Показники ділової активності підприємства, тис. Грн

 

 

 

Показники	2004 рік	2005 рік	2006 рік	Відхилення (+, -) 2006 року від:
2004 року	2005 року
Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, по­слуг)	328,8	272,8	227,1	-101,7	-45,7
Середній розмір капіталу	245,2	222,2	204,2	-41,0	-18,0
Середній розмір власного ка­піталу	147,4	109,4	78,5	-68,9	-30,9
Середній розмір власного оборотного капіталу	(69,5)	(91,9)	(102,6)	(+33,1)	(+10,7)
Середній розмір дебіторської заборгованості	9,6	9,2	11,6	+2,0	+2,4
Середній розмір запасів	13,8	9,0	9,2	-4,6	+0,2
Середній розмір кредиторсь­кої заборгованості	97,8	112,8	125,7	+27,9	+ 12,9
Чистий прибуток(збиток)	(51,5)	(31,5)	(37,3)	(-14,2)	(+5,8)
Власний капітал	121,6	97,2	59,9	-61,7	-37,3
Коефіцієнт оборотності капі­талу (трансформації)	1,341	1,228	1,112	-0,229	-0,116

Закінчення табл. 13.3

 

 

 

Показники	2004 рік	2005 рік	2006 рік	Відхилення (+, -) 2006 року від:
2004 року	2005 року
Оборотність дебіторської за­боргованості:
днів	10,5	12,1	18,4	+7,9	+6,3
оборотів	34,3	29,7	19,6	-14,7	-10,1
Оборотність запасів:
днів	15,1	11,9	14,6	-0,5	+2,7
оборотів	23,8	30,3	24,7	+0,9	-5,6
Тривалість операційного ци­клу, дні	25,6	24,0	33,0	+7,4	+9,0
Оборотність кредиторської заборгованості:
днів	107,1	148,8	199,3	+92,2	+50,5
оборотів	3,4	2,4	1,8	-1,6	-0,6
Оборотність власного капіталу
днів	161,4	144,4	124,6	-36,8	-19,8
оборотів	2,2	2,5	2,9	+0,7	+0,4
Оборотність власного оборо­тного капіталу
днів	—	—	—	—	—
оборотів	—	—	—	—	—
Тривалість фінансового цик­лу, дні	-81,5	-124,8	-166,3	-84,8	-41,5
Період окупності власного капіталу	—	—	—	—	—
Коефіцієнт сталості економі­чного росту	0,000	0,000	0,000	—	—

На низький рівень ділової активності підприємства вказує, перш за все, уповільнення оборотності капіталу підприємства на 0,229 обороти відносно 2004 року та на 0,116 оборотів порівняно з 2005 роком. Такі зміни свідчать про неефективність вкладення фінансових ресурсів у формування активів. Звичайно, це поясню­ється скороченням обсягу виручки від реалізації, неефективністю

системи управління активами, що є безпосереднім наслідком кризових явищ, які спіткали підприємство у попередніх роках.

Значне зростання суми кредиторської заборгованості протя­гом 2004—2006 років є вимушеним кроком підприємства щодо залучення зовнішніх джерел фінансування власних поточних ак­тивів. Причинами цього стали, з одного боку, надмірне відвер­нення власного капіталу у поточну дебіторську заборгованість, а з іншого, оскільки підприємство є збитковим і йому вкрай неви­гідно використовувати банківські (процентні) позики — кращим способом отримання безкоштовних кредитів, фінансуючи свою поточну діяльність за рахунок власного капіталу, а також залу­чаючи «безкоштовну» кредиторську заборгованість. За даних умов це також є одним з варіантів стабілізації фінансово-госпо­дарської діяльності.

За останні три роки у загальній структурі кредиторської забор­гованості значну частку займає заборгованість за товари, роботи та послуги (у 2006 році — 67,8 %, (таблиця 11.11)). Однак зазначимо, якщо у співвідношенні з 2004 роком загальна сума кредиторської заборгованості зросла на 23,6 %, то заборгованість за товари, ро­боти, послуги навпаки знизилась на 6,2 %. Зміни показників порі­вняно з 2005 роком складають відповідно 15,9 % та 1,4 %.

