Модуль 1. Теорія безпеки та національна безпека України 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Модуль 1. Теорія безпеки та національна безпека України



ЗМІСТ

 

МОДУЛЬ 1. ТЕОРІЯ БЕЗПЕКИ ТА НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ  
Тема 1. Сутність і значення соціально-економічної безпеки у світовій економіці  
1.1. Виникнення науки про економічну безпеку  
1.2. Сутність і зміст економічної безпеки  
1.3. Економічні інтереси та загрози як складові економічної безпеки  
Тема 2. Складові соціально-економічної безпеки держави  
2.1. Формування соціально-економічної безпеки держави  
2.2. Основні складові соціально-економічної безпеки держави  
2.3. Методи забезпечення соціально-економічної безпеки в країні  
Тема 3. Економічна безпека України і засоби її досягнення  
3.1. Місце економічної безпеки в системі національної безпеки держави  
3.2. Державні органи, що забезпечують досягнення економічної безпеки України  
МОДУЛЬ 2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА ПІДПРИЄМСТВА  
Тема 4. Соціально-економічна безпека підприємства: поняття та способи досягнення  
4.1. Сутність і зміст економічної безпеки підприємства  
4.2. Реалізація економічних інтересів як основа забезпечення економічної безпеки підприємства  
4.3. Основні загрози економічної безпеки підприємства  
4.4. Елементи системи економічної безпеки підприємства  
Тема 5. Складові соціально-економічної безпеки підприємства та критерії її визначення  
5.1. Елементи системи економічної безпеки підприємства  
5.2. Узагальнююча оцінка рівня економічної безпеки підприємства  
Тема 6. Адаптація підприємства як спосіб забезпечення його економічної безпеки  
6.1. Загальна характеристика процесу адаптації підприємства  
6.2. Організація процесу адаптації підприємства  
6.3. Бюджетування процесу адаптації  
Тема 7. Розбудова служби безпеки на підприємстві  
7.1. Необхідність і сутність комплексної системи забезпечення економічної безпеки підприємництва  
7.2. Правові основи створення та функціонування служби безпеки підприємства  
7.3. Попереджувальна роботи служби безпеки підприємства  
  МОДУЛЬ 3. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ  
Тема 8. Рейдерство та запобіжні дії  
8.1. Сутність і класифікація рейдерства  
8.2. Методологія реалізації рейдерських операцій  

 

8.3. Способи протидії рейдерству  
Тема 9. Інформація з обмеженим доступом та комерційна таємниця  
9.1. Поняття, правові ознаки та види інформації  
9.2. Структурування інформаційних ресурсів підприємства  
9.3. Ознаки комерційної таємниці та особливості її захист  
9.4. Особливості обігу інформації з обмеженим доступом  
Тема 10. Взаємодія підприємств з контролюючими і правоохоронними органами  
10.1. Порядок і умови проведення перевірок підприємства контролюючими органами  
10.2. Особливості надання інформації з обмеженим доступом контролюючим органам  
10.3. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду  
Тема 11. Розслідування фактів порушень на підприємстві та формування юридичної відповідальності  
11.1. Розслідування фактів порушень на підприємстві  
11.2. Юридична відповідальність за порушення у сфері господарювання  
11.3. Адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна відповідальність у сфері бізнесу  
Список використаної літератури  

 

 

МОДУЛЬ 1. ТЕОРІЯ БЕЗПЕКИ ТА НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

Тема 1. Сутність і значення соціально-економічної безпеки у світовій економіці

 

1.1. Виникнення науки про економічну безпеку

1.2. Сутність і зміст економічної безпеки

1.3. Економічні інтереси та загрози як складові економічної безпеки

 

Тема 2. Складові соціально-економічної безпеки держави

 

2.1. Формування соціально-економічної безпеки держави

2.2. Основні складові соціально-економічної безпеки держави

2.3. Методи забезпечення соціально-економічної безпеки в країні

 

Рівень природних змін населення

Узагальнюючі показники рівня природних змін населення характеризуються наступними критеріями:

Рівень освіти

Рівень життя населення характеризується такими критеріями:

