Вивчення літератури, документів і результатів діяльності.

Вивчення літератури – один із найбільш широко розповсюджених методів одержання первинної інформації на різних стадіях дослідження для попереднього ознайомлення з об’єктом. Служить для аналізу історії і сучасного стану проблеми, дає можливість відтворити відоме від невідомого, вивчити мало опрацьовані і дискусійні положення, різні точки зору, створити первинне уявлення про проблему і шляхи її розв’язання, виявити «білі плями» і неясності в опрацюванні питання.

Вивчення літератури і документальних матеріалів продовжується в процесі всього дослідження, однак на різних етапах дослідження зазначений метод виконує різні функції. Наприклад, на початку дослідження він допомагає ознайомитися з сучасним станом проблеми, сформулювати базову педагогічну концепцію, виявити суперечності у досліджуваній проблемі, виділити відоме від невідомого тощо.

На наступних етапах дослідження використання цого методу допомагає дослідникові уточнити і відкоригувати гіпотезу дослідження, його завдання та логіку всього дослідження.

Основними завданнями вивчення літератури є:

1) ознайомлення з матеріалами по темі наукового дослідження, їх класифікація, відбір найбільш цікавих досліджень, основних фундаментальних праць; основоположних результатів; при цьому треба вивчити літературу не лише по «вузькій» темі наукового дослідження, а й по близьких темах;

2) виявлення найбільш цікавих напрямів досліджень, недостатньо висвітлених, які могли б стати темою дослідження;

3) формування напряму наукового дослідження, характеристика методу і основних розділів теоретичної та експериментальної частини роботи; огляд повинен закінчуватися самою першою редакцією орієнтованого плану роботи;

4) одержання вихідного матеріалу для написання частини роботи, складання анотованого покажчика статей і книг.

Джерелом фактичного матеріалу для педагогічного дослідження служить документація навчальних закладів: контрольні й перевіркові роботи, твори, протоколи педагогічних рад тощо. Вивчення результатів діяльності учнів дає можливість судити про досягнутий ними рівень освіченості або вихованості, про труднощі в засвоєнні матеріалу і їхніх причинах, тенденції зміни характеру і результатів діяльності в процесі досягнення поставлених цілей..

Педагогічні документи можна поділити на дві групи: документи що були підготовлені без участі дослідника (протоколи педагогічних рад тощо); документи, що були підготовлені за дорученням дослідника (творчі роботи учнів тощо).

5.2. Метод педагогічних спостережень – цілеспрямований і планомірний процес збирання інформації шляхом прямої і безпосиредньої реєстрації дослідником виховних процесів або явищ. Дає можливість одержати дані, необхідні для подальших теоретичних побудов і їх наступної перевірки на досвіді, забезпечує теоретичне дослідження емпіричною інформацією, перевіряє адекватність і істинність теорії на практиці, дає можливість вивчити об’єкти в їхній цілісності, в природному функціонуванні. Спостереження повинно привести до формулювання гіпотез, їх уточнення, переходу в теорію, яка пояснює явища. З його допомогою перевіряються також одержані гіпотези, висновки і кінцеві результати всього циклу дослідження. Спостереження відрізняється від звичайної фіксації фіксації явищ систематичністю, цілеспрямованістю, опорою на певну педагогічну концепцію.

В педагогіці метод спостереження передбачає цілеспрямований, планомірний і систематичний пошук і фіксацію проявів психолого-педагогічних явищ і процесів. Особливостями спостереження як наукового методу є:

– спрямування до зрозумілої, конкретної мети;

– планомірність і систематичність;

– об’єктивність у сприйманні об’єкта вивчення і його фіксації;

– збереження природного перебігу психолого-педагогічних процесів.

Спостереження може бути: цілеспрямованим і випадковим; суцільним і вибірковим; безпосиреднім і опоседкованим; тривалим і короткочасним; відкритим і прихованим; констатувальним і оцінювальним; неконтрольованим і контрольованим; каузальним і експериментальним; польовим і лабораторним.

Тривале планомірне діагностичне спостереження за станом навчання і виховання дітей і молоді та управління навчально-виховним процесом шляхом своєчасного інформування учасників за можливе настання несприятливих, критичних або неприпустимих ситуацій називається педагогічним моніторингом. Моніторинг включає діагностику, прогнозування і корекцію професійного розвитку особистості і процесу освіти.

Важливим методом дослідження в педагогіці вмступає самоспостереження. Під самоспостереженням розуміють використання показів, об’єктом яких є сам суб’єкт, його свідомість і переживання.

Самоспостереження слід відрізняти від методу самозвіту. Якщо перший метод спрямований на відображення свідомістю явищ у самому собі, тобто є механізмом самосвідомості, то другий передбачає аналіз діяльності і її результатів. Застосування даного методу є виключно плідним для підвищення ефективності досліджуваної діяльності.

