Дійові особи:автор, голос, Цар Ірод, прислужник, книжник, мама, Марія.

Автор В обіймах ночі земля дрімає…

О, Боже любий, яка краса!

Яскраво місяць в висотах сяє,

А небо чисте, немов роса.

Про щось тихенько шепочуть зорі,

Все небо повне незримих див,

Та що це сталось? Десь там – в просторі

Порушив тишу чудовий спів.

 

Його почувши, земля здригнулась,

На мить завмерла від цих чудес.

Пташки й дерева від сну проснулись,

Земля приймає гостей з небес.

Збулись, нарешті, слова пророчі,

В людському тілі зійшла любов,

Коли все спало, в темряві ночі

На землю з неба Христос прийшов.

 

Небесні хори Його вітали,

На цій планеті, де стільки зла.

Про мир небесний вони звіщали,

Хвала Творцеві, за все хвала!

 

Голос «Слава на небі Богу, на землі мир,

А в людях добра воля» Луки 2:11

 

Автор Коли ж цю Ірод почув новину

Він аж від злості трястися став,

Злякавшись сильно, він в ту ж хвилину

Нараду в домі своїм зібрав.

 

Цар Ірод Мені відомо сьогодні стало,

Що в нашім краю родився Цар,

 

Чому ж прислуга про це мовчала,

Як це все сталось, що я не знав?

 

Прислужник О, ні, такого не може бути,

Лиш тільки ти є для нас царем.

Тебе так люблять всі наші люди,

І ми за тебе на смерть підем.

З тобою добре народу жити,

Не зможе скинуть тебе ніхто,

Хто може, царю, тебе змінити,

І буде кращим за тебе хто?

 

Цар Ірод Такі безглузді твої питання,

Я цій дитині готую дар,

Нехай наші люди візьмуть Писання

І скажуть, хто Він, цей новий Цар.

В якому місті Він міг родитись

Мерщій шукати Його ідіть,

Я хочу також Йому вклонитись,

Тому скоріше Його знайдіть.

Автор А в царськім домі не чули цього,

І слів пророчих ніхто не знав.

Та раптом книжник озвавсь до нього

Й Михея книгу читати став.

 

Книжник «І ти, Вифлеєм, земле Юдина,

Не менший нічим між осадами Юдиними,

Бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він

Пасти народ мій Ізраїльський”. Матвія 2:6

 

Цар Ірод Ага, пророки про це вже знали,

Та я все рівно свій план здійсню,

Народи ваші Царя чекали,

Та я маленьким Його ще вб’ю.

Ніхто не сміє мій трон зайняти,

Ще поки я на землі живу.

 

Комусь, як відсіч захочу дати,

То ради цього на все піду.

 

Автор Жахлива звістка рознеслась всюди,

Про цей нелюдський царевий план, -

Дітей маленьких вбивати буде

Ось цей жорстокий і злий тиран.

Над містом древнім гроза нависла,

На руки взявши дітей своїх,

Скорботні мами втікали з міста,

А сльози лялись по щоках їх.

 

Голос “Чути голос в Рамі, плач і ридання,та

голосіння велике: Рахіль плаче за ді-

тьми своїми, і не дається розважити

себе, бо нема їх”. Матвія 2:8

 

Автор Відчай, страждання і страшні муки,

Серця розбиті стискались в мам,

Вони здіймали до неба руки,

В сльозах кричали: “Не дам, не дам!”

 

Мама За що кровинку мою вбиваєш?

Я ж більше себе її люблю,

Невже ти діток своїх не маєш,

Поглянь на сльози, які я ллю.

Скажи, що злого воно зробило?

За нього вмерти хотіла б я,

Воно невинне, і жить хотіло,

Невже камінна душа твоя?

 

Прошу, благаю, помилуй сина,

Яким прекрасним він є, дивись,

Це ж мила й рідна моя дитина,

Мої ти сльози пожнеш колись.

Автор Цих слів не чули, на жаль, солдати,

Людське їм горе було чужим,

Вони вже звикли когось вбивати,

І сльози інших байдужі їм.

А десь в Єгипті, свята Марія,

Схилилась тихо до Божих ніг,

За Свого Сина вона радіє,

Що Бог від смерті Його зберіг.

 

Марія Я так щаслива, це справді чудо!

Господню милість я бачу знов,

Тому я хочу звістити всюди,

Його безмірну й святу любов.

Хай вічна слава Йому лунає,

Він Сина мого від смерті спас,

Йому подібних ніде немає,

Такий Він добрий і любить нас.

 

Автор Коли дивлюсь я на ці події,

Міцніє віра моя й любов,

А в грудях серце моє радіє –

Це ж ради мене Христос прийшов.

Лишив простори і славу неба,

На хрест піднявся, щоб там вмирать,

Тепер повірить Йому лиш треба,

І дар спасіння Його прийнять.

