Метод вивчення психолого-педагогічної наукової й методичної літератури, архівних матеріалів

Вивчення психолого-педагогічної наукової й методичної літератури, рукописів, архівних матеріалів, матеріалів на магнітних й інших носіях, що містить факти, що характеризують історію й сучасний стан досліджуваного об'єкта, служить способом створення первісних подань і вихідної концепції про предмет дослідження, його сторонах і зв'язках, виявлення пробілів, неясностей у розробці обраної для вивчення проблеми. Ретельне вивчення літератури допомагає відокремити відоме від невідомого, зафіксувати вже розроблені концепції, установлені факти, накопичений педагогічний досвід, чітко окреслити грані предмета дослідження.

Робота над літературою починається зі складання бібліографії - списку підлягаючому вивченню добутків, їхнього переліку, наукового опису, приведення необхідних покажчиків. Бібліографія звичайно містить у собі книги, підручники, навчальні й учбово-методичні посібники, журнали, статті в збірниках наукових і методичних праць, тез доповідей на різного рівня конференціях, монографії, реферативні огляди, автореферати дисертацій й ін.

Для того щоб охопити основну літературу по обраному напрямку дослідження при роботі в бібліотеці використаються два найпоширеніші види каталогів (складених у певному порядку переліку літературних джерел): систематичний й алфавітний. У першому література розташована із проблем або наук, у другому - за алфавітом (прізвища автора або назві колективної монографії, підручника або навчального посібника). Поряд із цими джерелами, можна звернутися до довідково-бібліографічних покажчиків, електронним бібліотечним каталогам, інформації про вихідну літературу й рецензії на неї, а також до довідкового й бібліографічного апарата книг, наявних у розпорядженні самого дослідника.

Відомості про літературу виписуються звичайно на чітко й правильно заповнені картки (стандартний розмір 7,5х12,5 див), або вони можуть бути скомпоновані в окремий файл і зберігатися в пам'яті комп'ютера. Важливо точно вказати автора або редактор книги, статті, брошури; назва й рік видання; видавництво, тім, випуск і номер видання. Якщо потрібно використати окремі цитати, то й сторінки, на яких вони наведені. Корисно вказати й бібліографічний шифр видання.

 

Література:

1.Коханко О.М. Основи психолого-педагогічних досліджень. Хм.-2001р.

2. Цехмістер А.І. Основи психолого-педагогічних досліджень. К.-2000р.

3. В.В. Краевский. Методология педагогического исследования. – Самара: СамГПИ, 1994. – С.11.

 

ЛЕКЦІЯ 4. МЕТОДИ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Педагогічні дослідження

Після визначення логічної структури дослідження (формулювання теми, визначення об’єкта і виділення його предмета, обгрунтування гіпотези і побудови ланцюжка завдань тлщо) можна приступити до розв’язання поставлених завдань. Для розв’язання поставлених завдань дослідник має орієнтуватися на використання певної сукупності способів, засобів і прийомів наукового пізнання. Спосіб пізнання реальності, що вивчається, який дає можливість розв’язати завдання і досягти мети наукової діяльності, є методом наукового пізнання дійсності (методом дослідження).

У філософському розумінні під методом розуміють наукові теорії, перевірені практикою. Будь-яка така теорія при побудові інших теорій може виступати по суті у функції метода в даній або навіть вінших галузях знань. Метод також нерідко розглядається як сукупність прийомів практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих розв’язанню конкретної задачі в сфері освіти, певний комплекс інтелектуальних дій, логічних процедур, за допомогою яких дана наука передбачає встановити істину, перевірити чи спростувати її.

Під методом дослідження розуміють нормативну модель дійсності (в педагогіці –педагогічної), спрямованої на виконання певного наукового завдання, яка реалізується в сукупності прийомів і процедур. Чим багатший арсенал методів тієї чи іншої науки, тим успішніша діяльність науковців. В міру зростання складності наукових задач підвищується залежність одержаних результатів від ступення опрацювання дослідницького інструментарію.

До характерних ознак наукового методу дослідження найчастіше відносять: об ’єктивність, відтворюваність, евристичність, необхідність, конкретність тощо.

Метод є не лише сукупність правил, прийомів, способів, норм, а й системою приписів, вимог, які повинні орієнтувати у вирішенні конкретного завдання, досягнення результату в будь-якій сфері діяльності.

Сукупність застосованих методів дослідження, а також порядок і правила їх застосування являють собою методику конкретного дослідження. Тому, перш ніж говорити про методику, необхідно проаналізувати систему методів педагогіки

Роль методів у розвитку науки величезна. І.Павлов говорив: «Метод – сама перша основна річ. Від методу, ід способу дії залежить вся серйозність дослідження. Вся справа в гарному методі. При гарному методі і не дуже талановита людина може зробити багато. А при поганому методі і геніальна людина працюватиме попусту – і не дістане цінних, точних даних». Можна твердити, що розвиток педагогіки як науки безпосиредньо залежить від її методичного оснащення. Тому кожен дослідник повинен розуміти реальні можливості науки, вміти обирати, а коли необхідно і опрацьовувати згідно з метою і завданнями дослідження конкретні методики. А для цього треба мати уявлення про систему методів педагогки як такої.

Приступаючи до дослідження дослідник має обрати сукупність методів, які придатні для розв’язання поставленої ним проблеми. Використання тих чи інших методів пізнання дійсності зумовлене світоглядною позицією дослідника – його поглядами на суть предмета дослідження, орієнтацією на визначення форм наукового знання, опрацьованістю і можливостями наявних методів. Дослідник має відібрати сукупність методів, які підходять до розв’язання сформульованої ним проблеми. Для розв’язання однієї проблеми застосовуються кілька методів,а не один. При цьому їхня сукупність повинна відповідати природі предмета, який вивчається. Вибір методів визначається специфікою обраної теми дослідження, його метою і завданнями. Вибрані адекватнозавданням методи і способи пошукової діяльності дають можливість втілити ідею і задум, перевірити гіпотези, розв’язати поставленні проблеми. Вони, як правило, специфічні на кожному з етапів дослідження.

Різноманітність видів педагогічної діяльності зумовлює широкий спектр методів дослідження, які можна класифікувати за різними основами (критеріями). За призначенням розрізняють в одному випадку методи збирання фактичного матеріалу, його таоретичноїінтерпритації, спрямованого перетворення. В іншому випадку виділяють методи діагностики, пояснення, прогнозування, корекції, статистичної обробки матеріалу тощо. За рівнем проникнення в суть виділяють групу методів емпіричного дослідження, яке грунтується на досвіді, практиці, експерименті, включаючи методи обробки матеріалів, і методи теоретичного дослідження, пов’язаного з абстрагуванням від почуттєвої реальності, побудовою моделей, проникнення в суть предмету вивчення.

В педагогіці поділ методів на емпіричні і теоретичні є досить умовним. Справа в тому що у методичній системі педагогіки загальнонаукові логічні методи дослідження (аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, класифікація тощо) органічно вплітаються в метод бесіди, експерименту, аналізу результатів діяльності і в інші традиційні методи цієї науки.