Періодизація розвитку міжнародного бізнесу

(амер. дослідник – Р.Робінсон)

1. Комерційна ера (1500-1850 рр.) – починається з часів великих географічних відкриттів і завершується серединою ХІХ ст.

2. Ера експансії (1850-1914 рр.) – відбувається остаточне оформлення і структуризація колоніальних імперій на фоні бурхливого індустріального розвитку європейських країн, а пізніше США, викликаного промисловою революцією початку ХХ ст. і наступними досягнення технологічного розвитку.

3. Ера концесій (1914-1945 рр.).

4. Ера національних держав (1945-1970 рр.).

5. Ера глобалізації (починаючи з 70-х рр. ХХ ст.) – відбувається під знаком революційних технологічних змін, за якими відповідно йдуть економічні, соціальні і політичні зміни.

Три головні причини розвитку міжнародного бізнесу:

1. Доступ до основних ринків робочої сили (ціна, кваліфікація).

2. Вихід до родовищ корисних копалин і джерел сировини.

3. Прагнення нових ринків збуту.

Основні риси міжнародного бізнесу:

1. Отримання прибутку як цільову детермінанту ведення міжнародного бізнесу відрізняє від аналогічної характеристики національного бізнесу прагнення використовувати для економічно ефективного ведення ділових операцій переваг виходу за межі виключно національних кордонів.

2. Підприємці прагнуть використовувати додаткові економічні можливості, що випливають з:

J ресурсних особливостей зарубіжних ринків;

J місткості зарубіжних ринків;

J правових особливостей зарубіжних країн;

J специфіки міждержавних політичних і економічних взаємовідносин, що регулюються відповідними формами міждержавної взаємодії.

3. Міжнародний бізнес є суттєво варіаційний залежно від глибини залучення (рівня інтернаціоналізації). Вісь розвитку “ виключно національний (внутрішньодержавний) бізнес - мультинаціональний бізнес ” включає етапи росту цього рівня: від разових поставок на зарубіжний ринок до розвинутої структури МНК, для якої НІОКР, виробництво і дистриб’юція є сферами, що покривають усю земну кулю та охоплюють десятки країн і сотні ринків.

4. Внаслідок інтернаціоналізації будь-якому бізнесу стає максимально доступним глобальний бізнес-сервіс, тобто абсолютно незалежний від національної належності та орієнтований лише на економічну ефективність пакет різноманітних послуг: від наукових до фінансових і від транспортних до підбору інтернаціональних колективів, який дозволяє сьогодні максимально реалізувати можливості в бізнесі.

5. Врахування в бізнесі культурного фактору, тобто сукупності вимог і обмежень, що накладаються культурою даної країни на тих, хто веде в ній (або з нею) бізнес. Ця проблема є гострою настільки, наскільки відрізняються культури країни базування даної фірми і країни її перебування.

6. Глобальний характер міжнародного бізнесу є його найважливішою рисою: він охоплює світову систему інформаційного ділового обміну, світовий фінансовий ринок, глобальну структуру технологічних нововведень і т.д. В наслідок просування від рівня до рівня інтернаціоналізації зростає значення того, як ця риса проявляється у даному бізнесі, тобто, як ефективність цього бізнесу визначається використанням глобалізації.

7. Міжнародний бізнес як система обновлюваних і складно взаємодіючих професійних знань принципово більш високого рівня, ніж наявна в будь-якому національному (внутрішньому) бізнесі.

8. Міжнародний бізнес вбирає в себе найкращі національні зразки, все найкраще у світовій практиці.

9. Інформація - головний стратегічний ресурс, а адаптація - головна стратегічна зброя.

10. Принципова відмінність міжнародного бізнесу полягає в оберненій оцінці внутрішньодержавної ситуації: негативні тенденції в економіці країни (або окремої її галузі) можуть бути оцінені міжнародною фірмою по-іншому, оскільки саме ці тенденції можуть відкрити фірмі додаткові можливості бізнесу.

11. На відміну від внутрішньодержавної конкуренції, міжнародний бізнес може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами у багатьох неявних формах.