Що таке стандарти на товари. Які наслідки для торгівлі може мати прийняття стандарту на товар. Що з цього приводу сказано в угодах сот.

Якість товарів дуже важлива в торгівлі. Вже у стародавні часи солідні підприємства намагалися підтримувати певний рівень якості своїх товарів. Якщо товари були високої якості, вони заробляли довіру споживачів і розширювали свій ринок.

На жаль, не всі підприємства або торговці зацікавлені в тому, щоб підтримувати продукцію на високому рівні. Недбале ставлення до виробництва товарів і послуг призводить до того, що іноді держава в особі відповідних спеціалістів змушена втручатися в процес виробництва. Спочатку вона вимагає дотримання мінімальних заходів захисту від неякісної продукції. Ці заходи спрямовані, головним чином, на захист життя і здоров’я людей, тварин і безпеку рослин. Але, крім того, держава зацікавлена в підтримці репутації ярмарків, ринків і інших подібних заходів, які проводяться на її території.

Сьогодні всі стандарти поділяються на “обов’язкові” (приймаються державою) і “добровільні” (приймаються самими виробниками). В більшості країн і насамперед у країнах із розвинутою промисловістю, переважна більшість стандартів – добровільна.

Коли на якийсь товар існує стандарт, товар не можна продати або ввезти в країну без проведення перевірки його відповідності стандарту. Якщо стандарт прийнятий державою, то таку перевірку повинні проводити тільки такі організації, які одержали на це дозвіл від держави, відповідно до встановлених державою процедурних правил. Ці процедурні правила можуть бути складними і призводити до ускладнень у торгівлі.

Останнім часом, у зв’язку з розвитком світової торгівлі, посилюється прагнення до створення міжнародних стандартів якості, які можна було б застосовувати однаковою мірою в різних країнах. Для зниження собівартості продукції дуже важливо, щоб однакові стандарти існували в тих країнах, що торгують між собою різними видами товарів. З цією метою було створено багато урядових і неурядових міжнародних організацій, які займаються уніфікацією стандартів різних країн. Одна з найвідоміших організацій такого роду – Міжнародна організація зі стандартизації (ISO). Крім неї, є ще дуже багато інших подібних організацій.

Стандарти як перешкода міжнародній торгівлі. Пряма заборона ввозити певні товари, “які не відповідають стандартам”, складні процедури оцінювання відповідності товару стандартам, – всі ці заходи можуть призвести до штучного зменшення імпорту.

Вирішити цю проблему можна шляхом укладання двосторонніх міжнародних договорів про взаємне визнання стандартів і результатів перевірки відповідності стандартам.

У рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) ще в 70-ті роки XX ст. почалися переговори з метою:

- зобов’язати кожну країну, в усіх випадках, де тільки це можливо, визнавати стандарти іншої країни; - ліквідувати всі заборони на ввезення товарів, які не підкріплені науковими даними; - зобов’язати кожну країну заздалегідь публікувати інформацію про нові стандарти, що вона збирається ввести, із тим, щоб усі зацікавлені особи могли з ними ознайомитися і внести свої коментарі і пропозиції; - зобов’язати кожну країну у всіх випадках, де тільки це можливо, при розробці стандартів брати за основу існуючі міжнародні стандарти на відповідні товари; - встановити, що всі країни – учасниці ГАТТ будуть надавати товарам з інших країн – членів ГАТТ режим найбільшого сприяння при оцінювання відповідності товарів стандартам.

У 1979 році ці положення були включені до “Кодексу про стандарти” ГАТТ. Головним недоліком цього кодексу була невелика кількість учасників.

У 1995 році набрали чинності дві угоди – Угода про технічні бар’єри в торгівлі й Угода про санітарні і фітосанітарні заходи, їхні положення аналогічні тим, які містилися в “Кодексі”, але в нових договорах бере участь набагато більше держав.