Огляд розвитку багатосторонньої торговельної системи СОТ після Уругвайського раунду.

У результаті домовленостей Уругвайського раунду переговорів у рамках ГАТТ (1986-1994), лібералізація світової торгівлі досягла якісно нового рівня розвитку. Сформувалася багатостороння система регулювання міжна­родної торгівлі. Міжнародна торговельна система переростає у комплексну систему лібералізації та регулювання міжнародних економічних відносин загалом.

Однак після значних успіхів Уругвайського раунду переговорів, протягом на­ступного десятиріччя, не спостерігалось значних успіхів у напрямі відкриття доступу до ринків нових секторів чи удосконалення існуючих механізмів регу­лювання на багатосторонньому рівні в рамках СОТ.

Домовленості та проблеми, які обговорювали на форумах після Уругвайського раунду, мають прямий вплив на глобальну торговельну систему та торкаються інтересів абсолютної більшості країн світу.

Результати Конференції Міністрів у Сінгапурі (9-13 грудня 1996 p,успішна конференція) - включення до системи регулювання COT сектора інформа­ційних технологій, підписано Декларацію про торгівлю продукцією інформа­ційних технологій (ITA), країни-члени COT досягли згоди щодо безмитної торгівлі понад 400 видами фармацевтичних товарів, а також підписали домовленість, яка передбачає спеціальний план дій щодо країн, що розвиваються.

Результати Конференції Міністрів у Женеві (18-20 травня 1998 р.)- "перехідна" між сінгапурською зустріч­чю, що установила робочі параметри для COT, і третьою конференцією, що повинна була сформувати платформу для чергового раунду багатосторонніх пе­реговорів про лібералізацію світової торгівлі,прийняли Дек­ларацію про глобальну електронну торгівлю, не було досягнуто значного поступу на шляху лібералізації світової торгівлі.

Результати Конференції Міністрів у Сіетлі (ЗО листопада - 3 грудня 1999 р.) країни-члени COT не змогли досягну­ти навіть такого мінімального рівня згоди, хоча планували обговорити проблеми імплементації угод Уругвайського раунду, а також формату нового раунду бага­тосторонніх торговельних переговорів,пропонували для обговорення так звані "нові сфери", до яких можна віднести: питання торгівлі та інвестицій; торгівлі та політики конкуренції; торгівлі та навколишнього середовища; торгівлі та мінімальних стандартів захисту прав найманих працівників; торгівлі та захисту прав споживачів. Проте ці амбітні плани зазнали краху.

Позиції країн на переговорах у Сіетлі. За ознакою подібності позицій на пере говорах у Сіетлі, можна виділити три коаліції країн усередині СОТ.

До першої коаліції входили розвинені країни (країни-члени ЄС, Японія) та країни, що розвиваються (Південна Корея, Таїланд, Мексика, Чилі, ПАР, Гонконг і Сінгапур). Вони вимага­ли насиченого порядку денного, зорієнтованого на:

□ поліпшення доступу до ринків;

□ включення до системи регулювання СОТ положень щодо інвестицій і кон­куренції;

□ преференції країнам, що розвиваються;

□ питання охорони навколишнього середовища і захисту прав споживачів.

До другої групи входили США і країни-експортери аграрної продукції. Вони пропонували провести такий раунд переговорів, на якому вся увага була б зосереджена на доступі до ринків як промислових товарів, так і аграрної про­дукції, але не встановлювати жодних нових правил у таких ділянках, як інвес­тиції, конкуренція і навколишнє середовище.

Третя група складалася з тих країн, що розвиваються, які приділяли особливу увагу питанню вдосконалення домовленостей Уругвайського раунду переговорів і виробленого там порядку денному майбутніх переговорів, що охоплює торгів­лю сільськогосподарською продукцією і послугами. Вони не хотіли проводити переговори про регулювання в "нових сферах", особливо про питання охорони довкілля і захисту прав робочої сили.

Після прова­лу Конференції Міністрів у Сіетлі багато країн схилялися до комплексного порядку денного наступного раунду переговорів. Основними аргументами на користь комплекс­ного порядку денного можна назвати:

1. Широкий підхід до забезпечення доступу до ринків, що охоплює всі сек­тори економіки.

2. СОТ повинна оновити свою систему регулю­вання, включивши загальні правила щодо вкладання інвестицій і полі­тики конкуренції, пов'язаних із торговельною політикою.

3. Необхідно краще інтегрувати у систему прийняття рішень СОТ країни, що розвиваються.

4. Додати до порядку денного питання, що представляють суспільний інтерес: питання зв'язку торгівлі та стану довкілля, торгівлі та захисту прав споживачів і працюючих.