 

Нехай в це славне різдвяне свято,

Забувши зло і лишивши гріх,

Прийде до Бога людей багато,

Бо Він сьогодні спасає всіх.

Христос родився! Нехай лунає

Хвала й подяка Йому від нас,

Хай вся вселенна Йому співає

У цей чудовий різдвяний час!

 

 

ÿ

 

 

Вифлиємська ніч

Дійові особи: Симон, Марта, Сарра, торгівець, 1-ий пастух,

Ий пастух

 

 

Марта Сарра!

 

Сарра Вибачте, тітонько Марто, я лише присіла спочити. Втомилася… Увесь день працювала…

 

Марта Нічого, не переробишся! Закінчуй з прибиранням і йди швидко чистити овочі! Гостей наїхало,- роботі кінця невидно.

 

Сарра Зараз тітонько, Марто!

 

Марта А ти віднесла воду жінці з Дамаска, що недавно приїхала?

 

Сарра Ой! Не пам’ятаю…

 

Марта Ось тобі й на! Як це не пам’ятаєш? Що за лінива дівчина?! Весь день тільки і вислуховую скарги гостей на тебе!

 

Сарра Але, тітонько, стільки гостей, а я одна. Такого ще не було – всі кімнати зайняті.

 

Марта /вдоволено/ Це правда! Ні однієї вільної кімнати не залишилось. Усі виконують наказ Кесаря – переписати населення. В нашому Вифлеємі стільки населення зібралося, що і не перелічиш.

 

/стукіт в двері, заходить торгівець/

 

Торгівець Добрий вечір! Чи немає у вас вільної кімнати щоб

переночувати?

 

Марта Що ти, пане, усе зайнято, вже вибачай!

 

Торгівець Я приїхав у Вифлеєм через перепис. Сім’я моя родом з Вифлеєму. Сам я торгую дорогоцінним камінням. Для мене час – гроші, і його ніяк не можна втрачати. Мені б тільки переночувати, я добре заплачу.

 

Марта Вибачай, пане, усе зайнято. Нагодувати – це можна, відпочинеш з дороги.

 

Торгівець Шкода, я б добре заплатив. Може тобі, господинько, щось сподобається з мого товару? Дивись – царське намисто. Каміння так і горить!

 

Марта Яка краса!

 

Торгівець І для донечки твоєї у мене теж щось знайдеться.

 

Марта Яка вона мені дочка?! Племінниця чоловіка, сирота. Пошкодували, і даремно!

 

Торгівець Ну добре, якщо не подобається тобі моє намисто, тоді прощавай. Піду, може в іншому місці зможу переночувати.

 

Марта Зачекай! Здається маленька кімнатка у мене знайдеться. Ось цієї дівчини. Вона і в хліві може переночувати, нічого їй не буде.

 

Торгівець Мені б тільки ніч спокійно провести в ліжку.

 

Марта Я проведу тебе, ідем.

 

Торгівець /витягає намисто знову/ От дякую! Візьміть за кімнату.

 

/Марта бере намисто і вони виходять. Входить Симон/

 

Симон Ну і день! Втомився! Гостей стільки,- не знаю, що і робити…

 

/вбігає Сарра/

 

Сарра Дядько Симон! Милий мій дядько, обіцяй, що можна! Будь-ласка!

 

Симон Що можна? Про що ти, Сарра?

 

Сарра Там двоє прийшли з Назарету. Мабуть чоловік і жінка. Вона молоденька і така втомлена!

 

Симон Усі, хто приїхали,- втомлені, моя дівчинко. Через перепис населення зі всіх сторін землі ідуть люди – весь рід Царя Давида. Ти вже скажи їм, дорогенька, що в нас немає місця більше.

 

Сарра Я віддам їм свою кімнатку! Можна? Я в печері, в хліві переночую. Вони такі втомлені, так втомилися. Дозволь мені допомогти їм!

 

Симон Ну, Бог з тобою, веди їх у свою кімнатку, добра моя дівчинко.

 

Сарра Дякую, дядечко, дякую! Ти не хвилюйся, я всю роботу виконаю: і двір приберу, і овочі почищу, і води нанесу! Я все-все зроблю!

 

Марта Сарра, ти принесла воду?!

 

Сарра Я зараз… Ось тільки цих двох проведу у свою кімнату. Дядько Симон дав на це згоду.

 

Марта В свою кімнату?!

 

Сарра Я в печері, в хліві на соломі буду спати. А вони такі втомлені…

 

Марта І так там будеш спати, а місцем своїм не розпоряджайся. Я твою кімнату вже віддала.

 

Сарра Але вони такі добрі і такі втомлені…

 

Марта І чути не хочу! Роби свою справу. /Марта виходить/

Симон Не плач, мила, не плач. /кладе на плече Сарри руку/ Щось придумаємо, не плач.

