Cхема діагностики та лікування амебіазу (Аmoebiasis)

Схема діагностики та лікування акантамебних хвороб (Acanthamoebiasis)

Епідеміологічний анамнез:

	- купання у водоймищах, з води яких виділено культури амеб; робота із землею та в надмірно запилених умовах; використання контактних лінз; має характер групових спалахів у сезон купання

 

ні

так. Клінічні ознаки:

- менінгоенцефалітична форма:раптовий початок з підвищення температури, що супровод-жується ознобом; швидко прогресують ознаки запалення верхніх дихальних шляхів (явища назофарингіту); в носових ходах відзначається характерне запалення з наявністю поверхневих виразок; явища інтоксикації (головний біль, нудота, блювання), наявність менінгеальних ознак, локальних симтомів енцефаліту, втрата свідомості, коматозні стани. Ураження очей:розвиток кератокон’юнктивіту (кератит, пошкодження епітелію, кінцева інфільтрація, формування рубців, помутніння рогівки, тривалий перебіг)

н ннннннн ні

 

так, акантамебні хвороби. Верифікація діагнозу: ні

- пряма мікроскопія спинномозкової рідини, мазків із рогівки та склер; гістологічне дослідження біоптатів; біопроби на мишах; виділення культур амеб на поживних середовищах; метод непрямої імунофлуоресценції

 

 

так. Діагноз підтверджено:

 

так так. Діагноз підтверджено: ні

- диференціальний діагноз із менінгоенцефалітами іншої етіології (бактеріальні, вірусні), герпетичною інфекцією, аденовірусною інфекцією, травматичними ушкодженнями рогівки, цитомегаловірусною інфекцією

- визначення остаточного діагнозу із зазначенням форми, тяжкості, перебігу, ускладнень

 

 

Лікування:

 

 

- полієнові антибіотики: амфотерицин В (амфостет, фунгілін, фунгізон) внутрішньовенно у добовій дозі 1 мг/кг маси тіла, у подальшому дозу препарату знижують до 0,1 мг/кг, вводять інтратекально і в шлуночки; при очній формі амфотерицин застосовують місцево, проводять трансплантацію рогівки

 

 

Одужання: виписування

 

Диспансеризація:

 

- за клінічними показаннями: у невропатолога та офтальмолога

 

Схема діагностики та лікування ангіни (Angina)

Епідеміологічний анамнез:

 

так. Клінічні ознаки: ні

ні

так

так, ангіна. Верифікація діагнозу: ні

 

y

 

 

так. Діагноз підтверджено: ні

 

 

 

Лікування:

 

 

Одужання: виписування

 

Диспансеризація:

 

 

Схема діагностики та лікування вірусного гепатиту А (Hepatitis virosaе A)

Епідеміологічний анамнез:

 

ні

так. Клінічні ознаки:

- гострий початок, початковий період триває 5-7 днів; - наявність продрому (грипоподібний, диспепсичний варіанти); - потемніння сечі, пожовтіння слизових оболонок, потім шкіри, знебарвлення калу; - наявність гепатомегалії, іноді спленомегалії; - жовтяничний період від декількох днів до 1-2 тижнів; - жовтяниця швидко наростає, після її появи самопочуття покращується; - переважання легких форм

н ннннннн ні

 

так, вірусний гепатит А. Верифікація діагнозу: ні

- ІФА - виявлення антитіл до вірусу класу IgM (для ретроспективних досліджень – антитіл класу IgG); відсутність у крові маркерів інших гепатитів; біохімічне дослідження крові (білірубін, АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ГТПД, лужна фосфатаза, диспротеінемія), характерна помірна гіпербілірубінемія та гіперферментемія, які швидко зменшуються, значне підвищення тимолової проби; загальний аналіз крові (лейкопенія, тромбоцитопенія, відносний лімфомоноцитоз); сеча - білірубінурія; кал - відсутність стеркобіліну

 

так так. Діагноз підтверджено: ні

		- диференціальний діагноз із іншими жовтяницями (гемолітичною, механічною), лептоспірозом, малярією, інфекційним мононуклеозом, функціональними гіпербілірубінеміями, харчовими токсикоінфекціями, грипом, псевдотуберкульозом, медикаментозними жовтяницями
	- визначення клінічної форми, тяжкості, наявності ускладнень, супутньої патології, циклічності перебігу