5. Необхідно підвищити ефективність функціонування механізмів СОТ, зок­рема, механізмів прийняття рішень і врегулювання суперечок.

80. Політичні та економічні проблеми розвитку багатосторонньої торговельної системи СОТ на сучасному етапі.

Багатостороння торговельна система СОТ на сучасному етапі зазнає таких політичних та економічних проблем:

1.Проблеми розвитку світового виробництва та світової торгівлі. Світова торгівля як товарами, так і послугами активно розвивається, всупереч політичним ризикам.Проте можна зауважити низку чинників, які не додають впевненості на світо­вому ринку. Одним з важливих чинників є дефіцит поточного рахунку торго­вельного балансу США, який на початку XXI ст. становить 5 % річного ВВП СІЛА. Якщо вартість долара США впаде, то іноземці втратять купівельну спроможність свого імпорту, та й експорт США найімовірніше теж впаде, незважаючи на те, що низька вартість долара США сприятиме експорту. Отже, при інших несприятливих умовах можливою стане перспектива стаг­нації світової економіки.

2.Політичні ризики - питання безпеки, здоров'я людей тощо. Будь-яка полі­тична нестабільність чи непевність - негативний фактор, як для торговців, так і для інвесторів. Негативний ефект мають війни, які відбуваються в сучасному світі. Триває і війна з тероризмом. Туризм і галузь авіаперевезень, наприклад, зазнали значних збитків унаслідок політичних і медичних факторів, таких, як спалах атипової пневмонії (SARS).

Світові ціни на енергію залишаються нестабільними через політичну ситуацію у Венесуелі та на Близькому Сході, що, в свою чергу, призводить до їхнього зростання та сповільнення розвитку економіки багатьох країн. Під час Доського раунду переговорів приділяли найбільшу увагу питанню не­стачі прозорості, яка становить значний ризик для інвесторів і торговців, а щодо питання про керівництво корпораціями, то воно не було включене у порядок денний. 3.Розбіжності між США та Європою. Європейська інтеграція - одне з найвиз­начніших політичних та економічних досягнень за повоєнний період (з 1945 р.). Зараз цей процес зазнає певних внутрішніх і зовнішніх деформацій. Зі свого боку, США об'єднують навколо себе країни Північної Америки. У недалекому майбутньому цілком можливим є створення Зони вільної торгівлі Америки (ФТАА), в якій домінуватимуть інтереси США.

До сих пір невідомо, як існуючі проблеми між США та ЄС, а також розширен­ня в перспективі сфери їх впливу та інтересів, позначаться на їх майбутніх політичних та економічних стосунках, а також на переговорному процесі з питань торгівлі. Зазначимо, що обидві сторони у випадку недосягнення порозуміння мають що втрачати.

4.Антиглобалістський тиск. Протести проти зростаючої економічної інтеграції активно почалися під час переговорів ОЕСР щодо Багатосторонньої угоди про інвестиції (MAI), і посилювалися далі у Сіетлі та інших містах, де повинні були відбуватися нові раунди СОТ.

Завдяки електронній пошті та Інтернету, протестуючі мають можливість швидко передавати інформацію й організовувати більш скоординовані кам­панії, що, в свою чергу, створює нові перспективи та можливості для уряду

5.Розбіжності між розвиненим країнами та країнами, що розвиваються. В останні роки все частіше висловлюють думки про те, що в результаті Уругвайського раунду рівні отри­маних вигод від лібералізації торгівлі між країнами, що розвиваються, і розви­неними країнами сильно відрізняються на користь останніх. Для менш розви­нених країн існує загроза опинитись у програші, особливо у короткостроковому періоді.

Економічні дослідження показують, що останніми роками характерними особ­ливостями розвитку країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою загалом є зростання впливу зовнішніх дестабілізуючих чинників на національні економіки; погіршення торговельних балансів і балансів поточних операцій, що покривається за рахунок припливу іноземного приватного капіталу, а в разі його недостатності - за рахунок офіційних кредитів і позик міжнародних фінан сових установ.

6.Регіоналізт на противагу багатосторонній системі. Існують різні погляди на проблему взаємозв'язків регіоналізму та багатосторонньої системи. Проте фактом залишається те, що сусідні країни чи країни одного регіону мають більш тісні зовнішньоекономічні зв'язки, ніж з іншими країнами. Відповідно існує більше вигоди від лібералі­зації торгівлі. Скажімо, для латиноамериканських країн зростає зацікавленість у створенні панамериканської зони вільної торгівлі, пріоритетний напрямок якої - торговельні зв'язки із СІЛА. Країни тихоокеанського регіону ведуть переговори щодо підписання найбільшої у світі зони вільної торгівлі у рамках АПЕК. Багато країн Центральної та Східної Європи прагнуть стати членами ЄС.