Способи визначення країни чи місця походження товарів

Існує 2 способи визначення походження того чи іншого виробу:

1) Товар повністю отриманий чи вироблений на території країни (повний виробничий цикл у межах однієї країни). Вважають, що товар повністю отриманий чи вироблений в межах однієї країни, якщо весь процес виробництва, в тому числі сировини і виготовлення комплектуючих, відбувався в одній країні. До таких виробів належать:

· Корисні копалини, добуті на території країни чи в її територіальних водах

· Продукція рослинництва, вирощена і зібрана на території країни

· Живі тварини, народжені в цій країні, продукти тваринного походження

· Риба і морепродукти, впіймані судном, що належать цій країні

· Металобрухт, відходи виробництва, що потребують переробки або відновлення

Якщо товар зазнає обробки за кордоном, а потім його ре імпортують, він перестає вважатись таким, що вироблений в одній країні.

2) Товар зазнав значної переробки на території країни (значна переробка)

Не завжди легко визначити походження промислового виробу, якщо його виробництво, обробка, переробка чи збільшення доданої вартості відбувалось більш ніж в одній країні.

Згідно з умовами Кіотської конвенції про гармонізацію і спрощення митних процедур(1974), країною походження виробу чи товару вважається остання країна, в якій відбулася значна переробка продукції. Її визначають за одним із таких критеріїв:

· Зміна тарифної класифікації

· Частка доданої вартості

· Специфікований процес виробництва

75. Критерії визначення значної переробки товарів:

1. Зміна тарифної класифікації. Ґрунтується на міжнародній Гармонізованій системі опису та кодування товарів. Виріб вважається таким, що зазнав значної переробеи, якщо він належить до іншої групи, розділу чи підрозділу тарифної номенклатури, ніж компоненти чи матеріали, які використовувались у процесі його виробництва(сталь і двигун). Цей метод ще називають правилом зміни тарифу, вважають найпоширенішим у світі, застосовують у НАФТА, МЕРКОСУР. Недоліком цього методу є те, що розділи і підрозділи цієї системи не описують товар на стільки повно, щоб встановити на якому етапі відбулася значна переробка. У таких випадках необхідно використовувати додаткові критерії, аби визначити, чи зміна у класифікації товару є достатньою підставою для визначення країни походження.

2. Частка доданої вартості. За цим методому країні походження виробу чи преференційній зоні має бути доданий мінімальний відсоток вартості товару. Цей відсоток є різним у різних країнах та преференційних зонах. До виробу можуть ставитися й інші вимоги. Оскільки часто переробка і складання готового виробу не призводять до зміни тарифної класифікації, цей метод використовують як доповнення до попереднього(зміни тарифної класифікації), коли частини та складові збираються у кінцевий продукт. Цей метод є вигідним для країн з високим рівнем заробітної плати, оскільки вона враховується у розмірі доданої вартості, ніж для країн з низькою заробітною платою.

3. Специфікований процес виробництва. Походження виробу визначають за тим, у якій країні відбувається певний, специфічний етап виробництва чи обробки. Проте, коли розробкою правил, що ґрунтуються на деталізації виробничого процесу, займаються уряди, ймовірний помітний вплив зацікавлених галузей на формулювання цих правил. Так, багато країн, що розвиваються, вважають правило визначення походження текстилю й одягу в Європейському Союзі дискримінаційним, бо воно надає переваги європейським виробникам. Недолік методу – він опосередковано створює перешкоди для технологічних інновацій, обмежуючи імпорт товарів, вироблених з використанням ефективнішої технології.