Розвиток багатогалузевого суспільного господарства

Поряд із розвитком промисловості, індустріалізація охопила і сільське господарство, де активно розвивалось фермерство, тваринництво, розширювався імпорт, індустріалізація виявилась у використанні нової техніки, поглиблені спеціалізації використання добрив.

Розвиток сільського господарства у XIX та на поч. ХХ ст. у світі відбувався двома шляхами:

· Інтенсивний (американський) виявився у швидкому розвитку фермерства та стимулювання ферм, через викуп і оренду землі у держави і землевласників.

· Екстенсивний (німецький) він відбувався через поступове і повільне перетворення феодальних господарств у фермерські чи колективні.

На межі XIX-ХХ ст. основною тенденцією розвитку світової економіки, став перехід капіталістичного, від заснованому на вільній конкуренції, до капіталістичного що базувався на різних формах монополій та олігополій.

В кінці XIX ст. відбулася 2-а технологічна революція, яка тривала до Першої світової війни. В результаті такої революції, наука і відкриття стали безпосередньою виробничою силою і з’явилась окрема галузь наук, дослідна діяльність, яка доводила теоретичні рішення до впровадження у виробництво. В цей період відбулися кардинальні зміни в енергетичній базі суспільного виробництва, замість парової енергії почали використовувати електричну, а виробництво електроенергії почало забезпечувати електростанції. Впровадження у виробництво електродвигуна і електроенергії суттєво збільшило продуктивність праці та сформувало умови для авторизації виробництва. В цей час з’явились нові галузі промисловості: електрохімія, електрометалургія, електротранспорт. Після винаходу двигуна внутрішнього згорання, почав розвиватись автомобільний транспорт. Розпочався процес механізації сільського господарства. В період другої світової революції, розвивалась хімічна промисловість та поширилась автоматизація виробництва, частково почали використовувати конвеєр.

Результатом 2-ї технічної революції стали такі прогресивні зміни в економіці:

1. Наука стала безпосереднім виробничим фактором, якщо промисловий переворот призвів до формування машинної індустрії та змінив соціальну структуру суспільства, то друга технічна революція, змінила техніку і технологію виробництва і машинну індустрію.

2. З’явились нові галузі промислового виробництва: електротехнічна, хімічна, нафтопереробна, машинобудівна.

3. Відбулась диверсифікація галузей виробництва, тобто виділились підгалузі і окремі види виробництв.

4. Змінилась світова галузева структура економіки. Почали переважати галузі важкої промисловості, а легкої відставали. Такі зміни призвели до посилення концентрації виробництва і домінування крупних підприємств, а необхідність об’єднання коштів для створення крупних підприємств стала передумовою для появи акціонерних товариств.

5. Після технологічної революції основною формою власності стала акціонерна(замість індивідуальної), а в сільському господарстві – фермерська.

В наслідок зростання мінімальних розмірів капіталів, бажання підприємств максимізувати прибутки за рахунок витіснення конкурентів та через отримання окремих підприємницьких пільг від держави. Розпочався процес монополізації. Монополізація охопила і банківський сектор, тобто сформувала фінансовий капітал.

Індустріалізація завершила процес формування світового господарства. Світове господарство – це сукупність національних господарств, об’єднаних зовнішніми економічними зв’язками і відносинами. Передумовами цього процесу стали розвиток машинної індустрії міжнародних засобів транспорту, зв’язку, поява міжнародного зв’язку праці, міжнародної торгівлі та колоніальної системи, що забезпечувала дешевою сировиною та робочою силою.

Міжнародний розподіл праці призвів до спеціалізації окремих країн на виробництві окремої продукції(Англія - машинобудування і обладнання, Німеччина – сільськогосподарську техніку, Франція – текстильні машини, Бельгія – зброю). Результатом міжнародного розподілу праці стало формування світового ринку, товарів, кредитів, валюти послуг. Зросли обсяги міжнародної торгівлі та змінилась структура товарообігу світової торгівлі. Якщо у XIX ст. в експорті переважали споживання товарів, продукти, то на початку ХХ ст. зросла роль промислових товарів, а в імпорті переважала сировина і напівфабрикати.

