Схема діагностики та лікування вірусного гепатиту Е (Hepatitis virosae Е)

Епідеміологічний анамнез:

 

ні

так. Клінічні ознаки:

- початок захворювання поступовий; переджовтяничний період короткий (5-6 діб), переважають диспепсичні прояви і больовий синдром у правому підребер’ї та епігастрії; з появою жовтяниці стан не поліпшується; у період жовтяниці – помірна інтоксикація, значна гепатомегалія до 5 см і більше; перебіг хвороби переважно середньотяжкий; загострення і перехід у хронічну форму не відбувається; у вагітних – тяжкі та фульмінантні форми хвороби, які супроводжуються геморагічним синдромом, недостатністю нирок, больовим синдромом; частіше спостерігаються передчасні пологи, викидні, після яких (через 1-3 - доби) розвивається печінкова енцефалопатія; висока летальність, особливо небезпечна хвороба на 38-40-му тижні вагітності

 

так.

так, вірусний гепатит Е. Верифікація діагнозу: ні

- серологічні дослідження: ІФА, полімеразна ланцюгова реакція (виявлення РНК вірусу та антитіл – анти-НЕV IgM); виключення вірусного гепатиту А і В (у хворих немає в крові HBsAg, анти-HBs, анти-HBc ІgM, анти-HAV ІgM); гемограма: лейкопенія, тромбоцитопенія, лімфо- і моноцитоз, ШОЕ в нормі або знижена; в крові збільшений вміст білірубіну за рахунок прямої фракції, підвищення активності АлАТ, АсАТ, ЛДГ, тимолової проби, зменшення показників сулемової проби, диспротеїнемія, підвищення рівня лужної фосфатази; сеча – на початку уробілінурія, далі – білірубінурія; кал – відсутність стеркобіліну

 

так

 

так. Діагноз підтверджено:

- визначення клінічної форми, тяжкості, наявності ускладнень, супутньої патології

ні

 

 

- диференціальний діагноз із іншими гепатитами, лептоспірозом, малярією, інфекційним мононуклеозом, цитоме-галовірусною хворобою, гемолітичною та механічною жовтяницею, псевдотуберкульозом, токсичними та алкогольними гепатитами, жировими та пігментними гепатозами, цирозом печінки, хронічними ураженнями печінки. У початковий період при диспепсичному синдромі: з харчовою токсикоінфекцією; при больовому синдромі: з гострим гастритом, холециститом

Лікування:

- обов’язкова госпіталізація; базисна терапія (постільний режим до просвітлення та збільшення кількості сечі); дієта – стіл № 5, 5-а, рідини до 3 л/добу; дезінтоксикаційна терапія (5-10 % розчин глюкози, ізотонічний розчин хлориду натрію, ентеросорбенти); препарати, що поліпшують обмін речовин у печінкових клітинах (пангамат кальцію, аскорбінова кислота, тіамін, піридоксин, рибофлавін); ферментні препарати (фестал, панзинорм); гепатопротектори; глюкокортикоїди (при загрозі гострого гепатонекрозу); екстракорпоральна сорбційна детоксикація; гіпербарична оксигенація

 

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики: нормалізація лабораторних показників (рівень АлАТ не повинен перевищувати норму в 2 рази, вміст білірубіну 20-30 мкмоль/л)

 

:

Диспансеризація:

- протягом 3 місяців (раз на місяць огляд інфекціоніста з біохімічним дослідженням крові)

Схема діагностики та лікування вірусного гепатиту C (Hepatitis virosaе C)

Епідеміологічний анамнез:

 

ні

так. Клінічні ознаки:

- початок поступовий, дуже рідко гострий; варіанти продромального періоду: диспепсичний, катаральний, змішаний, його тривалість – 1 тиждень; у жовтяничному періоді - гепатомегалія, рідше - спленомегалія, інколи - підвищення температури протягом 3-7 днів до субфебральних цифр; тривалість жовтяничного періоду – 2-3 тижні; позапечінкові ураження і артрит, гломерулонефрит, апластична анемія, вузликовий періартеріїт, змішана кріоглобулінемія; перехід у хронічні форми; виникнення загострень та рецидивів

н ннннннн ні

 

 

так

так, вірусний гепатит С. Верифікація діагнозу: ні

- полімеразна ланцюгова реакція – виявлення РНК вірусу, виявлення антитіл методом ІФА в сироватці крові; в аналізах крові - лейкопенія з відносним лімфо- і моноцитозом; збільшення вмісту білірубіну за рахунок прямої фракції, підвищення активності АлАТ, підвищення показника тимолової і зниження сулемової проб; уробілінурія, пізніше - білірубінурія, відсутність стеркобіліну в калі

 

ні

- диференціальний діагноз із ГРВІ, харчовими токсикоінфекціями, гострими кишковими інфекціями; у жовтяничному періоді з іншими вірусними гепатитами, цитомегаловірусною інфекцією, герпесом, гемолітичними, медикаментозними, токсичними жовтяницями, лептоспірозом, малярією, інфекційним мононуклеозом, обтурацією жовчовивідних шляхів

так. Діагноз підтверджено:

 

- визначення кінцевого діагнозу з урахуванням синдрому, тяжкості, форми, ускладнень

 

 

Лікування:

 

