість торгівців людьми на момент вчинення злочину не притягувалися до кримінальної відповідальності й не мала судимості (93,75 % жінок та 84,9 % чоловіків).

Проведений дисертантом аналіз матеріалів кримінальних справ за ст. 149 Кримінального кодексу України дозволив зробити висновок, що такий злочин вчиняється у групі за попередньою змовою або організованою групою і до кримінальної відповідальності здебільшого притягаються особи, які суміщають функції вербувальника та перевізника.

Для злочинних угруповань, що спеціалізуються на торгівлі людьми, властивим є такий розподіл ролей: замовник, організатор, вербувальник, перевізник, допоміжний персонал (диспетчери, бойовики-охоронці, водії, особи, які надають приміщення для експлуатації жертв торгівлі людьми). З’ясовано, що нині існує тенденція перетворення на вербувальників колишніх жертв торгівлі людьми.

 

Міжнародно-правові акти у сфері боротьби із торгівлею людьми.

Віктимологічна профілактика торгівлі людьми.

Ще раз наголосимо: ефективність віктимологічної профілактики неможлива без аналізу значної інформації віктимологічного характеру, що дозволяє всебічно врахувати кримінологічні чинники (як загальні, так і ті, що характеризують конкретний злочин). Місце, час, способи вчинення злочинів, найбільш типові категорії осіб - чи як злочинці або потерпілі все це необхідно знати, узагальнювати і враховувати при організації профілактичної діяльності.

Зібрана інформація, її вивчення дозволяють виявити типових потенційних потерпілих. Безумовно, виявлення потенційних потеплілих є складним завданням, особливо, якщо врахувати, що багато осіб, постраждалих від злочинних дій, уникають звертатися в правоохоронні органи.

Залежно від характеру завдань, що вирішуються, здійснюється класифікація заходів віктимологічної профілактики на: загальні, спеціальні та індивідуальні. Специфіка завдання та особливість заходів віктимологічної профілактики пов'язана з їх компетенцією та взаємодією при їх застосуванні. Віктимологія досліджує питання правового, організаційного, управлінського недопущення віктимізації, розробляє критерії та показники результативності запобіжної діяльності:

 

Важливим засобом загальносоціальної віктимологічної профілактики є правове виховання. Практика свідчить, що деякі злочини ставали можливими у зв'язку з правовою необізнаністю громадян, особливо щодо меж необхідної оборони. Позитивний ефект досягається роз'яснювальною роботою з населенням, особливо з тією його частиною, яка характеризується підвищеною віктимністю. Саме у цьому випадку необхідно використовувати інформацію про осіб, що через власну необережність стали жертвами злочинів; активніше використовувати засоби масової інформації, поширювати знання про способи вчинення злочинів, що розраховані на необачність та зайву довірливість потерпілих. Виступаючи з лекціями, бесідами, працівники правоохоронних органів повинні звертати увагу на обставини віктимного характеру, рекомендувати бути більш уважними, обачними, обережними, критично ставитися як до своїх вчинків, так і вчинків, інших осіб.

Індивідуальна віктимологічна профілактика спрямована на виявлення осіб з підвищеною віктимністю та проведенню з ними захисно-виховних заходів, спрямованих на зниження ризику стати жертвою злочинних посягань. Найчастіше застосовуються заходи захисно-виховної роботи з особами, які вже потерпіли від злочинів. Але робота щодо виявлення осіб з підвищеною віктимністю практично не проводиться. Це пов'язано насамперед з відсутністю спеціальних методик щодо виявлення осіб з підвищеною віктимністю та суб'єктів, що здійснюють цей специфічний вид профілактики. Результати дослідження віктимологічних обставин та факторів, що призводять до вчинення злочинів, дали можливість визначити взаємопов'язані заходи, які спрямовані на конкретних осіб, що мають підвищений рівень віктимності.

На тер-ії України діє МОМ (міжнародна організація з міграції). Попередження та запобігання

МОМ приділяє особливу увагу запобіганню торгівлі людьми у співпраці з державними установами в галузі соціальної політики та освіти, правоохоронними органами, іншими міжнародними організаціями, а також мережею організацій громадянського суспільства по всій території України. Робота МОМ спрямована на населення в цілому, окремі групи ризику, молодь, невстановлених постраждалих, а також державних і неурядових спеціалістів, які могли бути в контакті з потенційним постраждалими за допомогою цілеспрямованих інформаційних кампаній, Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми і консультації мігрантів 527 (яка надає понад 20 000 консультацій щорічно), правозахисних тренінгів для НУО та журналістів, розробки навчальних матеріалів для середньої школи та вищих навчальних закладів та інших різноманітних інноваційних методів.