В цей період поширився експорт капіталу і найбільш розвинені країни почали розміщувати капітал в колоніях, в будівництво крупних проектів(Англія,Франція), а Німеччина засвоювала нові ринки і джерела ресурсів. Змінилась міжнародна валютна система і на зміну біметалізму прийшов монометалізм, тобто роль міжнародної валюти закріпилась за золотом.

Разом з програмними змінами в економіці вкінці XIX початку ХХ ст. почали виявлятись негативні наслідки циклічних криз (1873-1883, 1893,1901,1902). В наслідку криз розорились дрібні і середні підприємства, що сприяло централізації і концентрації капіталів та домінуванню монополій, тобто сформував монополістичний капіталізм. Також змінилось економічне лідерство країн світу, у промисловому розвитку почали переважати США і Німеччина, високими темпами розвивалась Японія, а попередні лідери Англія і Франція почали відставати. XIX ст. у Європі визначились контури кооперацій, що почали протистояти одна одній.

Україна

Основною передумовою промислового перевороту стала ліквідація кріпосної залежності,внаслідок реформи 1861 р. Ця реформа формально дозволяла селянам бути власниками землі, за якою треба було викупати землю, але ціни на яку були у три рази вище ринкових. В результаті більша частина селян залишилась без землі. Щоб сформувати умови для появи найманою робочої сили. Після 1886 р. розпочалась модернізація народного господарства Російської імперії, куди входило 80% українських земель, особливістю модернізації став її наздоганяючий характер, тобто нововведення проводилося «революційним шляхом» зверху тільки в окремій галузі в залежності від їх важливості. При цьому в економіці зберігалась багатоукладність, тобто співіснувала ручна і механізована праця і нові технології.

Особливим фактором наздоганяючої модернізації стало посилення ролі держави яка контролювала всі сфери економіки. У сільському господарстві становлення капіталізму відбувалось як революційним так і економічним шляхом, звідси і розвивались правобережні і лівобережні землі, тут довгий час діяла відробіткова система, де селяни відробляли за оренду панської землі власним інвентарем та худобою. Правий берег землі розвивався дещо вищими темпами, через швидкий розвиток цукрової промисловості. На південній Україні закріпився американський шлях становлення капіталізму, тут на основі панських маєтків створились крупні агровиробництва, де почали використовувати найману працею, машини, при чому частина селян створили фермерські господарства.

З ІІ половини ХІХ ст. розпочалась «товаризація» сільського виробництва. Сформувався високий рівень концентрації земель і їх перерозподіл на користь буржуазії. У землеробстві почали використовувати техніку, найману працю, змінилась структура посівних площ і почали переважати зернові. У наслідок чого більше 90% експорту зернових Російської імперії формувала Україна.

Розвиток української промисловості відповідав загальноросійським тенденціям, але мав при цьому власні особливості:

1. Індустріалізація виробництва мала більш високі темпи розвитку. Рівень конкретизації виробництва був вищим, а південь України став паливно-металургійною базою Російської імперії.

2. На розвиток промисловості значний вплив справив іноземний капітал. Більшість металургійних заводів було побудовано за кошти іноземного капіталу(Англії, Бельгії, Франції)

3. Для промислового виробництва були характерні структурні і територіальні диспропорції. В умовах підвищеного державного втручання, переваги отримала важка промисловість, а виробництво промислових товарів обмежувалося.

4. Економіка України формувалась, як складова частина економіки Росії, в результаті чого виробництво мало залежний характер, більшість підприємств поставляли сировину і напівфабрикати російським підприємствам і переваги отримала важка промисловість. Товарообіг з Росією був не еквівалентним і більшість товарів, що ввозили до України коштували дорожче.