 

 

 

Лікування:

- базисна терапія: дієта № 5 із підвищеною кількістю рідини; постільний режим до посвітління і збільшення об’єму сечі; дезінтоксикація (ентеросорбенти, 5-10 % розчин глюкози, ізотонічний розчин хлориду натрію тощо); - препарати, що поліпшують обмін речовин (аскорбінова кислота, кокарбоксилаза, пангамат кальцію); - імунокорегувальна терапія (мефенамінова кислота, кверцитин); - ферментні препарати, гепатопротектори; - симптоматична терапія

 

 

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики; - нормалізація лабораторних показників

 

 

Диспансеризація:

- спостереження протягом 3 місяців (огляд, біохімічне дослідження крові: білірубін, його фракції, активність ферментів, сулемова і тимолова проби)

 

Схема діагностики та лікування вірусного гепатиту В (Hepatitis virosae B)

Епідеміологічний анамнез:

 

Н

 

ні

так. Клінічні ознаки:

- поступовий початок хвороби, погіршення загального стану; наявність продрому: артралгічний, диспепсичний, астеновегетативний, грипоподібний, змішаний варіанти, що тривають 2 тижні та більше; наявність гепатомегалії, іноді спленомегалії, свербіння шкіри; брадикардія, гіпотензія; повільне наростання жовтяниці з погіршенням стану, тривалість жовтяниці більше 1 місяця; пожовтіння слизових оболонок, шкіри, різноманітні висипання (частіше уртикарні); потемніння сечі, знебарвлення випорожнень; переважання тяжких форм; частий розвиток рецидивів; виражений астенічний синдром під час всього перебігу хвороби; перехід у хронічну форму; жовтяничний період від декількох днів до 1-2 тижнів

 

так. Вірусний гепатит А. Верифікація діагнозу ні

 

так, вірусний гепатит В. Верифікація діагнозу:

- виявлення НВsAg, anti-HBs, HBeAg, anti-HBe, anti-HBc IgM (ІФА); ПЛР; висока тривала гіпербілірубінемія; гіперферментемія - збільшення АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ГТПД, лужної фосфатази; зниження рівня протромбіну, показника сулемової проби, вмісту альбумінів; у крові лейкопенія, тромбоцитопенія, відносний лімфоцитоз

 

- диференціальний діагноз із іншими різновидами вірусного гепатиту, з іншими жовтяницями (функціональними, гемолітичною, механічною), лептоспірозом, малярією, інфекційним мононуклеозом, хронічними ураженнями печінки

так

- формулювання остаточного діагнозу із визначенням форми хвороби, тяжкості, ускладнень

так. Діагноз підтверджено: ні

 

 

Лікування:

- базисна терапія: дієта № 5 або 5а (при ураженні підшлункової залози) із підвищеною кількістю рідини до 3 л на добу, постільний режим до просвітління сечі та збільшення її кількості; вітаміни (комплекс: vit C - 300 мг, vit PP - 60мг, vit B1, B2, B6 по 6мг); дезінтоксикаційна терапія: ентеросорбенти (СКН, карбосфер, ентеросгель, полісорб, полікарая, карбосилан), розчини: глюкоза з панангіном та інсуліном, Рінгера та ін.; при тяжкому перебігу: глюкокортикоїди (загроза розвитку гепатонекрозу); гінколід В (при ДВЗ-синдромі); антилімфоцитарний гамаглобулін (загроза розвитку гепатонекрозу); імуностимулятори; гепатопротектори: кверцетин, конвафлавін, карсил, легалон, дафлон, камефлон; апаратне лікування: гемосорбція, біосорбція, гемодіаліз, плазмоферез; гіпербарична оксигенація 1,5-2 атм 45 хвилин протягом 7-10 днів

 

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики, нормалізація лабораторних показників (зниження рівня білірубіну, трансаміназ)

 

Диспансеризація

Диспансеризація:

- перший огляд не пізніше 5-10 днів після виписки, краще в стаціонарі, де перебував хворий на лікуванні: при сприятливому перебігу - спостереження в КІЗі поліклініки в динаміці протягом 3-6 місяців (огляд, контрольні лабораторні дослідження)

 

