Управління бухгалтерськими ризиками для забезпечення безперервності діяльності бюджетної установи

У системі економічної безпеки під управлінням ризиками розуміють професійну діяльність, спрямовану на виявлення та кількісне вимірювання ризиків, включно з їх діагностикою (ідентифікацією), оцінювання впливу на показники діяльності установи та прогнозування поведінки в майбутньому з урахуванням тенденцій зміни умови їх прояву.

Управління ризиками передбачає послідовне виконання таких дій:

1. Виявлення (ідентифікацію) ризику. Зазвичай ідентифікація внутрішніх ризиків покладена на менеджерів, які відповідають за ключові функції діяльності або на спеціалістів зі служби економічної безпеки. Разом з тим найбільше уваги необхідно приділити оцінці зовнішніх контрагентів.

2. Ранжування ризиків за рівнем їх важливості дає змогу виокремити найсуттєвіші ризики за якими в подальшому будуть здійснені заходи щодо мінімізації. Зазвичай для ранжування ризиків використовують експертні оцінки спеціалістів, які встановлюють ранг ризику з урахуванням імовірного впливу на витрати та доходи установи, її фінансування. Це спонукає розробки комбінованих механізмів ранжування ризику з урахуванням експертних оцінок й аналітичних моделей впливу на результати діяльності.

3. Розробка заходів щодо зниження найістотніших ризиків. Це в більшості випадків досягається наступними способами:

- шляхом зменшення ймовірностей реалізації несприятливих подій;

- шляхом скорочення видатків при настанні несприятливих подій. До таких методів відносять диверсифікацію чи ухилення від особливо ризикових подій;

- шляхом застосування методів компенсації ризику (страхування, резервування), що не змінюють його розмір, але дозволяють компенсувати втрати в разі настання несприятливої події.

4. Оцінювання ефективності заходів стосовно зниження ризиків, що потребує узагальнення опрацювання фінансової інформації із використанням загальновідомих чи оригінальних методик обґрунтування рішень за умов невизначеності та ризику.

Для управління ризиками в системі економічної безпеки використовують такі інструменти бухгалтерського обліку, як оцінка та резерви.

Відповідно до вітчизняного законодавства оцінка передбачає грошове вимірювання засобів і процесів діяльності з метою їх відображення в бухгалтерському обліку, фінансовій звітності. При зарахуванні об’єктів обліку їх оцінка здійснюється за первісною вартістю. Разом з тим їх історична вартість під впливом певних факторів може та дій ризику змінюється (основних засобів, нематеріальних активів, запасів, дебіторської заборгованості).

Введення в облікову практику, поряд з історичною вартістю, методик оцінювання за справедливою вартістю є головною передумовою застосування облікової інформації в системі економічної безпеки установи. Справедлива вартість характеризує не вид окремої операції, а умови здійснення такої операції.

Справедлива вартість передбачає наявність трьох умов: незалежності, обізнаності, зацікавленості сторін. Незалежність означає, що сторони не є пов’язаними. Обізнаність передбачає, що сторони володіють інформацією щодо ситуації. Зацікавленість означає, що обидві сторони не змушені здійснювати операцію під впливом обставин, а чинять це з власної волі. Отже з упевненістю можна вважати, що справедлива вартість є індикатором оцінювання спеціалістами служби економічної безпеки угод між обізнаними сторонами при прийнятті тих чи інших управлінських рішень щодо взаємодій з окремими контрагентами.

З позицій забезпечення економічної безпеки під справедливою вартістю розуміють поточну вартість об’єкта обліку на момент складання звітності (чи укладання угоди) з урахуванням впливу на цей об’єкт чинників зовнішнього середовища.

Справедливу вартість визначають, виходячи з ринкових цін придбання активів чи продажу послуг, або з теперішньої вартості майбутніх грошових потоків.

Справедлива вартість – це експертна оцінка, що ґрунтується на ринковому підході і потребує професійного судження обізнаної на цьому питанні особи. Професійне судження –це погляд або висновок професійного бухгалтера за умов невизначеності на розкриття справедливої, неупередженої інформації про установу за умов невизначеності зовнішнього середовища.

Розглянемо їх взаємодію на рис. 10.2.

Між тим необхідно зазначити, що фінансова звітність не пристосована до відображення інформації за потребами економічної безпеки. Навіть форми не пристосовані до цього.

1. Це пов’язано з тим, що практично вся інформація має історичний характер, тоді як майже відсутні прогностичні дані, здатні пролити світло на стан установи в майбутньому, а також його політику стосовно заходів для мінімізації негативних наслідків ризику.

2. Всі дані відкритої звітності мають фінансовий характер, що унеможливлює відображення в ній відмінних від фінансових характеристик ризику. Разом з тим наслідки дій багатьох ризиків неможливо точно оцінити, оскільки не вдається із прийнятним рівнем достовірності визначити ймовірність їх настання, тому не залишається іншого способу, як лінгвістичний опис можливих подій, що можуть бути спричинені ризиком.

3. Підвищення прозорості бухгалтерської інформації та дотримання принципу безперервності діяльності за сучасних економічних умов виникає потреба визначити вплив ризиків, відображених у системі бухгалтерського обліку на стан економічної безпеки.

Стратегія економічної безпеки включає наступні напрями здійснення управлінських заходів:

1) у період прояву небезпек:

– методика слабких сигналів

– у режимі моніторингу вводиться фонове спостереження за джерелом небезпеки

– проводять комплекс заходів

2) у період локалізації загрози:

- система контрольних заходів посилюється

- характер прийнятих рішень виносять на рівень керівництва проводиться постійне спостереження за індикаторами кризового стану

 

Рис.10.2. Модель взаємодії системи економічної безпеки та обліково-аналітичної системи при підготовці інформації для управління ризиками

3) у період кризи:

- управління характеризується зниженням керованості, високим рівнем невизначеності, конфліктністю різних соціальних груп (персоналу)

- розробляється комплексна програма стосовно діяльності підприємства

- запроваджується режим жорсткої економії

- вживання заходів щодо виключення зі складу оборотних активів неліквідної частини

- залучення грошових коштів

- визначається можливість погашення зобов’язань

4) у період затухання кризових явищ:

- комплекс заходів спрямованих на нівелювання негативного впливу деструктивних чинників зовнішнього та внутрішнього середовища;

- запровадження поточного контролю за прийняттям управлінських рішень;

- внесення необхідних корективів у поточний процес управління фінансовою та господарською діяльністю.