Економіка країн світу в роки Другої світової війни.

З початку ДСВ всі економіки були переведені на випуск військової продукції. Найбільш підготовленою і мілітаризованою була німецька економіка, де держава повністю контролювала економіку через фіксовані ціни і обмеження ринкових відносин. Було обмежено випуск продуктів і предметів для споживачів через те, що всі ресурси спрямували на випуск зброї. При цьому було встановлено низькі ціни на продукти при їх дефіциті, що призвело до утворення «чорного ринку», а потім до карткової системи розподілу продуктів. Ще у 1936 р. було прийнято чотирьохрічний план з метою позбавлення залежності від імпорту ресурсів за рахунок їх штучного створення та сприяння мілітаризації економіки. В результаті випуск зброї забезпечувало 80% німецької економіки, а з початком війни ресурси почали отримувати із окупованих територій. Ця економіка почала руйнуватися тільки з першими поразками і втратою можливостей використовувати ресурси підконтрольних територій.

Створена військова економіка почала руйнуватись тільки після поразки Німеччини у військових діях. Після поразки у відповідності до міжнародних угод Німеччина була розподілена на 4 зони окупації, де діяли різні уряди, економічні порядки.

Менш підготовленою до війни була англійська економіка. Але з її початком посилилось державне регулювання, збільшився випуск військової продукції та обмежився випуск споживчих товарів. Це відбувалось за умов блокади та збільшення державного боргу.

Значно гіршою була ситуація у Франції, де після окупації господарський механізм був майже зруйнований. Для США повторилась ситуація Першої світової війни, коли до вступу у військові дії країна поставляла збою і продукти країнам, що воювали, що дозволило сконцентрувати ¾ золотого запасу світу і здійснити інвестиції у модернізацію промисловості. Економічне лідерство дозволило закріпити долар у якості світової валюти у 1944 р.

Японія вступила у війну у 1941 р. при слідуючи при цьому власні геополітичні інтереси на Сході. Японія розширила мілітаризацію економіки за умов значного дефіциту бюджету, інфляції та емісії. А у вересні 1945 р. не реалізувавши власних цілей, підписала капітуляцію і була окупована американськими військами.

Україна

На передодні Першої світової Україна була одним з найбільш розвинених регіонів Російської імперії. З початком війни після мобілізації в армію реквізиції інфляції економічний стан погіршився, що виявилось у продовольчій, паливній та сировинній кризі.

Після буржуазно-демократичної революції в Росії та Україні національно-демократичній революції була створена Центральна Рада, виконавчий орган якої – Генеральний Секретаріат, було визнано тимчасовим урядом. Після Жовтневої революції 1917 р. і початку Громадянської війни в листопаді 1917 р. було проголошено про створення УНР у складі Російської Федерації. У грудні 1917 р. на з’їзді у Харкові УНР була проголошена Радянською державою, де сформували радянський уряд – Народний секретаріат.

Після цього в країні фактично встановилось двовладдя, а ЦР стали допомагати німецько-австрійські війська, що проводили окупаційну політику. У 1918 р. влада була передана гетьману Скоропадському, який почав поводити економічні реформи, проголосив приватну власність на землю, відновив грошовий обіг і банківську систему, забезпечив стабільність введеної ЦР гривні, відновив залізничний рух та промисловість, але у зовнішній політиці гетьман поступався німецько-австрійським окупантам.

Після завершення окупації право наступниця ЦР – Директорія, відновила контроль над більшою частиною території України. Проголосила експропріацію земель, а у зовнішній політиці підтримувала Антанту, що в цілому позбавило Україну суверенітету.