Виконання Україною зауважень та рекомендацій Комітету ООН з прав людини.

У жовтні 2001 року під час представлення доповіді на засіданні Комітету ООН Уповноважений зазначила наявність дуже серйозних проблем з дотримання прав і свобод людини в Україні. Найгострішою проблемою, яка не дозволяє на належному рівні забезпечити виконання державою зобов’язань, є проблема бідності. Завдяки зусиллям Уповноваженого проблема бідності була визнана на державному рівні й розпочато системні дії уряду щодо її подолання.

Бідність штовхає людей на пошуки більш щасливої долі за кордоном, тобто створює умови для поширення масової трудової міграції та пов’язаних з нею гострих проблем: торгівлі людьми, проституції та низки інших.

Відзначено певні проблеми із виконанням Міжнародного пакту про громадські і політичні права щодо неприпустимості застосування катувань і жорстокого, нелюдського та негідного поводження або покарання ув’язнених працівниками правоохоронних органів, знущання над молодими солдатами Збройних Сил з боку тих, термін служби яких наближається до завершення (так звана дідівщина), торгівлі людьми та дискримінації жінок, переслідування журналістів, осіб, які належать до національних меншин тощо.

З метою виконання рекомендацій Комітету ООН державними органами України було здійснено низку важливих кроків. Україна дала згоду на обов’язковість низки інструментів універсального характеру у галузі прав людини:

- Конвенції про статус біженців і Протоколу про статус біженців (Закон про приєднання від 10 січня 2002 р.);

- Факультативного протоколу до Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (ратифікований 3 квітня 2003 р.);

- у лютому 2006 року Україна стала стороною Протоколу № 12 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якому проголошується загальна заборона дискримінації.

У вересні 2005 року набрали чинності нові Цивільний процесуальний кодекс України та Кодекс адміністративного судочинства України. Метою адміністративних судів, зокрема, є покарання за порушення прав людини, що скоюються співробітниками правоохоронних органів. З травня 2006 року постановою Кабміну України передбачено, що діяльність Державного департаменту України з питань виконання покарань спрямовується і координується Кабміном через міністра юстиції. У серпні 2006 року затверджена п’ятирічна програма, реалізація якої дасть змогу значно поліпшити умови у в’язницях та центрах тримання позбавлених волі.

Уряд розробив 10-річний план дій щодо реформування судової системи. У липні 2006 року було прийнято новий закон, відповідно до якого всі постанови судів повинні публікуватися в Інтернеті.

Водночас Уповноважений з прав людини вважає, що до цього часу не вдалося забезпечити виконання низки важливих рекомендацій Комітету ООН:

- зберігається практика застосування тортур та дій, що принижують гідність людини у місцях позбавлення волі;

- не вдалося зупинити наростання епідемій ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та гепатиту в пенітенціарних закладах України – все це свідчить про необхідність термінових дій щодо створення державного незалежного превентивного механізму із запобіганням тортурам;

- надалі залишається гострою проблема корупції в судах, що робить нагальною потребу продовження судової реформи;

- триває практика повернення біженців до країн походження, попри реальну загрозу їхньому життю та здоров’ю з боку влади;

- за всіх позитивних тенденцій зберігається практика «дідівщини» у Збройних Силах України;

- у країні загостюється проблема ксенофобії (негативне ставлення до соціальних груп, окремої людини, які сприймаються в якості чужого й тому емоційно неприйнятного), расизму та антисемітизму;

- надалі залишається незначною частка жінок на керівних посадах в уряді та органах державної влади.

Комітет ООН визначив термін усунення цих та інших порушень вимог конвенції, а також виконання його рекомендацій до листопада 2011 року, коли планується розглянути наступну доповідь України. Уповноваженим протягом цього часу буде продовжено моніторинг процесу реалізації рекомендацій Комітету ООН з прав людини.