Фізіотерапія і працетерапія при варикозному розширенні вен нижніх кінцівок

 

При варикозному розширенні вен використовують такі методи фізіотерапії:

Магнітно-лазерна терапія. Її застосовують на будь-якій стадії захворювання, коли виявляється одночасний вплив магнітного поля і лазера.

Низькочастотна магнітотерапія знімає набряклість, відчуття важкості в ногах, біль, нормалізує кровопостачання.

Переривчаста пневмокомпресія здійснюється за допомогою спеціального повітронепроникного чобітка, який надягають на ногу і нагнітають в нього повітря, чобіток здавлює розширені вени, тим самим покращуючи їх тонус і відтік крові.

Якщо ж ускладнення варикозу призвело до тромбофлебіту, то така процедура не призначається.

дарсонвалізація. У цьому випадку вплив на хворі вени проводиться за допомогою електричних розрядів-іскорок протягом десяти хвилин до появи поколювань і відчуття тепла.

Таких процедур потрібно провести від п'ятнадцяти до двадцяти сеансів.

На початковій стадії захворювання відрізняються своєю ефективністю кисневі, бульбашкові (перлинні) ванни, або ванни з розчином кухонної солі, коли десять-тридцять грамів солі розлучається в літрі води.

Тривалість ванни становить десять-п'ятнадцять хвилин при температурі 36-37 градусів.

У загальній складності потрібне проведення десяти-п'ятнадцяти ванн.

Також ще застосовують: електрофорез, гіпербаричнаоксигенація, лімфодренаж, дарсонвалізація, Корисні бульбашкові (перлинні) і кисневі ванни, озонотерапія.

Спектр фізіотерапевтичних процедур постійно розширюється, що відкриває нові можливості максимально оптимізувати лікування такої поширеної на сьогоднішній день патології, як варикозна хвороба.

40. Гіпертонічна хвороба визнач, етіол, патоген, класифік:

 

Гіпертонічна хвороба (гіпертонія) - захворювання, що характеризується підвищенням артеріального тиску (для людей середнього віку максимальне - понад 140 мм рт. ст., мінімальне - понад 90 мм рт. ст.).

Етіологія. Виникнення гіпертонії пов'язано з тривалим нервовим перенапруженням, хвилюваннями, психічними травмами. Хворіють гіпертонією частіше люди розумової праці і ті, чия робота пов'язана зі значним нервовим напруженням. В основі гіпертонічної хвороби лежить порушення функціонального стану центральної нервової системи та інших систем (ендокринної тощо), що впливають на регуляцію тонусу судин.

Виділяють 3 стадії гіпертонічної хвороби:

гіпертонічна хвороба 1 ступінь - характеризується періодичним підвищенням артеріального тиску, яке досить легко нормалізувати;

гіпертонічна хвороба 2 ступеня - стабільна стадія, при якій підвищення тиску стає регулярним;

гіпертонічна хвороба 3 ступеня - супроводжується вираженою зміною судин, артериолосклерозом).

 

 

41.ГХ Клінічна картина:

 

Гіпертонічна хвороба (гіпертонія) - захворювання, що характеризується підвищенням артеріального тиску (для людей середнього віку максимальне - понад 140 мм рт. ст., мінімальне - понад 90 мм рт. ст.).

Самопочуття протягом багатьох років може бути добрим. Деякі хворі скаржаться на біль голови, відчуття важкості у ділянці потилиці, особливо вранці, запаморочення. При значному підвищенні артеріального тиску бувають носові кровотечі, після чого головний біль зменшується. Високий артеріальний тиск не завжди супроводжується погіршенням самопочуття. І стадії характерне підвищення артеріального тиску без органічних змін внутрішніх органів (функціональна стадія хвороби). При II стадії відзначається ураження органів-мішеней: серця, мозку, нирок, очного дна. На очному дні виявляють звуження артерій і розширення вен. За даними рентгенографії органів грудної клітки, ехокардіографії і ЕКГ діагностують гіпертрофію лівого шлуночка. В сечі буває білок. III стадії гіпертонічної хвороби властиві такі ускладнення: аритмія, серцева недостатність, в тому числі серцева астма, раптова серцева смерть, інфаркт міокарда, крововилив у мозок, гіпертонічна енцефалопатія, хронічна ниркова недостатність. Втрачається працездатність, у більшості випадків такі хворі - інваліди II групи.