В практиці дослідження проблем педагогіки широко застосовується метод вивчення та узагальнення педагогічного досвіду. Цей метод дає можливість виявити наявний рівень навчально-виховної роботи, її сильні і слабкі сторони. Вивчення прогресивного педагогічнолго досвіду дає можливість встановити закономірності педагогічного процесу, елементи педагогічної культури і майстерності, новаторства викладачів. Об’єктом вивчення може бути масовий досвід (для вивчення провідних тенденцій), негативний досвід (для виявлення характерних недоліків і помилок), передовий досвід, знайдений у масовій практиці.

Науково-педагогічна експедиція – метод педагогічного дослідження, який дає можливість одержати інформацію для глибокого і всебічного вивчення навчально-виховної роботи з учнями на місцях – в масовій школі, в умовах, які максимально наближаються до реальності. Експедиція дає можливість за короткий строк зібрати всебічний матеріал, надати безпосиредню допомогу вчителю на місці, активно вплинути на шкільну практику з метою її вдосконалення, надати методичну допомогу школі. Як правило, в експедиції беруть участь фахівці з різних гелузей педагогічної науки: дидакти, методисти, школознавці, що дає можливість всебічно і цілісно вивчити навчально-виховний процес.

Бесіда як метод педагогічного дослідження. Бесіда один з основних дослідницьких методів педагогіки і психології, який передбачає одержання інформації про явище чи процес, що вивчається, в логічній формі як від досліджуваної особистості, членів групи, яка вивчається, так і від навколишніх людей. Бесіда дає можливість глибше пізнати психологічні особливості особистості людини, характер і рівень її знань, інтересів, мотивів дій і вчинків шляхом аналізу даних, одержаних у відповідях на поставлені і попередньо продумані запитання. Сама бесіда відрізняється порівняно вільною побудовоюплану, взаємним обміном думками, оцінками, пропозиціями і припущеннями. За допомогою бесіди можна зібрати достатню кількість фактів, які стосуються переконань, прагнень, ставлення до навколишньої дійсності і подій, що відбуваються, умов життєдіяльності досліджуваної особи, класу, групи, колективу. Бесіда проводиться у формі особистого спілкування за спеціально складеною програмою.

5.3. Метод опитування в структурі педагогічного дослідження. Методи опитування психолого-педагогічного дослідження являють собою письмові або усні, безпосиредні або опосередковані звернення дослідника до респондентів із запитаннями, зміст відповідей на які розкриває окремі сторони проблеми вивчення. До цих методів вдаються в тих випадках, коли джерелом необхідної інформації виступають люди – безпосиредні учасники педагогічних процесів і явищ, які вивчаються. За допомогою методів опитування можна дістати інформацію як про події, так і про думки, оцінки, переваги опитуваних.

Методи опитування в педагогічних дослідженнях застосовуються в таких формах: інтер’ю (усного опитування), анкетування (письмове опитування), експертне опитування, тестування (із стандартизованими формами оцінки результатів опитування), а також використання соціометрії, яка дає можливість виявляти міжособистісні стосунки в групі людей.

Інтерв’ю – метод одержання інформації шляхом безпосиредньої цілеспрямованої бесіди інтерв’юера з респодентом. В залежності від мети опитування розрізняють документальне інтерв’ю, коли опитування учасників або свідків здійснюється з метою відтворення минулих фактів; інтерв’ю думок і ставлень, коли за допомогою інтерв’ю намагаються з’ясувати думки і ставлення людей до подій, що відбуваються, або явищ соціальної дійсності. За формою запитань: формалізоване (стандартизоване) інтерв’ю, коли формування запитань,їх число й альтернативи відповідей, кодування і форма запису передбачаються зазделегідь і строго фіксуються; неформалізоване (нестандартизоване), коли запитання і відповіді на них не визначаються зазделегідь. За процедурою проведення: панельне, спрямоване на вивчення еволюції ставлень і думок якоїсь групи людей до тієї чи іншої події протягом певного інтервалу часу; групове, коли одночасно проводиться опитування невеликої кількості осіб з метою викликати дискусію в групі; клінічне, спрямоване на одержання найбільш повної і глибокої інформації про мотиви, установки, думки респодента; багаторазове, коли одна й та сама особа опитується кілька разів протягом тривалого часу; фокусоване, спрямоване на вивчення реакції певного суб’єкта на якісь стимули відомої педагогу-досліднику ситуації; неспрямоване, неформалізоване інтерв’ю, яке має своєю метою зняти внутрішню напругу респодента і добитися психотерапевтичного ефекту.

Ітрерв’ю допомагає одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів; дає змогу вести спостереження за їх психологічними реакціями. Воно ефективне в тих випадках, коли дослідник впевнений в об’єктивності відповідей опитуваного.

Анкетування – метод одержання інформації, яий грунтується на опитуванні людей для одержання відповідей про фактичний стан справ (наприклад, думок і ставлень різних груп учнів і учителів про різні сторони навчально-виховного процесу, про метод навчання). Метод анкетування використовується у випадках, коли досліджувану проблему важко вивчити іншими методами (наприклад, мотиви вибору учительської професії, ступінь задоволення цією діяльністю).