1. Доля населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум в країні (не повинен перевищувати 10% населення країни)

Ресурсно-виробнича безпека

Ресурсно-виробнича безпека – один з найважливіших напрямів економічної безпеки, оскільки у світі небагато держав, спроможних забезпечити повністю своє існування за рахунок власних ресурсів. Тому ресурси і володіння ними є однією з найважливіших причин виникнення конфліктів і протистоянь. Відсутність або неповна забезпеченість ресурсами спричиняє великі збитки економіці країни. Саме тому державне керівництво повинно знати, як уникнути загроз, які створює відсутність ресурсів, як попереджати такий розвиток держави, при якому вона через недостатність ресурсів змушена приймати рішення, що не відповідають її інтересам, загрожують суверенітету і державній цілісності.

Основні загрози у сфері ресурсної безпеки зосереджені у таких напрямах, як:

- рівень наявності та якості природних ресурсів, у т.ч. стратегічного характеру (наявність корисних копалин за видами, наявність водних, лісових, земельних ресурсів тощо);

- рівень росту/спаду промислового виробництва в країні (обсяг виробництва продукції, вага машинобудування та металообробки, вага зносу активної частини основних фондів).

Рівень наявності та якості природних ресурсів визначається шляхом розрахунку наступних індексів:

Індексу виробництва валового внутрішнього продукту в країні (через приріст реального ВВП; через приріст номінального ВВП; через приріст купівельної спроможності населення) (показники за кожним способом обчислення повинні перевищувати 1)

2. Індекс виробництва продукції машинобудування та металообробки до загального обсягу виготовленої продукції в країні (повинен становити близько 30% виготовленої продукції)

3. Індекс придатності активної частини основних фондів національної економіки країни (рівень придатності основного капіталу повинен бути не меншим ніж 50%, а індекс придатності повинен бути більшим за 1)

Продовольча безпека

Продовольча безпека – одна з основних умов існування людей, тварин і рослин. Вона отримує особливу актуальність в умовах стрімкого зростання кількості населення Землі. При цьому, виробництво продуктів харчування зростає повільнішими темпами. За даними ЮНЕСКО, близько 600 мільйонів людей щодня лягають спати голодними.

Наявність або відсутність продуктів харчування впливає на фізичний і психічний стан людей, від чого залежить соціальна, політична і економічна стабільність держави. Забезпеченість продуктами харчування залежить від багатьох факторів. На деякі з них людина зовсім не може впливати або впливає лише частково (погодні умови, сонячна активність, природні катаклізми тощо). Але необхідно пам’ятати, що однією з основних умов ефективного державного управління є передбачення, яке полягає у попередженні негативних наслідків зазначених явищ, створенні стратегічних резервів, у т.ч. продовольчих.

Різновидом продовольчої безпеки є питно-водна безпека, оскільки вода є однією з найважливіших потреб людини. Якщо без їжі людина може прожити близько 30 діб, то без води – не може прожити і трьох днів. Не зважаючи, що водою покрито близько 83% площі Землі, кількість питної води є обмеженої, тому за неї йде боротьба. З розвитком людства проблема питної води набуває все більшої значущості, оскільки її кількість і якість скорочуються та погіршуються. Владні державні структури повинні бути готовими до обґрунтування державної точки зору на питну воду і постійне постачання населенню конкретного регіону питної води.

Основними загрозами у наведеній сфері є недостача продовольства та води і погіршення кількісних та якісних характеристик населення країни з цієї причини.

Кількісні параметри виробництва найважливіших видів продовольства, достатні для забезпечення внутрішніх потреб населення країни необхідно формувати виходячи з науково-обґрунтованих обсягів виробництва їжі, резервів а також експортного потенціалу країни. При розрахунку показників наведеної групи варто враховувати медичні і біологічні норми і нормативи доцільності споживання. Основними критеріями продовольчої безпеки держави виступають:

Ступінь середньодушового задоволення потреб у сільськогосподарській продукції до якої відносяться хліб і хлібопродукти, картопля, молоко і молочні продукти, яйця, м'ясо, овочі (повинне бути не менше встановлених медичними нормами на особу).