42.ГХ Перебіг, усклад, покази до застос ФР:

 

Гіпертонічна хвороба (гіпертонія) - захворювання, що характеризується підвищенням артеріального тиску (для людей середнього віку максимальне - понад 140 мм рт. ст., мінімальне - понад 90 мм рт. ст.).

Перебіг захворювання відображають стадії підвищення АТ і стан органів мішеней. На початку захворювання самопочуття хворих може бути цілком задовільним або проявлятися у вигляді специфічних церебральних і кардіальних скарг: головний біль у потиличній, тім’яній, скроневій ділянках; запаморочення; шум у голові, вухах; минущі порушення зору; дратівливість; безсоння; колючі болі у ділянці серця, серцебиття, задишка. У міру прогресування хвороби виникають об’єктивні ознаки порушення функцій органів мішеней і різноманітні ускладнення.

Перебіг ГХ часто ускладнюється гіпертонічними кризами. Криз - це гостре погіршання стану хворого, що призводить до значного і відносно короткочасного підвищення АТ. Існують 2 типи кризів. Для кризів І типу характерні нейровегетативні зрушення, які супроводжуються гіперсимпатикотонією, що призводить до різкого збільшення викиду крові за одиницю часу і підвищення загального периферичного судинного опору. Для кризів ІІ типу характерними є підвищення у крові альдостерону, затримка натрію в організмі, що спричинює збільшення об’єму крові. Показання до застосування ЛФК визначаються здатністю фізичних вправ впливати на весь організм і змінювати його функціональний стан. ЛФК показана у всіх випадках, коли необхідно стимулювати фізіологічні процеси і протидіяти розвитку застійних явищ в організмі.

 

43.ГХ принципи лікування:

 

Гіпертонічна хвороба – стійке підвищення артеріального тиску (АТ) крові більше 140/90 мм рт.ст. Нормальним вважається АТ, що не перевищує 140/90 мм.рт.ст., проте згідно сучасних класифікацій виділяють: оптимальний (120/80 мм рт.ст.), нормальний (менше 130/85 мм рт.ст.), високий нормальний (130-139/85-89 мм рт.ст.) АТ.

Основна мета лікування і профілактики ГХ зменшення смертності та запобігання розвитку ускладнень. Вважається, що цієї мети можна досягти шляхом зниження систолічного АТ менше 140 мм рт. ст., діастолічного - нижче 90 мм рт. ст. із подальшою підтримкою його на цьому ж рівні. При задовільній переносимості хворим лікування варто намагатися знизити рівень АТ ще більше, що є важливим для профі лактики інсульту, серцевої недостатності, ураження нирок.

У стандартній схемі лікування хворих на ГХ передбачено 2 етапи: 1-й етап - немедикаментозне лікування і 2-й етап медикаментозне.

До комплексу немедикаментозного лікування входять: боротьба з надлишковою масою тіла; обмеження у споживанні кухонної солі; припинення паління і регулярні фізичні вправи. Рекомендується застосовувати набори трав, в основному, сечогінні, седативні. Мають право на існування і такі методи, як рефлексотерапія, голковколювання, застосування магнтв, лазерів, екстрасенсорика, озонотерапія та ін.

Якщо лікувального ефекту не досягнуто вище зазначеними методами, їх доповнюють медикаментозною терапією. Вибір лікарських препаратів визначається стадією ГХ, рівнем і характером перебігу АТ, наявністю супровідних захворювань, а також ефективністю і переносимістю індивідуально підібраних доз антигіпертензивних препаратів.діуретики;Блокатори бетаадренергічних рецепторів;Блокатори a1адренергічних рецепторів; Інгібітори АПФ; Інші препарати (дибазол, магнію сульфат).

Особливої уваги заслуговує лікування гіпертонічних кризів, оскільки в цей час для запобігання ускладнень потрібна невідкладна медична допомога. Під час кризу хворий має потребу в стаціонарному лікуванні. Він повинен дотримуватися постільного режиму. Швидко знижується артеріальний тиск під впливом внутрішньовенного вливання 3 мл 1 % розчину дибазолу. Ефективні внутрішньом'язові введення 10 мл 25% розчину сульфату магнію, внутрішньовенні вливання 10 мл 2,4% розчину еуфіліну, внутрішньом'язові ін'єкції 0,5-1 мл 0,1% розчину рауседила. застосовують гірчичники до потилиці і на область литкових м'язів.