Тестування – дослідницький метод, який дає можливість з’ясувати рівень знань, умінь і навичок, здібностей та інших якостей особистості, а також їхню відповідність певним нормам шляхом аналізу способів виконання піддослідними ряду спеціальних завдань. Такі завдання прийнято називати тестами. Тест – це стандартизоване завдання або особливим чином пов’язані між собою завдання, які дають можливість досліднику діагностувати иіру вираженості досліджуваної властивості у піддослідного, його психологічні характеристики, а також ставлення до тих чи інших аспектів. В результаті тестування зазвичай одержують певну кількісну характеристику, яка показує міру вираженості досліджуваної особливості особистості. Вона має співвідноситися з встановленими для даної категорії досліджуваних нормами. Це означає, що за допомогою тестування можна визнасити наявний рівень розвитку певної властивості в об’єкті дослідження і порівняти його з еталоном або з розвитком цієї якості в досліджуваного в більш ранній період.

Педагогічний експеримент – загальнонауковий метод пізнання, який дає можливість обержати нові знання про причиннл-наслідкові відношення між педагогічними факторами, умовами, процесами за рахунок планомірногот маніпулювання однією або кількома дійсними (факторами) і реєстрації відповідних змін у поведінці об’єкта чи системи, які вивчаються.

В даний час педагогічна практика все більше спирається на наукові знання, тобто дані, добуті компетентними людьми, які застосовують спеціальні прилади, наукові методи пізнання. Одержання наукової інформації пов’язано з розв’язанням не лише тноретичних і логічних задач, а й емпіричних. Експеримент – один із спеціальних методів наукового пізнання в педагогіці. З його допомогою виявляються, старанно вивчаються і точно описуються факти, пов’язані з об’єктами вивчення.

Експеримент – метод збирання фактів у спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв педагогічних явищ, що вивчаються. Створюючи певні умови, дослідник дістає можливість, по-перше, дуже чітко знати ті фактори, які діяли в момент виникнення і перебігу педагогічного явища, яке вивчається. По-другн, встановлюються причини педагогічних явищ за рахунок розкриття впливу тієї чи іншої із створення умов. Це досягається шляхом послідовної зміни однієї з умов при збереженні незмінними всіх решта. По-третє, повторити досвід і таким чином нанромаджувати кількісні дані, на основі яких можна судити про типовість або випадковість педагогічних явищ.

Важливою перевагою методу експерименту є те, що дослідник не повинен тут займати пасивну позицію і чекати появи педагогічного явища, яке його цікавить. Оскільки під час експерименту дослідник сам створює умови, виникає можливість значно повніше враховувати ці умови, а також і той вплив, який вони чинять на піддослідного. Створення умов самим дослідником дає можливість багато разів їх повторювати. Таке багаторазовк повторення, з одного боку, виступає підтвердженням об’єктивності одержуваних результатів, а з другого – відкриває можливості для нагромадження фактів, а, отже, і можливості для їхньої кількісної оцінки.

За умовами проведення педагогічні експерименти класифікують на природні та лабораторні, а за ознаками мети – на констатувальні (діагностичні, контрольні), пошукові та формуючі (перетворювальні).

Природний експеримент проводиться в реальних для піддослідних умов діяльності, але при цьому створюється або відтворюється те явище, яке слід вивчати. Цей вид експерименту внаслідок того, що проводиться в звичайних умовах діяльності піддослідних, в обстановці навчально-виховного процесу, яку дослідник не може принципово змінювати введенням нового фактору педагогічного впливу, дає можливість замаскувати його зміст, мету і при цьому зберегти суть, яка полягає в активності дослідника у зміні умов виконання діяльності, яка вивчається. Таким чином, на першій стадії природного експерименту дослідник вивчає початковий стан діяльності – поведінку учнів, рівень сформованості в них знань, навичок, умінь або інших характеристик, які випливають зі змісту наукової роботи. Потім він один або спільно з колегами здійснюють спеціальні зміни в змісті, формах, методах або засобах діяльності, яка вивчається.

Після проведених змін знову вивчається, наприклад, рівень вихованості, розвитку або успішності навчання і робиться висновок про ефективність застосованої в природних умовах системи заходів. Одержані результати готові для безпосиреднього впровадження в педагогічний процес.

Лабораторний (штучний) експеримент здійснюється шляхом ізольовання явища, яке вивчається, до такого ступення, який дає змогу найповніше дослідити дію активного фактора педагогічного впливу. В навчальному колективі виділяється група піддослідних, з якими дослідник працює, застосовуючи спеціальні методи дослідження – бесіди, тестування, індевідуальне і групове навчання і спостерігає за ефективністю своїх дій. Після завершення експерименту порівнюються попередні і заново одержані результати. Ця форма експериментальних занять проходить у строго визначених і контрольованих умовах з відхиленням від усталених вимог традиційного навчально-виховного процесу (змісту дидактичного матеріалу, робочого плану, часових обмежень та ін.). Завдяки зазначеним умовам дослідник може маніпулювати з незалежними зміннами (активними факторами) та ізолювати педагогічні явища, що вивчаються (залежні змінні) так, аби вони виявлялися найчіткіше і дали матеріал для надійних вимірів. Разом з тим, штучність лабораторного експерименту та умови його проведення не дають змоги переносити отримані результати у навчально-виховний процес без додаткової їх перевірки у природних експериментах.