Заснована в 1951 році, МОМ є провідною міжурядовою організацією в галузі міграції, що тісно співпрацює з урядовими, міжурядовими та неурядовими партнерами.

Захист та реабілітація жертв торгівлі людьми.

Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності

II. Захист жертв торгівлі людьми

2. Кожна Держава-учасниця забезпечує, щоб її внутрішня правова або адміністративна система передбачала заходи, які дозволяють, у відповідних випадках, надавати жертвам торгівлі людьми:

a) інформацію про відповідний судовий і адміністративний розгляд;

b) допомогу, що не завдає шкоди правам захисту і дозволяє викладати і розглядати їхні думки і побоювання на відповідних стадіях кримінального провадження щодо осіб, які вчинили злочини.

3. Кожна Держава-учасниця розглядає можливість реалізації заходів для забезпечення фізичної, психологічної і соціальної реабілітації жертв торгівлі людьми, у тому числі, у відповідних випадках, у співробітництві з неурядовими організаціями, іншими відповідними організаціями й іншими елементами громадянського суспільства, і, зокрема, заходів, що передбачають надання:

a) належного даху;

b) консультативної допомоги та інформації, особливо щодо їх юридичних прав, мовою, зрозумілою жертвам торгівлі людьми;

c) медичної, психологічної і матеріальної допомоги; і

d) можливостей в галузі працевлаштування, освіти і професійної підготовки.

4. Кожна Держава-учасниця враховує при застосуванні положень цієї статті вік, стать і особливі потреби жертв торгівлі людьми, зокрема особливі потреби дітей, у тому числі щодо належного даху,

освіти і догляду.

5. Кожна Держава-учасниця прагне забезпечувати фізичну безпеку жертв торгівлі людьми в період перебування таких жертв на її території.

6. Кожна Держава-учасниця забезпечує, щоб її внутрішня правова система передбачала заходи, які надають жертвам торгівлі людьми можливість одержання компенсації за заподіяну шкоду.

Стаття 7

Статус жертв торгівлі людьми у приймаючих державах

1. На додаток до вжиття заходів відповідно до статті 6 цього Протоколу кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття законодавчих або інших відповідних заходів, що дозволяють жертвам торгівлі людьми залишатися, у відповідних випадках, на її території на тимчасовій або постійній основі.

2. При застосуванні положення, що міститься в пункті 1 цієї статті, кожна Держава-учасниця відповідним чином враховує гуманітарні міркування і проявляє співчуття.

Стаття 8

Репатріація жертв торгівлі людьми

1. Держава-учасниця, громадянином якої є жертва торгівлі людьми або в якій така особа мала право постійно проживати на момент в'їзду на територію приймаючої Держави-учасниці, сприяє поверненню цієї особи і приймає її без необґрунтованих або нерозумних затримок при належному врахуванні питань забезпечення безпеки такої особи.

2. Коли Держава-учасниця повертає жертву торгівлі людьми Державі-учасниці, громадянином якої є ця особа або в якій вона мала право постійно проживати на момент в'їзду на територію приймаючої Держави-учасниці, таке повернення здійснюється при належному врахуванні питань забезпечення безпеки цієї особи, а також характеру будь-якого провадження, пов'язаного з тією обставиною, що ця особа стала жертвою торгівлі людьми, причому таке повернення, переважно, є добровільним.

3. На прохання приймаючої Держави-учасниці, запитувана Держава-учасниця без необґрунтованих або нерозумних затримок перевіряє, чи є особа, що стала жертвою торгівлі людьми, її громадянином або чи мала вона право постійно проживати на її території на момент в'їзду на територію приймаючої Держави-учасниці.

4. З метою сприяння поверненню жертви торгівлі людьми, яка не має належних документів, Держава-учасниця, громадянином якої є ця особа або в якій вона мала право постійно проживати на момент в'їзду на територію приймаючої Держави-учасниці, погоджується видавати, на прохання приймаючої Держави-учасниці, такі документи на в'їзд/виїзд або інші дозволи, які можуть знадобитися для повернення цієї особи на її територію.

5. Ця стаття не завдає шкоди будь-якому праву, наданому жертвам торгівлі людьми в силу будь-якого положення внутрішнього законодавства приймаючої Держави-учасниці.