Енергетична безпека

Енергетична безпека – це однин із основних напрямів забезпечення економічної безпеки держави, оскільки паливні ресурси відносяться до стратегічно-важливих. НТР призвела до різкого збільшення споживання енергоносіїв, що використовуються у виробництві та побуті. Обмеженість енергоресурсів призвела до підвищення цін на них і необхідності створення енергозберігаючих технологій. Це найбільш негативно позначилося на молодих і економічно-слабких державах. Відсутність достатньої кількості енергоносіїв створює надто небезпечну ситуацію, тому активізація розвідування і видобутку власних енергоресурсів є пріоритетом внутрішнього розвитку багатьох країн світу. Разом з тим, країни-постачальниці енергоресурсів часто нав’язують своїм споживачам політичні та економічні рішення, що не відповідають їх власним інтересам.

Забезпечення енергетичної безпеки досягається шляхом проведення єдиної державної політики і комплексу заходів законодавчого та іншого характеру щодо її реалізації, адекватної виявленим загрозам та дестабілізуючим факторам. В цьому зв’язку ключовим елементом розвитку економіки країни є підвищення ефективності паливно-енергетичних ресурсів, яке безпосередньо впливає на підвищення конкурентоспроможності національної економіки, шляхом зменшення виробництва і використання палива, зниження його імпорту, підвищення енергоозброєності суб’єктів господарювання, збільшення інновацій у цій сфері. Ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів сприяє покращенню екологічних параметрів через призму скорочення рівня шкідливих викидів.

Стан енергетичної безпеки можна охарактеризувати системою наступних показників:

Фінансово-грошова безпека

Фінансово-грошова безпека – різновид безпеки, який впливає на всі сфери економіки держави. В узагальнюючому вигляді під фінансовою безпекою розуміють наявність фінансових ресурсів, що забезпечує стійкий економічний розвиток господарської діяльності при наявності зовнішніх і внутрішніх загроз і небезпек. Оскільки гроші є еквівалентом вартості всіх товарів вони (через ціну) є силою, спроможною дестабілізувати положення в країні. Гроші – це не тільки паперові або металеві знаки обміну, купівлі і продажу, а ще й безготівкові розрахунки й цінні папери (акції, векселі, сертифікати, облігації тощо), що визначають фінансовий стан держави.

Основними загрозами у фінансово-грошовій сфері держави виступають:

- високі і нестабільні темпи інфляції в країні;

- нестабільність грошово-кредитної системи;

- великі зовнішні борги;

- відсутність інвестицій, спрямованих на відтворення і розвиток виробничого сектору економіки.

Оцінку рівня кризи в фінансово-грошовому секторі держави визначають за індикаторами, основними з яких є:

1. Співвідношення валового боргу держави до валового внутрішнього продукту (повинне становити не більше 25%).

2. Рівень інфляції держави (не повинен перевищувати 10%).

Науково-технічна безпека

Науково-технічна безпека представляє собою такий стан економіки, при якому забезпечується стійка підтримка науково-технічного потенціалу країни, можливість розробки нових науково-технічних досягнень і їх впровадження в національну економіку у інтересах прогресивного розвитку країни, а також незалежність її економічних інтересів відносно можливих внутрішніх і зовнішніх загроз і небезпек.

Під науково-технічною розуміється продукція, яка містить нові знання або рішення та використовується з метою підвищення ефективності суспільного виробництва. Під інноваційною розуміється продукція, створена на основі принципово-нових видів технології і обладнання, а також організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного, комерційного і іншого характеру, що сприяє просуванню товарів на ринок.

В умовах обмежених природних ресурсів роль науково-технічної та інноваційної сфер економічної безпеки зводиться до організації діяльності, що включає проведення прикладних досліджень і розробок з метою створення нових або вдосконалення існуючих засобів для досягнення конкретних результатів конкурентоспроможності економіки.

Індикативними показниками оцінки гостроти кризовості ситуації науково-технічної безпеки виступають:

1. Вага витрат на науку і наукове обслуговування в обсязі валового внутрішнього продукту (не менше 5%).