Не зважаючи на уповільнення оборотності кредиторської за­боргованості, ефективність її «утримання» підприємством з по­зицій дотримання платіжної дисципліни та забезпечення стійкого фінансового становища визначається порівнянням термінів пов­ного погашення кредиторської те повної інкасації дебіторської заборгованості. Розрахунки свідчать, що погашення поточної за­боргованості підприємства перед кредиторами відбувається у 10,8 рази повільніше за інкасацію боргів контрагентів перед під­приємством. Якщо середній термін погашення кредиторської за­боргованості підприємства у 2006 році становив 199,3 днів, то термін інкасації заборгованості дебіторів — 18,4 днів.

Зростання суми дебіторської заборгованості підприємства з 9,6 тис. грн у 2004 році до 11,6 тис. грн у 2006 році вказує на те, що і його не обминула криза взаємних неплатежів в економіці України.

Майже повна відсутність у підприємства грошових коштів по­чинаючи з 2004 року, з одного боку, є свідченням постійного їх знаходження в обороті, а з іншого, враховуючи розмір та стрімке зростання суми дебіторської заборгованості — чітко вказує на зниження рівня ліквідності підприємства.

Головними причинами спаду ділової активності підприємства є, насамперед, погіршення ефективності використання запасів та

18⁴

відвернення коштів у дебіторську заборгованість. Так, порівняно з

2004 роком оборотність дебіторської заборгованості скоротилась
на 14,7 оборотів, з 2005 роком— на 10,1 обертів. Враховуючи по­
передні дані можна стверджувати, що загальне зростання тривало­
сті операційного циклу підприємства зумовлене збільшенням тер­
міну інкасації дебіторської заборгованості. Так, якщо тривалість
операційного циклу порівняно з 2004 роком зросла на 28,9 %, а з

2005 роком — на 37,5 %, то строк утримання дебіторської забор­
гованості зріс за вказані періоди відповідно на 42,9 % та 34,0 %.
Звичайно, це зумовило й деякий приріст вартості матеріальних за­
пасів підприємства у 2005 році. Більше того, нестача вільних кош­
тів («замороження» їх у дебіторській заборгованості) гальмує не
лише процес виробничої діяльності, а в кінцевому результаті сут­
тєво знижує рівень ділової активності підприємства в цілому.

Впродовж останніх років «стабільно» зростає від'ємне зна­чення тривалості фінансового циклу підприємства. Якщо у 2004 ро­ці воно становило (-81,5) днів, у 2005 році — (-124,8) днів, то у

2006 році вже аж (-166,3) днів. І викликано це, знову ж таки, рос­
том поточних зобов'язань, дефіцитом власного оборотного капі­
талу, збитковою діяльністю підприємства. Саме через несвоєчас­
ність розрахунків з кредиторами тривалість фінансового циклу
подовжилась на 84,8 днів та 41,5 днів протягом 2004—2006 років.

Відсутність значень показників «оборотність власного оборо­тного капіталу», «період окупності власного капіталу», «коефіці­єнт сталості економічного росту» у таблиці 13.3 пояснюється, перш за все, збитковою діяльністю підприємства та недоцільніс­тю їх розрахунку за цих обставин.

Таким чином, у звітному році рівень ділової активності під­приємства ще більше знизився. Основною причиною цього є по­гіршення позиції підприємства на відповідному сегменті ринку.

13.4. Аналіз стійкості економічного зростання підприємства

Як відомо сталими (нормальними) джерелами фінансування діяльності підприємства повинні бути: власний оборотний капі­тал, довгострокові, короткострокові кредити і позики. На сього­днішній день значне погіршення фінансового стану суб'єктів го­сподарювання супроводжується:

? зменшенням розміру власного капіталу;

? відволіканням власного капіталу на покриття занадто доро­
гої за вартістю матеріально-технічної бази;

? наявністю значних розмірів незавершеного будівництва;

? ростом дебіторської заборгованості;

? незабезпеченістю оборотними активами;

? зростанням поточних зобов'язань за розрахунками і т. п.