- госпіталізація обов’язкова; постільний режим до появи сечової кризи (посвітління сечі та збільшення її кількості); дієта № 5 з великою кількістю рідини; етіотропне: рекомбінантний інтерферон альфа-2b (інтрон-А, пегінтрон, лаферон, роферон тощо, залежно від генотипу вірусу); патогенетичне: ентеросорбція (СКН, карбосфер, ентеросгель, полісорб, карбосілан), дезінтоксикація (розчини глюкози, Рінгера та інші); імуномодулятори; гепатопротектори; симптоматичне: холекінетики, спазмолітики

 

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики; - нормалізація лабораторних показників

 

 

Диспансеризація:

- спостереження лікаря КІЗу або дільничного лікаря під контролем і керівництвом інфекціоніста при залишкових явищах хвороби протягом 3 місяців - огляд, контрольні лабораторні дослідження

 

 

Схема діагностики та лікування вітряної віспи (Varicella)

Епідеміологічний анамнез:

 

 

 

ні

так. Клінічні ознаки:

- початок поступовий з помірно вираженої слабості, нездужання, субфебрильної температури; поява на шкірі везикульозної екзантеми: уражаються в першу чергу живіт, плечі, груди, верхні та нижні кінцівки, потім обличчя та волосиста частина голови; періодичність висипань з інтервалом у 24-48 годин; нові елементи з’являються між старими і загальна їх кількість збільшується; спочатку з’являється пляма овальної форми діаметром від 5 до 10 мм, потім у центрі плями з’являється папула, котра перетворюється у везикулу, заповнену прозорою рідиною; везикули мають різноманітну форму (округлу, овальну) та розміри від 8 до 10 мм, ненапружені; після другої доби на місці везикули утворюється кірка, яка з 6-8-го дня відпадає, не залишаючи після себе рубців, іноді вміст везикули мутніє, утворюється пустула; поява везикульозної енантами на слизових оболонках; енантема локалізуються на твердому піднебінні, на слизових оболонках щік, яснах, язиці, на задній стінці глотки, а у дівчат може з’являтися на слизових оболонках статевих органів; вітрянкові везикули швидко пошкоджуються і утворюють невеликі поверхневі ерозії

н ні

ні

 

 

 

так

 

 

- фарбування вмісту пухирців або пустул за Романовським та мікроскопія (виявлення тілець Арагона); ІФА; РЗК з 4-кратним збільшенням титру антитіл; ПЛР

так, вітряна віспа. Верифікація діагнозу:

 

 

так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення кінцевого діагнозу з урахуванням тяжкості, форми, ускладнень

- диференціальний діагноз із везикульозним рикетсіозом, герпетичною інфекцією, оперізувальним герпесом, укусами комах, кліщів, бліх

 

 

Лікування:

- постільний режим терміном на 1 тиждень; місцево 5-10 % розчин марганцевокислого калію або 1 % розчин діамантового зеленого; етіотропна терапія (тяжкий перебіг та генералізовані форми): в/в відарабін у дозі 15 мг/кг на добу у вигляді тривалої (близько 12 годин) внутрішньовенної інфузії; лейкоцитарний людський інтерферон, реаферон, імуноглобулін; полівітаміни, десенсибілізуючі та симптоматичні засоби; при наявності пустульозної висипки - антибіотики

 

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики, але не раніше 5-го дня з моменту останніх висипань; нормалізація лабораторних показників

 

 

Диспансеризація:

	- за клінічними показаннями (генералізовані форми)

Схема діагностики та лікування волинської гарячки (Febris wolhynica seu quintana)

Епідеміологічний анамнез:

 

ні

так. Клінічні ознаки:

- раптовий початок, озноб, підвищення температури, гарячка зворотного типу (до 3-8 нападів); - після нападу – період апірексії (3-8 днів); - слабість, сильний головний біль, біль у ногах, попереку, спині, в очних яблуках; - під час огляду: гіперемія обличчя, ін’єкція судин склер, регіонарний лімфаденіт; - з’являється макульозно-папульозна висипка на тулубі, потім на кінцівках, окремі плями зливаються в еритематозні поля; - тахікардія, зниження артеріального тиску; - збільшення печінки і селезінки (з 3-4-ї доби); - перебіг захворювання у вигляді нападу, тривалість якого біля 5 діб

н ннннннн ні

 

 

так, волинська гарячка. Верифікація діагнозу: ні

 

- виділення збудника (культивування рикетсій на курячому ембріоні або на культурах тканин); - серологічне дослідження: РЗК із специфічним антигеном (титри 1:32-1:64); РНГА, ІФА, ПЛР; - загальний аналіз крові: нейтрофільний лейкоцитоз, прискорення ШОЕ; - аналіз сечі: білок, циліндри, еритроцити, лейкоцити

 

 

так так. Діагноз підтверджено: ні

- диференціальний діагноз із іншими рикетсіозами, геморагічними гарячками, черевним тифом, паратифами А і В, епідемічним висипним тифом, плямистою гарячкою Скелястих гір, малярією

- формулювання остаточного діагнозу із визначенням форми, тяжкості, ускладнень

 

 

Лікування:

- обов’язкова госпіталізація; - постільний режим весь період гарячки; - дієта № 5; - антибіотики (тетрацикліни, фторхінолони, цефалоспорини, макроліди); - патогенетична терапія (дезінтоксикація, десенсибілізація); - вітамінотерапія; - симптоматична терапія

 

 

Одужання: виписування

	- зникнення клінічної симптоматики; - нормалізація лабораторних показників

 

Диспансеризація:

	- спостерігається лікарем-інфекціоністом протягом 1 місяця з контролем показників крові і сечі