 

Схема діагностики та лікування вірусного гепатиту Д (Hepatitis virosae D)

Епідеміологічний анамнез:

 

ні

так. Клінічні ознаки:

- може бути в формі коінфекції, коли перебігає одночасно з вірусним гепатитом В, та суперінфекції, коли нашаровується на вірусний гепатит В. Особливості вірусного гепатиту Д при коінфекції:продромальний період проходить за грипоподібним або диспепсичним варіантами; тяжкий перебіг супроводжується геморагічним та анемічним синдромами; часті ускладнення, які супроводжуються ознобом; домінує холестаз з високими показниками білірубіну; часто затяжний перебіг. Особливості вірусного гепатиту Д при суперінфекції:хронізація процесу за типом хронічного активного гепатиту; у 1/3 розвивається портальна гіпертензія; переважає холестаз; артралгії; уртикарна висипка; стійка гепатоспленомегалія; в 1/3 хворих постійно рецидивний перебіг (2-3 рази на рік); рання поява позапечінкових ознак ураження печінки; швидко формується цироз печінки, висока летальність. Загальні симптоми для обох форм:потемніння сечі; пожовтіння слизових оболонок, шкіри; знебарвлення калу; гепатомегалія, інколи спленомегалія; брадикардія, гіпотонія

н ннннннн ні

 

ні

так, вірусний гепатит Д. Верифікація діагнозу:

- виявлення антигенів вірусу (HDVAg); виявлення антитіл до вірусу (anti-HDV IgM); при коінфекції-виявлення антигенів та антитіл до вірусів гепатиту В і Д (HBsAg, anti-HBe IgM, HDVAg, anti-HDV IgM); при суперінфекції виявляються – HDVAg, anti-HDV IgM і відсутність anti-HBe ІgM (ІФА), ПЛР

- диференціальний діагноз із іншими вірусними гепатитами, з іншими жовтяницями (гемолітичною, механічною), лептоспірозом, малярією, інфекційним мононуклеозом, функціональними гіпербілірубінеміями, хронічними ураженнями печінки

 

 

так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення клінічної форми, типу вірусу, тяжкості, періоду, ускладнень, супутньої патології

 

так

Лікування:

- базисна терапія: дієта № 5 із підвищеною кількістю рідини, постільний режим до просвітлення і збільшення кількості сечі; вітамінотерапія; дезінтоксикація: ентеросорбенти, розчини внутрішньовенно; противірусні препарати: рекомбінантний інтерферон альфа-2b (інтрон-А, пегінтрон, лаферон, роферон тощо); гепатопротектори

 

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики; - нормалізація лабораторних показників

 

Диспансеризація:

- через 10 днів після виписки – огляд лікарем стаціонару; далі спостереження в КІЗі, де обстежуються через 1, 3, 6 місяців, за необхідності через 9 і 12 місяців (клінічний огляд, біохімічне дослідження крові на білірубін та його фракції, АлАТ, АсАТ, сулемова і тимолова проби); за наявності ускладнень тривалість диспансеризації визначається індивідуально

 

Схема діагностики та лікування вірусного гепатиту C (Hepatitis virosaе C)

Епідеміологічний анамнез:

 

ні

так. Клінічні ознаки:

- початок поступовий, дуже рідко гострий; варіанти продромального періоду: диспепсичний, катаральний, змішаний, його тривалість – 1 тиждень; у жовтяничному періоді - гепатомегалія, рідше - спленомегалія, інколи - підвищення температури протягом 3-7 днів до субфебральних цифр; тривалість жовтяничного періоду – 2-3 тижні; позапечінкові ураження і артрит, гломерулонефрит, апластична анемія, вузликовий періартеріїт, змішана кріоглобулінемія; перехід у хронічні форми; виникнення загострень та рецидивів

н ннннннн ні

 

 

так

так, вірусний гепатит С. Верифікація діагнозу: ні

- полімеразна ланцюгова реакція – виявлення РНК вірусу, виявлення антитіл методом ІФА в сироватці крові; в аналізах крові - лейкопенія з відносним лімфо- і моноцитозом; збільшення вмісту білірубіну за рахунок прямої фракції, підвищення активності АлАТ, підвищення показника тимолової і зниження сулемової проб; уробілінурія, пізніше - білірубінурія, відсутність стеркобіліну в калі

