І страх, і подив; диво-дивне,

Для них відкрились небеса,

Невже збулось пророцтво вірне

Про Сина Божого, Христа?

І полум’ям душа горіла

Від того світла і тепла,

Неначе зринути хотіла

Від темряви, земного тла.

“Всевишньому хай буде слава,

І на землі хай буде мир,

Хай добра воля завжди править

Віднині скрізь поміж людьми.

У Вифлиєм ідіть, знайдете

Новонароджене маля,

Йому уклін свій принесете –

Спасенна буде з Ним земля”.

Сказав так посланець небесний:

Було натхнення в тих словах.

І радості потік чудесний

Озвався вірою в серцях.

І заспівали хори неба.

Яка небачена краса!

Не уявить – побачить треба,

Щоб все дослівно розказать.

Коли ж пропало те видіння

Запала тиша навкруги.

І лиш зоря, зоря спасіння

Їх повела через луги.

У полі тліло ще багаття,

Лишились бідні лантухи,

Єдині духом, наче браття,

Вклонитись бігли пастухи.

І там, у бідному вертепі

Вони прославили Творця,

Даючи приклад всій планеті,

Христу принесли в дар серця!

 

 

ÿ

 

 

***

Мало ми живем на світі. В Вифлеємі люди спали,

Не дорослі ми, а діти, Нічогісінько не знали.

Але знаємо багато В небі зірочки мигали,

Про Різдво, Христове свято. Пастухи в полях дрімали.

Царювало зло повсюди, Раптом небо освітилось,

Знемагали важко люди, Боже воїнство з”явилось,

Між собою воювали, Щоб звістити чудо Боже,

Долі кращої чекали. Щоб раділи всі, хто може,

Ждали, що прийде Спаситель, І співали: “Слава Богу!

З вічним Богом Примиритель. Ти забудь свою тривогу!

Довгим те було чекання, Мир, любов, благовоління,

Всі стомились від страждання. Всім звіщаємо спасіння!”

Та Господь любив нещасних, Пастухи тоді зраділи

Всіх самотніх і пропащих, І в печеру поспішили.

Ласку виявив до грішних, Зорі в небі не погасли,

Чудом їх серця потішив. Заіскрились бідні ясла!

В темну ніч Христос родився, Наш Ісус тоді скорився,

Божий Син Дитям з”явився. Щоб для Бога ти родився.

Ненька Сина сповивала, Не дорослі ми, а діти,

Колискової співала. Але й нам та зірка світить!

І печера, де ягнята, Хай небесне світло з нами

Стала радістю багата. Буде тут, як з пастухами.

 

ÿ

 

 

***

Хто Ісуса привітав, ПАСТУХИ заметушились,

Коли з неба Він зійшов? Як почули звістку ту.

Хто Йому поклін віддав Та й побігли, поспішили

І прославив за любов? Поклонитися Христу.

Першою була МАРІЯ! МУДРЕЦІ любили щиро

Мама – на усе життя. Спаса – Господа свого.

Більше так ніхто не вміє Ладан, золото і миро

Пригорнуть своє дитя. Принесли до ніг Його.

ЙОСИП теж все потішався. Друже милий, ти сьогодні

Божу волю добре знав. В день Христового Різдва

Про Ісуса піклувався, З чим прийшов у храм Господній?

Доглядав, охороняв. Що приніс? Діла? Слова?

АНГЕЛИ хвалу складали, Серце дати постарайся

Прославляючи Отця. Якнайшвидше Богу ти.

Сина на землі вітали, У гріхах мерщій покайся,

Він спасе людей серця! Щоб до раю увійти!

 

***

Лунай, мелодіє свята – Хто щиро каявся в тиші,

Прийшов Еммануїл, Для себе мир знайшов.

І недосяжні небеса Відкрите небо для душі

З землею поріднив! З тих пір, як Він прийшов.

 

Тепер у нас можливість є Прийшов, щоб світло, розум дать,

В час ранньої зорі Звільнити від гріхів,

Звернути серденько своє Щоб Бога ми могли пізнать,

До Бога, що вгорі. Відкинути божків.

 

В серцях, пробуджених від сну,

Зростає Духа плід.

Несучи правду неземну,

Летить Різдва привіт.

 

***

Одного морозного вечора я

Сиділа вся в задумах біля вікна,

Хотіла пізнати це свято – Різдво,

Що це таке і для чого воно.

Та вивів із роздумів стук у вікно,

Я встала, щоб глянути, що це було.

І штору відкрила, аж ось - пташеня

Б’ється у шибку, шукає тепла.

Я двері швиденько пішла відчиняти,

Щоб пташенятко мале врятувати.

Та дивне творіння хотіло втекти,

Ну, як же я можу йому помогти.

Якщо б хоч на мить могла птахом зробитись

Та з пташенятком отим подружитись,

Змогла б я йому пояснити бажання,

Що хочу від нього забрати страждання.

І тут зрозуміла я прихід Христа,

І задум небесного Бога Отця.

Сам Бог, як людина, прийшов у цей світ,