2. Вага науково-технічної та інноваційної продукції в загальному обсязі промислової продукції країни (не менше 17%).

3. Рівень інноваційної активності суб’єктів господарювання (не менше 10%).

4. Вага витрат на освіту (не менше 3%).

Кримінальна безпека

Кримінальна безпека – вид безпеки, який не має конкретного носія, проте сильно впливає на економічне положення держави (економічні злочини, криміналізація суспільства тощо) та її мешканців (вбивства, грабежі, крадіжки тощо). Одним із характерних проявів криміналізації суспільства є зростання частки тіньової економіки в сукупності економічної діяльності.

Тіньова економіка негативно впливає не тільки на загальний стан економічної безпеки, а і на її окремі складові (енергетичну, фінансово-грошову, соціально-демографічну). Непослідовна економічна політика сприяє посиленню тінізації виробництва та стану економіки держави. Так, за даними обстеження доходів і витрат 2025 домогосподарств України, яке проводилось під егідою Світового банку у всіх областях України та АР Крим, встановлено, що українці витрачали вдвічі більше грошей, ніж офіційно одержували.

Для визначення гостроти кризи в даному напряму економічної безпеки використовуються наступні критерії:

1. Індекс кількості зареєстрованих правопорушень на 1000 осіб (у т.ч. економічних) (не повинен перевищувати 10%).

2. Співвідношення розкритих правопорушень до зареєстрованих (у т.ч. економічних) (повинне становити 100%).

3. Кількість осіб, що здійснили правопорушення на 1000 осіб (не повинен перевищувати 10%).

4. Розкриття злочинів у розрізі їх видів (повинне становити 100%).

 

Таблиця опису робіт щодо адаптації

Найменування роботи Підрозділ-виконавець Тривалість роботи Вартість роботи Участь консультантів (експертів) Зв'язок з іншими видами робіт
           
           

 

Таблиця опису робіт може бути структурована за різними ознаками.

По-перше, роботи можуть бути визначені за видами укрупнених робіт, що сформульовані в таблиці адаптації. В цьому випадку в таблиці необхідно вказати підрозділ (гр. 2) у діяльності якого буде внесено зміни.

По-друге, роботи з адаптації можуть бути визначені по кожному структурному підрозділу у діяльність якого внесено зміни.

Після складання конфігуратора адаптації в процесі стратегічного і тактичного планування складають загальну схему адаптації, яка в письмовому вигляді повинна містити опис всього процесу змін. Неможливо допускати відхилень від прийнятої і затвердженої програми.

Загальна схема процесу адаптації має відповідати установленій формі, тобто містити стандартний набір розділів. Зміст стандартної схеми процесу адаптації представлений в табл. 6.5.

Таблиця 6.5.

Зміст загальної схеми процесу адаптації

Назва і зміст розділів Шифр
   
1. Опис процесу адаптації 1.1. Перелік підрозділів підприємства, що приймають участь в процесі адаптації 1.2. Характер змін у діяльності підрозділу та їхня локалізація 1.3. Перелік робіт щодо адаптації та терміни їхнього виконання 1.4. Виконавці робіт щодо адаптації та вимоги до їх кваліфікації 1.5. Опис результатів адаптації  
2. Організація контролю процесу адаптації 2.1. Терміни контролю процесу адаптації 2.2. Форми контролю процесу адаптації 2.3. Документи, що використовуються при організації контролю  
3. Послуги консультантів і експертів 3.1. Перелік організацій та спеціалістів, запрошених для консультування 3.2. Характер послуг консультантів та експертів  
Продовження табл. 6.5.
   
3.3. Форми організації співробітництва з експертами та консультантами  
4. Оцінка витрат на адаптацію підприємства 4.1. Кошторис витрат на проведення робіт, що складається в розрізі підрозділів підприємства, що приймають участь у адаптації 4.2. Джерела покриття витрат на адаптацію 4.3. Показники ефективності витрат на адаптацію  

 

Виходячи з запропонованої форми опису загальної схеми процесу адаптації, можна передбачити еволюцію цього процесу. Передбачається, що всі твердження, включені в загальну схему є вимогами, якщо вони не визначені як цілі. Розходження полягає в тому, що вимога повинна бути виконана обов’язково, а ціль допускає її досягнення з деяким наближенням.

