Конвенції та рекомендації МОП

Дитяча праця — це не суто українська проблема — у світі 250 мільйонів дітей, які працюють. Міжнародна Організація Праці дуже багато уваги приділяє захисту прав дитини в галузі праці. У рамках і під егідою цієї впливової міжнародної організації ухвалено конвенції та рекомендації, спрямовані на обмеження використання дитячої праці, на забезпечення охорони дитячої праці, встановлення вікових обмежень у залученні дітей до праці, а також заборону експлуатації дитячої праці. Ці документи є міжнародними стандартами в галузі прав людини, світовими зразками для виконання кожною державою. Одним із головних завдань кожної держави є ратифікація цих документів і тим самим визнання обов'язковими для держави принципів та норм, що містяться в документах МОП.

Після прийняття Конвенції залишаються відкритими для ратифікації країнами, що входять до МОП. Ті держави, які ратифікували їх, погодились на підзвітність у питаннях, що стосуються праці та трудових угод. Це передбачає подання МОП регулярних звітів про застосування ратифікованих Конвенцій і перевірок, які проводяться експертами МОП (Комітет експертів та Оргкомітет конференції), щодо дотримання прийнятих нормативних положень, а також широке ознайомлення громадськості з результатами цих перевірок; регламентування процедур перевірки скарг та дій проти осіб, котрі звертаються з приводу порушень законодавчих норм, що впроваджуються урядовими службовцями або представниками організацій роботодавців і трудящих з інших країн, які ратифікували Конвенції. Країни-члени МОП можуть звернутись у цю організацію з проханням про надання технічної допомоги під час підготовки до ратифікації Конвенцій і практичного їх застосування.

Навіть у разі, коли країна не ратифікувала Конвенції й Рекомендації, нормативні документи можуть бути використані як керівні матеріали й заяви узгоджено з прийнятими у світі підходами до розв'язання цих проблем.

Першу Конвенцію з проблем дитячої праці МОП прийняла 1919 року, в рік свого заснування. Ця конвенція встановила мінімальний вік зарахування на роботу у важкій промисловості; вона забороняє дітям, яким немає 14 років, працювати на промислових підприємствах. Пізніше було прийнято ще дев'ять галузевих конвенцій, які визначали вік зарахування на роботу в різних секторах виробництва, таких як промисловість, сільське господарство, вантажно-розвантажувальні роботи, рибальство, непромислові й підземні роботи, а також праця на складах, у морі.

Оскільки перераховані документи стосувались окремих економічних секторів і професій, МОП прийняла всеохоплюючий документ про повне скасування дитячої праці — Конвенцію 1983 року про мінімальний вік зарахування на роботу. Вона поширювалась на всі сфери економічної діяльності незалежно від того, оплачується чи ні праця дитини. Вона охоплювала всі випадки праці неповнолітніх, виконання роботи як для іншої людини (наймача), так і за власною ініціативою. Деякі з таких законодавчих положень застосовуються в усіх країнах, тоді як інші — розроблені спеціально для країн, що розвиваються.

Серед Конвенцій та рекомендацій МОП особливе значення має Конвенція про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, № 182. Стаття З цієї Конвенції у термін «найгірші форми дитячої праці» включає:

а) усі форми рабства або практику, подібну до рабства, як, наприклад, продаж дітей та торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

б) використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав;

в) використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності, зокрема для виробництва та продажу наркотиків;

г) роботу, яка за характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров'ю, безпеці чи моральності дітей.

Україна, як суверенна держава, що встала на шлях демократичного розвитку, визначила своїм головним пріоритетом людину, її права й свободи. У статті 3 Конституції України встановлено «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю... Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави». За роки незалежності Україна ратифікувала понад 54 міжнародних актів Міжнародної Організації Праці. Особливу увагу Українська держава приділяє міжнародним документам, які містять норми щодо забезпечення та захисту прав дитини. Україна ратифікувала найбільш важливі конвенції МОП, що забезпечують права дитини. Серед них: Конвенція про примусову і обов'язкову працю, № 29 (1930); Конвенція про мінімальний вік допуску дітей на роботу в сільському господарстві, №10 (1921); Конвенція про мінімальний вік допуску підлітків на роботу вантажниками вугілля або кочегарами на флоті, №15 (1921).

Серед ратифікованих Україною Конвенцій МОП особливе значення мають Конвенція про мінімальний вік для прийому на роботу, № 138 (набула чинності 19 червня 1976 року, Україна ратифікувала її 7 березня 1979 року, і для неї вона набула чинності 14 травня 1980 року) та Конвенція про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, № 182 (набула чинності 1999 року, Україна ратифікувала її у 2000 році, набула чинності для України 14 грудня 2001 року).