В бідних яслах родився Христос.

 

 

***

Не було ще Всесвіту безмежності,

Не було планет, світил, істот,

До початку всіх основ і вічності

Був в Отці предвічний Син – Христос!

 

Слово, Ким освітлений початок

Було в Бозі, Слово було Бог,

І без Нього й йота не почалась,

Все повстало Ним й через Нього.

 

В Нім життя, дочасність, в Нім і вічність,

В Нім початок всього і кінець,

В Нім все те, що містить в собі дійсність,

Сила, слава, честь – все дав Йому Отець.

 

Син Улюблений, Єдинорідний

Залишає славні небеса,

Йде на землю нашу добровільно

Спасти люд, що гине у гріхах.

 

І Отець безмірно справедливий,

І безмірно люблячий Отець, -

Віддає на муки в жертву Сина,

І терновий світиться вінець.

 

Тайна втілення не зрозуміла…

Дух Святий зійде! Марія, вір!

Перворідним, любим твоїм Сином

Стане Той, Хто Божий Син тепер.

 

Сила всемогутнього Владики

Досягне до земного єства,

І навіки таїнством великим

Огортатиме Різдво Христа.

 

Тож сьогодні, любі мої друзі,

Ті, кому відкрита тайна та –

Не провадьмо дні свої байдуже,

Душі прикликаймо до Христа.

 

Скільки в світі тих, хто відкидають

Тайну втілення – Різдво Христа,

Може через нас вони не знають,

Що й для них спасіння час настав.

 

Є багато душ, що ніби знають,

Що було Різдво Христа колись,

По обряду свято не минають,

Але Бог живий їм не явивсь.

 

Тож тепер спочатку в новім році

Завдання візьмім собі: всяк час

Всім, хто поруч йде в земній дорозі

Ціль Різдва Христового звіщати кожен раз.

***

Почнемо з того вам, друзі,

/Хто забувся – пригадай/

Як Господь колись в потузі

Став ногою на Сінай.

 

Затряслась і задиміла

Та гора, немов вулкан,

Де відкрилась Божа сила, -

Там родивсь спасіння план.

 

А внизу, на видноколі,

Там Мойсей межу обвів,

Ждав народ своєї долі,

Ждав, томився і тремтів.

 

Голос Бога серед хмари

Роздававсь, неначе грім,

Неба вись взялась пожаром,

Смертю дишучи над всім.

 

“Страшно нам”, - говорять люди,

До Мойсея: “Сам іди!

Що Бог скаже – слухать будем,

І виконувать завжди!”

 

Ширшав круг і вони далі

Відступали від гори,

Бог вручав свої скрижалі

Для Мойсея в тій порі.

 

І закон вступає в дію:

Радить, судить, береже,

Люди ясно розуміють,

Як спасатися уже.

 

І ягнята і телята,

Кози, стаї голубів,

Йдуть на смерть, щоб рятувати

Кров’ю тих, хто впав в гріхи.

 

Довго в світі так велося,

Скільки вмерло птиць, тварин…

Раптом в небі роздалося:

“Народився Божий Син!

 

Слава, слава Богу в небі,

Людям спокій на землі,

До Христа ідіть в потребі

І великі, і малі.

 

Вже Сінай не дише жаром,

Бог послав вам благодать,

І Христос спасіння даром

Вам по вірі хоче дать”.

 

Браття, сестри, друзі милі,

Яка радість, радість нам,

Що Христос родився в тілі,

І людиною був Сам.

 

Що ходив по цих дорогах,

По планеті, так як ми,

Що зв’язок людини з Богом

Налагодив Сам грудьми.

 

Що підняв нас до вершини,

Божих дочок і синів,

І навіки зняв з людини

Присуд смерті – Божий гнів.

 

Хоч буває часом важко

Нам сьогодні в світі жить,

Та як треба – можем сміло

В Бога все собі просить.

 

Не гримлять розкати грому,

Не грозить нам буревій,

Не в печері – в світлім домі

Збір проводим, друзі, свій.

 

 

Благодать Христова ллється

В кожне серце без кінця,

І хвала від нас несеться

До небесного Творця.

 

Божий Син – Христос Спаситель,

Наше щастя і життя,

З Ним солодко в світі жити,

Йти вперід у майбуття.

 

Він сказав, і вірне слово:

“Буду з вами в кожний час!”

Скоро Він на землю знову

Прийде в славі взяти нас!

 

***

Скільки оцих зірок сіяє в чистім небі,

Не злічиш всіх і за роки,

А скільки раз ставало у потребі

Їх сяйне світло у житті.

На них дивились і пливли важкі галери,

По синім морі борознячи гладь,

Не раз це світло крізь ліси і гори

У рідний край показувало шлях.

Їх візерунки, мов рибальська сітка,

Не раз ловили людськії серця,

Не раз вони шептали в людське вухо:

“Ми вам розкажем про свого Творця”.

І лилось світло, лилось тихо, щедро,

Але не всяк його красу приймав.

Одним було це “щось”, а іншим – “просто небо”,

Хоч, правда, кожен з цього дивувавсь.

Минали дні, спливали тихі роки,

Століттями миналась давнина,