 

Контроль за діяльністю СЕБ.

З метою підтримання високого рівня професіоналізму працівників СЕБ, дисципліни всього персоналу та забезпечення ефективної роботи служби безпеки в цілому, необхідне здійснення постійного контролю та аналізу результатів діяльності СЕБ. Для цього використовуються:

- регулярні поточні звіти СЕБ перед керівництвом фірми;

- звіти по захисту від конкретних загроз і вжиті заходи;

- аналіз звітів і вивід керівництва фірми про ефективність роботи СЕБ.

Важливим елементом підтримання високого професійного рівня працівників СЕБ є вдосконалення своїх ділових навичок, розширення знань, що досягається постійним підвищенням кваліфікації і перепідготовкою на відповідних курсах і вивченням спеціальної літератури.

Структура служби економічної безпеки, як уже говорилося, є специфічною для різних суб'єктів підприємницької діяльності. Вона залежить від розміру фірми, кількості зайняті на ній, характеру діяльності, ролі конфіденційної інформації (комерційної таємниці) тощо.

Служба економічної безпеки є найважливішим елементом комплексної системи економічної безпеки суб'єкта підприємництва. Якщо підприємство (фірма) невелике – доцільніше не створювати власну службу безпеки, а використовувати послуги відповідних охоронних і детективних агентств. У тому ж випадку якщо підприємство велике і використовує у своїй діяльності значні масиви конфіденційної інформації, то об'єктивно необхідне створення своєї служби безпеки.

Наведемо приблизну структуру служби економічної безпеки підприємства (фірми). Виділені блоки безпосередньо входять в службу економічної безпеки, а інші – тільки в межах питань, що знаходяться в компетенції СЕБ.

 


Рис. 7.1. Структура і взаємозв’язки служби безпеки великого підприємства

 

Дана структура передбачає організацію підрозділів, що займаються безпосереднім захистом основних об'єктів загроз і, одночасно, взаємодія з іншими структурними підрозділами фірми, від діяльності яких в тій чи іншій мірі залежить забезпечення економічної безпеки. Звичайно, така структура не є всеосяжною, проте, вона може бути використана як основа при створенні більш розгорнутої системи економічної (і загальної) безпеки. Практична діяльність служби економічної безпеки повинна ґрунтуватися на використанні типових схем, процедур і дій. Перш за все слід сказати про загальний алгоритм дій, на якому заснована робота служби безпеки. Він включає наступну послідовність операцій (рис. 7.2).

 
 

 

 


Рис. 7.2. Діяльність служби безпеки з нейтралізації загроз

Система запобіжних заходів включає діяльність з вивчення контрагентів, аналіз умов договорів, дотримання правил роботи з конфіденційною інформацією, захист комп'ютерних систем і т.д. Ця діяльність здійснюється регулярно і безперервно. Вона забезпечує захист економічної безпеки на основі постійно діючої системи організаційних заходів.

Однак навіть найкраща система запобіжних заходів не може передбачити, а тим більше подолати раптово виникаючі нестандартні загрози, які можу заподіяти значної шкоди фірмі, наприклад шахрайського характеру. Для протидії цим загрозам необхідно застосовувати специфічний механізм. Американські фахівці в галузі виявлення, розслідування та попередження шахрайства, пропонують, наприклад, використовувати активну модель реагування при виявленні шахрайства. Така модель включає наступні блоки:

1) програми з попередження шахрайства;

2) реалізація шахрайства;

3) інформація про шахрайство, що відбулося;

4) розслідування;

5) відповідні протидії;

6) розв’язання проблеми;

7) повідомлення, про те, що трапилось;

8) аналіз причин;

9) оприлюднення;

10) покращення методів контролю;

11) професійна підготовка;

12) проведення активних аудиторських перевірок.