6. Ця стаття не завдає шкоди будь-якій застосовній двосторонній або багатосторонній угоді або домовленості, які регулюють, повністю або частково, питання повернення жертв торгівлі людьми.

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про протидію торгівлі людьми(20 вересня 2011 року, остання редакція 26.10.2014)

. Стаття 17. Заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми 1. З метою забезпечення реалізації прав, передбачених цим Законом, особи, які постраждали від торгівлі людьми, можуть бути направлені до одного з діючої мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

2. З метою надання допомоги дітям, які постраждали від торгівлі дітьми, вони можуть влаштовуватися до центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та притулків для дітей з метою надання психологічної допомоги та забезпечення реабілітації у порядку, встановленому законодавством.

3. Умови перебування та надання послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми, діючою мережею центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг), центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та притулків для дітей регулюються положеннями про зазначені заклади.

Стаття 18. Повернення в Україну громадян України, які постраждали від торгівлі людьми

1. Дипломатичні представництва та консульські установи України у разі необхідності забезпечують громадян України відповідними документами для повернення в Україну, надають необхідну консультаційну і правову допомогу та вживають необхідних заходів щодо їх повернення в Україну.

2. У разі відсутності у громадян України, які постраждали від торгівлі людьми, коштів для повернення в Україну дипломатичні представництва та консульські установи України сприяють поверненню їх в Україну.

Стаття 14. Права особи, яка звернулася для встановлення
статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми

1. Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми,
має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою
про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі
людьми, та до органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод.

2. Особа, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка
постраждала від торгівлі людьми, має право до прийняття рішення
про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі
людьми, на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на
безоплатне одержання:

1) інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної
мовою, якою володіє така особа;

2) медичної, психологічної, правової та іншої допомоги
незалежно від місця проживання;

3) тимчасового розміщення у закладах допомоги для осіб, які
постраждали від торгівлі людьми.

3. Іноземець або особа без громадянства, яка звернулася для
встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми на
території України, крім передбачених частиною другою цієї статті
прав, до прийняття рішення про встановлення статусу особи, яка
постраждала від торгівлі людьми, має також право на:

1) безоплатне отримання послуг перекладача;

2) тимчасове перебування в Україні в порядку, встановленому
законодавством.

 

Процедура звернення щодо отримання допомоги L Рішення примаеться протягом 1 місяця, строк надання статусу особі 2 роки. Звернення подаеться до місцевої адміністрації, мб ситуація відсутності доказів, що особа була жертвою торгівлі людьми, в такій ситуації заява постраждалого все одно приймається.

Стаття 15. Процедура встановлення статусу особи, яка
постраждала від торгівлі людьми

1. Процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від
торгівлі людьми, визначається Кабінетом Міністрів України. 2. Обов'язковою складовою процедури встановлення статусу
особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є проведення місцевою
державною адміністрацією співбесіди з особою, щодо якої
розглядається питання про встановлення статусу особи, яка
постраждала від торгівлі людьми, із заповненням опитувальника щодо
встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. У разі неможливості проведення співбесіди з особою через її
хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної
діяльності, недоумство або інший хворобливий психічний стан чи
малолітство процедура встановлення статусу такої особи проводиться
на підставі інших даних. 3. Загальний строк проведення процедури встановлення статусу
особи, яка постраждала від торгівлі людьми, не може перевищувати
місячний строк з дня проведення співбесіди з особою у місцевій
державній адміністрації. 4. У разі прийняття рішення про встановлення статусу особи,
яка постраждала від торгівлі людьми, їй видається довідка. У разі відмови у встановленні статусу особи, яка постраждала
від торгівлі людьми, заявник має право оскаржити таке рішення у
судовому порядку. 5. Статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми,
встановлюється на строк до двох років. Строк дії статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми,
може бути продовжено за обґрунтованим поданням місцевої державної
адміністрації не більш як на один рік. 6. Для позбавлення особи, яка постраждала від торгівлі
людьми, відповідного статусу необхідно з'ясувати, що рішення про
встановлення або продовження строку дії статусу спиралося на
подані завідомо неправдиві відомості або недійсні документи, що
мали істотне значення для прийняття рішення. Особи, які подали такі відомості або документи, можуть бути
притягнені до відповідальності згідно із законодавством. 7. Втрата статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми,
настає у разі закінчення строку дії статусу, на який його було
встановлено або продовжено відповідно до частини п'ятої цієї
статті.