Усе це є одними з основних причин «проїдання» власного ка­піталу, навіть виникнення дефіциту власного оборотного капіта­лу та необхідності залучення додаткових джерел фінансування, а саме банківських кредитів, позик. Безумовно з метою забезпе­чення незалежності підприємства повинні розумно обмежити за­лучення позикового капіталу. Звідси невипадкова зацікавленість інвесторів щодо прогнозної оцінки фінансової стійкості підпри­ємств, як до основного критерію надійності партнера.

Зазначимо, що саме забезпеченість підприємств власним обо­ротним капіталом, структура позикового капіталу, рівень фінан­сової незалежності дозволяє, на думку Г. О. Крамаренко, Г. Г. Кі-рейцева та ін., спрогнозувати темпи розвитку підприємства і по­кладені ними в основу розробки багатофакторних моделей кое­фіцієнта стійкості економічного зростання.

Зокрема, на думку проф. Г. О. Крамаренко розширена фактор­на модель для розрахунку коефіцієнта стійкості економічного зростання може мати вигляд [74]:

Ксез = К1 х К2 х КЗ х К4 х К5 х К6 х К7,

[13.2]

де Ксез — коефіцієнт стійкості економічного зростання;

К1 — частка прибутку, реінвестована у виробництво (чистий прибуток за мінусом виплачених дивідендів / чистий прибуток);

К2 — рентабельність реалізації, продажу (чистий прибуток / чиста виручка від реалізації);

КЗ — оборотність власного оборотного капіталу (чиста ви­ручка від реалізації / середній розмір власного оборотного ка­піталу);

К4 — забезпеченість власним оборотним капіталом (середній розмір власного оборотного капіталу / середній розмір оборотних активів);

К5 — коефіцієнт загальної ліквідності (середній розмір оборо­тних активів / середній розмір короткострокових зобов'язань);

К6— частка короткострокових зобов'язань у капіталі підпри­ємства (середній розмір короткострокових зобов'язань / середній розмір капіталу);

К7 — коефіцієнт фінансової залежності (середній розмір капі­талу / середній розмір власного капіталу).

18*

де Ксез — коефіцієнт стійкості економічного зростання;

К1 — частка прибутку, реінвестована у виробництво (чистий прибуток за мінусом виплачених дивідендів / чистий прибуток);

К2 — рентабельність реалізації, продажу (чистий прибуток / чиста виручка від реалізації);

КЗ — оборотність власного оборотного капіталу (чиста виру­чка від реалізації / середній розмір власного оборотного капіта­лу);

К4 — забезпеченість власним оборотним капіталом (середній розмір власного оборотного капіталу / середній розмір оборотних активів);

К5 -— коефіцієнт загальної ліквідності (середній розмір оборо­тних активів І середній розмір короткострокових зобов'язань);

К6 — коефіцієнт заборгованості (середній розмір коротко­строкових зобов'язань / середній розмір власного капіталу).

Результати аналізу дозволяють виявити «хворі місця», які по­требують особливого контролю з боку керівництва підприємства (таблиця 13.4).

Розрахунки свідчать, що на аналізованому підприємстві намі­тилася стійка тенденція до незабезпеченості власним оборотним капіталом, зменшення обсягів реалізації, зростання залежності від зовнішніх джерел фінансування, збитковості реалізації, зни­ження показників ліквідності оборотних активів і як результат цього — від'ємне значення коефіцієнту стійкості економічного зростання (його значення теж стрімко зростає).

Застосування багатофакторних моделей коефіцієнта стійкості економічного зростання дозволяє також спрогнозувати темпи розвитку підприємства, оцінити вплив кожного фактору на зага­льну стійкість економічного зростання. При цьому, доречним є використання прийомів ланцюгових підстановок, абсолютних рі­зниць, відносних різниць, дольової участі та ін.

Для аналізованого підприємства розрахунок впливу факторів на зміну коефіцієнта стійкості економічного зростання є недоре­чним, остільки протягом останніх трьох років суб'єкт досліджен­ня мав дефіцит власного оборотного капіталу, фінансовий ре­зультат діяльності — збиток, а тому ряд показників моделі просто не мають економічного змісту (оборотність власного обо­ротного капіталу зокрема).

Таблиця 13.4