Відмінною особливістю цієї оригінальної моделі є по-перше, те, що вона передбачає обов'язкове реагування на кожен випадок шахрайських загроз, і, по-друге, включає такі блоки, які підвищують ефективність роботи служби економічної безпеки. До них відносяться, наприклад: «повідомлення про те, що трапилось» - він має на увазі, що серед персоналу фірми необхідно створити такий клімат, який дозволяє полегшити людям можливості для повідомлення про підозри або фактах; «оприлюднення» - припускає поширення інформації про способи вчинення шахрайства, особах, їх вчинили, серед керівництва, працівників служби безпеки, інших фірм; «професійна підготовка» передбачає постійне підвищення кваліфікації менеджерів, аудиторів, працівників служби безпеки.

У той же самий час, яку б модель забезпечення економічної безпеки ні вибрав підприємець (керівник фірми), слід враховувати той факт, що організація ефективної системи профілактичних, попереджувальних заходів обійдеться набагато дешевше, ніж боротьба з наслідками вже трапилися правопорушень, реалізованих загроз.

 

Внутрішній аудит

Для забезпечення економічної безпеки підприємницької діяльності та протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам найважливіше значення належить контролю фінансово-господарських операцій, бухгалтерської та іншої документації фірми. У цих цілях керівництво підприємницької фірми і служба економічної безпеки може використовувати аудиторські перевірки.

Аудит – це діяльність з перевірки та контролю, аналізу та оцінки фінансового стану фірми. В найбільш широкому розумінні аудит є різновидом підприємницької діяльності, що здійснюється на платній основі.

Розрізняється зовнішній і внутрішній аудит.

Зовнішній аудит здійснюється зовнішніми незалежними аудиторами, аудиторськими фірмами, які, відповідно до вітчизняного законодавства, на основі замовлень (договорів) з організаціями виробляють аудиторські перевірки. Ініціаторами в цьому випадку можуть бути державні органи – Національний Банк України, податкові інспекції, судові інстанції, або різні, в тому числі недержавні організації. Результати перевірок оформлюються актами, аудиторськими висновками.

Внутрішній аудит здійснюється фахівцями самої фірми (підприємства). Внутрішній аудит є ефективним інструментом системи забезпечення економічної безпеки підприємницької діяльності, оскільки дозволяє попереджати негативні тенденції у фінансово-господарській діяльності фірми, розкривати наявні порушення і своєчасно вживати заходів щодо їх ліквідації. Якщо результати зовнішньої аудиторської перевірки можуть призвести до певних санкцій проти перевіряється підприємницької фірми і стають надбанням гласності, то результати внутрішнього аудиту є конфіденційною інформацією і не підлягають відкритому доступу. Як правило, відповідальність аудиторів за розголошення конфіденційної інформації (комерційної таємниці) передбачається в договорі. За її розголошення аудитор може нести як дисциплінарну, так і матеріальну відповідальність.

Аудиторські перевірки в залежності від етапу господарської діяльності можуть бути:

1. Попередніми – проводяться до початку проведення господарських операцій), і спрямовані на попередження незаконних та економічно недоцільних господарських операцій. Попередній контроль необхідний при укладенні господарських договорів, визначенні напрямів використання ресурсів, для розробки схем, проектів, бізнес-планів та ін

2. Поточними – виробляються безпосередньо в період здійснення господарських операцій і необхідні для своєчасного виявлення порушень законодавства, спотворення бухгалтерських даних, розрахунків і оперативного реагування на ці дії.

3. Подальшими – здійснюються після проведення господарських операцій з метою загальної оцінки достовірності звітних даних, виявлення недоліків і порушень, розробки заходів щодо їх усунення.

Аудиторський контроль може бути документальний, фактичний і змішаний. Документальний контроль заснований на перевірці різних документів – первинних і зведених бухгалтерських документів, планів та звітів підрозділів і служб, договорів і т.д. Фактичний контроль проводиться з метою встановлення фактичної наявності грошових коштів і цінних паперів в касі, товарно-матеріальних цінностей на складах, достовірності дебіторських і кредиторських заборгованостей фірми. Змішаний контроль передбачає одночасну документальну і фактичну перевірку.

