Тема. Етика і соціальна відповідальність міжнародного менеджменту

 

Практичну діяльність у кожній організації здійснюють конкретні менеджери і виконавці відповідно до своїх функцій і посадових обов’язків, які можуть бути зафіксовані у документах (посадових інструкціях) або ж становити предмет усних домовленостей. Але досвідчені фахівці добре знають: жодна найретельніша інструкція не може визначити всі аспекти дій. Тому нерідко всупереч інструктивним документам чи постановам працівники керуються власними уявленнями і цінностями під час виконання тієї чи іншої роботи. Тут як раз і підійшли до етичних аспектів менеджменту, котрі відображають ще один надзвичайно важливий механізм взаємодії суспільства й менеджменту.

Далеко не завжди ті самі вчинки, дії, форми поведінки у різних країнах набувають однакової етичної поведінки. Так, наприклад, американське законодавство хабарі вважає злочином, але допускає їх певною мірою з боку американських фірм за кордоном. Так звані підмазки - невеликі виплати іноземним державним чиновникам з боку американських компаній для того, щоб прискорити прийняття рішень, не тільки не вважаються злочином, а й нерідко звільняються від оподаткування. Тобто напівпідпільні подачки готівкою вираховуються із сум, які підлягають оподаткуванню. Сума таких виплат, за даними американської статистики, становить щорічно 98,3 млрд. дол. Ці витрати спрямовуються на виплати митному персоналу за прискорення проходження митних формальностей, дрібних подарунків, чайових, прискорення прийняття рішень, але не можуть використовувати на підтримку збуту, започаткування нового бізнесу тощо.

 

Етика - система моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну поведінку від неправильної. Як видно з цього визначення, розуміння ділової етики багато в чому залежить від системи загальних і особистих цінностей менеджерів і виконавців.

Важливо розрізняти етику всередині організації та етику взаємовідносин організації з навколишнім середовищем.

Що стосується організаційної етики та зовнішньої етики взаємовідносин організації з навколишнім середовищем, то можна скористатися вимогами, яких дотримуються провідні міжнародний компанії у своїй діяльності, за оцінками Гарвардської школи бізнесу.

 

Етика відносин зі споживачами:

J безпечність товарів (послуг, робіт);

J надання інформації про товари і технологію їх виготовлення;

J право вибору покупцем товарів (послуг, робіт);

J урахування вимог споживачів;

J спонсорування освітніх програм безпечного використання продукції;

J поліпшення пакування і маркування;

J підвищення споживчої цінності продуктів;

J зменшення забрудненості продуктів.

Етика відносин зі співробітниками:

J відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості;

J особливий статус працівників із обмеженою дієздатністю;

J охорона здоров’я і техніка безпеки;

J навчання і розвиток персоналу;

J обговорення кар’єри;

J “Дитячий день” для працюючих батьків;

J програми оздоровлення і стрес-менеджменту.

Етика довкілля:

J контроль забруднення;

J захист середовища;

J збереження природних ресурсів;

J утилізація (переробка) відходів.

Екологічна етика:

J уникнення несприятливого впливу фірми на природне середовище;

J дотримання екологічних стандартів;

J участь у поліпшенні екології.

Етика відносин із партнерами:

J дотримання зобов’язань;

J недопущення маніпулювання інвестиціями;

J урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку.

Етика взаємовідносин із конкурентами:

J запобігання таємних угод на ринках;

J використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки конкурентних стратегій;

J вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем.

Етика відносин із суспільством:

J збереження і розширення зайнятості;

J соціальна відповідальність;

J урахування місцевих традицій, звичаїв;

J дарування коштів, продуктів, послуг, робочого часу працівникам;

J спонсорування проектів соціального добробуту;

J підтримування освіти і мистецтва;

J підтримування громадських рекреаційних програм;

J участь у громадських роботах, проектах.

Етика відносин з державою:

J дотримання законодавства;

J добросовісна звітність;

J виконання державних замовлень у зазначені строки;

J уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями.

Міжнародна етика:

J вироблення етичних стандартів, прийнятих у всьому світі;

J урахування національної культури;

J залучення місцевого персоналу;

J підтримування країн, що розвиваються, шляхом розвитку фірм з міжнародними конкурентними стратегіями;

J дотримання відповідальності між країнами в умовах вимушеного закриття підприємств.

 

Причини неетичної поведінки:

J недостатність законодавчої та нормативно-правової бази;

J значний обсяг “тіньової” економіки;

J конкурентна боротьба, що відсуває на дальній план етичні міркування;

J зростаюче прагнення звітувати про рівень прибутковості за дедалі коротші періоди, тобто у кожному квартальному звіті;

J відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників;

J загальне зниження ролі етики в суспільстві;

J певний тиск на рядових працівників з боку організації з метою пошуку компромісів між їхніми цінностями вищого керівництва;

J низькі моральні якості членів суспільства.

 

Інструменти поліпшення етичності поведінки в організаціях:

J етичні стандарти (кодекси), які описують загальну систему цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівники компанії;

J комітети з етики, які роблять повсякденну оцінку практики з позиції етичних вимог. Деякі компанії замість таких комітетів, до складу яких включаються авторитетні працівники, запроваджують посади адвоката з етики;

J соціальні ревізії, які проводяться для аналізу й оцінки звітів і програм соціальної відповідальності компанії;

J навчання етичній поведінці керівників і рядових працівників.

Соціальна відповідальність

 

Менеджмент ділових організацій несе перед суспільством подвійну відповідальність: юридичну і соціальну.

Юридична відповідальність - додержання конкретних законів і норм регулювання, які визначають, що може, а чого не може робити організація. Юридична відповідальність притаманна компаніям, які дотримуються традиційної моделі бізнесу.

Соціальна відповідальність - певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми. Соціальна і юридична відповідальність притаманна сучасній моделі бізнесу. Кожен із видів відповідальності має свої критерії.

Проблема соціальної відповідальності виникла ще наприкінці минулого - на початок 20 ст., але й досі стосовно цієї проблеми не вщухають дискусії. Дуже часто при цьому згадують ім’я Е.Карнегі. Ендрю Карнегі - провідний бізнесмен у виробництві сталі, видав у 1990 р. “Євангеліє процвітання”, де виклав доктрину капіталістичної благодійності, відповідно до якої прибуткові організації повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав понад 350 млн. дол. у соціальні програми і побудував понад 2000 публічних бібліотек. Не менш відомий американський бізнесмен Джон Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн. дол. і заснував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв’язання соціально значущих проблем у сфері економіки, науки, культури.

Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним: від сприятливого до ворожого. На рисунку 1. представлена характеристика 4 стратегій ділових організацій щодо соціальної відповідальності: протидія, оборона, пристосування та сприйняття. Закономірним є перехід від низького до високого рівня соціальної відповідальності.

 

 

 

Низький Високий