Напрями та форми соціальної правовиховної

Діяльності у школі

Індивідуальна робота	“Мої основні права” Я маю право на освіту Я маю право на здоров’я Я маю право на повноцінне харчування
Організація самовиховання, саморозвитку з соціального права	Інтелектуальна гра Соціально-правова олімпіада Змагання Проект із втілення соціальних прав дітей Виставка малюнків “Я знаю свої права”
Вияв і розвиток здібностей	Конкурс “Хто краще знає свої права” Фестиваль “Всі діти планети про свої права” Організація диспуту “Я маю право на…” Круглий стіл “Поговоримо про наші права”
Диференційована робота із школярами	Гра “Станція моїх прав” Обмін думками “Чи порушуються мої соціальні права” Турнір ораторів соціального права Змагання правознавців Гра-екстрим Тренінг

 

При виборі механізмів педагогічного впливу на школярів потрібно виходити із провідних умов становлення і розвитку особистості та напрямів реалізації себе підлітками у позанавчальній соціально-правовій діяльності. Це дозволяє виокремити три основних напрями, які виявилися найбільш доцільними у практичній діяльності:

1) організація у позанавчальній роботі всіх форм правовиховної діяльності, що стосуються інформаційно-інтелектуального розвитку школяра (наприклад, участь у Школі волонтерів з пропаганди репродуктивного здоров’я, яка діє при Службі у справах неповнолітніх);

2) застосування різноманітних за складністю і характером форм роботи у життєдіяльності школяра (наприклад, Благодійної акції “День захисту дітей” для дітей школи-інтернату, Будинку дитини або міського територіального центру для дітей-інвалідів);

3) широке включення особистості в різноманітні соціально-правові ситуації (наприклад, акція “Милосердя” для дітей-інвалідів і дітей із малозабезпечених та багатодітних сімей, яку проводить Служба у справах неповнолітніх).

Педагогічне управління соціально-педагогічними умовами, які забезпечують правовий захист школярів, включає різноманітні методи і прийоми. Зокрема, метод щодо саморозвитку можна назвати як спосіб реалізації спільних зусиль вчителя і учнів при реалізації цілей і змісту правовиховної діяльності. Конкретно тут спрацьовують методи оцінки і самооцінки емоційного стану. Наприклад, самооцінка власного “Я” виражається через створення “соціального автопортрета” за такими параметрами: “Я живу для…”; “Як я розумію – право; гуманність; демократизм; соціальні прояви”; “Моя особиста соціально-правова позиція”; “Моє сприйняття нового у визначенні статусу школяра”; “Моя відповідальність за власне життя та за життя інших”; “Мої здібності: кому і для чого вони потрібні”.

До процесу організації соціально-правової просвіти учнів включаються і вчителі, які оволодівають знаннями при вивченні факультативних курсів. Це, наприклад, можуть бути завдання такого типу: скласти план організаційно-виховного уроку з тематики: “Я хочу мати високий рівень знань”, “Я знаю своє здоров’я”, “Я харчуюсь правильно”; і разом з організаціями міст, областей та районів, що займаються проблемами правового захисту дітей (Федерація багатодітних сімей, Молодіжний Департамент при Міській Раді студентів та старшокласників, школи волонтерів, клуби для дітей-інвалідів, сиріт, дітей із кризових сімей), провести захід до Дня захисту дітей (1 червня); намалювати плакати, присвячені цій темі, підібрати пісні, зняти відеофільм про свято, створити казковий захід для дітей-інвалідів разом із міським територіальним центром для дітей-інвалідів, порівняти однакові заходи дітей різних шкіл, зробити малюнки-шаржи на дітей свого класу чи кожен із них малює сам себе, як він себе уявляє (ластівка, військовий, бізнесмен, балерина і тощо); “Дні дитинства”, у рамках якої діти із малозабезпечених сімей, із багатодітних сімей, діти, які знаходяться під опікою, отримують ранці, рюкзаки, писемне приладдя до школи із написами “Я маю право на освіту”, а першокласники – набір “Подарунок першокласнику”.

Отже, законодавче забезпечення соціально-правової роботи з дітьми у загальноосвітній школі повинно спиратися на міжнародні правові документи: Конвенцію ООН про права дитини, Декларацію забезпечення прав дитини та Закони України, зокрема Закон про охорону дитинства та інші, які регулюють і забезпечують всебічний розвиток особистості та її захист від посягань на соціальні й особистісні права. Обов’язок держави полягає сьогодні в тому, щоб забезпечити всім дітям нормальні умови життя та розвитку, здійснювати конституційний захист прав і свобод дітей та молоді, гарантувати їм гідне життя.

Глибоке вивчення та високі знання нормативно-правових актів з питань соціального захисту, розвитку та допомоги школярам є необхідною умовою грамотної просвіти соціального педагога, щодо повноцінної реалізації особистих прав учнів. Із соціальним розвитком суспільства розширюються та уточнюється законодавча база. Лише за останні роки прийнято низку законів, які мають першочергове значення для організації та наповнення конкретним змістом позанавчальної роботи загальноосвітніх закладів, зокрема, це стосується, перш за все, прийнятого у 2001 р. Закону “Про охорону дитинства” та “Сімейного Кодексу” (2002 р.)