У практиці аудиторських перевірок можуть використовуватися різні методи і прийоми їх проведення:

- інвентаризація;

- лабораторний аналіз;

- експертна оцінка;

- очне опитування;

- читання документів;

- рахункова перевірка;

- зіставлення (звірка) документів;

- письмовий запит;

- економічний аналіз.

Предметами аудиторської перевірки мають бути перш за все:

1) достовірність відображення фінансово-господарських операцій в бухгалтерському обліку;

2) касові і банківські операції;

3) розрахункові і кредитні операції;

4) розрахунки з бюджетом, позабюджетними фондами та фондами соціального страхування та забезпечення;

5) основні фонди, нематеріальні активи та довгострокові фінансові вкладення;

6) матеріальні цінності;

7) витрати на виробництво і реалізацію продукції;

8) фонди і резерви;

9) фінансові результати діяльності фірми (прибуток, збитки).

Для проведення аудиторських перевірок створюється спеціальна комісія. Керівник фірми спільно зі службою економічної безпеки визначають її членів з числа найбільш надійних і кваліфікованих працівників фірми. У необхідних випадках можуть залучатися і зовнішні фахівці. Результати роботи комісії оформляються довідкою аудиторської перевірки, в якій зазначаються об'єкти перевірки, зазначені порушення та недоліки, і перелік рекомендацій по їх подоланню. Дана довідка складається у мінімальній кількості екземплярів і надається лише з дозволу керівника фірми.

В даний час у всьому світі керівники фірм все частіше схиляються до створення служби внутрішньофірмового аудиту, оскільки набагато дешевше запобігти правопорушенням власними силами, ніж потім боротися з їх наслідками.

 

 

МОДУЛЬ 3. БЕЗПЕКА БІЗНЕСУ

Способи протидії рейдерству

 

Фахівці у сфері антикризового управління підприємства свідчать, що не існує випадкового захоплення. Існують ознаки рейдерства що готується:

1) несподіване отримання незрозумілої кореспонденції із судів, державних органів, фізичних та юридичних осіб. Наприклад, генеральний директор отримує листи на замовлення у яких відображено незначну інформацію або навіть чисті листи паперу. Наведене необхідне для створення видимості виконання передбачених законом формальностей перед реалізацією дій щодо захвату підприємства;

2) прояв несподіваної та значної уваги до діяльності підприємства з боку міноритарних акціонерів (тих, що володіють менше ніж 0,18% акцій підприємства). Вони вмішуються в діяльність підприємства, просять копії установчих та інших документів, що характеризують та висвітлюють діяльність товариства;

3) різноманітні позапланові перевірки з боку державних органів влади різних інстанцій, судових приставів тощо. «Візитери» не зважаючи на офіційне перед писання вимагають інформацію про акціонерів підприємства, дебіторську і кредиторську заборгованість. Посадові особи точно знають яка інформація їм потрібна і де вона може бути. Постійна увагу з боку правоохоронних органів влади вибиває з робочої обстановки керівництво і персонал підприємства, а також заставляє задуматись контрагентів підприємства, що і потрібно рейдерам;

4) проти керівників підприємства і провідних спеціалістів порушуються кримінальні справи часто з надуманих або фальсифікованих приводів, що ставить за мету дестабілізацію діяльності підприємства;

5) несподівана поява в пресі негативних статей про підприємство, наприклад, про недоплачені в бюджет кошти, порушення прав акціонерів, «махінаціях» керівництва тощо. Це свідчить про перехід рейдерів до стадії PR-атаки;

6) нав’язування партнерства як окремими особами, так і підприємствами, наприклад, інвестиційна компанія пропонує придбання акцій підприємства. Якщо в цей момент здійснюється поглинання подібного підприємства, то передбачається захоплення даного підприємства в перспективі;

7) на ринку різко зростає кількість операцій із невеликими пакетами акцій, зростає кількість невеликих підприємств, що скуповують акції дрібних акціонерів тощо;

8) несподівано якісь особи цікавляться боргами підприємства, основними дебіторами та кредиторами, хтось скуповує борги компанії, навіть якщо підприємства-покупці боргів є різними, це може свідчити про розгалужену мережу, підпорядковану великому рейдеру;

9) зникнення ключових документів підприємства, зразків підписів керівників, печаток, штампів тощо.

