Особливості міжнародної конкуренції.

Міжнародна конкуренція - це конкуренція національних і транснаціональних економічних суб'єктів за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів та послуг на світовому ринку.

На міжнародному ринку конкурують окремі підприємства. Від рівня їх конкурентоспроможності залежить місце, яке вони займають на цьому ринку. Кожне підприємство входить до складу відповідної галузі і національної економіки. Від рівня конкурентоспроможності окремого підприємства залежить, певним чином, конкурентоспроможність галузі і національної економіки в цілому.

Проблема підвищення конкурентоспроможності країн в світовому господарстві є в даний час однією з найактуальніших задач досліджень в економіці і економічній географії. Посилення конкуренції між країнами на різних ринках товарів і послуг поставило питання про дослідження основних характеристик конкурентоздатного розвитку країни, чинників, що впливають на конкурентоспроможність, і можливості підвищення конкурентоспроможності галузей країн в міжнародному розподілі праці.

Конкурентоспроможність країни - це здатність економіки країни, держави брати участь в міжнародній торгівлі, утримувати і розширювати певні сегменти на світових ринках, проводити продукцію, відповідну світовим зразкам. Визначається техніко-економічним рівнем виробництва в країні, величиною витрат виробництва, якістю вироблюваних товарів, розвиненістю інфраструктури, наявністю абсолютних і відносних переваг.

Стратегія міжнародної конкурентної боротьби - це прагнення країни зайняти конкурентну ринкову позицію в галузі, тобто на головній арені, де борються суперники. Конкурентна стратегія направлена на те, щоб домогтися стійкості та вигідної позиції, які дозволять протистояти напору сил, які визначають конкурентну боротьбу в галузі.

Прибутковість галузі - це лише один із чинників, що визначають вибір конкурентної стратегії. Другою центральною проблемою у виборі конкурентної стратегії є позиціювання країни в рамках тієї або іншої галузі. Залежно від її позиціювання по відношенню до інших учасників ринку її доходи будуть вищі або нижчі середнього рівня в галузі. Країна, яка займає вигідну позицію буде отримувати високий прибуток навіть якщо галузева структура виявиться ненадійною. Основною ефективною діяльністю країни в довгостроковій перспективі являються стійкі конкурентні переваги.

Два основні типи конкурентних переваг дозволяють країні виробити три загальні конкурентні стратегії, за допомогою яких можна досягти рівня ефективності, який перевищує середні показники в індустрії: лідерство в мінімізації витрат, диференціація і фокусування. Стратегія фокусування має два різновиду: фокусування на витратах та фокусування на диференціації.

Кожна із загальних стратегій пропонує різні шляхи до отримання конкурентних переваг, які складаються із співставлення певного виду переваг, а також масштабу стратегічних цілей, в рамках якого планується отримати ці переваги. Стратегії лідерства в мінімізації витрат та диференціації зазвичай орієнтуються на отримання конкурентної переваги в рамках широкого кола сегментів галузі, тоді як стратегії фокусування пропонують отримання переваг у відношенні утримань або диференціації у вузьких сегментах галузі. Конкретні дії, які потрібно виконувати для реалізації кожної стратегії коливаються в залежності від типу індустрії, різними будуть і можливості реалізації тієї чи іншої загальної стратегії в конкретній галузі.

Конкуренція на ринку складається з п`яти сил:

1. Суперництво між конкуруючими продавцями однієї галузі.

2. Спроби компаній з інших галузей залучити покупців даної галузі на бік своїх товарів-замінників.

3. Потенціал входження у галузі нових фірм.

4. Ринкова сила і контроль за умовами угоди з боку постачальників ресурсів.

5. Ринкова сила і контроль за умовами угоди з боку покупців продукції.

Модель п'яти сил конкуренції є цінним концептуальним інструментом вивчення основних впливів конкуренції на ринок і оцінці сили і слабкості кожного з них. Використання цієї моделі дає можливість зрозуміти як функціонує конкуренція. Щодо міжнародної конкуренції то її форми в різних галузях суттєво розрізняються. На одному кінці спектра форм конкуренції знаходиться форма, яку можна назвати "множинно-національною".[2]

Таким чином, можна зробити висновок, що конкуренція, у тому числі і міжнародна, є найважливішим регулятором ринку. Однак вона діє стихійно і має суперечливий характер. З одного боку, вона сприяє зростанню виробництва, підвищення якості продукції і найбільш повному задоволенню потреб споживачів; але, з іншого боку, вона може призвести до порушення стабільності суспільного виробництва, що виявляється у надвиробництві товарів або у нестачі їх. Бажаючи вижити у конкурентній боротьбі виробники об'єднуються у великі монополії, що шкодить розвитку здорової конкуренції та веде до застою виробництва. Усе це породжує негативні соціальні наслідки: безробіття, різке диференціювання доходів населення. Щоб вибрати бажану конкурентну позицію в бізнесі потрібно почати з оцінки галузі, до якої він належить. Для виконання цієї задачі, ми повинні зрозуміти фундаментальні чинники, що визначають прибутковість галузі в довгостроковій перспективі, тому що саме прибутковість є найважливішим показникам привабливості галузі.

Найвідомішою і широко використовується моделлю оцінки привабливості галузі є модель п'яти сил конкуренції Портера. В моделі Портера передбачається, що існує п'ять основних сил, які формують структуру галузі: інтенсивність суперництва серед конкурентів, що знаходяться усередині галузі, загроза з боку потенційно-можливих конкурентів, які знаходяться зовні галузі, але збираються туди ввійти, загроза з боку товарів - замінників, переговорна сила покупців і переговорна сила постачальників. Ці п'ять сил визначають межі цін, витрат, інвестиційних вимог, які є основними чинниками для визначення прибутковості галузі в довгостроковому періоді, і, отже, для привабливості галузі.