Дійові особи: Автор, Роберт, Мері, Мама

Автор Настав вечір перед Різдвом. Дзвонили дзвони, діти співали різдвяні пісні. Літали легенькі сніжинки, ніби прикрашаючи землю до великого свята, - Різдва Христового. Сім’я зібралася навколо камину. Діти, затамувавши подих, слухали дивну історію народження Сина Божого, про з’явлення зірки, яка сповістила про народження Царя, спів ангелів у небі і здивування пастухів, які пасли стада... Пізніше мама розповідала їм про те, як мудреці на сході дізналися по своїх книгах, що народився Цар, і як зірка вела їх до місця народження Царя – Дитинки Ісуса. Очі Мері широко розплющилися від усього почутого.

 

Мері Мамо, а віфлеємська зірка ще світиться?

 

Мама Так, дитино, світло від віфлеємської зірки все ще видно.

 

Роберт А як ти вважаєш, ми коли-небудь побачимо цю зірку?

 

Мері І вона може привести нас до Ісуса?

 

Мама Я впевнена в цьому. Можливо, ми підемо за цією зіркою завтра ввечері.

 

Автор Таємничо відповіла мама. Очі дітей загорілись. Як чудово буде, коли вони побачать цю чудову зірку і підуть за нею до Ісуса. Мама сіла за піаніно і під музику залунав спів різдвяних пісень, які співала вся сім’я.

 

/Діти співають пісню/

 

Автор Отримавши подарунки, діти раділи з того, що їм дісталося те, про що вони мріяли.

 

Роберт Такі самі ковзани, які я хотів!

 

Автор Радісно вигукнув Роберт, як тільки розпакував свій подарунок. Мері, ніжно притиснувши до себе нову ляльку, щасливо усміхалася. Маленький Тед возив по кімнаті свою машинку, і чим швидше вона їхала, тим більше гула на весь будинок. В цей вечір і увесь наступний день в домі панувала радість. А ввечері мама запитала:

 

Мама Діти, у вас ще є бажання піти за зіркою до Ісуса?

 

Мері Звичайно є!

 

Мама Тоді одягайтеся тепліше, і ми помандруємо.

 

Автор Мері і Роберт швиденько вдягнулися і були за мить готові до подорожі.

 

Мама Хіба ви ідете без подарунків? Та ж мудреці, йшовши за зіркою до Ісуса, несли дорогі дари.

 

Автор Роберт побіг у свою кімнату і вибрав найкращу книгу з оповіданнями. Мері взяла одну із своїх улюблених ляльок. Попрощавшись з батьком і маленьким братиком, діти з мамою вирушили в дорогу. Дійшовши до окраїни міста, вони ввійшли в густий ліс. Роберт допомагав мамі нести кошика з гостинцями. За другу мамину руку міцно трималася Мері.

 

Роберт Мамо, бачиш цю велику зірку високо в небі? Здається вона йде попереду нас. Може це і є віфлеємська зірка?

 

Мама Все можливо, давайте і далі ітимемо за нею.

 

Автор Через якийсь час вони вийшли на відкрите місце. Вони опинилися перед замерзлим озером, на березі якого стояла хатина. В її єдиному вікні світилося світло.

 

Мері Зірка! Вона стоїть над хатиною! Невже у цій хатинці маленький Ісус?

 

Мама Давайте увійдемо і поглянемо, якщо вже ця зірка привела нас сюди.

 

Автор Кімната, в яку вони увійшли була темна і холодна. На превелике здивування дітей, там не було ні дитинки, ні ялинки. На ліжку лежала бідна хвора індійська жінка. Маленька дівчинка підкладала дрова в ледве тлілий вогонь. Мама Роберта та Мері посміхнулась дівчинці і погладила її по голівці. Потім вона підійшла до ліжка хворої жінки, і виклала на столі, який стояв біля неї гостинці з кошика. Дівчинка від радості заплескала у долоні, а по лиці жінки потекли сльози вдячності.

 

Мама А тепер, діти, здається, ви хотіли віддати Ісусу свої подарунки?

 

Автор Роберт і Мері очима пробігли по кімнаті, поглядом шукаючи маленького Ісуса.

 

Мері Але ж, мамо, тут немає Ісуса.…

 

Мама А ви придивіться краще. Невже ви думаєте, що цій дівчинці не сподобаються ваші подарунки?

 

Автор Вони нічого не відповіли, але чемно простягнули дівчинці книжку і ляльку. Дівчинка притисла до себе ляльку, потім сіла біля ліжка хворої і з радістю стала розглядати малюнки в книжці. Настав час прощатися. Дівчинка подякувала Мері та Роберту за подарунки, а жінка поблагословила їх на дорогу. По дорозі додому, мама намагалася пояснити дітям, що їхні подарунки були віддані саме Ісусу.

 

Мама Бачите діти, коли ви дали свої подарунки цій дівчинці, ви їх віддали, ніби Ісусу, і Він прийняв їх. Тому що Він Сам сказав: “Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, - те Мені ви вчинили”.

 

Все це було для дітей новим, але вони зрозуміли, що якщо про це написано в Біблії, то це дійсно так. Зірка все ще сяяла над ними. Своїм світлом вона ніби промовляла: “Ісус показав Себе вам і промінь Його любові ввійшов у ваші серця”.

 

 

Заключна різдвяна

промова