Для мінімізації ризиків захоплення підприємства на попередніх періодах основними протидіями повинні стати наступні:

1. Розподілити активи підприємства за спеціально створеними для цього юридичними особами. Необхідно щоб транспортом володіло одне підприємство, обладнанням – інше, приміщеннями – третє тощо.

2. Для виробництва продукції безпосередньо необхідно створити окрему юридичну особу, яка на орендованому обладнанні, у орендованому приміщенні створює продукцію.

3. Реалізацію продукції необхідно здійснювати через абсолютно підконтрольну дилерську мережу. Або необхідно грамотно оформлювати документи щодо реалізації продукції, щоб вона ставала власністю дилерів зразу до моменту оплату її через банківські установи.

4. Фірму, яка є цікавою для рейдерів необхідно обтяжити кредиторською заборгованістю. Для цього необхідно створити «кишенькову» фірму, яка володітиме боргами даного підприємства. Часто для цієї мети спеціально створюють банки.

5. Якщо мова йдеться про акціонерне товариство, то необхідно здійснити самостійне придбання акцій у міноритарних акціонерів.

Якщо рейдерська атака вже здійснюється, перелік заходів повинен бути трохи іншим. Перш за все необхідно:

1. Оцінити ситуацію та визначити наступну інформацію:

- хто замовник;

- хто рейдер (послужний список рейдера, заходи, які ним традиційно використовуються);

- мета захвату (майно, бізнес, включення підприємства до складу холдингу тощо);

- приблизний бюджет операції поглинання.

2. Не виключно, що визначивши інформацію необхідно сідати за стіл переговорів, оскільки рейдери не зацікавлені у тривалій війні, і заробивши трохи менше, ніж планував, віддасть інструменти захоплення – акції або борги підприємства.

3. Якщо переговори не здійснились або зайшли в глухий кут, необхідно розробити план оборони або відповідного нападу (у разі можливості). Якщо попередні етапи захисту були реалізовані самостійно, то надалі необхідно звертатися до спеціалістів.

4. Необхідно відстежувати ситуацію та, за можливістю, не допускати «альтернативних» зібрань акціонерів. Обов’язково всі факти не допуску акціонерів до зібрань повинні документуватись нотаріально.

5. Ні в якому разі неможливо відмовляти у позачерговому зібранні акціонерів, навіть якщо повістка дня є абсурдною. Тільки так можливо контролювати процес і приймати участь у формуванні протоколу зібрання.

6. Необхідні систематичні перевірки офісних приміщень і будинків керівництва, провідних співробітників і великих акціонерів на наявність компромату. Це погіршить роботу рейдера щодо можливості порушення кримінальних справ для цих категорій.

7. Необхідно скупити акції міноритарних акціонерів.

8. Потрібно оплатити борги і не порушувати платіжну дисципліну підприємства в подальшому.

Запобіжні заходи проти захоплення підприємства (можуть бути реалізовані органами управління підприємством, в тому числі акціонерами і учасниками товариств, що входять до органів управління)

- ретельний підбір в органи управління підприємства компетентних, законослухняних і надійних фахівців;

- організація ефективної роботи юридичної служби і служби безпеки (економічної, інформаційної та об'єктової);

- залучення для охорони підприємства (офісу) позавідомчої охорони;

- забезпечення на підприємстві жорсткого режиму дотримання комерційної таємниці;

- постійний моніторинг тієї галузі, в якій працює підприємство;

- відстеження всіх спроб отримання сторонніми особами відомостей про підприємство та його нерухомості з органів державного управління (реєстрів, БТІ, кадастрів);

- підтримання підприємства в стані, що не має ознак банкрутства, строгий контроль кредиторської заборгованості;

- підтримання пакета акцій підприємства не нижче, ніж 70% плюс одна акція;

- створення для акціонерів підприємства (в т.ч. дрібних) умов зацікавленості у збереженні та розвитку підприємства (регулярна і гідна виплата дивідендів, надання соціального пакету, допуск до участі в управлінні і т.п.);



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-07; просмотров: 173; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.162.113 (0.136 с.)