Поняття, правові ознаки та види інформації

Під інформацією розуміється відомості у будь-якій формі й вигляді, збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації, карти, діаграми, малюнки, схеми, фотографії, кіно-, відео-, мікрофільми, мікрофільми, звукові записи, бази даних, повне або часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

Поняттю «інформація» притаманні такі ознаки:

1) інформація – це відомості про явища та події, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі;

2) інформація – це дані, які можуть зберігатися в будь-якій формі й вигляді, однак для набуття певного правового статусу інформація має відповідати вимогам та ознакам, передбаченим правовими нормами;

3)інформація – це відомості, які є документованими або публічно оголошеними;

4) інформація є об’єктом цивільних прав і відноситься до категорії нематеріальних благ;

5) джерелами інформації є передбачені або встановлені носії інформації: документи, інші матеріальні об’єкти, що зберігають інформацію; повідомлення засобів масової інформації; публічні виступи.

Для більш повного розуміння змісту терміну «інформація» наведемо її класифікацію за певними ознаками:

1. За видами:

1.1. статистична інформація – це офіційно документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя. Державна статистична інформація підлягає систематичному публікуванню;

1.2. адміністративна інформація – офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов’язків та завдань, що належать до їх компетенції;

1.3. масова інформація – це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (газети, журнали, бюлетені тощо). Аудіовізуальними засобами масової інформації виступають радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо;

1.4. інформація про діяльність державних органів та органів місцевого та регіонального самоврядування – це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі підготовчої діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого самоврядування. Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України; інші нормативно-правові акти; постанови Президента України; підзаконні нормативно-правові акти; акти органів місцевого і регіонального самоврядування.

Інформація державних органів та органів місцевого самоврядування доводиться до відома зацікавлених осіб шляхом:

- опублікування в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій4

- опублікування в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіовізуальні засоби масової інформації;

- безпосереднього доведення до зацікавлених осіб (усно, письмово чи іншими способами);

- надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;

- оголошення під час публічних виступів посадових осіб.

1.5. правова інформація – це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними. Джерелами правової інформації є Конституція України, міждержавні угоди та договори, норми і принципи міжнародного права;

1.6. інформація про особу – це сукупність документальних або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, адреса, дата і місце народження;

1.7. інформація довідково-енциклопедичного характеру – це систематизовані, документальні або публічно оголошені відомості про суспільство, державне життя та навколишнє середовище. Основними джерелами цієї інформації є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали, довідки, що видаються уповноваженими на те державними органами і органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційними системами;

1.8. соціологічна інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів. Основними джерелами такої інформації виступають: документовані або публічно оголошені відомості, в яких відображено результати соціологічних опитувань, спостережень та інших соціологічних досліджень.

2. За суб’єктами прав власності:

2.1. інформація, що належить усьому суспільству і не є об’єктом власності будь-кого – до такої інформації відносяться твори усної народної творчості, загальновідомі дані;

2.2. інформація, що належить державі (державам) – такою інформацією є державна таємниця та/або інформація, що не підлягає широкому розголошенню;

2.3. інформація, що належить юридичним особам – дані про діяльність юридичної особи, що не підлягає розголошенню та становить комерційну таємницю;

2.4. інформація, що є власністю фізичних осіб – персональні дані, що характеризують теперішній стан або основні віхи біографії людини.

3. За режимом доступу:

3.1. відкриту інформацію – що не містить елементів таємниці та є відкритою для інших суб’єктів суспільно-правових відносин;

3.2. інформацію з обмеженим доступом – це дані, що не повинні розповсюджуватись у суспільстві та містять елементи таємниці.

Потоки різних видів соціально-економічної інформації, що циркулюють виключно в органах виконавчої влади класифікують за: періодичністю виникнення та передачі (п’ятирічна, річна, піврічна тощо); ступенем взаємозв’язку (характеризується кількістю усіх видів інформації, що надходять до органів виконавчої влади, взаємозалежних з даним конкретним видом повідомлень, зведень тощо); ступенем сталості (розглядається проміжок часу, протягом якого інформація зберігає своє значення або є актуальною); структурою (основна – вся офіційна; допоміжна – всі допоміжна і кількісна); методами утворення (формування інформації на основі аналізу діяльності суб’єктів і об’єктів управлінського впливу; у ході дослідження всіх масивів інформації, що надходять по даному питанню; аналізу стану справ у різних сферах громадського життя) тощо.

Підставами виникнення права власності на інформацію є:

- створення інформації власними силами і за свій рахунок;

- договір на створення інформації;

- договір, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи.

Інформація, що створена кількома громадянами або юридичними особами є колективною власністю її творців. Порядок і правила користування такою власністю визначається договором, укладеним між співвласниками. Інформація, створена юридичними особами є власністю цих організацій. Інформація, створена на кошти державного бюджету є державною власністю.

Власник інформації має право призначити особу, яка здійснює володіння, використання і розпорядження інформацією, і визначити правила обробки інформації та доступу до неї, а також встановлювати інші умови щодо інформації.