 

Сарра Не можу залишити їх! Вона так мені всміхнулася, наче вона моя мама! Вони добрі, бідні… А може вони переночують разом зі мною в печері?

 

Симон Не захочуть, напевно.

 

Сарра А я запитаю, можна?

 

Симон Ну, біжи, якщо погодяться нехай ночують в печері.

 

/Сарра біжить. Чути пісню “Алілуя” Генделя. Хтось стукає у двері. Входять два пастухи/

 

1 пастух Ти господар цієї гостиниці?

 

Симон Так, я. Що ви хотіли?

 

2 пастух Ми шукаємо Дитину, яка сьогодні народилася.

 

Симон В гостиниці багато людей, але ніхто тут сьогодні не народився.

 

1 пастух Та не в гостиниці! Ми шукаємо Дитину, яка народилася в печері, в хліву.

 

2 пастух А Дитина ця – Спаситель світу!

 

1 пастух Сьогодні в полі, де ми пасли стада, явився нам Ангел. І сказав він нам: ”Не бійтесь, я звіщаю вам велику радість для всіх людей. Сьогодні народився в місті Царя Давида Спаситель, Христос Господь!”

 

Симон Ну так і шукайте його по домівках Вифлеєму.

 

2 пастух Е, ні! Ангел сказав:”Ось вам ознака – Дитину знайдете в хліву в яслах”.

 

/входить Марта/

 

Марта Гості скаржаться, що ви дуже галасуєте. Проходьте, проходьте, нічого тут стояти!

 

Симон Марта, їм ангел явився. Сказав, що сьогодні народився Спаситель світу. В яслах лежить.

 

Марта Що? Спаситель світу – в яслах? Таке придумали! Ідіть, ідіть звідси!

 

Симон Та зачекай. Адже у нас в печері сьогодні люди ночують.

 

Марта Що?! Які люди? Це все витівки Сарри! Піду вижену їх звідти.

 

/Марта йде/

 

1 пастух Довго ми чекали Спасителя.

 

2 пастух Ми побачили Ангелів в небі. Вони співали: “Слава в вишніх Богу і на землі мир…”

 

Симон /тихо/ Мені б їм свою кімнату звільнити, а я їх в хлів!

 

/повертаються Марта з Саррою/

 

Марта Симоне, в яслах лежить Дитя.

 

Сарра Дядько Симоне! Ти б поглянув на Хлопчика! Він такий…

 

Марта Дивно, коли я дивилася на Нього у мене так тихо, так спокійно на душі було…

 

Сарра А коли Він дивиться, наче душу твою бачить.

 

2 пастух Напевно Він - та Дитина, яку ми шукаємо.

 

Симон /до Сарри/ Йому б у нас народитися, а ми, ми не впустили…

 

Марта /закриває лице руками і плаче/ Знаю, знаю…

 

Сарра Не плач, тітонько Марто, не плач, адже ти не знала, не знала…

 

Марта Не знала, це правда. Але ти теж не знала, а пошкодувала їх… А я і слухати не хотіла, вигнати їх збиралася.

 

/віддає Саррі намисто/

 

Марта Віднеси їм, донечко, намисто, вони бідні. Мало що їм буде потрібно для Дитини.

 

/Сарра виходить/

 

Симон Ось бачиш, Марто, і ти їм допомогла.

 

Марта Соромно мені, Симоне. За злу жадібність мою соромно. Намистом цим не відкупишся. /думає/ Ось хіба що кімнату свою їм віддамо.

 

Симон Тепер вже пізно.

 

Марта Ні, Симоне, гріх свій загладити ніколи не пізно. А знаєш що, давай до кінця життя нашого завжди одну кімнату бідним віддавати. Не за гроші, а так – в дарунок Дитині і Його мамі за нашу вину.

 

Симон От і добре. Значить і ми ще дар їм принесемо.

 

Сарра Любі друзі! Невпинно летить час. Більш, як дві тисячі років пройшло з тих пір, коли маленькою Дитиною, Немовлям, народився Христос.

 

Марта Не тільки родився, але й жив, охрестився в ріці Йордань від Івана Хрестителя, проповідував Царство Боже, Божу Євангелію, виданий був, розп’ятий, помер, похований, але воскрес із мертвих. Слава Йому! І знову прийде судити живих і мертвих.

 

Симон Сьогодні Христос стоїть біля дверей вашого серця і стукає, стукає, стукає… Відкрийте своє серце для Царя Царів, Ісуса, який народився в Вифлеємі і хоче зійти Віфлеємською Зіркою у вашому серці та житті.

 

Торгівець Дозвольте Йому зробити це, прийміть Його, впустіть Його в своє серце сьогодні, зараз, не запізніться. І як говорить Святе Письмо: ”І жива буде душа ваша!”

 

 

Нове народження