 

ні

- диференціальний діагноз із ГРВІ, харчовими токсикоінфекціями, гострими кишковими інфекціями; у жовтяничному періоді з іншими вірусними гепатитами, цитомегаловірусною інфекцією, герпесом, гемолітичними, медикаментозними, токсичними жовтяницями, лептоспірозом, малярією, інфекційним мононуклеозом, обтурацією жовчовивідних шляхів

так. Діагноз підтверджено:

 

- визначення кінцевого діагнозу з урахуванням синдрому, тяжкості, форми, ускладнень

 

 

Лікування:

 

- госпіталізація обов’язкова; постільний режим до появи сечової кризи (посвітління сечі та збільшення її кількості); дієта № 5 з великою кількістю рідини; етіотропне: рекомбінантний інтерферон альфа-2b (інтрон-А, пегінтрон, лаферон, роферон тощо, залежно від генотипу вірусу); патогенетичне: ентеросорбція (СКН, карбосфер, ентеросгель, полісорб, карбосілан), дезінтоксикація (розчини глюкози, Рінгера та інші); імуномодулятори; гепатопротектори; симптоматичне: холекінетики, спазмолітики

 

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики; - нормалізація лабораторних показників

 

 

Диспансеризація:

- спостереження лікаря КІЗу або дільничного лікаря під контролем і керівництвом інфекціоніста при залишкових явищах хвороби протягом 3 місяців - огляд, контрольні лабораторні дослідження

 

 

Схема діагностики та лікування вітряної віспи (Varicella)

Епідеміологічний анамнез:

 

 

 

ні

так. Клінічні ознаки:

- початок поступовий з помірно вираженої слабості, нездужання, субфебрильної температури; поява на шкірі везикульозної екзантеми: уражаються в першу чергу живіт, плечі, груди, верхні та нижні кінцівки, потім обличчя та волосиста частина голови; періодичність висипань з інтервалом у 24-48 годин; нові елементи з’являються між старими і загальна їх кількість збільшується; спочатку з’являється пляма овальної форми діаметром від 5 до 10 мм, потім у центрі плями з’являється папула, котра перетворюється у везикулу, заповнену прозорою рідиною; везикули мають різноманітну форму (округлу, овальну) та розміри від 8 до 10 мм, ненапружені; після другої доби на місці везикули утворюється кірка, яка з 6-8-го дня відпадає, не залишаючи після себе рубців, іноді вміст везикули мутніє, утворюється пустула; поява везикульозної енантами на слизових оболонках; енантема локалізуються на твердому піднебінні, на слизових оболонках щік, яснах, язиці, на задній стінці глотки, а у дівчат може з’являтися на слизових оболонках статевих органів; вітрянкові везикули швидко пошкоджуються і утворюють невеликі поверхневі ерозії

н ні

ні

 

 

 

так

 

 

- фарбування вмісту пухирців або пустул за Романовським та мікроскопія (виявлення тілець Арагона); ІФА; РЗК з 4-кратним збільшенням титру антитіл; ПЛР

так, вітряна віспа. Верифікація діагнозу:

 

 

так. Діагноз підтверджено: ні

- визначення кінцевого діагнозу з урахуванням тяжкості, форми, ускладнень

- диференціальний діагноз із везикульозним рикетсіозом, герпетичною інфекцією, оперізувальним герпесом, укусами комах, кліщів, бліх

 

 

Лікування:

- постільний режим терміном на 1 тиждень; місцево 5-10 % розчин марганцевокислого калію або 1 % розчин діамантового зеленого; етіотропна терапія (тяжкий перебіг та генералізовані форми): в/в відарабін у дозі 15 мг/кг на добу у вигляді тривалої (близько 12 годин) внутрішньовенної інфузії; лейкоцитарний людський інтерферон, реаферон, імуноглобулін; полівітаміни, десенсибілізуючі та симптоматичні засоби; при наявності пустульозної висипки - антибіотики

 

Одужання: виписування

- зникнення клінічної симптоматики, але не раніше 5-го дня з моменту останніх висипань; нормалізація лабораторних показників

 

 

Диспансеризація:

	- за клінічними показаннями (генералізовані форми)

Схема діагностики та лікування волинської гарячки (Febris wolhynica seu quintana)

Епідеміологічний анамнез:

 

ні

так. Клінічні ознаки:

- раптовий початок, озноб, підвищення температури, гарячка зворотного типу (до 3-8 нападів); - після нападу – період апірексії (3-8 днів); - слабість, сильний головний біль, біль у ногах, попереку, спині, в очних яблуках; - під час огляду: гіперемія обличчя, ін’єкція судин склер, регіонарний лімфаденіт; - з’являється макульозно-папульозна висипка на тулубі, потім на кінцівках, окремі плями зливаються в еритематозні поля; - тахікардія, зниження артеріального тиску; - збільшення печінки і селезінки (з 3-4-ї доби); - перебіг захворювання у вигляді нападу, тривалість якого біля 5 діб

н ннннннн ні

 

 

так, волинська гарячка. Верифікація діагнозу: ні

 

- виділення збудника (культивування рикетсій на курячому ембріоні або на культурах тканин); - серологічне дослідження: РЗК із специфічним антигеном (титри 1:32-1:64); РНГА, ІФА, ПЛР; - загальний аналіз крові: нейтрофільний лейкоцитоз, прискорення ШОЕ; - аналіз сечі: білок, циліндри, еритроцити, лейкоцити

 

 

так так. Діагноз підтверджено: ні

- диференціальний діагноз із іншими рикетсіозами, геморагічними гарячками, черевним тифом, паратифами А і В, епідемічним висипним тифом, плямистою гарячкою Скелястих гір, малярією

- формулювання остаточного діагнозу із визначенням форми, тяжкості, ускладнень

 

 

Лікування:

- обов’язкова госпіталізація; - постільний режим весь період гарячки; - дієта № 5; - антибіотики (тетрацикліни, фторхінолони, цефалоспорини, макроліди); - патогенетична терапія (дезінтоксикація, десенсибілізація); - вітамінотерапія; - симптоматична терапія

 

 

Одужання: виписування

	- зникнення клінічної симптоматики; - нормалізація лабораторних показників

 

Диспансеризація:

	- спостерігається лікарем-інфекціоністом протягом 1 місяця з контролем показників крові і сечі

 

 

Cхема діагностики та лікування паратифів А та В (Paratyphus A et B)

Епідеміологічний анамнез:

- протягом попередніх 10 днів було: вживання води із відкритих водойм, колодязної, технічної; вживання некип’яченого молока, немитих фруктів та овочів; контакт з особами, що мали гарячкові стани

 

 

так, паратиф А. Клінічні ознаки: ні

 

ні

 

 

так ні, паратиф В. Клінічні ознаки:

- гострий початок з явищ гастроентериту; гарячка ремітивна, нетривала; - виражений озноб, пітливість; інтоксикаційний синдром – у початковий період (3-5 днів); тифозний статус відсутній; характерний вигляд язика (потовщений, сухий, з відбитками зубів, вкритий сіро-бурим нальотом); розельозний висип, яскраво-рожевий (тулуб, кінцівки, обличчя), з’являється на 4-7-й день, інколи в перші дні хвороби, поліморфний, часто густий, розмір елементів більший, ніж при паратифі А; гепатоспленомегалія

 

 

ё

 

` так, паратиф А. Верифікація діагнозу: так, паратиф В

- бактеріологічне дослідження (гемо-, копро-, урино-, білі-, розеоло-, мієлокультури); серологічні дослідження: РНГА з О-, Н-, Vi-антигенами (діагностичний титр з О-і Н Аg-1:20, з Vi Ag-1:40); РНГА методом парних сироваток (збільшення титру антитіл у 4 і більше разів); РА Відаля; ІФА

 

Ні ні

так. Діагноз підтверджено: ні

	- формулювання діагнозу з зазначенням форми, ступеня тяжкості, ускладнень		- диференціальний діагноз із ГРВІ, пневмонією, малярією, лептоспірозом, черевним тифом, висипним тифом, інфекційним мононуклеозом, сепсисом

 

 

Лікування:

- обов’язкова госпіталізація; режим-постільний (до 10-го дня нормальної температури); дієта № 4, 4б; антибактеріальна терапія до 10-го дня нормальної температури (левоміцетин, ампіцилін, бактрим, рифампіцин, фторхінолони); патогенетична терапія: детоксикація (розчини полііонні, Рінгера, глюкози, реополіглюкін); - підвищеня резистентності організму (імуномодулятори, вітаміни); лікування ускладнень

 

 

Одужання: виписування

	- клінічне одужання: негативні результати триразового бактеріологічного дослідження калу і сечі та одноразового-жовчі на 21-й день нормальної температури; при позитивному бактеріологічному аналізі – лікування в стаціонарі

 

 

Диспансеризація:

- недекретовані особи: протягом 3 місяців у КІЗі (термометрія, бактеріологічне дослідження калу, сечі, жовчі); на обліку в СЕС – 2 роки. Декретовані особи: протягом 2 років у КІЗі (термометрія, бактеріологічне дослідження калу, сечі, жовчі); облік у СЕС – протягом всього життя

Cхема діагностики та лікування амебіазу (Аmoebiasis)

Епідеміологічний анамнез:

- наявність контакту з хворим на амебіаз; перебування в місцевостях з тропічним або субтропічним кліматом, у населених пунктах із несприятливими санітарними умовами (Крим, Грузія, Вірменія, Туркменістан, Киргизстан); проживання в умовах із незадовільним санітарним станом; вживання води, овочів, фруктів без належної термічної обробки; недотримання правил особистої гігієни

 

 

так. Клінічні ознаки: ні

- кишкова форма:початок поступовий (маловиражені симптоми загальної інтоксикації, температура субфебрильна); помірно виражені болі (більше у правій здухвинній ділянці), бурчання в животі (на 5-7 –й день хвороби), зниження апетиту; понос до 10-20 разів на добу; кал типу “малинового желе” (велика кількість склоподібного слизу з кров’ю); спазм сліпої та висхідної кишки; тенезми, несправжні поклики на низ; невідповідність між кишковими розладами та задовільним самопочуттям. Позакишкові форми - абсцес печінки:гострий початок, висока гарячка гектичного або неправильного типу, озноби, пітливість, печінка збільшена, болюча; правобічна пневмонія або ексудативний плеврит; абсцес легень:гарячка, біль у грудях, кашель, кровохаркання, багато харкотиння шоколадного кольору; шкірна форма:у перианальній ділянці, на промежині та сідницях ерозії та виразки (глибокі, з чорнуватими краями, малоболючі, смердючі). Зрідка бувають: абсцеси мозку, нирок, менінгоенцефаліт

 

 

 

 

 

так так, амебіаз. Верифікація діагнозу: ні

- диференціальний діагноз із шигельозом, балантидіазом, трихоцефальозом, гіменолепідозом, стронгілоїдозом, гострим апендицитом, дисбактеріозом, НВК, раком товстої кишки, поліпозом товстої кишки, вторинними ентероколітами, ехінококозом, раком печінки, абсцедуючими пневмоніями

- паразитоскопія калу, матеріалу з дна виразки, харкотиння (тканинна форма амеби при гострому та підгострому перебігу хвороби); - серологічні методи РНГА, ІФА, РЗК (при наростанні титру антитіл у 4 та більше разів); - ректороманоскопія (при кишковій формі): виразки діаметром 10-20 мм, краї набряклі, підриті, оточені зоною гіперемії, дно вкрите гноєм, некротичими масами

 

 

ні

 

так. Діагноз підтвержено:

		- формування остаточного діагнозу із визначенням форми, ступеня тяжкості, ускладнень

 

 

Лікування:

 

- госпіталізація хворого; амебоциди: непрямої дії (тетрациклін), прямої (ятрен, дийодохін), тканинні (делагіл, амбільгар, дигідроеметин), універсальні (метронідазол, мератин, фурамід); вітамінотерапія; імуностимулятори; десенсибілізувальні засоби. При шкірній формі: місцеве лікування - 10 % хініафонова мазь

 

Одужання: виписування

- клінічне одужання; за відсутності паразитів у калі (3 негативних результати аналізу з інтервалом у 2-3 дні)

 

Диспансеризація:

- спостереження протягом 6-12 місяців; дослідження калу на цисти – щомісяця; медичне обстеження – раз у квартал; санація носіїв – 2 рази на рік; декретована група на диспансерному нагляді – до повної санації